Рішення

від 07.10.2024 по справі 910/7825/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2024Справа № 910/7825/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геогазцентр"

про стягнення 74 317,49 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, Оператор ГТС) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геогазцентр" (далі - відповідач, Товариство) 74 317,49 грн., штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами 06.07.2022 року договору на виконання проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт № 4600006329, з яких: 53 836,29 грн. - пеня, 20 481,20 грн. - штраф.

Ухвалою від 28.06.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/7825/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.07.2024 року на електронну адресу господарського суду міста Києва, а також через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 09.07.2024 року № 170, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача.

16.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 15.07.2024 року, в якому останній просив суд повернути без розгляду поданий Товариством відзив на позовну заяву з огляду на відсутність електронного підпису уповноваженої особи відповідача на цьому документі.

Однак, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття до розгляду відзиву на позов та відсутність правових підстав для повернення означеної заяви по суті справи, оскільки означений відзив був поданий Товариством, зокрема, через систему "Електронний суд" у встановлений строк та у передбаченому законом порядку зареєстрований у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2022 між Оператором ГТС (замовник) та Товариством (підрядник) укладено договір на виконання проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт № 4600006329 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався на свій ризик виконати Проектно-вишукувальні роботи по об`єкту: "Будівництво ділянки газопроводу-відгалуження до газорозподільної станції "Вузлове" для підключення до магістрального газопроводу "Кам`янка-Бузька - Рівне І н." в Червоноградському районі Львівської області" (Будівельні роботи та поточний ремонт) (далі - роботи), зазначені в завданні на проєктування № 21.74.10 (далі - завдання на проектування, Додаток № 1 до цього Договору), а замовник зобов`язався прийняти результат таких робіт (проєктну документацію та експертний звіт експертної організації) та сплатити підряднику вартість виконаних робіт.

Означений правочин, а також додатки до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору склад, обсяги та вартість робіт визначені завданням на проєктування (Додаток № 1) та Договірною ціною на виконання проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт (Додаток № 2).

Строк виконання робіт: підрядник відповідно до Календарного графіку виконання проєктних робіт (далі - Календарний графік) (Додаток № 3 до цього Договору), зобов`язується виконати роботи впродовж 300 (трьохсот) календарних днів з дати укладання Договору.

За умовами пункту 2.1 Договору його ціна становить 357 000 грн., крім того ПДВ (20 %) - 71 400,00 грн. Ціна Договору з урахуванням ПДВ (20 %) становить 428 400,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1 цієї угоди підрядник відповідає перед замовником за якість і відповідність робіт вимогам діючих нормативних документів, завданню на проєктування (Додаток № 1), Договірній ціні на виконання проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт (Додаток № 2) та умовам Договору.

Пунктом 4.2 Договору на замовника покладено обов`язок вчасно надати всі необхідні вихідні дані для розробки проєктної документації, надати допуск до об`єкту (пункт 4.4 Договору), своєчасно розглянути проєктну документацію та надати зауваження.

Місце виконання робіт: за місцезнаходженням підрядника та на об`єкті проєктування. Місцезнаходження об`єкта: поблизу с. Вузлове Радехівської міської територіальної громади Червоноградського району Львівської області (пункти 4.3, 4.4 Договору).

За змістом пунктів 4.8-4.10 Договору супровід проходження експертизи в експертній організації покладається на підрядника. Підрядник захищає проєктні рішення при проходженні відомчої експертизи та в експертній організації. Підрядник відповідає за неналежне виконання умов Договору, а також за недоліки проєктної документації, включаючи недоліки в частині інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних робіт, які можуть бути виявлені згодом у ході будівництва.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що підрядник згідно із Календарним графіком (Додаток № 3), для проведення відомчої експертизи передає замовнику проєктну документацію з дотриманням вимог до подання проєктної документації на експертизи та їх проходження (Додаток № 2 до завдання на проєктування).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 Договору замовник зобов`язаний провести відомчу експертизу отриманої згідно із пунктом 5.1 проєктної документації, за результатами якої надати на електронну адресу підрядника, вказану в пункті 15.10 цього Договору, лист-повідомлення замовника про завершення відомчої експертизи проєктної документації або лист з переліком зауважень та строком їх усунення, які підрядник зобов`язаний усунути та надати замовнику скориговану проєктну документацію.

