Рішення

від 01.10.2024 по справі 922/2458/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024м. ХарківСправа № 922/2458/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Авді Катрін Білаль, самопредставництво.

відповідача: не з`явився.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом: Східного міжобласного територіальне відділення Антимонопольного комітету України, місто Харків,

до: Великобурлуцького комунального водопровідно-каналізаційне підприємство «Водоканал», селище міського типу Великий Бурлук,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Східне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Великобурлуцького комунального водопровідно-каналізаційного підприємства «Водоканал», про стягнення штрафу у розмірі 18 075,00 грн. та пені у розмірі 34 000,00 грн.

РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:

22 липня 2024 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/2458/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2458/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 15 серпня 2024 року.

Рух справи висвітлено в процесуальних ухвалах, які прийняті в межах розгляду даної справи.

В судовому засіданні 01.10.2024 року представник позивача надав пояснення у справі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи направлялись до електронного кабінету відповідача, про що свідчать Довідки про доставку електронного листа сформованою до Електронного кабінету зазначеного учасника справи, яка є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема викладеної позиції у постанові від 30.08.2022 року по справі № 459/3660/21).

Крім того, відповідачу в порядку статті 120,121 Господарського процесуального кодексу України, направлено поштовим зв"язком ухвалу суду про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 01.10.2024 року, яка ним отримана 18.09.2024 року про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за трек номером 0690254175230.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, однак відзиву відповідачем подано не було.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2458/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Харкові у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ:

У позовній заяві зазначається, що адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - «Колегія»/позивач) розглянувши матеріали справи № 1/02-75-20 про порушення Великобурлуцьким комунальним водопровідно-каналізаційним підприємством «Водоканал» (надалі - відповідач), законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 26.08.2021 року № 70/87-р/к (надалі - Рішення), яким визнано, що відповідач вчинив порушення, що передбачено пунктом 2 статті 50, статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що спричинило відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладення штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

При цьому, Рішення у судовому порядку не оскаржувалось, протилежного матеріали справи не містять.

Позивач вказує, що копія рішення була надіслана колегією разом із супровідним листом від 31 серпня 2021 року №70-02/1-7346 та отримана відповідачем 02 вересня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102254619956. Отже, за вимогами ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», строк сплати штрафу, накладеного рішенням, закінчився 02 листопада 2021 року (включно).

Надалі, 07.09.2021 року відповідач листом № 234 (вх. № 5334 від 14.09.2021 року) повідомив позивача про сплату частини штрафу за рішенням Комітету у сумі 3 000,00 грн. за платіжним дорученням № 279 від 07 вересня 2021 року. Крім того, у вказаному листі відповідач, зазначаючи про скрутне матеріальне становище підприємства, прохає позивача розстрочити сплату залишку штрафу рівними частинами по 2 585,00 грн. з жовтня 2021 року по вересень 2022 року щомісячно.

23.09.2021 року рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення № 70/102-р/к у справі №1/02-75-20 відповідачу розстрочено сплату залишку штрафу у розмірі 31 000,00 грн. рівними частинами по 2 585,00 грн. з жовтня 2021 року по вересень 2022 року щомісячно, про що останньому повідомлено листом від 28.09.2021 року № 70-02/1-8169.

Позивач зазначає, що відповідачем частково сплачено штраф у сумі 15 925,00 грн., однак залишок у сумі 18 075,00 грн. залишився не погашеним, що спричинило звернення до суду із даним позовом.

Крім того, позивач, на підставі частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», враховуючи 648 днів прострочки відповідачем сплати штрафу, з огляду на імперативність розміру пені, нарахував пеню у розмірі 34000,00 грн.

Як вказано вище, відповідач своїм правом на формування заперечення з приводу доводів викладених у позовній заяві, не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО ВИРШІЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ:

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (надалі - Закон) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо (ч. 1 ст. 7 Закону)

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Отже, відповідно до вищевказаних норм Антимонопольний комітет України має право та наділений відповідними повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також приймати рішення про визнання вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення якого є обов`язковим для виконання, в протилежному випадку (не сплата штрафу у строк встановлений законом), для захисту інтересів Антимонопольного комітету України, його органи подають до суду позовні заяви з метою відновлення порушеного права.

Предметом доказування у даній справі є встановлення факту законності нарахування штрафу та пені за порушення відповідачем антимонопольного законодавства.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем, за результатами розгляду справи № 1/02-75-20 прийнято рішення № 70/87-р/к від 26.08.2021 року де встановлено, що відповідач протягом 2019 року та січня - серпня 2020 року та станом на вересень 2020 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в межах території, підпорядкованій Великобурлуцькій селищній раді, на якій розташовані межі, що перебувають у власності та/або користуванні, як наслідок має змогу самостійно визначати умови надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та стягувати кошти за прийняття на абонентський облік засобів обліку холодної води зі споживачів центрального водопостачання, а саме за видачу технічних умов на встановлення засобу обліку холодної води, не передбаченому чинним законодавством, що в сукупності спричинило накладення на відповідача на підставі пункту 2 частини 50, 52 та частини 1 статті 13 Закону штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

Означене рішення скеровано відповідачу засобами оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (рекомендоване повідомлення про вручення № 6102254619956) і вручено 02.09.2021 року.

