Ухвала

від 03.10.2024 по справі 914/1999/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.10.2024 Справа № 914/1999/24

м. Львів

за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, с.Дуліби Стрийського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю, стягнення грошових коштів, сплачених за поставлений товар. Ціна позову: 197398,99 грн

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут

до відповідача Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, с.Дуліби Стрийського району Львівської області

про стягнення 201 000, 00 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Сосницькій А.А.

Представники сторін:

від прокуратури: Букаловська Л.Є. - прокурор

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Стернюк В.А. - представник

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут», у якому просить:

1) визнати недійсною додаткову угоду №8 від 12.08.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

2) визнати недійсною додаткову угоду №9 від 13.08.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

3) визнати недійсною додаткову угоду №10 від 17.09.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

4) визнати недійсною додаткову угоду №11 від 21.09.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

5) визнати недійсною додаткову угоду №12 від 24.09.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-674І-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

6) визнати недійсною додаткову угоду №13 від 12.10.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

7) визнати недійсною додаткову угоду №14 від 18.10.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

8) визнати недійсною додаткову угоду №15 від 21.10.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-674І-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стриийського району.

9) визнати недійсною додаткову угоду №16 від 25.10.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

10) визнати недійсною додаткову угоду №17 від 27.10.2021 до договору постачання природного газу №4ІРВ797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури І туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

11) визнати недійсною додаткову угоду №18 від 29.10.2021 до договору постачання природного газу №41РВ797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району.

12) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» на користь Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району безпідставно отримані кошти в сумі 197398,99 гривень (сто дев`яносто сім тисяч триста дев`яносто вісім гривень дев`яносто дев`ять копійок).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.08.2024 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут подало на розгляд суду зустрічну позовну заяву від 08.05.2024, в якій просило стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району 201 000, 00 грн заборгованості, з якої: 292,21 грн штраф за перевищення підтвердженого обсягу, 5522,97 грн неустойки, 192215,13 грн кошти за недотримання щодобового споживання планових обсягів природного газу за Договором; 2969,69 грн компенсація вартості послуги доступу до потужності.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 11.09.2024 суд постановив прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут до відповідача, Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, про стягнення 201000,00 грн заборгованості, для спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом; призначити підготовче засідання для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на 03.10.24.

02.10.2024, за вх.№3682/24, через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1553/23.

В підготовче засідання 03.10.2024 з`явились прокурор та представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про зупинення провадження у справі судом встановлено наступне.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2024 року справу №904/1553/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Передаючи справу №904/1553/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що санкція, встановлена в підпунктах 1, 2 п. 1 розд. VIІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року (далі Правила №2496), за своєю правовою природою є штрафом за порушення споживачем зобов`язання за договором, адже зміст умов, встановлених п.6.2.2 договору, та норм підпунктів 1, 2 п. 1 розд. VIІ Правил №2496 не підпадає під визначення та склад збитків, що встановлені в ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, а тому, існує необхідність передачі цієї справи на розгляд Об`єднаної палати для відступу від висновку щодо застосування п. 1 розд.VIІ Правил №2496 у подібних правовідносинах, а саме щодо обов`язку постачальника (позивача у цій справі) доводити наявність збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, встановленому 234 Господарського процесуального кодексу України, аби реалізувати право останнього на стягнення збитків із споживача.

Звертаючись із зустрічною позовною заявою до суду в справі №914/1999/24, позивач просив, зокрема, про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п.6.2.2 договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, а відтак постанова у справі №904/1553/23 має значення для розгляду цієї справи і вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Свою позицію стосовно цього принципу викладав Конституційний Суд України у своїх рішеннях.

Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).

Так, в абзаці шостому пункту 2.1 мотивувальної частини рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20.12.2017 за №2-р/2017 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 7 частини другої статті 42 Закону України «Про вищу освіту», зазначено, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Також у абзаці четвертому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Великої палати Конституційного Суду України від 22.05.2018 за №5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, зазначено, що особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів.

Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону»

означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "C.Дж. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008 (заява №1365/07, § 39); "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 09.01.2013 (заява №21722/11, § 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденному житті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France) від 11.11.1996 (заява №17862/91, § 31, 32); "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine) від 11.04.2013 (заява №20372/11, §65).

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відтак, враховуючи наведене, незаперечення прокурора проти задоволення клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №914/1999/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1553/23.

Керуючись ст.ст.182, 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про зупинення провадження у справі задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі № 914/1999/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1553/23.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кітаєва С.Б.