Ухвала

від 02.10.2024 по справі 461/6777/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6777/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1280/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

та його захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

слідчий СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого суді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на останнього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання мотивував тим, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024140000000535 від 23 травня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вагонним господарством РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» юридична адреса м. Львів, вул. Гоголя, 1, в особі заступника начальника підрозділу укладено договір Л/В-23698п/НЮ з ТОВ «Іліт Транс Груп» (далі - Товариство), ЄДРПОУ 304977594, юридична та фактична адреса: м. Київ, вул. Звіринецька буд. 63, в особі директора ОСОБА_10 , на надання послуг з ремонту вантажних вагонів на ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - Депо) юридична адреса АДРЕСА_2 .

В той же час, бажаючи забезпечення безперебійної роботи підприємства, стабільного отримання фінансових надходжень на рахунки підприємства, а також отримання заохочувальних винагород за виконану роботу ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, погодився на спільне із невстановленими на даний час особами, виконання злочинного умислу з надання неправомірної вигоди заступнику начальника ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_11 , який є службовою особою за пришвидшений ремонт одного вагона в сумі 2000 гривень.

Так, 19 вересня 2023 року до заступника начальника ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_11 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_6 , представившись представником ТОВ «Іліт Транс Груп», який веде діяльність з ремонту вагонів для обговорення питання з організації ремонту вагонів. Цього ж дня ОСОБА_11 в телефонному режимі висунув вимогу представнику Товариства ОСОБА_6 про необхідність оплати грошових коштів в сумі 2000 грн., як неправомірну вигоду за пришвидшений ремонт одного вагону даного товариства, відповідно до умов договору № Л/В-23698п/НЮ на картковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер якого він надасть.

Продовжуючи реалізацію злочинний умисел, переслідуючи мету незаконного збагачення заступник начальника ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_11 06 листопада 2023 року висловив в телефонному режимі працівнику Товариства ОСОБА_6 вимогу про надання неправомірної вигоди за пришвидшений ремонт чотирьох вагонів даного товариства та однієї одиниці поглинального апарату в сумі 11 000 грн., які необхідно перерахувати на банківську картку.

Відповідно до руху коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк», який належить ОСОБА_12 - матері ОСОБА_11 , 06 листопада 2023 року здійснено перерахунок коштів у сумі 11 тис. грн.. з рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Універсал БАНК», який належить директору ТОВ «Іліт Транс Груп» ОСОБА_10 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, цього ж дня ОСОБА_6 відправив ОСОБА_11 в мобільному додатку (месенджері) «Viber» фото квитанції №03ТК-31Р5-0АА2-2А5А від 06 листопада 2023 року, щодо перерахування з карти номер якої завершується на № …....4961, директора ТОВ «Іліт Транс Груп» ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 11 тис грн.. на картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_12 .

Окрім цього, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання 04 листопада 2023 року заступник начальника Депо ОСОБА_11 під час телефонної розмови з працівником Товариства ОСОБА_6 , висунув вимогу щодо необхідності надання неправомірної вигоди за виконані роботи з ремонту чотирьох вагонів Товариства, стоянкового гальма та трьох КП (колісних пар) в сумі 26 тисяч гривень.

Відповідно до руху коштів по картковому рахунку НОМЕР_3 отриманого в АТ «Пумб» та який належить директору ТОВ «Іліт Транс Груп» ОСОБА_10 , встановлено, що 04 грудня 2023 року о 14:55:25 здійснено переказ на суму 10000 грн. з вищезазначеного рахунку на картку № НОМЕР_1 , яка належить особі на ім`я матері ОСОБА_11 ОСОБА_12 . Також, з вищезазначеного рахунку директора ОСОБА_10 05 грудня 2023 року о 10:48:38 здійснено переказ на суму 16000 грн., на картку, яка належить ОСОБА_12 ..

Слідчий вважав, що ОСОБА_6 підозрюється в наданні неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Зазначав, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Слідчий у клопотанні звертав увагу, що при визначені розміру застави слід враховувати тяжкість даного злочину, та призначити підозрюваному заставу у розмірі, на рівні максимальної межі розміру застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яка буде в змозі запобігти ризикам з огляду на тяжкість повідомленої підозри, а саме в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року задоволено частково клопотання слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 .

Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі двадцяти п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75 700,00 гривень.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 , на строк 2 місяці наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України: не виїжджати за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснено підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк дії ухвали встановлено два місяці, тобто до 23 листопада 2024 року.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Вважає, що слідчий суддя прийшов до передчасного висновку.

Наголошує, що підозрюваний буде належним чином виконуватиме покладені на нього обов`язки, буде сприяти встановленню обставин кримінального провадження та істини у справі, з`являється за викликом до слідчого та не ухиляється від проведення процесуальних дій.

Повідомляє, що визначений розмір застави для ОСОБА_6 є непомірний та поставить його сім`ю на межу виживання, оскільки він заробляє не більше 25 тис. грн. на місяць, є офіційно працевлаштованим ТзОВ «Євро Лоджістик Трейд», має міцні соціальні зв`язки, батьки підозрюваного перебувають на його утриманні, до кримінальної відповідальності він не притягувався, має подяку від командира ВЧ НОМЕР_4 .

Звертає увагу, що слідчим суддею не з`ясовано майнового стану ОСОБА_6 та його сім`ї, окрім того підозра повідомлена ОСОБА_6 є необґрунтованою, а ризики передбачені ст. 177 КПК України відсутні.

В судове засідання з розгляду даної апеляційної скарги ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення такого, не з`явився, адвокат ОСОБА_5 просив проводити розгляд справи у відсутності підозрюваного. З урахуванням ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що неявка підозрюваного не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги у його відсутності.

Заслухавши доповідача, доводи захисника на підтримку апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024140000000535 від 23 травня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , підозрюється в наданні неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

18 вересня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

18 вересня 2024 року слідчий СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого суді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

23 вересня 2024 року клопотання слідчого було задоволено частково слідчим суддею.

Ухвалюючи своє рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя в повному об`ємі, правильно дослідив усі обставини справи та вірно прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. ст. 193,194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного у вигляді застави, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.

Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді застави та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Галицького районного суд м. Львова дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного.

Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, санкція статті ч. 3 ст. 369 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Підозрюваний ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які ще на даний час не виявлені та не вилучені органом досудового розслідування. Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати на учасників кримінального провадження, а саме: свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. На даний час в рамках кримінального провадження не допитано усіх свідків, підозрюваних, показаннями яких будуть мати важливе значення для встановлення істини у справі. Про неможливість запобігти вказаному ризику свідчить і той факт, що підозрюваний спілкується із свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, що суттєво спрощує йому можливість чинити тиск на останніх, оскільки, з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього. Без застосування запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_6 може спілкуватись зі свідками, підозрюваними та іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення кримінальних правопорушень, надаючи їм інформацію про обставини, встановлені в ході досудового розслідування, до яких він має доступ як підозрюваний, узгоджувати з ними свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності чи її пом`якшення, а також приховування причетності інших осіб до вчинення кримінальних правопорушень.

З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною особою зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Окрім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

При цьому слід звернути увагу й на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, визначати правильність кваліфікації дій підозрюваного. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

У зв`язку із вище зазначеним, не заслуговують на увагу аргументи сторони захисту, що підозра є необґрунтованою належними та допустимими доказами.

Наведене в апеляційній скарзі захисника, не спростовує доводів обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, а його належна процесуальна поведінка може бути врахована в подальшому, в тому числі й при призначенні покарання.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

За змістом статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в цілому та її 3 пункту вбачається, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv.Moldova від 06 листопада 2007 року, заява №42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12 квітня 2009 року, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

З урахуванням міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (75 700 грн.) відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного та його родини, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Наявність тих обставин, що ОСОБА_6 заробляє не більше 25 тис. грн. на місяць, є офіційно працевлаштованим ТзОВ «Євро Лоджістик Трейд», має міцні соціальні зв`язки, батьки підозрюваного перебувають на його утриманні, до кримінальної відповідальності він не притягувався, має подяку від командира ВЧ НОМЕР_4 , хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави. Окрім того, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються викладеним.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Відтак, ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скарга захисника - адвоката ОСОБА_5 слід відхилити.

Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

ухвалу слідчого судді Галицького районного суд м. Львова від 23 вересня 2024 року про обрання запобіжного заходу у виді застави ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає..

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4