Рішення

від 18.09.2023 по справі 361/5277/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5277/21

провадження № 2/361/474/23

18.09.2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса за реєстровим № 79424, вчинений 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з нього на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" (далі - ТОВ "Веллфін") заборгованості за кредитним договором № 1124103 від 01 вересня 2020 року в розмірі 30308 грн. та плати за вчинення нотаріусом цього виконавчого напису в розмірі 900 грн., а також стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 23 жовтня 2020 року нотаріусом Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 79424 про стягнення з нього на користь ТОВ "Веллфін" суми боргу в розмірі 30308 грн.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог законодавства, зокрема, зазначена у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості є необґрунтованою та безпідставною, її розмір ним не визнається та є спірним, нотаріус не перевірив безспірність суми заборгованості, жодної письмової вимоги (повідомлення) від кредитора він не отримував, тому був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність суми заборгованості та можливості оспорити пред`явлені до нього вимоги, надати свої заперечення щодо заявленої ТОВ "Веллфін" заборгованості. Також зазначав, що вказаний виконавчий напис ґрунтується на кредитному договорі № 1124103 від 01 вересня 2020 року, який нотаріально не посвідчений, що суперечить Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, яким встановлено, що стягнення заборгованості у безспірному порядку здійснюються на підставі лише оригіналунотаріально посвідченого кредитного договору.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Калінін С.К. подав до суду заяву, у якій зазначав, що позов підтримує, просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача та задовольнити заявлені позовні вимоги повністю. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ТОВ "Веллфін" у судове засідання не з`явилося, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялося судом належним чином за місцезнаходженням, про причини неявки суд не повідомило, відзив на позов, будь-яких заперечень проти позову та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавало.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, з`ясувавши позицію сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 79424, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ "Веллфін" заборгованості за кредитним договором № 1124103 від 01 вересня 2020 року.

Зі змісту цього виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 1124103, укладеним 01 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Веллфін", суму заборгованості за період з 09 січня по 18 вересня 2020 року в розмірі 30308 грн.та витрат за вчинення нотаріусом цього виконавчого напису в розмірі 900 грн.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса від 23 жовтня 2020 року за № 79424 є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з грубим порушенням вимог законодавства.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172).

Згідно із ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За змістом п. 19 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

У ч. 1 ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону № 3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі ж самі правила та умови вчинення нотаріусами виконавчих написів (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу II цього Порядку).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису про стягнення суми заборгованості нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172. При цьому, даний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі № 3425-XII та Порядку № 296/5.

26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову за № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".

Зазначеною постановою до вказаного Переліку внесені зміни, після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами", Перелік доповнено новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, згідно із яким для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Внесеними до вказаного вище Переліку змінами нотаріусам було надано право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених у простій формі, тобто які нотаріально посвідчені не були.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін та вона набрала законної сили.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 постанови № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" роз`яснив, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Оспорюваний позивачем виконавчий напис за № 79424 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Веллфін" заборгованості за кредитним договором № 1124103 від 01 вересня 2020 року вчинений нотаріусом 23 жовтня 2020 року, тобто уже тоді коли діяла редакція Переліку № 1172, яка передбачала вчинення виконавчого напису нотаріусом лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Згідно із вимогами підпункту 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у цивільній справі № 137/1666/16-ц виклала правовий висновок і роз`яснила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність суми заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності суми заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, ще не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, та може оспорювати у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчого напису нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ТОВ "Веллфін" своїм правом на спростування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог не скористалося, відзив на позов та докази на спростування заявлених позовних вимог, зокрема, копії документів, на підставі, яких вчинений виконавчий напис, нотаріально посвідчений договір, який став підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису, виписки по рахунку, розрахунок суми заборгованості позивача ОСОБА_1 , не подавало, що позбавляє суд можливості встановити відповідність поданих нотаріусу Гораю О.С. документів для вчинення оспорюваного виконавчого напису, відповідність суми заборгованості тій, що зазначена у виконавчому написі приватного нотаріуса, та перевірити дотримання строку для її стягнення, враховуючи, що позивач категорично заперечує зазначену у виконавчому написі суму заборгованості.

Відповідач ТОВ "Веллфін" не надало належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Гораю О.С. були подані відомості про безспірність суми заборгованості, докази надсилання ОСОБА_1 досудових вимог про виконання ним своїх зобов`язань за заборгованістю, що позбавило позивача процесуальної можливості реалізувати свої права в добровільному порядку щодо вирішення спору чи оскарження такої заборгованості, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що розмір суми заборгованості позивача ОСОБА_1 , вказаний приватним нотаріусом у виконавчому написі, перед відповідачем ТОВ "Веллфін" є безспірним.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що виконавчий напис вчинений 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С. за реєстровим № 79424 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ "Веллфін" заборгованості за кредитним договором у розмірі 30308 грн. та плати за вчинення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 900 грн. не відповідає вимогам закону, тому цей виконавчий напис приватного нотаріуса суд визнає таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ч. ч 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження отриманої правничої допомоги ОСОБА_1 подав до суду договір № б/н/21 про надання правничої (правової) допомоги від 26 квітня 2021 року, укладений між ним і Адвокатським бюро "Калінін і Партнери"; додаток № 1 до договору № б/н/21 про надання правничої (правової) допомоги від 26 квітня 2021 року; акт виконання робіт (наданих послуг) від 09 червня 2021 рокуз переліком наданих юридичних послуг на загальну суму 5000 грн.

Із акта виконання робіт (наданих послуг) від 09 червня 2021 рокувбачається, що вказане Адвокатське бюро "Калінін і Партнери" надало ОСОБА_1 юридичні послуги на загальну суму 5000 грн., які позивачем сплачено на розрахунковий рахунок даного адвокатського бюро, що підтверджується двома меморіальними ордерами № @2PL755934 від 28 квітня 2021 року та № @2PL752474 від 10 червня 2021 року.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що заявлена сума відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката пов`язана з розглядом судом даної справи; цей розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, підтверджений належними та допустимими доказами, тому суд вважає, що з відповідача ТОВ "Веллфін" на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.

Суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідає складності справи, виконаній адвокатом роботі (наданим послугам), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і ціні позову.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову (908 грн.) та заяви про забезпечення позову (454 грн.) судовий збір у загальному розмірі 1362 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 77, 79, 81, 89, 133, 134, 137, 141, 259, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 79424, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін", код ЄДРПОУ 39952398, заборгованості за кредитним договором № 1124103 від 01 вересня 2020 року в розмірі 30308 (тридцять тисяч триста вісім) грн. та плати за вчинення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 900 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін", код ЄДРПОУ 39952398, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.