Рішення

від 12.06.2024 по справі 911/3971/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3971/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна

до СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА ПЕРЛИНА

про стягнення 698 721,47 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників:

від позивача:Стельмах Ю.М (довіреність б/н б/д);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна до СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА ПЕРЛИНА про стягнення 698 721,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2024 року.

Ухвалою суду від 28.02.2024 у справі № 911/3971/23 підготовче засідання відкладено на 25.03.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. у відпустці, підготовче засідання відкладене на 25.03.2024 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2024 підготовче засідання відкладено на 15.05.2024.

В підготовчому засіданні 15.05.2024 року позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач в підготовче засідання 15.05.2024 року не з`явився, відзив не надав.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.06.2024 року.

У судовому засіданні 12.06.2024 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 12.06.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариства з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна (далі продавець, позивач, ТОВ Суффле Агро Україна) та Селянським (фермерським) господарством "ПЕРЛИНА" (далі покупець, відповідач, СФГ "ПЕРЛИНА") укладено договір поставки № 1300038067 від 26.01.2021 (далі - договір), у п. 1.1 якого передбачено, що договір направлений на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону 2021 року.

За умовами п. 1.1.1 договору у відповідності до умов, зазначених у даному договорі, продавець зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (що йменуються надалі -товари):

- насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита;

- засоби захисту рослин;

- мінеральні добрива, органічні добрива та сидерати;

- добрива для позакореневого підживлення.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальний об`єм поставки - означатиме або плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного договору, або фактичний об`єм поставки відповідно до видаткових документів.

Згідно з п. 3.1 договору поставка здійснюється шляхом самовивозу покупцем товару власним автомобільним транспортом та за власний рахунок з одного чи кількох із наступних складів продавця, які визначені у даному пункті договору.

Право власності на товар переходить до покупця в момент відвантаження, якщо інше не погоджено сторонами додатково (п. 3.1.1 договору).

За умовами п. 3.2 договору покупець зобов`язаний перевірити кількість товару при відвантаженні, його вагу, відсутність пошкоджень і, у випадку виявлення, негайно повідомити про це продавця. Товар вважається переданим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної чи видаткової накладної покупцем. Претензії по кількості після прийому-передачі товарів та підписання накладних не можуть бути заявлені покупцем та не приймаються продавцем. У разі виявлення претензій по кількості чи якості складається акт згідно пункту 3.4. договору.

Відповідно до п. 3.6 договору підписання видаткової накладної представником покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою покупця. При цьому сторони погоджуються, що вони несуть відповідальність за використання власної печатки, що вважатиметься посвідченням підпису вповноваженої особи.

Номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях до даного договору. При оплаті товару покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості покупця (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству.

За умовами п. 4.3 договору, якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов`язується оплатити вартість товару.

У п. 4.4 договору передбачено, що у разі поставки товару продавцем без отримання погодженої попередньої оплати від покупця, кінцевою датою розрахунків (в т. ч. для цілей обчислення штрафних санкцій) сторони домовилися рахувати день підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.1 договору в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 % на місяць, 48 % річних від простроченої суми.

Пунктом 7.2 договору визначено, що покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми прострочення за 1 (один) повні місяці прострочення.

На виконання умов договорів позивач поставив відповідачу визначений у договорі товар на загальну суму 3 270 484,49 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їх печаток видатковими накладними.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 1 122 980,87 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Також між сторонами були підписані акти зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 114 291,51 грн. та здійснено повернення товару на суму 33 212,11 грн.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору поставки позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 270 484,49 грн., що підтверджується видатковими накладними

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За умовами п. 4.3 договору, якщо інші умови оплати не будуть погоджені Сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2021 року.

Якщо в додатках буде зазначена лише дата та місяць оплати то вважатиметься, що мова йде про 2021 рік.

У специфікаціях сторони погодили дату оплату до кожної партії товару. Так, у кожній специфікації в розділі деталі замовлення вказано строк оплати.

Додатком № 2 від 01.01.2022 року сторони погодили продовження строку Договору на 2022 рік.

Пунктом 2 вказаного додатку у зв`язку з відсутністю у бланках специфікацій зазначення року біля дати оплати Товару, вважатиметься що для визначення дати оплати застосовується дати 2022 року.

Суд встановив, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 1 122 980,87 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Також між сторонами були підписані акти зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 114 291,51 грн. та здійснено повернення товару на суму 33 212,11 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 0 грн.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів своєчасної оплати товару у визначені договором та специфікаціями строки, а також не спростовано факту його отримання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення 130 100, 59 грн. штрафу , 99 654,14 грн. інфляційних, 214 212, 39 грн. пені, 254 754, 35 грн. 48 % відсотків річних, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати отриманого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 договору в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю, зокрема проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 48 % річних від простроченої суми.

Суд проаналізував наданий позивачем розрахунок 48 % річних та встановив правомірність та правильність останнього.

Щодо нарахованих інфляційних втрат суд зазначає, що статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

У разі, якщо погашення боргу не відбувалося, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі № 918/631/19).

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 254 754, 35 грн48 % річних, які нараховані за період з 01.11.2021 року до 17.04.2023, та 99 654,14 грн. інфляційних які нараховані за період 01.11.2021 року до 17.04.2023 обґрунтовано, та такими, що підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ч. 1 ст.601 ЦК України).

Також, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати отриманого товару, позивач заявив до стягнення 214 212,39 грн. пені, нараховану за період з 01.11.2021 року до 17.04.2023, та 130 100,59 грн. штрафу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 7.1 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, і без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України.

Згідно з п. 7.2 договору покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення 214 212,39 грн. пені, нараховану за період з 01.11.2021 року до 17.04.2023, та 130 100,59 грн. штрафу.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 231, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «ПЕРЛИНА» (09850, Київська область, Тетіївський район, село Тайниця, вулиця Леніна, будинок 50Г, код 31970362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", (30068, Хмельницька область, Шепетівський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43, код 34863309) 130 100 (сто тридцять тисяч сто) грн. 59 коп. штрафу , 99 654 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 14 коп. інфляційних, 214 212 (двісті чотирнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 39 коп. пені, 254 754 (двісті п`ятдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн. 35 коп. 48 % відсотків річних та 10 480 (десять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін