Рішення

від 02.10.2024 по справі 606/1576/23

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1576/23

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2024 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючої судді Ромазан Л.С.

за участю секретаря судового засідання Будз М.В.,

представника позивача адвоката Алексенка С.Л.,

представника відповідача ПОП "Тернопільське" адвоката Ярмуся В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватно - орендного підприємства «Тернопільське», про скасування рішень про державну реєстрацію іншого речового права та зобов`язання повернути земельні ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Алексенко С.Л., звернулась до суду із позовом до приватно-орендного підприємства «Тернопільське» (далі ПОП «Тернопільське»), у якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права, зокрема:

- №47856334 від 19.07.2019 року, прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області Кобилянською Надією Василівною, на підставі договору оренди землі від 26.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та приватно - орендним підприємством «Тернопільське» на земельну ділянку площею 2,3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173.

- №47856752 від 19.07.2019 року, прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області Кобилянською Надією Василівною, на підставі договору оренди землі від 26.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та приватно - орендним підприємством «Тернопільське» на земельну ділянку площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488, та зобов"язати відповідача повернути їй вказані земельні ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173, а також власником земельної ділянки площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488, які розташовані на території Дворічанської сільської ради Тернопільського (колишнього Теребовлянського) району Тернопільської області У квітні 2021 року із інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вона дізналась про те, що 26 грудня 2018 року між нею та ПОП "Тернопільське" було укладено два договори оренди належних їй двох земельних ділянок із строком до 26 грудня 2025 року та здійснено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди ПОП "Тернопільське" на зазначене нерухоме майно. Однак, позивач жодних договорів оренди землі 26 грудня 2018 року із відповідачем не укладала, їх не підписувала, оскільки не мала наміру передавати земельні ділянки у тимчасове користування до 2025 року. Отже, відповідач самовільно використовує належні їй земельні ділянки, порушуючи її право власності на вказане нерухоме майно. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Представником відповідача було подано до суду відзив на позов, у якому він просив відмовити у задоволенні позову, оскільки між ПОП «Тернопільське» та ОСОБА_1 26 грудня 2018 року було укладено два договори оренди земельної ділянки на 7 років до 26 грудня 2025 року на земельні ділянки площею 2,3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173, площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488. Під час укладення договорів із власником земельної ділянки ОСОБА_1 було погоджено всі істотні умови договорів, вона особисто поставила підпис на договорах, будь-яких зауважень не висунула. Договори оренди були зареєстровані 19 липня 2019 року державним реєстратором Теребовлянської районноїдержавної адміністраціїТернопільської областіКобилянською НадієюВасилівною.У відзиві зазначено, що з 2018 року по даний час ОСОБА_1 отримує орендну плату від ПОП «Тернопільське», останнє сплачує податок за використання земельних ділянок позивача. Також у відзиві на позов представник відповідача вказав про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки договори оренди укладено між сторонами 26 грудня 2018 року, а із даною позовною заявою позивач звернувся до суду 10 серпня 2023 року, тобто із пропуском трирічного строку для звернення до суду для захисту своїх прав.

08 листопада 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказав на те, що позивач після закінчення дії попередніх договорів оренди землі строком на 10 років, укладених між нею та відповідачем у березні 2011 року(такі договори у позивача відсутні), не мала наміру їх продовжувати. У квітні 2021 року вона звернулась до державного реєстратора із заявою про надання їй інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належних їй земельних ділянок, із якої вона дізналась про укладення оспорюваних договорів і права оренди земельних ділянок відповідача до 26 грудня 2025 року. Таким чином, позивачу не було відомо про існування двох договорів оренди землі від 26 грудня 2018 року, які ніби-то вона підписала, тобто вона їх не укладала. Позивач протягом 2021-2023 років неодноразово зверталась до відповідача із вимогою повернути належні їй земельні ділянки, однак відповідач їх не повернув. Представник позивача також зазначив, що орендну плату за земельні ділянки позивач правомірно отримувала на підставі договорів оренди, які були укладені у березні 2011 року із строком оренди на 10 років, тобто до березня 2021 року. Зауважив, що державним реєстратором вимог законодавства щодо здійснення державної реєстрації нерухомого майна не порушено, оскільки вона здійснила вказану дію на підставі документів, поданих заявником (в даному випадку ПОП "Тернопільське"), відповідальність за достовірність яких несе саме заявник. Позивачу до квітня 2021 року не було відомо про наявність договорів оренди землі, яких вона не укладала та не підписувала. За таких обставин доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду із даним позовом є безпідставними. Наявність оспорюваних записів про державну реєстрацію змін до речового права на підставі договорів оренди землі від 26 грудня 2018 року, яких ОСОБА_1 не укладала та не підписувала, порушує права та охоронювані інтереси позивача на користування та розпорядження належними їй земельними ділянками, а тому вони підлягають скасуванню. Представник позивача просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі із мотивів, викладених у позові та в документах по суті справи, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 2,3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173, та площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488, які розташовані на території Дворічанської сільської ради Тернопільського (колишнього Теребовлянського) району Тернопільської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного ата на право власності на земельну ділянку серії ТР № 072424 від 07 серпня 2003 року.