Відповідачем не було реалізоване його право за частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у двомісячний строк з дня одержання рішення на його оскарження.

07.09.2021 року відповідач листом № 234 (вх. № 5334 від 14.09.2021 року) повідомив позивача про сплату частини штрафу за рішенням Комітету у сумі 3 000,00 грн. за платіжним дорученням № 279 від 07 вересня 2021 року. Крім того, у вказаному листі відповідач, зазначаючи про скрутне матеріальне становище підприємства, просить позивача розстрочити сплату залишку штрафу рівними частинами по 2 585,00 грн. з жовтня 2021 року по вересень 2022 року щомісячно.

23.09.2021 року рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення № 70/102-р/к у справі №1/02-75-20 відповідачу розстрочено сплату залишку штрафу у розмірі 31 000,00 грн. рівними частинами по 2 585,00 грн. з жовтня 2021 року по вересень 2022 року щомісячно, про що останньому повідомлено листом від 28.09.2021 року № 70-02/1-8169.

Отже, строк сплати несплаченої суми накладеного вищезазначеним рішенням штрафу на відповідача підлягав сплаті до 23.09.2022 року.

Сплата штрафу відповідачем відбувалась частинами, однак несплачена сума штрафу залишилась у сумі 18 075,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Частиною восьмою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний протягом п`яти днів з дня сплати штрафу надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

При цьому, суд зауважує, що відносини, пов`язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами Антимонопольного комітету України, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в цьому випадку орган Антимонопольного комітету України не виступає як суб`єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати штрафу за Рішенням, яке є обов`язковим до виконання, у строк до 23.09.2022 року, за таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а відтак, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 075,00 грн. штрафу у дохід Державного бюджету України є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім стягнення штрафу, позивач прохає про стягнення з відповідача пені за 648 днів прострочення оплати штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Крім того, нарахування пені в цьому випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/4585/19, від 17.12.2020 року у справі № 910/1548/19.

Перевіривши розрахунок пені та з урахуванням частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якого розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету, суд прийшов до висновку, що пеня нарахована позивачем правильно. На підставі цього, підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення пені за прострочення оплати штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.02.2018 року за № 910/20661/16 та постанові від 16.06.2022 року за № 917/530/21.

Визначена позивачем пеня в сумі 34 000,00 грн. розрахована в межах максимально можливого розміру, згідно з нормами чинного законодавства.

Судом враховується, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Названий Закон не регулює цивільно-правові відносини (позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 911/9/19 від 11.11.2019 року).

З аналізу положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вбачається, що пеня нараховується саме на суму штрафу і відсутні підстави для проведення нарахування пені в залежності від часткової сплати штрафу.

При цьому суд враховує, що спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами антиконкурентного законодавства, якими відповідних скасувань чи відтермінування сплати штрафних санкцій не передбачено, а пеня, відповідно до вищезазначених спеціальних норм, нарахована не за порушення будь-якого із зобов`язань відповідача, а за невчасну сплату штрафу, накладеного за наслідками вчинення відповідачем саме порушення антимонопольного законодавства. При цьому, законодавством не передбачено звільнення судом відповідача від відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства незалежно від можливості здійснення господарської діяльності з тих чи інших причин.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Вказане положення означає, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, враховуючи, що Рішення є таким, що набрало чинності та є обов`язковим до виконання, і відповідач не надав суду доказів сплати штрафу та пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням у добровільному порядку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 18 075,00 грн. та пені у розмірі 34 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити повністю.

Стягнути з Великобурлуцького комунального водопровідно-каналізаційного підприємства «Водоканал» (62602, Харківська область, Великобурлуцький район, селище міського типу Великий Бурлук, вулиця Шевченко, будинок 16; код ЄДРПОУ: 23147024) штраф у розмірі 18 075,00 грн. та пеню у розмірі 34 000,00 грн. на загальну суму 52 075,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України.

Стягнути з Великобурлуцького комунального водопровідно-каналізаційного підприємства «Водоканал» (62602, Харківська область, Великобурлуцький район, селище міського типу Великий Бурлук, вулиця Шевченко, будинок 16; код ЄДРПОУ: 23147024) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35; код ЄДРПОУ: 22630473), судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 422,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми на рахунок Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (отримувач коштів: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, 61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35; код ЄДРПОУ: 22630473, р/р НОМЕР_1 , банк одержувача Державна казначейська служба України, місто Київ).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" жовтня 2024 р.

Суддя В.С. Юрченко

справа № 922/2458/24