Рішення

від 03.09.2024 по справі 314/1293/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1293/24

Провадження № 2/314/738/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.08.2024 року м.Вільнянськ

Справа № 314/1293/24;

провадження № 2/314/738/2021;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ;

- відповідач Михайло-Лукашівська сільська рада Запорізького району Запорізької області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 , в особі адвоката Зіменко О.В., звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , батько позивачки.

У встановлений законом строк позивач подала до приватного державного нотаріуса Вільнянської державної нотаріальної контори Євграфової О.М. Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області заяву про прийняття спадщини, де заведено спадкову справу №101/2016.

В нотаріальному порядку позивач оформила земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 та огород.

Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.03.2024 №151/02-31 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі №101/2016 після смерті батька ОСОБА_2 , з тієї причини, що спадкоємцем документи, що посвідчують право власності на житловий будинок не надані.

Разом із тим, 30.12.1995 року Запорізьким ОП ЗМБТІ було проведено інвентаризацію житлового буд. АДРЕСА_1 , та зазначено, що житловий будинок збудовано у 1965 році.

Вказаний житловий будинок побудували батьки позивачки, які мешкали там весь час до смерті.

Відповідно до листа від 01.02.2024 №571 повідомлено про те, що ТОВ ЗМБТІ зберігає матеріали інвентаризаційної справи по домоволодінню, але правовстановлюючі документи не містяться.

Таким чином склалась ситуація, коли земельна ділянка під житловим будинком належить позивачці, проте, вирішення питання визнання за позивачем права власності на житловий будинок потребує вирішення в судовому порядку.

Позивачка продовжує жити у вказаному домоволодінні, користується ним та земельною ділянкою, має особові рахунки, сплачує комунальні платежі, здійснює поточний ремонт, тощо.

Станом на 1965 рік час будування вказаного домоволодіння діяла рос мові «Инструкция о порядке проведения технической инвентаризации жилищного фонда", затверджена наказом ЦСУ СРСР від 15.07.85 № 380, яка в подальшому згідно Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», зареєстрованого в МЮУ 10 липня 2001 р., за № 582/5773, визнана такою, що втратила чинність та не застосовується на території України.

Так, відповідно до вимог пунктів 1.2, 1.3 Інструкції затвердженої наказом ЦСУ СРСР від 15.07.85 № 380, було передбачено, що на рос мові: «1.2. Регистрацию домов с обслуживающими их строениями и сооружениями в целях учета принадлежности их в городах, поселках городского типа и сельской местности проводят бюро технической инвентаризации исполкомов местных Советов народных депутатов. 1.3. Объектами регистрации являются жилые дома с отдельными порядковыми номерами по улице, переулку, площади. Под домом как объектом правовой регистрации подразумевается одно или несколько строений с принадлежащими им служебными строениями и сооружениями (или без них), которые расположены на одном земельном участке, под самостоятельным порядковым номером по улице, переулку, площади.».

У зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду з відповідним позовом і просить суд, визнати за нею ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 з усіма господарськими будівлями та спорудами.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Представник відповідачадо судуне з`явився,про часта місцерозгляду цивільноїсправи бувповідомлений належнимчином. За наявності умов визначених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд в порядку ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.04.2024прийнято позовнузаяву дорозгляду тавідкрито провадженняу справі, призначено підготовче судове засідання у справі № 314/1293/24 на23.05.2024 р. о 14.00 годинів приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області за адресою: м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4, ІІІ поверх, зобов`язано Вільнянську державну нотаріальну контору надати копію спадкової справи № 101/2016 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 23.05.2024закрито підготовче провадження у цивільній справі № 314/1293/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Призначено справу до судового розгляду по суті на10.30 год. 20.08.2024рокуу відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання у приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , батько позивачки (факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвами про укладення шлюбу (зміна прізвища).

У встановлений законом строк позивач подав до приватного державного нотаріуса Вільнянськї державної нотаріальної контори Євграфової О.М. Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області заяву про прийняття спадщини. заведено спадкову справу №101/2016.

У нотаріальному порядку позивач оформила земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 та огород (свідоцтва про прийняття спадщини додаються).

Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.03.2024 №151/02-31 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі №101/2016 після смерті батька ОСОБА_2 , з тієї причини, що спадкоємцем документи, що посвідчують право власності на житловий будинок не надані.

Разом із тим, 30.12.1995 року Запорізьким ОП ЗМБТІ було проведено інвентаризацію житлового буд АДРЕСА_1 , та зазначено, що житловий будинок збудовано у 1965 році.

Вказаний житловий будинок побудували батьки позивачки, які мешкали там весь час до смерті.

Відповідно до листа від 01.02.2024 №571 повідомлено про те, що ТОВ ЗМБТ і зберігає матеріали інвентаризаційної справи по домоволодінню, але правовстановлюючі документи не містяться.