26 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ПОП «Тернопільське» укладено два договори оренди належних їй земельних ділянок, згідно з якими позивач передала в оренду відповідачу в строкове платне користування терміном на 7 років земельні ділянки площею 2,3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173, та площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488. За користування об`єктом оренди сторонами договору встановлена орендна плата в розмірі 3 % від вартості земельної ділянки, тобто 2523.55 грн. за земельну ділянку площею 2.33 га та 782.04 грн. за земельну ділянку площею 0.92 га.

Згідно ізінформацією зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна від02квітня 2021року у вказаномуреєстрі міститьсяінформація прозміни іншогоречового права,зокрема,19липня 2019року державнимреєстратором відділудержавної реєстраціїТеребовлянської районноїдержавної адміністраціїТернопільської областіКобилянською НадієюВасилівною було прийнято рішення про державну реєстрацію іншого речового права №47856334 на підставі договору оренди землі від 26 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПОП «Тернопільське» на земельну ділянку площею 2,3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173, а також рішення про державну реєстрацію іншого речового права № 47856752 на підставі договору оренди землі від 26 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПОП «Тернопільське» на земельну ділянку площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488, якими встановлено дату закінчення строку дії права оренди землі 26 грудня 2025 року.

Позивач, як на підставу позову вказує те, що вона не укладала та не підписувала договорів оренди землі від 26 грудня 2018 року.

Оскільки позивач не бажала продовжувати договірні відносини із відповідачем, які у неї виникли із відповідачем ще у березні 2011 року (договорів оренди землі на 10 років сторони суду не надали), вона 07 травня 2021 року надіслала на адресу відповідача повідомлення про повернення належних їй земельних ділянок площею 2,3328га та0.9237 га, проте такі повідомлення залишились без розгляду. Також вона просила надати їй другі примірники договорів оренди землі від 26 грудня 2018 року, однак копії таких договорів вона не одержала.

Відповідачем разом із відзивом на позов подано копії договорів оренди землі, які укладено 26 грудня 2018 року між ПОП «Тернопільське» та ОСОБА_1 , а в подальшому на виконання ухвали суду про витребування доказів від 30 листопада 2023 року і оригінали цих договорів.

Рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права державним реєстратором приймалось із врахуванням договорів оренди землі, які укладались 26 грудня 2018 року.

Представник позивача вказав, що двох договорів оренди землі позивач не підписувала, необхідності укладати цих договорів у неї не було, оскільки вона не мала наміру передавати належні їй земельні ділянки в оренду.

На обґрунтування позивачем своїх вимог щодо непідписання нею договорів оренди землі від 26 грудня 2018 року представником позивача 21 травня 2024 року заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої він просив поставити питання про те, чи виконано у договорах оренди землі від 26 грудня 2018 року підпис у графі «Орендодавець» особисто ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року у зазначеній справі призначено почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта, який проводив почеркознавчу експертизу № СЕ-19/120-24/6365-ПЧ від 21 червня 2024 року, підпис у рядку "Орендодавець" у примірнику договору оренди землі від 26 грудня 2018 року на земельну ділянку площею 2.3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173, підпис у рядку "Орендодавець" у примірнику договору оренди землі від 26 грудня 2018 року на земельну ділянку площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першоюстатті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієїстаттівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди(кадастровийномер,місце розташуваннята розмірземельної ділянки); строкдії договоруоренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 6 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 34 Закону у разіприпинення аборозірвання договоруоренди земліорендар зобов`язанийповернути орендодавцевіземельну ділянкуна умовах,визначених договором.Орендар немає праваутримувати земельнуділянку длязадоволення своїхвимог доорендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Договір орендиземлі припиняєтьсяв разі,зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (стаття 31 Закону України «Про оренду землі»).

