Ухвала

від 03.10.2024 по справі 172/1373/19

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/1373/19

Провадження № 1-кп/191/270/20

У Х В А Л А

іменем України

03 жовтня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040420000342 від 23.10.2019, відносно

ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, не працюючої, з середньою професійною освітою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

-05.09.2019 Синельникіським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, ст..75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи притягнутою до відповідальності по кримінальному провадженню, яке було розглянуто Синельниківським міськрайонним судом 05.09.2019, але на день вчинення кримінального правопорушення вирок не набрав законної сили, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та повторно скоїла корисливий злочин.

Так, 29.09.2019 близько 17:30 години, знаходячись у приміщенні магазину «Єва №173», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи біля торгівельного прилавку з продукцією ТМ «MAYBELLINE», переглядала туші для вій. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник протиправний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, а саме тушшю для вій «MAYBELLINE» Лаш Сенсейшнл досконалий об`єм чорний.

Так, ОСОБА_4 , знаходячись в тому самому місці та в той самий час, реалізуючи свій протиправний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна та обертання його на свою користь, достовірно усвідомлюючи, що її дії носять протиправний характер, діючи умисно з корисливою метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що її дії є непомітними для оточуючих, повторно, шляхом вільного доступу, таємно сховала в рукав своєї куртки туш для вій «MAYBELLINE» Лаш Сенсейшнл досконалий об`єм чорний, яку тримала в руках, тим самим викрала вказану туш вартістю 246 гривень 00 копійок, яка належить ТОВ «Руш», чим спричинила майнової шкоди на вказану суму.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обвинувачена у судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.

Захисник клопотання обвинуваченої підтримав.

Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченої не заперечувала.

Представник потерпілого ОСОБА_6 надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши обвинувачену, її захисника, з урахуванням думки прокурора, вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, минули певні строки, зокрема: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , належить до нетяжкого злочину та передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк від трьох до п`яти років або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Пункт 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 , особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2019 року по справі № 350/1218/16-к зазначив, що відповідно до положень ст. 49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Відповідно до обвинувального акту, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вчинено 05.09.2019. Від явки до органів слідства, прокуратури та суду ОСОБА_4 не ухилялася та не переховувалася, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, не зупинялися та не переривалися, а також обвинувачена не притягалася до кримінальної відповідальності.

Тобто, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.185 КК України закінчився.

Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 462/7282/14-к зазначено, що визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Аналогічний висновок викладений і у Постановах ВС від 12.11.2019 року по справі № 566/554/16-к, від 26.03.2020 року по справі № 730/67/16-к.

Крім того, у Постанові ВС від 11.11.2020 року по справі № 455/229/17 зазначено, що дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою для суду підставою щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, навіть у разі невизнання вини останньою.

Після заявленого обвинуваченої та підтриманого її захисником клопотання, проти якого прокурор не заперечувала, суд, роз`яснивши обвинуваченій ОСОБА_4 суть пред`явленого їй обвинувачення, наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав та право заперечувати проти закриття провадження, поза об`єктивним сумнівом переконався в істинності та добровільності її позиції щодо поданого клопотання, а також щодо надання нею згоди на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 , після роз`яснення їй наслідків такого закриття при відсутності реабілітуючих обставин, наполягала на задоволенні клопотання, у зв`язку з чим суд вважає, що на підставі вищенаведених обставин клопотання підлягає задоволенню.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 не обирався.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Кримінальне провадження стосовно обвинуваченої закривається у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, що є нереабілітуючою підставою.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Отже, закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченої з нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням судово-товарознавчих експертиз.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20, провадження № 51-2331км21).

Тобто витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №3698/19 від 06.11.2019 в розмірі 300,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь експерта.

Керуючисьст.49 КК України, ст.285,286,314, 373,374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження№12019040420000342 від 23.10.2019 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.185КК України, - закрити.

Речовий докази DVD-диск із записом з мобільного телефона, наданого ОСОБА_6 , залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь експерта ОСОБА_7 (розрахунковий рахунок: НОМЕР_1 ) процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи 3698/19 від 06.11.2019в розмірі 300 (триста) грн. 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1