Рішення

від 02.10.2024 по справі 357/11085/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11085/24

Провадження № 2-о/357/338/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Пустовій Ю. В., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Узинська міська територіальна громада, Узинська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, понад п`ять років,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , із серпня 2017 року до 27.12.2023року, однією сім`єю більше п`яти років.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим заявника - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частка квартири належить ОСОБА_1 . Вітчим заявника ОСОБА_3 та мати заявника ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.11.1979р., ОСОБА_3 своїх дітей не мав, та виховував з заявника, як свого сина. Заявник постійно проживав зі спадкодавцем однією сім`єю. Вказану квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 отримав згідно ордеру №4799 від 13.10.1980 для проживання його сім`ї - дружини ОСОБА_4 та сина ОСОБА_1 . У подальшому квартира була приватизована подружжям. Заявник у 2001 році виписався з квартири батьків та отримав своє житло. У період із серпня 2017 року по день смерті спадкодавця заявник постійно проживав з ним однією сім`єю, оскільки вітчим та мати хворіли, потребували допомоги. Заявник вказує, що спадкоємців за законом першої, другої та третьої черг після смерті ОСОБА_3 немає, а згідно ст. 1264 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом четвертої черги на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою оформлення спадкових прав заявник звернувся до Узинської державної нотаріальної контори, та на підставі його заяви про прийняття спадщини від 17.01.2024 державним нотаріусом Малькевич Л.В. відкрита спадкова справа. Однак, 17.01.2024 державний нотаріус надала заявнику роз`яснення, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст. 1264 ЦК України, після померлого ОСОБА_3 , необхідно підтвердити факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем, оскільки на час смерті спадкодавець був зареєстрований по АДРЕСА_2 , а заявник за іншою адресою. Після смерті ОСОБА_3 фактично заявник продовжує проживати у вказаній квартирі, що підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг та актом про фактичне місце проживання від 30.04.2024р., є співвласниокм даного житла. Заявник займався організацією поховання ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, заявник просить встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем однієї сім`єю не менше п`яти років, з метою оформлення спадкових прав.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 08.08.2024 прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження по справі (а.с. 45).

Ухвалою суду від 03.09.2024р. витребувано від Узинської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 10/2024, щодо майна померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 55).

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Кукса О.В. підтримали заяву.

Заінтересована особа Узинська міська територіальна громада в судове засідання свого представника не направила, 29.08.2024 представник Узинської міської ради Герасименко А.Д. через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за відсутності представника Узинської міської ради (а.с. 47-51).

Заінтересована особа Узинська державна нотаріальна контора в судове засідання свого представника не направила, 10.09.2024 на адресу суду надійшли витребувані матеріали спадкової справи, а також клопотання про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори.

Заслухавши пояснення заявника, його представника та свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі свідоцтва про народження ОСОБА_1 , його батьками зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 14).

Судом встановлено, що 06.11.1979 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, у зв`язку з чим остання змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 15)

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 21).

Встановлено, що через місясь після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_1 раптово помер вітчим заявника ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 22).

Встановлено, що 13.10.1980р. на ім`я ОСОБА_3 , був виданий талон до ордеру №4799 на отримання квартири АДРЕСА_1 . У вказаному ордері, заявник та мати заявника зазначені як «син» та «дружина», тобто як члени родини ОСОБА_3 .

Встановлено, що 20.12.2000 року виконкомом Узинської міської Ради народних депутатів було видано свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 17)

Встановлено, що 11.09.2023р. ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування 1/2 частки квартири, посвідченого державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., зареєстрованого в реєстрі № 1-2072 (а.с. 18-19).

З акту про фактичне місце проживання від 30.04.2024, вбачається, що ОСОБА_1 проживав спільно з ОСОБА_3 з серпня 2017 року до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 24).

17.01.2023 державний нотаріус Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В. надала роз`яснення ОСОБА_1 , що для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , заявнику слід надати рішення суду, що набрало законної сили, про підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 29).

З наданої спадкової справи №10/2024 до майна померлого ОСОБА_3 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , 17.01.2023 звернувся заявник, інших заяв не подано, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які приходяться сусідами заявнику та його померлим батькам, ствердили суду, що заявник ОСОБА_1 постійно проживав з матір`ю та вітчимом за адресою: АДРЕСА_2 . Проживали однією родиною, вели спільне господарство, мали спільних побут, заявник здійснював догляд за батьками, вітчим ОСОБА_10 був лежачий. Лише заявник, як найближчий родич, займався організацією поховання матері та вітчима.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Заявник звернувся до суду, оскільки факт постійного спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 , не підтверджений належними документами, а від його доведення залежить виникнення права заявника на прийняття спадщини, як спадкоємця, що проживав із спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом).

Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно із пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Судом встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом.

Матеріалами справи підтверджено, що заявник постійно проживав зі своїми батьками, зокрема вітчимом, ще в 1980 році ОСОБА_3 було надано ордер на зайняття житлової площі разом з неповнолітнім ОСОБА_1 . Отже встановлено, що заявник постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.

Окрім того, суд враховує те, що ОСОБА_1 являється співвласником квартири, 1/2 частку якої бажає успадкувати, а також , суд врахову, що відсутні будь-які інші спадкоємці, які б бажали прийняти спадщину після померлого ОСОБА_3 .

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцями є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 є доведеним, тому заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 293, 294, 315,319 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю, не менше п`яти років, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 07 жовтня 2024 року.

Суддя О. Я. Ярмола