Після усунення підрядником всіх зауважень замовника до проєктної документації та отримання листа-повідомлення від замовника про завершення відомчої експертизи, підрядник ініціює подання проєктної документації на експертизу в експертну організацію, про що укладає відповідний договір.

Згідно з пунктами 5.5, 5.6 Договору за кожний етап виконаних робіт підрядник готує, підписує та надає замовнику акт здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних та додаткових робіт. Замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи (етап роботи) та протягом 5 (п`яти) робочих днів підписати акт здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт за відповідний етап роботи або надати мотивовану відмову від його підписання.

За умовами пункту 12.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.08.2023 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У Додатку № 3 до Договору сторони погодили Календарний графік виконання робіт за Договором, за змістом якого роботи вартістю 428 400,00 грн. підлягали виконанню в три етапи (всього за 300 календарних днів):

- І етап робіт вартістю 113 176,22 грн. (без ПДВ): початок робіт - з дати укладення Договору, завершення робіт - протягом 90 календарних днів;

- ІІ етап робіт вартістю 168 052,69 грн. (без ПДВ): початок робіт - з дати завершення робіт по І етапу (підписання акта здачі-приймання), завершення робіт - протягом 170 календарних днів;

- ІІІ етап робіт вартістю 75 771,09 грн. (без ПДВ): початок робіт - з дати завершення робіт по ІІ етапу (підписання акта здачі-приймання), завершення робіт - протягом 40 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору між уповноваженими представниками Оператора ГТС та Товариства були складені та скріплені їх електронними цифровими підписами наступні акти здачі-приймання виконаних проектних робіт:

- акт від 25.08.2022 року № 1 на суму 135 811,46 грн. (І етап робіт);

- акт від 17.11.2023 року № 2 на суму 201 663,23 грн. (ІІ етап робіт);

- акт від 17.11.2023 року № 3 на суму 90 925,31 грн. (ІІІ етап робіт).

Обґрунтовуючи пред`явлені до Товариства вимоги у даній справі, позивач посилався на прострочення відповідачем виконання робіт за ІІ етапом на 238 календарних днів, а також прострочення Товариством виконання робіт за ІІІ етапом на 198 календарних днів.

З огляду на викладене, листом від 01.03.2024 року № ТОВВИХ-24-3227 позивач звернувся до Товариства із претензією № 5 про сплату нарахованих внаслідок прострочення виконання робіт за Договором штрафних санкцій.

Оскільки листом від 09.04.2024 року № 106 відповідач відмовив у задоволенні вищенаведеної претензії та не оплатив нараховані суми штрафних санкцій у добровільному порядку, Оператор ГТС вирішив звернутися до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як було зазначено вище, у Додатку № 3 до Договору сторони погодили Календарний графік виконання робіт за Договором, за змістом якого роботи вартістю 428 400,00 грн. підлягали виконанню в три етапи (всього за 300 календарних днів):

- І етап робіт вартістю 113 176,22 грн. (без ПДВ): початок робіт - з дати укладення Договору, завершення робіт - протягом 90 календарних днів;

- ІІ етап робіт вартістю 168 052,69 грн. (без ПДВ): початок робіт - з дати завершення робіт по І етапу (підписання акта здачі-приймання), завершення робіт - протягом 170 календарних днів;

- ІІІ етап робіт вартістю 75 771,09 грн. (без ПДВ): початок робіт - з дати завершення робіт по ІІ етапу (підписання акта здачі-приймання), завершення робіт - протягом 40 календарних днів.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що передбачені Договором роботи Товариство виконало з простроченням, передавши Оператору ГТС такі роботи за актами здачі-приймання виконаних проектних робіт від 25.08.2022 року № 1 на суму 135 811,46 грн. (І етап робіт), від 17.11.2023 року № 2 на суму 201 663,23 грн. (ІІ етап робіт) та від 17.11.2023 року № 3 на суму 90 925,31 грн. (ІІІ етап робіт).

Відповідно до пункту 8.3 Договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Календарних графіком (Додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості невиконаних робіт.

