Рішення

від 04.10.2024 по справі 299/4747/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бора Ю.В., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є спадкоємцем по смерті свого батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 17.02.1981 року, свідоцтвом про шлюб позивача (зміна прізвища) серії НОМЕР_2 від 24.11.2022 року.

Заповіт покійний не залишив. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивач (як дочка) та відповідач (як дружина) є спадкоємцями за законом першої черги. Місцем відкриття спадщини є с.Фанчиково Берегівського району. Вказана обставина підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 07.05.2024 року №20.10-20/384. Покійному батьку позивача на праві приватної власності належало таке нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площами 0,90 га та 0,90 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Фанчиківської сільської ради. З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна несе позивач. Відповідач у свою чергу декларує відсутність власного майнового інтересу до кола спадкового майна, однак від документального підтвердження цієї позиції ухиляється. Набути право власності на спадкові речові права шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті батька, оригіналів документів такого характеру віднайдено не було. Мати позивача категорично заперечує перебування у її розпорядженні будь-яких документованих матеріалів. За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу відмовила. Вказана обставина підтверджується повідомленням Виноградівської державної нотаріальної контори від 31.05.2024 року №250/01-16. Таким чином через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.

Позивач та її представник у підготовче засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в підготовче засідання не з`явилася, але подала до суду письмову заяви згідно якої просить суд розглядати справу у їх відсутність, вимоги позивача визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в підготовче судове засідання не з`явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання нею позову прийнято судом.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У підготовчому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть.

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 17.02.1981 року, свідоцтвом про шлюб позивача (зміна прізвища) серії НОМЕР_2 від 24.11.2022 року.

Місцем відкриття спадщини є с.Фанчиково Берегівського району, що підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 07.05.2024 року №20.10-20/384.

За час свого життя батько позивача заповіт не залишив.

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на наступне майно:

1) житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на який не виготовлено правовстановлюючі документи та який рахується за спадкодавцем ОСОБА_3 ОСОБА_3 на підставі довідки Виноградівської міської ради від 07.05.2024 року за №20.10-20/385;

2) дві земельні ділянки площами 0,90 га та 0,90 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Фанчиківської сільської ради, оригінали правостановлюючих документів на які втрачено.

За запитом позивача в архівних матеріалах Відділу №4 ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копію державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №035670 від 31.01.2003 року, виданого на ім`я спадкодавця. Вказаний документ підтверджує належність однієї земельної ділянки, яка входить до складу спадщини, покійному ОСОБА_3 . Крім того, відповідні відомості підтверджуються даними Державного земельного кадастру.

Інша земельна ділянка згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №016752 від 26.03.2002 року первісно належала ОСОБА_4 (матері спадкодавця, бабі позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Покійна ОСОБА_4 залишила заповіт на користь свого сина ОСОБА_3 , який 22.11.2001 року було посвідчено секретарем виконавчого комітету Фанчиківської сільської ради за реєстровим №167. Батько позивача спадщину по смерті своєї матері прийняв, але набуття таких майнових прав не оформив (свідоцтво про право на спадщину не отримав). У той же час ч.3 ст.1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Верховний Суд роз`яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 р. у справі №523/3522/16-ц).

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , є дочка спадкодавця позивач ОСОБА_1 та дружина спадкодавця, матір позивача - відповідач по справі ОСОБА_2 .

Відповідач не заперечує проти визнання права власності на спадкове майно за позивачем, що стверджується відповідною заявою, поданою до суду.

Суд констатує, що позивач після смерті свого батька відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, як спадкоємець за законом спадщину прийняла, оскільки на день смерті спадкодавця проживала разом з ним, здійснювала його догляд, обробляла земельну ділянку, а також у встановлений законодавством термін звернулася до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини.

Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

В зв`язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивач звернулася до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., де їй було надано лист відмову від 31.05.2024 року №250/01-16 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Технічна інвентаризація спадкового житловий будинку проведена.

Так, позивачем замовлено проведення технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 21.06.2024 року №605 цей об`єкт нерухомого майна будівництвом завершений, рахується за покійним ОСОБА_3 на підставі довідки Виноградівської міської ради від 07.05.2024 року за №20.10-20/385, правовстановлюючі документи не оформлено. Крім того, в архівних матеріалах КП «Виноградівське РБТІ» інвентарна справа на цей об`єкт нерухомого майна містить копію будівельного паспорту від 21.03.1988 року на забудову земельної ділянки на ім`я спадкодавця. Вказані документи в сукупності підтверджують належність майнових прав на цей об`єкт нерухомості померлому батьку позивача.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовстановлюючих документів на спадковий будинок не оформлено, тому держава офіційно не визнає ні право власності спадкодавця на нерухоме майно, ні право власності спадкоємця, набуте в порядку спадкування.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до роз`яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізованого суду: лист від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 по об`єктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК). Разом з тим, у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703(в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

За таких встановлених у підготовчому судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на житловий будинок та земельні ділянки, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1225, 1268, 1269, 1270, 1274 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задоволити.

У порядку спадкування за законом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,90 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Фанчиківської сільської ради, контур № НОМЕР_4 , кадастровий номер 2121285300:01:003:0058;

- земельну ділянку площею 0,90 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Фанчиківської сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийТ. Ю. Левко