Рішення

від 25.09.2024 по справі 914/1441/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 Справа № 914/1441/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів»

до відповідача-1: ОСОБА_1

відповідача-2: ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОБТОРГ»

про: звернення стягнення на предмет застави,

представники:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: не з`явився,

відповідача-2: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до відповідача-1: ОСОБА_1 , відповідача-2: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

До позовної заяви позивач долучив клопотання про розгляд справи без участі представника та клопотання про витребування доказів.

Відповідно до відповіді №630346 від 06.06.2024р. з Єдиного державного демографічного реєстру, місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді №630357 від 06.06.2024р. з Єдиного державного демографічного реєстру, місцем реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .

10.06.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 26.07.2024р.; залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «СОБТОРГ» (місцезнаходження: Україна, 81110, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Зимна Вода, вулиця Миру, будинок 63; ідентифікаційний код 40398377) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів; викликати представників учасників справи у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

21.06.2024р. на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16434/24).

21.06.2024р. на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16436/24).

26.06.2024р. суд постановив ухвалу, зокрема, про витребування у Приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої Ольги Ярославівни (81100, Львівська область, Львівський район, м.Пустомити, вул.Грушевського,72/1) наступну інформацію:

-хто (П.І.Б. та адреса реєстрації/проживання) з кола спадкоємців гр. ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) прийняв спадщину після його смерті;

-хто саме із спадкоємців гр. ОСОБА_3 звертався за отриманням свідоцтва про право на спадщину;

-чи видавалося спадкоємцям гр. ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину;

-чи видавалося ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя після смерті її чоловіка, гр. ОСОБА_3 ;

-обсяг одержаного спадкоємцями у спадщину майна, його вартість та розмір часток спадкоємців у спадковому майні гр. ОСОБА_3 .

17.07.2024р. на адресу суду надійшла письмова відповідь (вх.№18362/24) від Приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої Ольги Ярославівни.

Протокольною ухвалою від 14.08.2024р. суд ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи відкласти на 04.09.2024р.

Протокольною ухвалою від 04.09.2024р. суд, зокрема, ухвалив: відмовити у прийнятті визнання позову відповідачами, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 25.09.2024р.

При цьому, відмовивши у прийнятті визнання позову відповідачами, суд виходив з того, що беручи визначений позивачем предмет та підстави позову, питання щодо звернення стягнення на предмет застави, належний особам відмінним від позичальника, належність способу захисту, є обставинами, які господарський суд має встановити за результатом всебічного і повного з`ясування всіх фактичних обставин цієї справи та об`єктивної оцінки наданих доказів у судовому засіданні.

Позиція позивача:

Позов обгрунтовано тим, що станом на момент подання позову, заборгованість, згідно рішення суду, не погашена у повному обсязі, і, відповідно, рішення суду не виконане, відтак у зв`язку із зазначеним, з метою повного погашення заборгованості за Кредитним договором, позивач вважає за необхідне звернути стягнення на транспортні засоби, які передані в заставу банку, та які виступають забезпеченням виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Позивач покликається на те, що відповідно до п. 5.1 Договору застави, право звернення стягнення на предмет застави Заставодержатель, серед іншого, набуває у випадку смерті Заставодавця.

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором звернути стягнення на предмет застави, що належить відповідачам, як спадкоємцям.

При цьому, просить суд способом реалізації предмета застави визначити - шляхом проведення електронного аукціону предмета застави у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предмета застави при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позиція відповідача-1:

Визнає позов в повному обсязі, у відзиві просить позов задоволити.

Позиція відповідача-2:

Визнає позов в повному обсязі, у відзиві просить позов задоволити.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне:

18.12.2018р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів», повним правонаступником якого є Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (скорочене офіційне найменування - АТ АКБ «Львів») (надалі - позивач, Кредитор, Заставодержатель, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОБТОРГ» (надалі - Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Третя особа, Позичальник) було укладено Генеральний договір № 276/В/2018 (надалі - Генеральний договір, Кредитний договір, Договір).

