Постанова

від 02.10.2024 по справі 689/882/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/882/21

Провадження № 22-ц/4820/1810/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю третіх осіб ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представника третіх осіб ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза позовом ОСОБА_4 до Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про скасування рішень і державної реєстрації земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 8 липня 2024року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Ярмолинецької селищноїради Хмельницькогорайону Хмельницькоїобласті (далі Рада), Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області (далі Держгеокадастр), третя особа ОСОБА_2 , про скасування рішень і державної реєстрації земельної ділянки.

ОСОБА_4 зазначила, що вона є власником частки нерухомого майна (зерноскладу з його складовими: огорожею току та майданчиком), яке розташоване по АДРЕСА_1 . Інша частки майна належить на праві власності ОСОБА_2 , із яким у позивачки відсутній спір щодо користування спільним майном.

За зверненням ОСОБА_1 державний реєстратор Державного земельного кадастру сформував і зареєстрував як об`єкт цивільних прав земельну ділянку площею 0,0845 га, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, розташовану за межами смт. Ярмолинці (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; код класифікації: 16.00; цільове призначення: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (далі земельна ділянка).

Рішенням Ради від 8 жовтня 2020 року №29 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зареєстровано за Радою земельну ділянку. На підставі цього рішення 12жовтня 2020 року зареєстровано право власності Ради на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення кадастрового реєстратора про формування та реєстрацію земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а рішення Ради та державного реєстратора про реєстрацію комунальної власності на земельну ділянку порушує права позивачки як власника розташованого на ній об`єкта нерухомого майна.

За таких обставин ОСОБА_4 просила суд:

скасувати рішення Ради від 8 жовтня 2020 року №29 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості та реєстрацію її за Ярмолинецькою селищною радою»;

скасувати рішення про державну реєстрацію за Радою права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12жовтня 2020 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2196007568258);

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд ухвалою від 12 липня 2021 року залучив ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 8 липня 2024 року позов задоволено.

Скасовано рішення Ради від 8 жовтня 2020 року за №29 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та реєстрацією її за Ярмолинецькою селищною радою».

Скасовано рішення державного реєстратора Солобковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Горніцької О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54629210 від 19 жовтня 2020 року, на підставі якого 12 жовтня 2020 року зареєстровано право комунальної власності Ярмолинецької селищної ради (номер запису про право власності 38709076) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,0845 га з кадастровим номером 6825855000:03:019:0224 з присвоєнням реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 2196007568258.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0845 га з кадастровим номером 6825855000:03:019:0224 в Державному земельному кадастрі.

Стягнуто з Ради на користь ОСОБА_4 судові витрати: судовий збір у сумі 1816 грн; витрати, пов`язані із проведенням експертизи, у сумі 7333 грн 33 коп.

Стягнуто з Держгеокадастру на користь ОСОБА_4 судові витрати: судовий збір у сумі 908 грн; витрати, пов`язані із проведенням експертизи, у сумі 3666 грн 67коп.

Суд першої інстанції керувався тим, що частина належної ОСОБА_4 нежитлової будівлі (до складу якої входить асфальтований майданчик) розташована на земельній ділянці. У зв`язку з цим у ОСОБА_4 виникли законні очікування на оформлення права власності або права користування на земельну ділянку, натомість Рада оформила та зареєструвала право комунальної власності на цю ділянку. Оспорюване рішення Ради не відповідає вимогам закону та порушує права ОСОБА_4 , а тому мають місце підстави для його скасування. Водночас слід скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Крім того, формування та реєстрація земельної ділянки як об`єкта цивільних прав відбулося на підставі неналежної документації із землеустрою.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 набула право власності на нерухоме майно в порядку паювання майна колективного сільськогосподарського підприємства, а тому земля під нежитловими приміщеннями фактично перебувала в колективній власності та правомірно перейшла у власність територіальної громади. Рішення про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку відповідають вимогам закону, внаслідок чого підстави для їх скасування відсутні. Права ОСОБА_4 у спірних правовідносинах не порушені, а позивачкою обрано неефективний і неналежний спосіб захисту своїх прав. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки дослідженим доказам, у тому числі висновкам експертів, і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Рада та Держгеокадастр подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначили, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_2 не висловив своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції не застосував норми статей 2, 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статті 83, 122, 204, пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі ЗК України), статей 6, 7 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VІ «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон №3613-VІ), а також не дотримався приписів статей 4, 13, 48, 81, 89 ЦПК України.