Враховуючи досліджені судом обставини та вимоги Закону України «Про оренду землі», суд вважає, що договори оренди землі, які укладені 26 грудня 2018 року між ПОП «Тернопільське» та ОСОБА_1 на земельні ділянки із кадастровими номерами 6125082400:01:001:0173та 6125082400:01:001:0488ОСОБА_1 не підписувались та не укладались.

Позивач посилається на те, що, незважаючи на її звернення від 07 травня 2021 року про повернення земельних ділянок, такі земельні ділянки їй відповідачем не повернуто. Вказане відповідачем жодними доказами не спростовано.

Відповідно до частиничетвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновкищодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №387/970/17 зроблено висновок про те, що у тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 у справі№ 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Судом встановлено, що договір оренди землі від 26 грудня 2018 року про надання в оренду земельної ділянки площею 2.3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173,договір оренди землі від 26 грудня 2018 року про надання в оренду земельної ділянки площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488, позивачем не підписувалися та не укладалися. На час постановлення рішення у справі земельні ділянки позивачу не повернуто, що не заперечується учасниками справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про повернення належних позивачу земельних ділянок є підставною та підлягає до задоволення.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власником вказаних земельних ділянок є ОСОБА_1 .

Разом із тим, реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди від 26 грудня 2018 року порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належними їй земельними ділянками.

Отже, реєстрація права орендиПОП «Тернопільське» на зазначені земельні ділянки на підставі договорів оренди від 26 грудня 2018 року, коли таких договорів ОСОБА_1 фактично не підписувала, тобто ці правочини є неукладеними, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 125/702/17 та від 19.08.2020 у справі №387/970/17.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування державної реєстрації іншого речового права на підставі договорів оренди землі від 26 грудня 2018 року.

Щодо клопотання представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду із даним позовом та застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України, встановлена загальна позовна давність, що встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із положеннями статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Таким чином, застосування строків позовної давності можливе лише за умови наявності правових підстав для задоволення позову.

Початок перебігу позовної давності пов`язується зі строком дії (припинення дії) договору, так і з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Зокрема, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України). У даному випадку відсутні правові підстави для застосування позовної давності у справі, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналась у квітні 2021 року, коли вона одержала інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (права оренди на земельні ділянки, власником яких вона є) за ПОП "Тернопільське", після чого у травні 2021 року письмово звернулась до ПОП «Тернопільске» про повернення належних їй земельних ділянок, тобто строк позовної давності не сплив на момент подання позову.

За загальним правилом (частина перша статті 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно достатті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 76-80, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватно - орендного підприємства «Тернопільське» про скасування рішень про державну реєстрацію іншого речового права та зобов`язання повернути земельні ділянки, задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права №47856334 від 19.07.2019 року, прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області Кобилянською Надією Василівною, на підставі договору оренди землі від 26.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та приватно - орендним підприємством «Тернопільське» на земельну ділянку площею 2,3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173.

Скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права №47856752 від 19.07.2019 року, прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області Кобилянською Надією Василівною, на підставі договору оренди землі від 26.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та приватно - орендним підприємством «Тернопільське» на земельну ділянку площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488.

Зобов`язати приватно - орендне підприємство «Тернопільське» повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 2,3328 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0173, що розташована на території Дворічанської сільської ради Теребовлянського (на даний час Тернопільського) району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язати приватно - орендне підприємство «Тернопільське» повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 0.9237 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0488 га, що розташована на території Дворічанської сільської ради Теребовлянського (на даний час Тернопільського) району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути із приватно - орендного підприємства «Тернопільське» на користь ОСОБА_1 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 6815 (шість тисяч вісімсот п"ятнадцять) грн. 55 коп. вартості проведеної судової почеркознавчої експертизи від 21 червня 2024 року № СЕ-19/120-24/6365-ПЧ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: с.Мишковичі Тернопільський район, Тернопільська область, РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач приватно орендне підприємство «Тернопільське», місцезнаходження: с. Дворіччя, Тернопільський район, Тернопільська область, 48123, код ЄДРПОУ: 31422351.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2024 року.

Суддя Л.С. Ромазан