Відповідно до умов цього Генерального договору Банк зобов`язується встановити Позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування), в межах якого надавати йому кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії (надалі разом іменуються - Кредити) у розмірі та на умовах, обумовлених Генеральним договором та Додатковими Договорами до нього, а Позичальник зобов`язується виконувати свої обов`язки по поверненню Кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісій за користування ними, а також інших платежів, передбачених Генеральним договором та Додатковими Договорами до нього (п. 1.1 Генерального договору).

Конкретні умови кредитування, зокрема: тип Кредиту, сума, валюта, процентна ставка, комісія, порядок видачі Кредиту, строк повернення, цільове призначення Кредиту, визначаються Додатковими Договорами, що укладаються між Сторонами, та є невід`ємною частиною Генерального договору (п. 1.2 Генерального договору).

Відповідно до п. 2.1 (п.п. 2.1.1, п.п. 2.1.2) Генерального договору, максимальний ліміт заборгованості був встановлений у розмірі 15 000 000,00 грн., із строком дії включно до 17.12.2028р.

Згідно п.2.2 Генерального договору, в межах максимального ліміту заборгованості, передбаченого п. 2.1.1 Генерального договору, Позичальнику надаються Кредити на строк не більше 60 місяців. Кожна видача Кредиту в межах максимального ліміту заборгованості оформляється Додатковим Договором до Генерального договору, в якому вказуються тип Кредиту, сума, валюта, процентна ставка, порядок видачі, строк повернення, цільове призначення Кредиту, рахунки для обліку Кредиту та відсотків за його користування.

Згідно п.4.9 Генерального договору, Банк, у випадках, передбачених п.2.7 Генерального договору, має право вимагати дострокового повернення Кредиту/Кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Генеральним договором, про що письмово повідомляє Позичальника.

Пунктом 4.10 Генерального договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п. 4.9) достроково повернути Кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Генеральним договором.

05.11.2019р., з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника по вказаному вище Генеральному договору та додаткових договорів до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір застави автотранспорту, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. та зареєстрований в реєстрі за №5669 (надалі - Договір застави), згідно якого ОСОБА_3 передав в заставу позивачу належне йому на праві власності майно (надалі - Предмет застави), а саме автотранспорт:

1.VOLKSWAGEN LT 46, 2005 року випуску, номер шасі: НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_4 ;

2.VOLKSWAGEN JETTA, 2016 року випуску, номер шасі: НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_7 .

Загальна заставна вартість Предмета застави визначається Сторонами у сумі 412 250,00 грн. (п. 1.3 Договору застави).

05.11.2019р. реєстраційний запис №27180238 про обтяження зазначених вище транспортних засобів, які виступають предметом застави, був внесений в Державний реєстр обтяжень рухомого майна (тип обтяження: застава рухомого майна), що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 62923643 від 05.11.2019р.

17.01.2020р. між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір №276/В/2018-4 про надання кредиту до Генерального договору № 276/В/2018 від 18.12.2018р. (надалі - Кредитний договір-1).

Відповідно до п.1 Кредитного договору-1, Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі - Кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених Кредитним договором-1, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним. Відповідно до умов Кредитного договору-1, Банк зобов`язався видати Позичальнику Кредит у розмірі 3 070 000,00 грн. (п. 2.1.1 Кредитного договору-1), із процентною ставкою в розмірі 23% річних (п.2.1.3 Кредитного договору-1), із датою повернення Кредиту у повному обсязі - 24.11.2024р. (п. 2.1.4 Кредитного договору-1).

Прийняті на себе зобов`язання по Кредитному договору-1 Банк виконав у повному обсязі, перерахувавши на поточний рахунок Позичальника кошти в розмірі 3 070 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 347203 від 17.01.2020р.

Відповідно до п. 2.1.6 Кредитного договору-1, повернення Кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту оформленого додатком №1 до Кредитного договору-1, що є його невід`ємною частиною.

Згідно п.4.1 Кредитного договору-1, Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені Кредитним договором-1 та/або Додатками до нього. Повернення Кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку (п. 4.2 Кредитного договору-1).

