Рішення

від 01.10.2024 по справі 936/349/24

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/349/24

Провадження №2/936/104/2024

01.10.2024 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Дзямко А.А., прокурора Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури Заяць К.С., представника Воловецької селищної ради -Галабурди І.І., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в селищі Воловець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2024 до суду надійшла позовна заява першого заступника керівника Мукачівської окружної прокуратури Юрія Пехньо, в інтересах держави в особі Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що 30.11.2021 ОСОБА_1 набув право власності на об?єкт нежитлової нерухомості - цілісний майновий комплекс (складається з: будівлі аптеки по захисту рослин площею 104.67 кв.м., будівлі вагової площею 99 кв. м. та будівлі закритого складу площею 1180 кв.м.), загальною площею 1 383.67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказане нерухоме майно набуто ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1167 від 03.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. та довідки про повну оплату вартості цілісного майнового комплексу N?02-93/6-272 від 30.11.2021. Вказаний об?єкт нежитлової нерухомості розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га., цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23.10.2015, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №332358413 від 16.05.2023 вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га. зареєстровано за Воловецькою селищною радою. Водночас, з часу набуття права власності на нежитлову будівлю по теперішній час, ОСОБА_1 здійснював користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га. без правовстановлюючих документів та не сплачував орендну плату за користування такою до місцевого бюджету.

За твердженням позивача, ОСОБА_1 у період часу з 30.11.2021 по теперішній час фактично користується земельною ділянкою з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га. за відсутності укладеного договору оренди, орендну плату за землю не сплачує, у зв?язку з чим місцевий бюджет Воловецької селищної ради недоотримує кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Крім того, оскільки на земельній ділянці розміщене майно, що перебуває у власності відповідача, селищна рада позбавлена можливості вільно розпоряджатися вказаною земельною ділянкою з метою отримання доходу у вигляді орендної плати та наповнення місцевого бюджету.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, знаючи про необхідність укладення договору та сплати орендної плати, за рахунок позивача зберіг у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, які повинен був сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га за період з 30.11.2021 по 31.12.2023 в розмірі 110 381,04 грн (згідно з доданим розрахунком), які позивач на підставі ст.1212 ЦК України просить стягнути з відповідача на користь Воловецької селищної ради, а також судові витрати по справі.

27.03.2024 постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

27.05.2024 ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача прокурор Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури Заяць К.С. в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Представник Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області Галабурда І.І. позов підтримав. Ствердив, що відповідач не звертався до органу місцевого самоврядування із пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне йому на праві приватної власності майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 під час судового розгляду справи позов не визнали. Ствердили, що відповідач неодноразово звертався до Воловецької селищної ради з проханням передачі у власність земельної ділянки. Уповноважені особи Воловецької селищної ради мали можливість та зобов?язанні були повідомити Відповідача про необхідність укладення договору оренди. Звернення відповідача до Воловецької селищної ради підтверджується заявою від 03.05.2022, яка була зареєстрована радою за вх. №118 від 03.05.2022, а тому, норма Земельного кодексу України Відповідачем була виконана. Відтак, посилання Позивача на бездіяльність Відповідача, яка полягає в ухиленні від своїх обов?язків щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності. Так як, ОСОБА_1 не отримав жодної належної відповіді від Воловецької селищної ради щодо передачі у власність земельної ділянки або щодо процедури користування такої земельною ділянкою, він був вимушений користуватися такою земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на підставі статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України. Просили суд відмовити у задоволенні позову з підстав його необгрунтованості та безпідставності.

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30.11.2021 ОСОБА_1 набув право власності на об?єкт нежитлової нерухомості - цілісний майновий комплекс (складається з: будівлі аптеки по захисту рослин площею 104.67 кв.м., будівлі вагової площею 99 кв. м. та будівлі закритого складу площею 1180 кв.м.), загальною площею 1 383.67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказане нерухоме майно набуто ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1167 від 03.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. та довідки про повну оплату вартості цілісного майнового комплексу №02-93/6-272 від 30.11.2021.

Вказаний об?єкт нежитлової нерухомості розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га., цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23.10.2015, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №332358413 від 16.05.2023 вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га. зареєстровано за Воловецькою селищною радою.

У відповідності до положення ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності не звернувся до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт, що належить йому на праві власності.