Таким чином склалась ситуація, коли земельна ділянка під житловим будинком належить позивачці, проте, вирішення питання визнання за позивачем права власності на житловий будинок потребує вирішення в судовому порядку.

Позивачка продовжує жити у вказаному домоволодінні, користується ним та земельною ділянкою, має особові рахунки, сплачує комунальні платежі, здійснює поточний ремонт, тощо.

Станом на 1965 рік час будування вказаного домоволодіння діяла рос.мові «Инструкция о порядке проведения технической инвентаризации жилищного фонда", затверджена наказом ЦСУ СРСР від 15.07.85 № 380, яка в подальшому згідно Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», зареєстрованого в МЮУ 10 липня 2001 р., за № 582/5773, визнана такою, що втратила чинність та не застосовується на території України.

Так, відповідно до вимог пунктів 1.2, 1.3 Інструкції затвердженої наказом ЦСУ СРСР від 15.07.85 № 380, було передбачено, що на рос мові: «1.2. Регистрацию домов с обслуживающими их строениями и сооружениями в целях учета принадлежности их в городах, поселках городского типа и сельской местности проводят бюро технической инвентаризации исполкомов местных Советов народных депутатов. 1.3. Объектами регистрации являются жилые дома с отдельными порядковыми номерами по улице, переулку, площади. Под домом как объектом правовой регистрации подразумевается одно или несколько строений с принадлежащими им служебными строениями и сооружениями (или без них), которые расположены наодном земельном участке, под самостоятельным порядковым номером по улице, переулку, площади.».

Відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно із ч.1 ст.1221Цивільногокодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Виходячи із вимог ч. 1 ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Нормами ст. 1258 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В ч. 3 чт. 1268 Цивільного кодексу України закріплено, що: «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї».

Виходячи із положень ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини, а згідно із ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.41Конституції України кожен має право в т.ч. володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених в т.ч. ст. 392 цього Кодексу.

Зокрема в ч. 1 ст. 392 глави 29 Цивільного кодексу України йде мова про те, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, в п. 3.1. Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

В абз. 3 та абз. 4 п. 3.3. листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що: «Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв`язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Беручи до уваги положення ст. 8 Цивільного кодексу України вважаю за необхідне врахувати положення частини абз. 2 п. 24 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни від30.05.2008р.№7«Про судовупрактику усправах проспадкування» за аналогією щодо того, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Крім того, виходячи із тексту абз. 14 п. 3.3. листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Враховуючи відсутність інших спадкоємців І-ї черги за законом, окрім позивача, відповідачем по цій позовній заяві є орган місцевого самоврядування Михайло-Лукашівська сільська рада Запорізького (Вільнянського району) Запорізької області.

Згідност.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Тобто у встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, фактично спадщину прийняв, однак свідоцтво про спадщину за законом отримати не має можливості, оскільки відсутній документ, що, посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, а іншого способу захисту свої прав аніж звернення з позовом до суду у позивача немає, тому вона вимушена була звернутися до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Ц[К та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ІІК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову І практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (далі житлові будинки), що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, регулюється Законом України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.2004 № 1952-IV таПорядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.

Відповідно до пункту 80 Порядку Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, передбачено, що державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі документів, передбаченихстаттею 31Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Представником позивача надано до суду оригінали листа Михайло-Лукашівської сільської ради від 02.07.2024 року за №21 про надання відповіді на адвокатський запит разом із додатком випискою із книги по господарського обліку сільської ради за домоволодінням АДРЕСА_1 .

За змістом вказаних документів надано належним чином завірені копії виписок із по господарської книги Васильківської сільської ради станом на 1974, 1975, 1976 роки, та повідомлено, що за адресою АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_2 1935 р.н., ОСОБА_3 1935 р.н., ОСОБА_4 1958 р.н., ОСОБА_5 1959 р.н. Користувачами вказаного будинку були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали спадкової справи, судом встановлено, що інші спадкоємці окрім позивача відсутні.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Згідно з ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідност.1216 Цивільного кодексу Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост.1217 цього ж кодексуспадкування здійснюється за заповітом або законом.

Статтею1218 ЦК Українивстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Згідно роз`яснень, наданих у п.23Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Оскільки позивачем реалізовано право на отримання спадщини у порядку ст.1217 ЦК України (спадкування за законом), за встановлених вищезазначених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Судові витрати у справі складаються із судового збору в сумі 996,00 грн., вони понесені та сплачені позивачем і в силу ст.141ЦПК України підлягають зарахуванню на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 13, 141, 258,259,263-265,268,273, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 з усіма господарськими будівлями та спорудами.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача.Заяву проперегляд заочногорішення можебути поданопротягом 30днів здня йогопроголошення. Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 03.09.2024.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

03.09.2024