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору-1, проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3 Кредитного договору-1 з моменту видачі Кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4 Кредитного договору-1.

Відповідно до п.2.8 Кредитного договору-1, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених Кредитним договором-1 та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за Кредитним договором-1, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.

Згідно п. 4.8 Кредитного договору-1, Банк, у випадках, передбачених п. 2.8 Кредитного договору-1, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором-1, про що письмово повідомляє Позичальника.

Пунктом 4.9 Кредитного договору-1 передбачено, що Позичальник зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п. 4.8) достроково повернути Кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором-1.

В п.6.1 Кредитного договору-1 Сторони погодили, що за невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення Кредиту/Кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за Кредитним договором-1) Банк вправі вимагати в Позичальника сплату пені: - за зобов`язаннями у національній валюті - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Згідно п.6.2 Кредитного договору-1, при неповерненні або несвоєчасному поверненні суми Кредиту (його частини), Позичальник, на вимогу Банку, повертає цю суму Кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно п.6.4 Кредитного договору-1, за невиконання або неналежне виконання Позичальником свого зобов`язання по своєчасному поверненню Кредиту або його частини, Позичальник, крім сплати пені, на вимогу Банку відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду. Упущена вигода розраховується за весь період прострочення, шляхом нарахування на суму прострочення процентної ставки (п.2.1.3 Додаткового Договору), збільшеної в півтора рази.

У зв`язку з тим, що Позичальник допустив прострочення сплати кредитної заборгованості, всупереч умовам Кредитного договору, Банк звернувся в суд з позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 1 098 784,01 грн. за Кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2023р. у справі №914/2618/22 вказаний вище позов був задоволений, вирішено стягнути зазначену заборгованість за Кредитним договором. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Станом на сьогоднішній день, як зазначає позивач, заборгованість, згідно рішення суду, не погашена у повному обсязі, і, відповідно, рішення суду не виконане.

У зв`язку із зазначеним вище, з метою повного погашення заборгованості за Кредитним договором, позивач вважає за необхідне звернути стягнення на транспортні засоби, які передані в заставу Банку, та які виступають забезпеченням виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору застави, цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов`язань за Генеральним договором та Додатковими договорами до нього.

Відповідно до п.8.2 Договору застави, при частковому виконанні забезпеченого зобов`язання, застава зберігається в повному обсязі.

Згідно п. 3.1.4 вказаного вище Договору застави, Заставодержатель має право у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань за Генеральним договором, Додатковими договорами до нього та/або невиконання/неналежного виконання Заставодавцем зобов`язань за цим Договором, достроково звернути стягнення на Предмет застави в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета застави суми, переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних із зверненням стягнення і реалізацією Предмета застави.

Право звернення стягнення на Предмет застави Заставодержатель набуває, зокрема, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Генеральним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Генеральним договором термін суми Кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Генеральним договором строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій) (п. 5.1 Договору застави).

Окрім цього, відповідно до п. 5.1 Договору застави, право звернення стягнення на Предмет застави Заставодержатель, серед іншого, набуває у випадку смерті Заставодавця.

Відповідно до п.5.2 Договору застави, заставодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет застави, якщо у момент настання терміну виконання зобов`язань за Генеральним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Генеральним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлений Генеральним договором строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій), а також у разі порушення Заставодавцем обов`язків, встановлений Договором застави.

Відповідно до п.5.3 Договору застави, Заставодержатель, у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета застави, на власний розсуд звертає стягнення на Предмет застави:

- на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса;

- у позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Вибір способу звернення стягнення на Предмет застави, в тому числі й способу позасудового порядку звернення стягнення, здійснюється Заставодержателем на його розсуд.

Відповідно до п. 5.4 Договору застави, з метою звернення стягнення на предмет застави Заставодержатель надсилає Заставодавцю рекомендованим чи цінним листом або вручає особисто письмове повідомлення про порушення Основного зобов`язання та/або зобов`язань за Договором застави.

Відповідно до п. 5.4 Договору застави, Заставодавець має право, впродовж тридцяти днів з моменту надсилання письмового повідомлення Заставодержателем, виконати невиконані (неналежно виконані) зобов`язання за Генеральним договором.

Банку стало відомо про смерть ОСОБА_3 , який виступав заставодавцем згідно Договору застави автотранспорту, посвідченого 05.11.2019р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5669.

Так, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Актового запису про смерть №65 від 30.03.2023р., який був наданий Пустомитівським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області на запит суду по справі №914/2618/22.

У зв`язку з цим, 20.09.2023 року Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на адресу Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області, в порядку ст.1281 ЦК України, було надіслано Претензію/Вимогу до спадкоємців ОСОБА_3 №6244/0-05 від 20.09.2023р. (копії Накладної ПАТ «Укрпошта» №7900517287616 з копією фіскального чеку та опису вкладення у лист долучено до позову).

Згідно листа №264/01-16 від 22.09.2023р. від Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області, зазначена вище претензія до спадкоємців ОСОБА_3 була скерована за належністю Приватному нотаріусу Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвій Ользі Ярославівні.

Згідно листа Приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої Ольги Ярославівни №229/02-14 від 26.09.2023р., нею була отримана Претензія/Вимога до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка зареєстрована за №351, спадкова справа №97/2023. Спадкоємцю було повідомлено про претензію АТ АКБ «Львів».

На адресу Приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої Ольги Ярославівни Банком було відправлено запит № 1039/0-05 від 01.02.2024р. із проханням, серед іншого, повідомити, хто з кола спадкоємців гр. ОСОБА_3 прийняв спадщину після його смерті.

Проте, Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої Ольги Ярославівни листом №160/02-14 від 20.02.2024р. відмовила Банку у наданні запитуваної інформації, посилаючись на те, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріус повинен дотримуватися таємниці вчинення цих нотаріальних дій, та посилаючись на ст. 8 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої «Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв`язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться у провадженні цих органів, з обов`язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу».

У зв`язку із зверненням до банку ОСОБА_1 (надалі - відповідач-1), який є сином померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Банку стало відомо, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 та подав приватному нотаріусу Моісєєвій О.Я. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Разом з цим, передані в заставу транспортні засоби (які являють собою Предмет застави), належали на праві спільної сумісної власності померлому ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_2 (надалі - відповідач-2). У зв`язку із чим ОСОБА_2 надала нотаріально засвідчену згоду на укладення ОСОБА_3 зазначеного вище Договору застави (копія нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 про надання згоди на укладення ОСОБА_3 Договору застави, справжність підпису засвідчена Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. 05.11.2018р., зареєстровано в реєстрі за №5668).

04.03.2024р. позивачем ОСОБА_1 (як спадкоємцю заставодавця) та ОСОБА_2 (як співвласнику предмета застави) особисто була вручена Лист-вимога №1883-1/0-05 від 04.03.2024р. ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто розписалися на листі-вимозі про її отримання), у якій Позивач вимагав протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання даної вимоги повністю повернути Кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі по Кредитному договору. Позивач попередив, що, у випадку невиконання цієї вимоги у встановлений строк, АТ АКБ «Львів» відповідно до умов кредитного договору, договору застави та чинного законодавства України звернеться в суд з вимогою звернути стягнення на Предмет застави. Способом звернення стягнення на предмет застави буде стягнення на Предмет застави на підставі рішення суду. Зазначена вимога була вручена особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які розписалися про її отримання на листі-вимозі.

Проте ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , як зазначає позивач, не виконали вимогу Банку та не погасили у повному розмірі заборгованість по Кредитному договору.

17.04.2024р. ОСОБА_1 звернувся в Банк та написав заяву, у якій повідомив Банк, що він ( ОСОБА_1 ) прийняв спадщину після смерті його батька ( ОСОБА_3 ), та подав приватному нотаріусу Моісєєвій О.Я. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . На той час свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 ще не було отримане. Також ОСОБА_1 повідомив, що надає згоду на звернення стягнення на транспортні засоби, які являють собою Предмет застави та передані в заставу Банку.

