Рішення

від 04.10.2024 по справі 196/1135/24

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 196/1135/24

№ провадження 2-о/196/116/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

заявника: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Дніпровського районного ноатріального округу Дніпропетровської області Сало Вікторія Володимирівна, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту його постійного проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 31 жовтня 2017 року по 02 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , та у пероід з 03 жовтня 2020 року по 30 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , з яким він товаришував, а також допомагав і доглядав за ним, оскільки останній був інвалідом та потребував сторонньої допомоги.

Він зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , в будинку, який був подарований йому його бабою ОСОБА_3 . Після смерті баби в 1997 році, він тривалий час проживав в Миколаївській області. Після повернення до с.Ляшківка через поганий стан житла за вказаною адресою він був вимушений винаймати житло, а потім ОСОБА_2 запропонував йому пересилитися до нього, щоб він допомагав йому, оскільки потребував сторонньої допомоги та медичного нагляду.

З жовтня 2017 року він разом з ОСОБА_2 проживали в АДРЕСА_1 , в житловому будинку, який належав останньому на праві власності, та з того часу вели спільне господарство, вирощували овочі, доглядали свиней, птицю, та інше для забезпечення себе харчами та для продажу, тобто були пов`язані спільним побутом. Також вони спільно сплачували витрати на електроенергію та природний газ. Оскільки ОСОБА_2 був інвалідом, то він як медпрацівник, надавав йому фельдшерську допомогу.

Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В жовтні 2020 року на ім`я ОСОБА_2 було придбано житловий будинок в АДРЕСА_2 , куди вони разом переїхали. За вказаною адресою він продовжив проживати разом з ОСОБА_2 без реєстрації однією родиною по день смерті останнього, вели спільне господарство, мали спільний бюджети, несли спільні вирати на утримання житлового будинку та сплату за користування електроенергією та газом, він доглянув його і поховав за власні кошти, що підтверджується довідкою, виданою місцевим органом самоврядування. Сім`ї ОСОБА_2 не мав, та інші родичі з ним не спілкувалися і не підтримували з ним родинних відносин. ОСОБА_2 за станом здоров`я не мав можливості повністю себе утримувати та обслуговувати, а тому практично перебува на його утриманні.

Після смерті ОСОБА_2 він звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги за законом, оскільки спадкова справа вже була заведене за заявою ОСОБА_5 , як спадкоємця за заповітом.

Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем має для нього юридичне значення, що необхідно для подальшого оформлення спадкових прав, тому він змушений звернутись до суду, так як в позасудовому порядку встановити юридичний факт неможливо.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи - приватний нотаріус Дніпровського районного ноатріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. в судове засідання не з`явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши правову позицію заявника, заслухавши свідків, перевіривши доводи сторін, даючи оцінку доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 293 ч. 2 п. 5 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім`єю, оскільки він не може оформити своїх спадкових прав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.02.2024 року (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами (а.с.10); з житлвоого будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.10.2020 (а.с.8).

Згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Сало В.В. 05.11.2019 року, та зареєстрованого в реєстрі за №1218, ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку, площею 5,4359 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ляшківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683000:01:001:0158, заповів ОСОБА_5 (а.с. 27).

12 серпня 2024 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 5,4359 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ляшківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683000:01:001:0158 (а.с.72).

Заявник ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв у встановленому законом порядку, подавши до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. заяву про прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за № 177 від 24 червня 2024 року (на звороті а.с.39).

Інших спадкоємців після померлого ОСОБА_2 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, окрім заявника, та ОСОБА_5 , як спадкоємця за заповітом, не має, що підтверджується копією спадкової справи №32/2024 від 12.04.2024 року, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, наявними у спадковій справі №32/2024 ( а.с. 22-73).

Згідно довідки виконавчого комітету Ляшківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 05.02.2024 року №52, гр. ОСОБА_1 проживав без реєстрації з гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 , на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , доглянув його та поховав за власні кошти (а.с.7).