Зважаючи на порушення підрядником граничних термінів виконання робіт за ІІ та ІІІ етапами, позивач просив суд стягнути з відповідача 53 836,29 грн. пені згідно з наданим Оператором ГТС розрахунком, зокрема: 37 106,03 грн. - пеня, нарахована у період з 24.03.2023 року по 16.11.2023 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІ етапом у розмірі 201 663,23 грн. (з урахуванням ПДВ); 16 730,26 грн. - пеня, нарахована у період з 03.05.2023 року по 16.11.2023 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІІ етапом у розмірі 90 925,31 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Крім того, за порушення відповідачем граничних термінів виконання робіт за ІІ та ІІІ етапами, позивач заявив до стягнення з Товариства 20 481,20 грн. штрафу, з яких: 14 116,43 грн. - штраф, що становить 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІ етапом у розмірі 201 663,23 грн. (з урахуванням ПДВ); 6 364,77 грн. - штраф, що становить 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІІ етапом у розмірі 90 925,31 грн. (з урахуванням ПДВ).

За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Заперечуючи проти позову, Товариство посилалося на те, що на завершальній стадії виконання проєктних робіт по об`єкту воно отримало від замовника зауваження, які зводилися до необхідності виконання у складі проєкту процедури оцінки впливу на довкілля (далі - ОВД). Однак, технічне завдання на проєктування не містить вимоги щодо процедури ОВД, що також не передбачено кошторисом на виконання проєктних робіт та календарним планом за Договором.

Разом із тим, процедура ОВД коштує приблизно 30 % від суми укладеного між сторонами договору і є досить довготривалою, а звіт з ОВД є окремим документом, який згідно з державними нормативними документами в галузі проєктування не входить до складу проєктної документації, що є предметом Договору.

Відповідач також зазначив, що у пункті 7 Технічних вимог є посилання на можливу потребу проведення ОВД. Проте, тлумачення змісту вказаного пункту підрядником та замовником здійснювалося по-різному: Оператор ГТС вважав, що в об`ємі проєкту необхідно виконати процедуру ОВД, що відноситься до обов`язків Товариства в рамках Договору, тоді як відповідач доводив відсутність потреби у розробці ОВД для даного об`єкта та вказував, що в технічному завданні вимоги щодо виконання ОВД проєктантом (Товариством) відсутні.

Лише після отримання листа позивача від 03.10.2023 року № ТОВВИХ-23-13927, в якому останній підтвердив правильність трактування Товариством умов Договору щодо процедури розробки ОВД, Товариство змогло після тривалої затримки надати проєктну документацію на Державну експертизу, яка перевіряла проєкт до моменту підписання акту про виконання зобов`язань за Договором.

З огляду на викладене суд зазначає, що дійсно, прострочення виконання кінцевого етапу робіт могло мати місце внаслідок дій позивача в частині надання зауважень та необхідності проведення оцінки впливу на довкілля.

Однак, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 4.2 Договору замовник наділений правом надавати зауваження, які позивачем надано в межах дії цього правочину (листи від 20.03.2023 року № ТОВВИХ-23-3493, від 26.04.2023 року № ТОВВИХ-23-5327) та згідно з пунктом 6.2 Договору вносити зміни до проектної документації.

Пунктом 4.11 Договору передбачено, що у разі настання об`єктивних, документально підтверджених обставин, сторони мають право ініціювати продовження терміну виконання робіт, про що сторонами оформляється відповідна додаткова угода.

При цьому, зі змісту наявного у матеріалах справи листування сторін судом не вбачається, що відповідач ініціював питання продовження строків виконання робіт за Договором. Товариством не надано й належних доказів звернення до замовника в порядку пункту 6.6 Договору з інформуванням про виявлення неможливості отримання очікуваних результатів роботи, можливе сповільнення або призупинення виконання робіт (в тому числі в силу зауважень замовника).

Як було зазначено вище, передбачені Договором роботи Товариство виконало та передало замовнику за підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних проектних робіт від 25.08.2022 року № 1 на суму 135 811,46 грн. (І етап робіт), від 17.11.2023 року № 2 на суму 201 663,23 грн. (ІІ етап робіт) та від 17.11.2023 року № 3 на суму 90 925,31 грн. (ІІІ етап робіт).