Окрім цього, ОСОБА_1 надав в Банк Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №74047367 від 21.09.2023р. (про реєстрацію спадкової справи).

17.04.2024р. ОСОБА_2 також звернулась в Банк та написала заяву, у якій повідомила Банк, що вона ( ОСОБА_2 ) подала приватному нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 . Також, ОСОБА_2 повідомила, що надає згоду на звернення стягнення на транспортні засоби, які являють собою Предмет застави та передані в заставу Банку (які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, як набуте в шлюбі майно).

На виконання вимог ч.3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 91076582 від 14.05.2024р.

З метою з`ясування інформації про наявність чи відсутність інших обтяжувачів (окрім Заставодержателя - АТ АКБ «Львів»), на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна (транспортних засобів, які являють собою Предмет застави та передані в заставу Банку), Позивачем перед поданням даної позовної заяви було здійснено Витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Зокрема, було зроблено наступні Витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна:

-Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91092673 від 15.05.2024р.;

-Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91092491 від 15.05.2024р.;

-Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91092979 від 15.05.2024р.;

-Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91092159 від 15.05.2024р.

Згідно Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91092673 від 15.05.2024р. та №91092491 від 15.05.2024р., в яких пошук здійснювався за серійним номером майна (номером шасі), інших обтяжень та обтяжувачів, окрім зареєстрованої застави рухомого майна, де обтяжувачем та заставодержателем є позивач, не знайдено.

Згідно Витягів Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91092979 від 15.05.2024р. та №91092159 від 15.05.2024р., в яких пошук здійснювався за РНОКПП зареєстрованого власника майна ( ОСОБА_3 ), приватний виконавець Пиць А.А. зареєстрував обтяження №29280648 від 09.09.2021р. з наступними параметрами: вид обтяження - публічне обтяження, тип обтяження - арешт рухомого майна, об`єкт обтяження - все рухоме майно, боржник - ОСОБА_3 , код: НОМЕР_1 , обтяжувач - Приватний виконавець Пиць А.А., код: 3092008676.

У зв`язку з цим, Приватному виконавцю Пицю А.А. на виконання вимог ч.1 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», було надіслано лист, у якому позивач повідомив Приватного виконавця Пиця А.А. про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (транспортних засобів, які являють собою Предмет застави та передані в заставу Банку) (копія листа №4141/0-05 від 30.05.2024р., копії чотирьох Накладних ПАТ «Укрпошта» №7900517491094, 7900517491086, 7900517491078, 7900517491060 з копіями чотирьох фіскальних чеків та чотирьох описів вкладення у лист долучено до позову).

Також, було зроблено наступні Витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо відповідачів:

-Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91437626 від 28.05.2024р.;

-Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91438355 від 28.05.2024р.

Згідно Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91437626 від 28.05.2024р. та №91438355 від 28.05.2024р., відсутні інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна (транспортних засобів, які являють собою Предмет застави та передані в заставу Банку).

17.07.2024р. на адресу суду надійшла письмова відповідь (вх.№18362/24) від Приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої Ольги Ярославівни, у якій зазначено про те, що 21.09.2023р. за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 , приватним нотаріусом заведено спадкову справу на спадкодавця ОСОБА_3 , свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва на частку у спільному майні подружжя ще не видані.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Наявність заборгованості позичальника (третьої особи) у сумі 1 098 784,01 грн підтверджена рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2023р. у справі № 914/2618/22 та матеріалами даної справи.

ОСОБА_3 (заставодавець) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Актового запису про смерть №65 від 30.03.2023р., який був наданий Пустомитівським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області на запит суду по справі №914/2618/22.

Відповідно до ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спащини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 1269 ЦК України, заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Відповідно до ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України, Банк заявив вимоги до відповідачів у цій справі.

Як слідує із встановленого судом, Банк вчинив всі необхідні дії (вчасно пред`явив спадкоємцям кредиторські вимоги) для того, щоб скористатися передбаченим законом правом на задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна та пред`явлення вимог до спадкоємців.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 30.11.2022р. у справі №171/2639/18; від 17.11.2021р. у справі №352/1068/15-ц).