Звернення відповідача про передання йому земельної ділянки у власність до Воловецької селищної ради відбулось 03.05.2022 (відповідна заява зареєстрована радою за вх. №118 від 03.05.2022). 01.12.2022 року органом місцевого самоврядування було надано відповідь №1309 про те, що відповідно до ст.121 ЗК України безоплатно у власність земельна ділянка надана бути не може і на підставі ч.1 ст.123, ч.2 ст.134 ЗК України Воловецька селищна рада рекомендує ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2121555100:01:002:0006.

Таким чином, твердження відповідача про бездіяльність Воловецької селищної ради та нереагування на його звернення щодо оформлення правового режиму використання земельної ділянки та неповідомлення йому щодо необхідності укладення договору оренди земельної ділянки- не відповідає дійсності.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного слідує, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Правові висновки про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

З часу набуття права власності на майновий комплекс ОСОБА_1 здійснював користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не сплачував орендну плату за користування такою до місцевого бюджету, а отже, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності та кожного окремо, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 з 30.11.2021 по 31.12.2023 використовував земельну ділянку, яка належить Воловецькій селищній раді на праві комунальної власності площею 0,5710 га без оформлення будь-якого права та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

Таким чином, ОСОБА_1 з 30.11.2021 року по 31.12.2023 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок ради, як власника земельної ділянки, майно- грошові кошти у розмірі орендної плати.

Збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою протягом періоду з 30.11.2021 року по 31.12.2023 року свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ (рішення Європейського суду з прав людини "Федоренко проти України" від 03.06.2006).

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, судом враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки за 2022 рік становила 1 653 085,71 грн., за 2023 рік - 1 901 048,57 грн.

Відповідно до п. 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із зазначенням 1,1 -за 2021 рік- для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.

3 наведеного вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га за 2021 рік становила 1 502 805,19 грн.

Незважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою, орендна плата має граничний мінімальний розмір. Вона повинна відповідати вимогам підпункту 288.5.1 Податкового кодексу України й бути не меншою, ніж визначено положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

З статті 274 Податкового кодексу України вбачається, що максимальний розмір ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно, максимальна ставка земельного податку в розмірі 3%, визначена ст. 274 Податкового кодексу України, одночасно є мінімальним розміром орендної плати, яка повинна справлятись до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою.

Зазначені величини (нормативна грошова оцінка земельної ділянки та відсоткова ставка орендної плати в розмірі 3%) повинні бути використані для розрахунку суми безпідставно збережених ОСОБА_1 грошових коштів, які підлягали сплаті, якби фактичним користувачем було укладено договір оренди земельної ділянки з органом місцевого самоврядування.

Відповідно до розрахунку безпідставно збережених ОСОБА_1 грошових коштів за користування земельною ділянкою, за період з 30.11.2021 по 31.12.2023 він не сплатив до місцевого бюджету грошові кошти у вигляді орендної плати в розмірі 110 381,04 грн, з яких:

-за 1 місяць 2021 року в розмірі 3 757,01 грн (1 502 805,19 грн Х 3% = 45 084,16 грн - річна орендна плата; 45 084,15 грн /12 місяців = 3 757,01 грн - щомісячна орендна плата; 1175,04 грн Х 1 місяць = 3 757,01 грн - орендна плата за 1 місяць 2021 року);

??-за 2022 рік в розмірі 49 592,57 грн (1 653 085,71 грн Х 3% = 49 592,57 грн);

-за 2023 рік в розмірі 57 031,46 грн (1 901 048,57 грн Х 3% = 57 031,46 грн).

Отже, з 30.11.2021 по 31.12.2023 органом місцевого самоврядування недоотримано до бюджету 110 381,04 грн (3 757,01 грн за 1 місяць 2021 року + 49 592,57 грн за 2022 рік + 57 031,46 грн за 2023 рік).

Наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростовано, контррозрахунку суду не подано.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га., цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Воловецької селищної ради) зберіг у себе кошти в сумі 110 381,04 грн., які мав заплатити за користування нею за період з 30.11.2021 по 31.12.2023, зобов?язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Воловецькій селищній раді на підставі ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, позов є обгрунтованим, підтвердженим належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою- задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04350240) безпідставно збережені кошти у розмірі 110 381 (сто десять тисяч триста вісімдесят одна) гривень 04 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Мукачівська окружна прокуратура, місцезнаходження: Закарпатська область, Мукачівський район, м.Мукачево, вул.Андрія Літуна, 15;

Воловецька селищна рада Мукачівського району Закарпатської області, місцезнаходження: Закарпатська область, Мукачівський район, селище Воловець, вул.Героїв України, 7, код ЄДРПОУ 04350240;

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення буде складено 07.10.2024 року.

Суддя Софілканич О.А.