Постанова

від 07.10.2024 по справі 599/1772/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1772/24Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В. Провадження № 33/817/714/24 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Жеребецької І.О

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Жеребецької І.О. на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 01 серпня 2024 року о 13 год. 33 хв. на 32 км автодороги Тернопіль-Львів-Рава-Руська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Audi 80, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння і такими діями порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Жеребецька І.О. вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, а також такою, яка прийнята із значним порушенням процесуальних норм.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є таким, що складений з порушенням положень Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735.

Так, апелянт вказує, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а тому на момент зупинки транспортного засобу пояснював працівникам патрульної поліції, що вживав медичні препарати від підвищеного тиску, що могло показати 0,37 проміле алкоголю в крові.

Просить скасувати постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Жеребецьку І.О., яка повністю підтримала подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2024 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №106353 від 01 серпня 2024 року, 01 серпня 2024 року о 13 год. 33 хв. на 32 км автодороги Тернопіль-Львів-Рава-Руська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Audi 80, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння і такими діями порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників патрульної поліції.

Зокрема, даними відеозаписів працівниками поліції зафіксовано зупинку транспортного засобу марки AUDI80, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме водій керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в ПДР.

Також в матеріалах справи міститься копія постанови серії ЕНА №2731637 від 01.08.2024 року про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП.

Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу поліцейським повідомлено водієві ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, після чого запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння безпосередньо на місці, на що ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд.

Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського засвідчено, що за результатом проведеного огляду з використанням технічного приладу газоаналізатора «Драгер Алкотест» 6810 виявлено вміст алкоголю в організмі ОСОБА_1 0,37 проміле, з чим останній погодився і не бажав проходити огляд на стан сп`яніння в медичному закладі.

Тому, суд приймає до уваги, що водій, після проведення огляду на стан сп`яніння, з результатом огляду погодився, що давало підставу працівникам поліції зафіксувати виявлене правопорушення, склавши відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме порушення вимог п. 2.9 а ПДР України .

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 вживав медичні препарати від підвищеного тиску, що могло показати 0,37 проміле алкоголю в крові апеляційний суд вважає необгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

У ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

У даному випадку вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25‰ у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.

Згідно з п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю.

Таким чином, чинним законодавством України встановлено, що якщо за результатом огляду особи на стан алкогольного спітніння показник тесту має цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю, то особа перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, як встановлено з офіційного інтернет-сайту компанії Saturn® Data International, яка є офіційним представником концерну Drager та дистриб`ютором професійних технічних засобів алко- та наркодіагностики Drager в Україні (http://www.saturn-data.com/ukr/products/631/0/531/), прилад Drager Alcotest 6820 (саме за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння), має похибку у 0,04 ‰ (проміле) при показниках в діапазоні 0,00-0,84 ‰ (проміле).

У той же час у ОСОБА_1 виявлено 0,37 проміле, що із урахуванням похибки спеціального технічного засобу перевищує допустимий цифровий показник 0,2 проміле. Відтак, у даному випадку відсутні підстави для висновку про наявність похибки у вимірюванні.

Водночас, суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду встановив, що водій ОСОБА_1 є інвалідом другої групи загального захворювання (а.с.34).

Місцевий суд вказану обставину під час винесення постанови не врахував та стягнув з ОСОБА_1 судовий збір.

Апеляційний суд в цій частині постанови суду не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

В той же час п. 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Тобто, виходячи з вищенаведеного ОСОБА_1 повинен бути звільнений від сплати судового збору, оскільки він є інвалідом другої групи, а тому постанова місцевого суду підлягає зміні в цій частині.

Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.

На підставі зазначеного,керуючись ст.294КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Жеребецької І.О задовольнити частково.

Постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, змінити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

В решті постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя