Ухвала

від 30.09.2024 по справі 405/5078/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/5078/24

провадження № 1-кс/405/2122/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 м. Кропивницький

слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах приватного підприємства «Агро-Комерс» про скасування арешту майна

встановив:

адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з вказаним вище клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що 09.09.2021 року ухвалою слідчого судді Печерськогорайонногосуду міста Києва, у справі №757/47867/21-к, у кримінальному провадженні № 62020100000000973, накладено арешт на банківські рахунки низки юридичних осіб, у тому числі на рахунки, які належать приватному підприємству «Агро-Комерс». Також адвокат вказав, що на теперішній час досудове розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні здійснюється СУ ГУНП в Кіровоградській області.

Згідно з поданим клопотанням адвокат вважає, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ч. 10 ст. 170 КПК України. Стороною обвинувачення по надано доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому, при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна виходячи з того, що керівник приватного підприємства «Агро-Комерс» не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, а тому виникло право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Адвокат надав до суду заяву, відповідно до якої просив розгляд клопотання здійснити без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (ч.2 ст. 174 КПК України).

Прокурором надано до суду витяг з ЄРДР, згідно якого встановлено, що органом досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні є СУ ГУНП в Кіровоградській області.

Відповідно доч.1ст.26КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК України).

Таким чином, беручи до уваги зазначені вище обставини, дотримуючись розумних строків розгляду даного клопотання слідчий суддя ухвалив здійснити розгляд клопотання про скасування арешту майна відповідно до поданих матеріалів.

Дослідивши матеріали клопотання та надавши оцінку доказам, які містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

У кримінальному провадженні № 62020100000000973 від 08.05.2020 року, ухвалою слідчого судді Печерськогорайонногосуду міста Києва (справа №757/47867/21) 09.09.2021 року, накладено арешт на банківські рахунки низки юридичних осіб, у тому числі на рахунки, які належать приватному підприємству «Агро-Комерс» серед яких арешт фактично накладено на банківські рахунки приватного підприємства «Агро-Комерс» код ЄДРПОУ 31969306: № НОМЕР_1 (АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 300335); № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 (АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299); № НОМЕР_4 (гривня), № НОМЕР_4 (долар), № НОМЕР_4 (євро) (АТ «КIБ» (МФО 322540); № НОМЕР_5 (АТ «БАНК КРЕДИТ ДНIПРО» (МФО 305749).

Відповідно до зазначеної вище ухвали слідчого судді, арешт накладався з метою забезпечення речових доказів.

Як вбачається з матеріалів даного клопотання, в порушення вимог ст.170 КПК України, органом досудового розслідування не вказано жодних відомостей та доказів про причетність до злочинів службових осіб приватного підприємства «Агро-Комерс».

Стороною обвинувачення не надано доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, жодній посадовій особі приватного підприємства «Агро-Комерс» не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які, нібито, заподіяні державі; органом досудового розслідування не доведено, що існують належні підстави чи підозри того, що майно приватного підприємства «Агро-Комерс» є об`єктом кримінального правопорушення або підлягає конфіскації.

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності приватного підприємства «Агро-Комерс».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачівкоштів,а такожперерахування банкамиза дорученням підприємств І фізичних осіб коштів, унесених нимиготівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004).

З цих норм слідує висновок, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов`язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових коштів у межах такої суми.

За таких умов, безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Тому, накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою - збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.

Крім того, в ухвалі про накладення арешту відсутні будь-які дані, які б вказували, що належні приватному підприємству «Агро-Комерс» кошти, які знаходяться на банківських рахунках, набуті кримінальнопротиправним шляхом,зберегли насобі слідиабо містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 19.09.2019 р. у справі №760/18416/19.

Грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Вони не можуть бути речовими доказами.

Отже, накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів можна лише на готівкові кошти.

Згідно ст.3.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків), або безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Тобто, грошові кошти у безготівковому вигляді не є матеріальним об`єктом, а отже, не можуть бути речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України і накладеним арешту на них не узгоджується з вимогами ст. 170 КПК України.

Крім того, органом досудового розслідування на час вирішення клопотання про накладення арешту на майно, а також щодо наявності підстав для зняття такого арешту, не надано переконливих доказів, які б свідчили, що гроші в безготівковому вигляді можуть бути предметом, знаряддям злочину, містити сліди злочину або ж здобуті злочинним шляхом.

Отже, відповідно до вищевикладеного, в силу своєї природи, безготівкові гроші не можуть зберегти на собі якісь сліди (відбитки, позначки) або відомості про обставини, що розслідуються під час кримінального провадження, як наслідок не можуть бути речовими доказами.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладено в тому числі на гроші у безготівковій формі, які знаходяться на банківських рахунках.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 р., де вказувалося на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а слідчим не доведено зворотнього, а відтак, посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 р.). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

Отже, враховуючи зазначене, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту грошових коштів, які розміщені на банківських рахунках, приватного підприємства «Агро-Комерс» на теперішній час немає, ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, на час розгляду клопотання про скасування арешту майна, відпали, а тому, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у володіння приватного підприємства «Агро-Комерс» належним йому майном та задовольняє клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст.174, 369-372 КПК України, -

постановив:

клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах приватного підприємства «Агро-Комерс» про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерськогорайонногосуду міста Києва від 09.09.2021 року, у справі №757/47867/21-к, у кримінальному провадженні № 62020100000000973, з банківських рахунків приватного підприємства «Агро-Комерс» код ЄДРПОУ 31969306: № НОМЕР_1 (АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 300335); № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 (АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299); № НОМЕР_4 (гривня), № НОМЕР_4 (долар), № НОМЕР_4 (євро) (АТ «КIБ» (МФО 322540); № НОМЕР_5 (АТ «БАНК КРЕДИТ ДНIПРО» (МФО 305749).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_4