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця, спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця (такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи № 352/1068/15-ц, постанова від 17.11.2021р.).

За приписами статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Матеріали справи не містять заяви відповідача-1 про відмову від спадщини, тому такий успадкував частину майна після свого батька, померлого ОСОБА_3 .

З урахуванням викладеного, відповідач-1 зобов`язаний задовольнити вимоги Кредитора.

Щодо вимоги позивача про звернення стягнення на заставне майно, яке належить відповідачу-2 на праві спільної сумісної власності, суд зазначає наступне.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 травня 2022 року у справі № 607/12686/20 (провадження № 61-21523св21), від 08 листопада 2021 року у справі № 607/15394/19 (провадження № 61-10620св21) від 05 лютого 2021 року у справі № 541/2009/19 (провадження № 61-14984 св 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно відміток у паспортах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шлюб між ними зареєстровано 23.09.1993р., в той час як право власності на транспортні засоби, які були передані в заставу Банку, було зареєстровано пізніше (2013р. щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN LT 46, та 2019р. щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN JETTA).

Таким чином, оскільки транспортні засоби, які являють собою Предмет застави та передані в заставу Банку належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як майно, набуте подружжям за час шлюбу, і ОСОБА_2 надала нотаріально засвідчену згоду на укладення ОСОБА_3 зазначеного вище Договору застави, то частка ОСОБА_2 у праві власності на зазначені вище транспортні засоби, не може бути успадкована ОСОБА_1 , а залишається у власності ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

На виконання вимог вищезазначеного закону, Позивач (обтяжувач) зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Враховуючи вищевикладене, позивач вправі вимагати від відповідачів, як спадкоємців заставодавця повернення заборгованості за кредитними договорами, однак в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них. Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців позивачем не пропущені.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Господарський суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та їх задоволення у повному обсягу.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведеного, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 05.06.2019р. у справі №922/928/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82528154).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту «Конвенція»). У пункті 145 рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (надалі по тексту «ЄСПЛ») зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині таку міру правового захисту на національному рівні, що дозволило б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про звернення стягнення на Предмет застави в рахунок погашення кредитної заборгованості є ефективним способом захисту і призводить до реального відновлення порушеного права позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

В підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду позивачем надано платіжну інструкцію №1345504 від 30.05.2024р. на суму 16 481,76 грн.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів, по 8 240,88 грн з кожного.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Звернути стягнення на предмет застави за Договором застави автотранспорту, посвідченого 05.11.2019р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5669, укладеного між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_3 , а саме:

-VOLKSWAGEN LT 46, 2005 року випуску, номер шасі: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_4 ;

-VOLKSWAGEN JETTA, 2016 року випуску, номер шасі: НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_7 ,

які, згідно даних, що містяться у Свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів, належать померлому ОСОБА_3 , та фактичними власниками яких є ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_8 ), який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_8 ), як власник частки у спільному майні подружжя

в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБТОРГ» (місцезнаходження: Україна, 81110, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Зимна Вода, вулиця Миру, будинок 63; ідентифікаційний код: 40398377) перед Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» (АТ АКБ «Львів») (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) за Генеральним договором № 276/В/2018 від 18.12.2018р. в загальному розмірі

1 098 784,01 грн., яка складається із:

-заборгованості за Додатковим договором №276/В/2018-4 про надання кредиту від 17.01.2020р. до Генерального договору №276/В/2018 від 18.12.2018р. в розмірі

1 098 784,01 грн., з яких: 1 098 784,01 грн. - сума заборгованості за кредитом.

3.Встановити спосіб реалізації рухомого майна - предмета застави, шляхом проведення електронного аукціону предмета застави у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предмета застави при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

4.Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_8 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (АТ АКБ «Львів») (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) 8 240,88 грн. судового збору.

5.Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_8 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (АТ АКБ «Львів») (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) 8 240,88 грн. судового збору.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 07.10.2024 р.

Суддя Король М.Р.