При цьому, з акту здачі-приймання виконаних проектних робіт від 25.08.2022 року № 1 на суму 135 811,46 грн. вбачається, що І етап робіт вартістю 135 811,46 грн. (з ПДВ) відповідачем було виконано вчасно.

Суд звертає увагу, що позивачем не було заявлено до стягнення штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством робіт за І етапом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту здачі-приймання виконаних проектних робіт від 17.11.2023 року № 2 на суму 201 663,23 грн. (разом з ПДВ), роботи по ІІ етапу були виконані відповідачем 17.11.2023 року (про що було вказано самим Оператором ГТС у позовній заяві).

Враховуючи наведене, позивач заявив до стягнення з Товариства, зокрема, 37 106,03 грн. пені, нарахованої у період з 24.03.2023 року по 16.11.2023 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІ етапом у розмірі 201 663,23 грн. (з урахуванням ПДВ), а також 14 116,43 грн. штрафу, що становить 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІ етапом.

Перевіривши наведений розрахунок, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства, умовам Договору та фактичним обставинам справи.

Разом із тим, за наявними у матеріалах справи документами, у тому числі згідно з актом здачі-приймання виконаних проектних робіт від 17.11.2023 року № 3 на суму 90 925,31 грн. (разом з ПДВ), роботи по ІІІ етапу були виконані відповідачем того ж дня - 17.11.2023 року.

При цьому, як визначено Календарним графіком, ІІІ етап робіт вартістю 75 771,09 грн. без ПДВ (90 925,31 грн. разом з ПДВ) мав розпочатися з дати завершення робіт по ІІ етапу (підписання акта здачі-приймання) та закінчитися протягом 40 календарних днів з дати завершення робіт по ІІ етапу (підписання акта здачі-приймання) відповідно.

Тобто, сторони погодили, що початок виконання робіт по ІІІ етапу робіт вартістю 75 771,09 грн. без ПДВ мав розпочатися з дати завершення робіт по ІІ етапу. У той же час, оскільки ІІ етап робіт було закінчено відповідачем 17.11.2023 року (про що сторони склали акт здачі-приймання виконаних проектних робіт від 17.11.2023 року № 2 на суму 201 663,23 грн. разом з ПДВ), датою початку виконання робіт ІІІ етапу було саме 17.11.2023 року.

Суд зазначає, що при обрахунку кінцевих термінів виконання робіт за Договором (за ІІ та ІІІ етапами) Оператор ГТС безпідставно враховував саме договірні, а не фактичні дати підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, які є підтвердженням факту виконання таких робіт та підставою для початку обрахунку нового періоду виконання робіт наступних етапів.

За таких обставин, враховуючи умови Договору та Календарного графіку, суд дійшов висновку про те, що Товариство вчасно виконало роботи за ІІІ етапом згідно з Договором, що підтверджується відповідним актом здачі-приймання виконаних проектних робіт від 17.11.2023 року № 3 на суму 90 925,31 грн. (з ПДВ) та свідчить про безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій, у зв`язку з несвоєчасним виконанням робіт по ІІІ етапу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Товариства на користь позивача 37 106,03 грн. пені, нарахованої у період з 24.03.2023 року по 16.11.2023 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІ етапом у розмірі 201 663,23 грн. (з урахуванням ПДВ), а також 14 116,43 грн. штрафу, що становить 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІ етапом.

Разом із тим, у задоволенні вимог Оператора ГТС про стягнення з відповідача 16 730,26 грн. пені, нарахованої у період з 03.05.2023 року по 16.11.2023 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІІ етапом у розмірі 90 925,31 грн. (з урахуванням ПДВ) та 6 364,77 грн. штрафу, що становить 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за ІІІ етапом у розмірі 90 925,31 грн. (з урахуванням ПДВ), слід відмовити.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано доказів на підтвердження вчасного виконання робіт за ІІ етапом, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геогазцентр" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 40, офіс 61; код ЄДРПОУ 33308672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 44; код ЄДРПОУ 42795490) 37 106 (тридцять сім тисяч сто шість) грн. 03 коп. пені, 14 116 (чотирнадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 43 коп. штрафу, а також 2 087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.10.2024 року.

Суддя В.С. Ломака