Ухвала

від 07.10.2024 по справі 151/384/24

ЧЕЧЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 151/384/24

Провадження № 1-в/151/25/24

УХВАЛА

іменем України

07 жовтня 2024 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю :

секретаря судових засідань ОСОБА_2

представника Гайсинського районного

сектору №4 філії Державної установи

''Центр пробації'' у Вінницькій області ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області подання начальника Гайсинського районного сектору №4 філії Державної установи ''Центр пробації'' у Вінницькій області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вербка Чечельницького району Вінницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця, неодруженого, засудженого 01 серпня 2024 року вироком Чечельницького районного суду Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладеними обов`язками згідно пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Гайсинського районного сектору №4 філії Державної установи ''Центр пробації'' у Вінницькій області ОСОБА_3 звернулася до суду з поданням про звільнення від покарання ОСОБА_5 , засудженого 01 серпня 2024 року вироком Чечельницького районного суду Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладеними обов`язками згідно пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Подання мотивує тим, що з 11 вересня 2024 року ОСОБА_5 перебуває на обліку Гайсинського районного сектору №4 філії Державної установи ''Центр пробації'' у Вінницькій області. 09.08.2024 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів'' від 18.07.2024 №3886-ІХ (далі - Закон). Цим Законом внесено зміни до ст. 51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають або відбули покарання, але судимість не знято і не погашено. Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно ч. 2 ст. 74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України ''Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків'' та ст.539 КПК України ''Порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку'', під час виконання вироків суд, має право вирішувати такі питання, як про звільнення від покарання у випадку, передбаченому ч. 2 ст.74 КК України. Згідно вироку Чечельницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2024 року сума заподіяних збитків, завданих ОСОБА_5 на момент скоєння кримінального правопорушення менша ніж 3028 гривень, а саме 2 533 гривні 35 копійок. Враховуючи викладене, просить суд розглянути питання про звільнення ОСОБА_5 від покарання призначеного вироком Чечельницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2024 року.

Начальник Гайсинського районного сектору №4 філії Державної установи ''Центр пробації'' у Вінницькій області ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю підтримала подання із зазначених у ньому мотивів та просила його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 в режимі відеоконференції не заперечував проти звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання, оскільки у зв`язку із декриміналізацією вчинена ним крадіжка на даний час підпадає під дрібну, а не кримінально карану.

Засуджений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив подання задовольнити, звільнити його від покарання та зауважив, що більше таке не повториться.

Вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

У процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України.

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення

Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з вироку Чечельницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років . На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки. Вирок набрав законної сили.

Відповідно до положення ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України ''Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів'' № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподатковиний мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, якими визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2024 року складає 1514 гривень, тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1514 х2=3028 грн.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 2 ст. 74 КК України).

Згідно вироку Чечельницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2024 року ОСОБА_5 06 квітня 2024 року здійснив викрадення майна на суму 2 533 гривні 35 копійок, що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на засудженого ОСОБА_5 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369, 376, 537,539 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 74 Кримінального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ :

Подання задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від покарання призначеного 01 серпня 2024 року вироком Чечельницького районного суду Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням законом караності діяння.

На ухвалу може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення через Чечельницький районний суд Вінницької області.

Суддя ОСОБА_6