Рішення

від 17.09.2024 по справі 369/10618/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10618/22

Провадження № 2/369/669/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Бреус К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2022 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Демянова Наталія Ігорівна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Свій позов обґрунтовувала тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №69а/О2-15 від 21 березня 2019 року.

Представник позивачки зазначає, що згідно п.1.1. Договору купівлі-продажу майнових прав за цим Договором та у відповідності до п. 1 ст.6 та ст.656 Цивільного кодексу України, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на Квартиру АДРЕСА_1 , проектний буд. 15 та оплатити Ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п.3.1. Договору купівлі-продажу майнових прав ціна майнових прав на Квартиру на момент підписання Договору становить: 345685,00 грн.,

На виконання п. 3.1 Договору позивачкою перераховано кошти на користь ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» на загальну суму 343509,68 грн.

Так, станом на дату подання позову будинок в експлуатацію не здано та, окрім того, не добудовано, у зв`язку із чим сторонами було укладено Додаткову угоду до договору від 13 грудня 2021 року, згідно якої, дійшли згоди розірвати договір купівлі-продажу майнових прав №69а/О2-15 від 21 березня 2019 року.

Згідно п.2 вказаної угоди, сторони дійшли взаємної згоди про повернення грошових коштів Покупцю в розмірі 343509,68 грн. Сторонами було погоджено, що термін повернення грошових коштів становить 180 календарних днів з моменту підписання додаткової угоди.

Таким чином, як зазначає представник позивачки, грошові кошти повинні були бути повернуті Позивачці до 11 червня 2022 року. Однак, свої зобов`язання Відповідач не виконав, кошти не повернув, про причини прострочення не повідомляв.

У зв`язку із викладеним, представник позивачки просить суд стягнути з ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 343509,68 грн. сплачених відповідно до Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 а/О2-15 від 21 березня 2019 року, пені у розмірі 40127,53 грн., 3% річних у розмірі 3246,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 17577,95 грн., 27057,27 грн. процентів за користування коштами ОСОБА_1 та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, будь-яких заяв, клопотань на момент розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання відповідач не з`явився, на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 а/О2-15 від 21 березня 2019 року.

Відповідно до пункту1.1вказаного договору відповідач зобов`язався передати у власність позивача, а позивач зобов`язалась прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , проектний буд. 15 та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1. даного договоруціна майнових прав на Квартиру на момент підписання Договору становила: 345685,00 грн., в тому числі ПДВ 57614,17 грн., що еквівалентно 13827 доларів 4 цента США.

Позивач здійснила оплату майнових прав згідно з договором №69а/О2-15 від 21 березня 2019 року у загальному розмірі 343509,68 грн., а саме: 27 травня 2019 року 10395,68 грн., 27 травня 2019 року 13600,00 грн., 05 липня 2019 року 10500,00 грн., 05 серпня 2019 року 14000,00 грн., 08 жовтня 2019 року 22500,00 грн., 12 березня 2020 року 32000,00 грн., 13 березня 2020 року 40189,00 грн., 02 жовтня 2020 року 200325,00 грн., що підтверджується копією виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року та копією квитанції від 02 жовтня 2020 року на суму 200325,00 грн., які містяться в матеріалах справи.

13 грудня 2021 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 13 грудня 2021 року про розірвання договору, між позивачем таТОВ«Житловий комплекс «Нові Теремки» було укладено додаткову угоду до договору №69а/О2-15 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21 березня 2019 року, у якій сторони дійшли спільної згоди розірвати договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21 березня 2019 року №69а/О2-15

Пунктом 2 вказаної Угоди сторони дійшли взаємної згоди про повернення покупцю 343509,68 грн, та пунктом 3 встановили строк терміну повернення грошових коштів 180 днів з моменту підписання додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не спростовано, ТОВ«Житловий комплекс «Нові Теремки» своє зобов`язання перед позивачкою стосовно повернення грошових коштів не виконало.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були порушені взяті зобов`язання перед позивачем, що пов`язано із поверненням грошових коштів.

Відповідачем не було надано належних, допустимих, достовірних письмових доказів які б підтверджували повернення грошових коштів позивачу у зв`язку з укладенням додаткової угоди і розірванням відповідного договору.

З наведеного суд приходить до висновку про порушення прав позивачки та необхідності їх захисту шляхом стягнення з ТОВ«Житловий комплекс «Нові Теремки» грошових коштів за Додатковою угодою до Договору №69а/О2-15 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21 березня 2019 року в розмірі 343509,68 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків за договором купівлі-продажу майнових прав суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц висловила правову позицію, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.07.2018 року у справі № 910/9734/17 - оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

В постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 910/9947/15 висловлено наступне «Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачка просить суд стягнути з ТОВ«Житловий комплекс «Нові Теремки» за Додатковою угодою від 13 грудня 2021 року до Договору №69а/О2-15 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21 березня 2019 року суму 3% річних за користування грошовими коштами за період з 11 червня 2022 року по 03 жовтня 2022 року у розмірі 3246,87 грн., суму інфляційних втрат за період з 11 червня 2022 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 17577,95 грн.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, здійсненим позивачем. Крім того, судом враховується, що відповідач жодного доказу на спростування розрахунку позивача суду не надали.

Таким чином, позовна вимога вимога про стягнення 3% річних за період з 11 червня 2022 року по 03 жовтня 2022 року у розмірі 3246,87 грн. та інфляційних втрат за період з 11 червня 2022 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 17577,95 грн. за договором купівлі-продажу майнових прав підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що відповідно до п.6.2 Договору №69а/О2-15 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21 березня 2019 року передбачено, що пеня у розмірі 0,1% від суми Ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення за недотримання строку прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва зазначеного в п.2.4. Договору, сплачується Продавцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової відмови Покупця від договору та підписання сторонами додаткової угоди про його розірвання з поверненням усієї суми сплачених коштів та суми пені.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Позивачем наданий розрахунок пені за невиконання договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру за період з 13 січня 2022 року по 12 липня 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 653ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як встановлено судом, сторони у визначеному договорами порядку 13 грудня 2021 року дійшли згоди про розірвання договору №69а/О2-15 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21 березня 2019 року, а відтак саме з цього дня зобов`язання сторін договорів припинилися та відсутні підстави для стягнення пені за вказаними договорами за період з 13 січня 2022 року по 12 липня 2022 року.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення процентів за користування коштами ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу майнових прав суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 року у справі № 760/6938/16-ц (провадження № 61-22875св19) зазначено, що дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне: «Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу… Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні. Отже, висновки судів про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина перша статті 1048 ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 27057,27 грн процентів за користування коштами ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 84,4% від ціни позову, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3642,02 грн. (4315,19 * 84,4% : 100% = 3642,02).

З урахуванням викладеного й керуючись ст.ст. 11, 14, 15, 16, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 137, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про розірвання договору та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 343509 (триста сорок три тисячі п`ятсот дев`ять) грн. 68 (шістдесят вісім) коп., 3% річних за період з 11 червня 2022 року по 03 жовтня 2022 року у розмірі 3246 (три тисячі двісті сорок шість) грн. 87 (вісімдесят сім) коп., інфляційні втрати за період з 11 червня 2022 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 17577 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 95 (дев`яносто п`ять) коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3642 (три тисячі шістсот сорок дві) грн. 02 (дві) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки», код ЄРДПОУ 40832467, адреса: Київська обл., Бучанський район, с.Святопетрівське, бул. Т. Шевченка, 10, оф. 109.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА