Рішення

від 07.10.2024 по справі 398/1006/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1006/24

провадження №: 2/398/1445/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" жовтня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Молонової Ю.В.,

при секретарі Борозні Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2024 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача.

В обґрунтування позову зазначає, що 26 грудня 2023 року близько 16:20 год в період дії воєнного стану, невстановлена особа зателефонувала з номеру НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , представившись оператором АТ КБ «ПриватБанк» зазначила, що наразі наявна хакерська атака щодо користувачів АТ КБ «ПриватБанк», тому для захисту своїх коштів потрібно продиктувати 3 цифри з першого СМС-повідомлення та з другого СМС повідомлення 4 цифри, яке буде надіслано оператором АТ КБ «ПриватБанк». Згодом, невстановленою особою було зазначено, що відтепер картка ОСОБА_1 є відновлена, тільки тимчасово він не зможе користуватись мобільним застосунком «Приват24». Після розмови ОСОБА_1 приїхав до відділення банку та заблокував картку. Жодних смс-повідомлень про проведення даних транзакцій за картковими рахунками за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону, позивач не отримував.

27.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 4 ст. 190 КК України. 28.12.2023 відомості про заяву були внесені до ЄРДР за номером кримінального провадження 12023121060001989. Станом на день звернення до суду досудове розслідування триває.

18.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою повернути безпідставно списані кошти, однак 31.01.2024 отримав відповідь, в якій зазначено, що банк не може повернути грошові кошти. У зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав.

Просить визнати недійсними, такими що не є дозволеними користувачем, транзакції вчинені 26.12.2023 з 16:37 год. по 17:45 год. по кредитній картці за номером НОМЕР_2 та кредитній віртуальній картці за номером НОМЕР_3 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 ; скасувати заборгованість у розмірі 70194,96 грн., нараховані комісії, пеню, штрафні санкції, проценти за користування кредитом, які утворились внаслідок транзакцій, проведених 26.12.2023 по кредитній картці за номером НОМЕР_2 та кредитній віртуальній картці за номером НОМЕР_3 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на банківському рахунку НОМЕР_4 ОСОБА_1 , відритому в АТ КБ «ПриватБанк» до стану, у якому він перебував перебував перед виконанням несанкціонованих операцій станом на 26.12.2023 на 16:37 год. та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Ухвалою судді від 01.03.2024 по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду. Копія ухвали була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У своєму відзиві представник відповідача зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» здійснено перевірку щодо проведених операцій та Службою Безпеки Банку встановлено наступне. В ході проведення службової перевірки встановлено, що 26.12.2023 з карткового рахунку НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ), списано суму в розмірі 84626,83 грн. шляхом проведення 9 платежів: - 9045,00 грн. (з них 45,00 грн. комісія); - 9102,71 грн. (з них 45,75 грн. комісія); - 9243,89 грн. (з них 44,65 грн. комісія); - 3105,45 грн. (з них 15,00 грн. комісія); - 12150,91 грн. (з них 353,91 грн. комісія); - 7246,24 грн. (з них 211,06 грн. комісія); - 10146,53 грн. (з них 295,53 грн. комісія); - 20445,00 грн. (з них 595,50 грн. комісія); - 4140,60 грн. (з них 140,60 грн. комісія).

26.12.2023 о 17:53:38 год. до банку з м.т. НОМЕР_6 надійшов дзвінок від клієнта ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_5 (аудіозапис додається), який повідомив про те, що отримав дзвінок з номеру НОМЕР_1 , в якому невідомі особи, представившись службою підтримки банку, повідомили про блокування картки через хакерську атаку. Для розблокування вимагалось уточнити персональні дані та назвати ОТР пароль, який прийде на телефон, що клієнт в подальшому клієнт і зробив.

