Рішення

від 03.10.2024 по справі 914/1626/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 914/1626/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія»

про: стягнення 4 652,53 грн.,

представники:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

24.06.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» про стягнення 4 652,53 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронний кабінет, про отримання котрої матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.

15.07.2024р. відповідачем на адресу суду подано відзив на позов (вх.№18095/24).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 року у справі призначено судове засідання на 11.09.2024р.

10.09.2024р. відповідач через систему «Електронний суд» подав додаткові письмові пояснення (вх.№22063/24).

Хід справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позивачем позовні вимоги обгрунтовано тим, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 20.10.2021р. по 06.04.2022р., за розрахунком позивача, складає 4 652,53 грн.

При цьому, позивач звертає увагу суду, що договір оренди припинився 01.03.2021р., а об`єкт оренди було повернуто відповідачем за актом приймання-передачі 06.04.2022р.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив повністю, зазначає, що у разі відсутності заяв однієї із сторін щодо припинення договору оренди, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Відповідач також зазначив, що жодних рахунків позивач не надсилав на його адресу, як і претензій щодо орендних відносин.

За результатами дослідження наданих доказів, пояснень учасників справи та матеріалів справи, суд встановив наступне:

01.03.2011р. між Грибовицькою сільською радою (далі-Орендодавець) в особі сільського голови Питель Ігоря Мироновича, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони, та ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» (далі Орендар), в особі директора Венцковського Юрія Володимировича, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №2 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 6,8 кв.м., яке розміщене за адресою: с. Великі Грибовичі, вул.Миру, 1, Жовківського району, Львівської області для використання його в господарській діяльності у відповідності до чинного законодавства і Статуту.

Об`єкт оренди переданий орендарю у належному стані за актом приймання-передачі від 01.03.2011р.

12.06.2020р. Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», яким визначив, що до складу новоутворюваної Львівської територіальної громади входять Львівська, Брюховицька, Винниківська, Грибовицька, Грядівська, Дублянська, Зашківська, Лисиничівська, Малехівська, Рудненська, Рясне-Руська територіальні громади.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020р. №7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» вирішено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради відповідні місцеві ради, в тому числі Грибовицьку сільську раду. Пунктом 2 цієї ухвали міської ради встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків відповідних місцевих рад.

19.10.2021р. в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи про державну реєстрацію припинення Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області.

Згідно з п.2.3 «Загальних положень щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради №591 від 22.04.2021р, єдиним орендодавцем майна Львівської міської територіальної громади (нежитлові приміщення, єдині майнові комплекси, будівлі) є Управління комунальної власності.

Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради №2002 «Про врегулювання відносин оренди комунального майна на території приєднаних громад» від 17.02.2022р., Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку уповноважено виступати стороною «Орендодавець» у договорах оренди нежитлових приміщень, які належали до комунальної власності Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад, що увійшли до складу Львівської міської територіальної громади.

Так, позивач вказує на те, що Договір було припинено у зв`язку із закінченням терміну його дії 01.03.2021р.

У разі припинення або розірвання договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна (п.5.1 Договору).

6 квітня 2022 року приміщення були здані Орендарем згідно акту приймання передачі.

При укладенні Договору Орендарем було взято на себе ряд інших зобов`язань.

Так, пунктом 5.1. Договору оренди визначено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Розділом 3 Договору врегульовані питання розміру орендної плати та порядку розрахунків.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (п.3.2 Договору).

Орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.1 Договору).

Однак, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав, в результаті чого, як слідує із довідки про заборгованість №4-2302-13507 від 14.03.2024р., станом на 12.03.2024р., допущено заборгованість на загальну суму 4652, 53 грн.

Зазначена сума заборгованості складається з неустойки, яка нарахована за період з

20.10.2021р.- 06.04.2022р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст.628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст.629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до «Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради» (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №484 від 29.03.2024р., Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021р. №32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п.2.1 Положення, основним завданням управління є здійснення управління майном, яке належить до власності Львівської міської територіальної громади, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності Львівської міської територіальної громади.

27.12.2019р. набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019р., який введено в дію 01.02.2020 року.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Приймаючи до уваги загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в пункті 6.1 Договору застосування чинного законодавства України, з 1 липня 2020 року Договір оренди мав продовжуватись в порядку, визначеному Законом України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Так, пунктом 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Частиною 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019р. №157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019р. №157-ІХ визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03 червня 2020 року №483, який набув чинності з 16.06.2020р. (надалі - Порядок), після публікації на урядовому порталі - передбачений новий порядок щодо продовження та припинення договору оренди з боку орендодавця та орендарів з дотриманням відповідних строків.

Відповідно до п.134 Порядку, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Згідно з пунктом 143 Порядку, орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не дотримано вимог положення ч.3 ст.18 Закону № 157-ІХ від 03.10.2019р., а також положень пункту 143 Порядку, а саме відповідач не звернувся до позивача з заявою про продовження договору оренди у відповідні строки.

Судом з`ясовано, що відповідач не відноситься до суб`єктів, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, передбачених у ст.15 Закону №157-ІХ, а Договір пролонговувася не вперше, - наступна пролонгація повинна була здійснюватися відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 157-ІХ, тобто за результатами аукціону.

Отже, відсутні будь-які підстави передбачені Договором оренди або нормами чинного законодавства України, якими врегульовано правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі Договору оренди, щоб вважати Договір оренди дійсним до 06.04.2022р., а правовідносини продовженими до вказаного часу, як вважає відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

Дослідивши обставини спору та враховуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що продовження строку дії договору оренди у встановленому законом порядку не відбулось та термін дії договору закінчився, тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до положень ст.785 Цивільного Кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Суду не надано доказів того, що відповідач повернув позивачу орендоване майно у встановленому порядку.

Натомість, об`єкт оренди було повернуто відповідачем за актом приймання-передачі 06.04.2022р.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем після припинення договору не було повернуто майно, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Позивачем було проведено нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 20.10.2021р. по 06.04.2022р. за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди у розмірі 4 652,53 грн.

Суд, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, зазначає, що такий є арифметично правильним.

Отже, з відповідача підлягає стягненню неустойка за період з 20.10.2021р. по 06.04.2022р. у розмірі 4 652,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4 652,53 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №85 від 03.05.2024р. на суму 302,80 грн. та платіжною інструкцією №123 від 17.06.2024р. на суму 2 725,20 грн.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи, а саме, 3 028,00 грн. судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» (місцезнаходження: Україна, 81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Сокільники, вул. Січових Стрільців, будинок 1, ідентифікаційний код 25239647) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Галицька, будинок 15, ідентифікаційний код 25558625) заборгованість в сумі 4 652,53 грн та 3 028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 07.10.2024 р.

СуддяКороль М.Р.