Відповідно до довідки офтольмалогічної МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №526976 від 04.08.2006, ОСОБА_2 мав третю групу інвалідності з дитинства, довідка видана безстроково (а.с.6).

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показа, що вони із заявником добрі знайомі, оскільки обоє з Миколаєва. У 2009 році вона переїхала, винаймала квартиру, та в 2015 році син придбав будинок в с.Назаренки через три хати від будинку, де проживав померлий ОСОБА_2 . Вона працювала на фермі. Часто бачила машину заявника біля будинку ОСОБА_2 , він привозив харчі та ліки останньому та його матері. Коли мати ОСОБА_2 померла, то заявник восени 2017 року переїхав до нього жити, доглядав за ним, так як померлий був інвалідом та потребував постійної сторонньої допомоги, вели спільне господарство, тобто проживали однією сім`єю. В селі Назаренки заявник з ОСОБА_2 проживали до 2020 року. Потім купили будинок в АДРЕСА_4 . Вона також з часом переїхала до с.Ляшківка і часто зустрічалася з ОСОБА_2 . Їй достовірно відомо, що заявник з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю до дня смерті останнього, вели спільне господарство, заявник доглянув ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона медпрацівник і з заявником якийсь час працювали в Царичанській лікарні на швидкій. З померлим ОСОБА_2 вони були однокласниками. Їй добре відомо, що ОСОБА_2 був інвалідом, проживав з матір`ю в с.Назаренки. Після смерті матері заявник переїхав проживати до ОСОБА_2 .. а до того часу винаймав житло. З 2000 року вона переїхала жити в с.Ляшківка. Неодноразово в лікарні відвідувала ОСОБА_2 , який їй розповідав, що з ним проживає заявник, з яким вони вели спільне господарство, так як останній потребував сторонньої допомоги. Потім ОСОБА_2 придбав будинок в с.Ляшківка, куди він разом із заявником і переїхали, вели спільне господарство.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що є сусідкою заявника. Їй добре відомо, що ОСОБА_2 був інвалідом та пілся смерті його матері він почав проживати разом із заявником. В с.Ляшківка проживали чотири роки разом, заявник доглянув ОСОБА_2 , возив в лікарню, забезпечував харчами. До ОСОБА_2 ніхто з рідних не приїздив. Заявник з померлим проживали одніє сім`єю.

Із показань вищевказаних свідків судом встановлено що заявник ОСОБА_1 постійно проживав разом з ОСОБА_2 на момент його смерті однією сім`єю у період з 31 жовтня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та у пероід з 03 жовтня 2020 року по 30 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, у судовому засіданні підтверджено належними та допустимими доказами факт постійного проживання заявника разом з ОСОБА_2 по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 31 жовтня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , та за адресою: АДРЕСА_2 , у пероід з 03 жовтня 2020 року по 30 січня 2024 року.

Даний факт підтверджено вищевказаними письмовими доказами, які повністю узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , показання яких об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам та у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 293 ч. 2 п. 5 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за місцем проживання спадкоємця не може бути доказом того, що заявник не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником та оцінені судом.

Згідно із ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За змістом ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК.

Відповідно до ст. 1264 ЦК в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Дослідивши докази в їх сукупності, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт проживання заявника однією сім`єю із ОСОБА_2 не менш як п`ять років по день його смерті. Також судом встановлено, що заявникові встановлення факту постійного спільного проживання однією сім`єю з померлим необхідно для одержання свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, суд вважає, що вимоги заявника обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 76, 89, 259, 263, 265, 293, 294, 315-316, 319, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Б. Корешиха Миколаївського району Миколаївської області, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Царичанським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 20.07.2012, рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення,- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Б. Корешиха Миколаївського району Миколаївської області, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Царичанським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 20.07.2012, рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 31 жовтня 2017 року по 02 жовтня 2020 року, та за адресою: АДРЕСА_2 , у пероід з 03 жовтня 2020 року по 30 січня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2024 року.

Суддя Д.Г. Костюков