Враховуючи вищевикладене, підтверджується інформація щодо розголошення клієнтом конфіденційних даних карткового рахунку, PIN коду до картки НОМЕР_2 , ОТР паролей, які надходили на фінансовий номер ОСОБА_1 та які він передав шахраям, про що він особисто повідомив у розмові з оператором Банку при дзвінку на гарячу лінію НОМЕР_7 . Отже, клієнт банку несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації, в т.ч. за несанкціоновані операції з його карткою.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідач у відзиві підтверджує факт того, що шахрайськими діями з карткового рахунку ОСОБА_1 були списані кошти. Факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до банку про скасування спірних транзакцій, а так само його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій та наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування. Проте, відповідач відмовляється у добровільному порядку повернути належні позивачу грошові кошти, попри те, що не захистив права свого клієнта, який є потерпілою стороною від шахрайських дій. ОСОБА_1 не розголошував третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Позивач своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. На вказані банківські операції позивач згоди не надавав та не доручав банку їх здійснювати. Співробітник банку сам зазначив, що невстановлені особи зробили віртуальну картку за номером НОМЕР_3 та за допомогою неї незаконно заволодівають коштами ОСОБА_1 та запропонував негайно звернутись до відділу поліції (аудіозапис, який був доданий до відзиву додатково підтверджує дане твердження Позивача). Тобто, ОСОБА_1 не міг жодним чином надати дозвіл на створення даної віртуальної картки та навіть не був обізнаний про це, до звернення за допомогою до працівників банку.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Через канцелярію суду представник позивача подала заяву про розгляд справи без їх участі, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Будь-яких заяв до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.8-15).

26.12.2023 з карткового рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», відкритого на ім`я ОСОБА_1 було знято грошові кошти на загальну суму 84626,83 грн. (а.с.16-25).

28.12.2023 СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області за заявою ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування кримінального провадження, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с.26).

18.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про надання інформації щодо вчинених шахрайських дій (а.с.27).

31.01.2024 АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь ОСОБА_1 (а.с.28).

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 залишок заборгованості становить 70194,96 грн. (а.с.29).

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За змістом ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Частиною 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705, емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку.

Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2018 року у справі N 202/10128/14-ц (провадження N 61-1856св17), від 18 квітня 2018 року у справі N 190/926/16-ц (провадження N 61-6470св18), від 20 червня 2018 року у справі N 320/1169/16-ц (провадження N 61-9855св18), від 22 листопада 2018 року у справі N 712/2283/16-ц (провадження 61-11291св18), від 05 грудня 2018 року у справі N 754/15020/15-ц (провадження N 61-22283св18), від 17 липня 2019 року у справі N 571/841/16-ц (провадження N 61-25606св18), від 13 вересня 2019 року у справі N 501/4443/14-ц (провадження N 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі N 182/3171/16 (провадження N 61-24548св18), від 16 жовтня 2019 року у справі N 676/2792/16-ц (провадження N 61-34233св18), від 20 листопада 2019 року у справі N 210/245/18-ц (провадження N 61-4352св19), від 05 грудня 2019 року у справі N 168/613/16-ц (провадження N 61-11711св18), від 23 січня 2020 року у справі N 179/1688/17 (провадження N 61-12707св19).

Встановлено, що оспорювані транзакції по картковому рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», були виконані невідомими особами через мобільний додаток «Приват24».

В свою чергу з аудіо запису телефонної розмови позивача з представником Банку, доданого до відзиву вбачається, що ОСОБА_1 зателефонував на номер гарячої ліні АТ КБ «ПриватБанк» та повідомив, що на його номер телефону зателефонували невідомі особи, які представились працівниками банку і повідомили про блокування картки у зв`язку з хакерськими діями. Для її розблокування необхідно повідомити його дату народження і код, який прийде у смс, що він і зробив (розмова з 2:00 по 2:50 хв.).

При цьому, суд, з огляду на встановленні обставини справи, дійшов висновку, що позивач сприяв своїми діями втраті та незаконному використанню фінансового номера шляхом передання невідомим особам інформації, не впевнившись у достовірності цих осіб та необхідності передачі пін- кодів, що в подальшому дало змогу невідомим особам ініціювати платіжні операції від імені клієнта банку.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки вважає, що саме власні необачні дії позивача призвели до списання його особистих та кредитних коштів з карткових рахунків, а відтак відсутні підстави для відновлення залишку коштів на його особистому рахунку.

Керуючись ст.12,13,76, 81,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В. Молонова