У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16березня 2009 року визнано право власності ОСОБА_4 на частки будівлі зерноскладу на току, загальною площею 346,7 кв.м, з площадкою 1280 кв.м та огорожею току (панелі 18 штук, металеві ворота), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

За договором дарування від 21 квітня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В. (зареєстровано в реєстрі за №540), ОСОБА_4 набула частки нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , що складається з: зерноскладу 1-Б, огорожі 1-1, площадки 3-2, загальна площа нежитлової будівлі становить 693,2 кв.м.

Всього ОСОБА_4 є власницею частки нерухомого майна (зерноскладу з його складовими: огорожею току та майданчиком), яке розташоване по АДРЕСА_1 . Інша часки цього майна належить на праві власності ОСОБА_2 .

Рішенням Ради від 27 серпня 2019 року №25 надано Раді дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею біля 0,10 га, із земель комунальної власності, в землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, що не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код за КВЦПЗ 16.00), за межами населеного пункту смт. Ярмолинці.

У 2020 році фізична особа підприємець ОСОБА_5 виготовив таку технічну документацію.

1 жовтня 2020 року у Державномуземельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку.

Рішенням Ради від 8 жовтня 2020 року №29 затверджено технічну документацію із землеустрою та зареєстровано за Радою земельну ділянку. На підставі цього рішення 12 жовтня 2020 року Солобковецька сільська рада Хмельницького (раніше Ярмолинецького) району, Хмельницької області, зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2196007568258; номер запису про право власності 38709076; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 54629210 від 19 жовтня 2020 року).

Згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 16 жовтня 2023 року №3115/21-26: станом на 26 травня 2023 року в межах земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, за адресою АДРЕСА_1 , будівлі і споруди, що належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , не розташовані; на дослідження не надано параметрів земельної ділянки під площадкою, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , тому надати відповідь, чи розташована в межах земельної ділянки кадастровий номер 6825855000:03:019:0224 площадка, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , не надається за можливе; станом на 26травня 2023 року не встановлено факту знаходження будинків, будівель і споруд в межах земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224; відстань межі земельної ділянки кадастровий номер 6825855000:03:019:0224 до фактичної лінії межі фасаду будівлі зерноскладу становить від точки 4 6,52 м, від точки 5 6,56 м (т. 2 а.с. 78-86).

Згідно висновку експерта №1135/024 від 11 квітня 2024 року: в межах території земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, які визначені правовстановлюючими документами та землевпорядною документацією, розташована частина асфальтованого майданчика (площадки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 . Площа частини асфальтованого майданчика, яка знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, складає 829 кв.м (0,0829 га). Розташування асфальтованого майданчика визначене на основі даних натурного обстеження відповідно до схеми розташування будівель, що є складовою частиною наданого на дослідження технічного паспорту реєстраційний номер ТІ01:1933-2482-6676-5401; земельна ділянка, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224 (межі даної ділянки, які визначені правовстановлюючими документами та землевпорядною документацією), знаходиться від будівлі зерноскладу «Б», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , на відстані 7,5м (т. 3 а.с. 125-170).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо вимог до Держгеокадастру

Частиною першою статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до статті 193 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За змістом статті 204 ЗК України ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.

Таким законом є Закон №3613-VІ.

В силу частини першої статті 6 Закону №3613-VІ ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як передбачено частиною другою статті 7 Закону №3613-VІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, серед іншого, належить: внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015року №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункти 1, 8).

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із положень статті 48 ЦПК України слідує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що суб`єктами цивільних відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Ці особи вправі захистити свої порушені, невизнані чи оспорювані права, свободи та інтереси, пред`явивши відповідний позов до суду. Відповідачами за таким позовом є особи, які мають безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушили, не визнали або оспорили його права, свободи чи інтереси, і тому притягуються до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі.

Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі №642/6181/16-ц).

Спір щодо державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням прав позивача іншою особою, на користь якої вчинена реєстраційна дія. Така особа є належним відповідачем у справі. Участь державного реєстратора в якості відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Близьку за змістом правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 14 грудня 2022 року (справа №461/12525/15-ц), від 4 вересня 2018 року (справа №823/2042/16), від 1 квітня 2020 року (справа №520/13067/17).

ОСОБА_4 оскаржує реєстрацію земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у Державному земельному кадастрі, у зв`язку з чим вона пред`явила позов до Держгеокадастру як реєстратора та адміністратора цього реєстру.

Зміст і характер спірних правовідносин свідчать про те, що спір у ОСОБА_4 виник саме з Радою, яка має відповідати за пред`явленими вимогами.

Отже Держгеокадастр є неналежним відповідачем у справі, а тому заявлений до нього позов не підлягає задоволенню саме з цієї підстави.

Суд першої інстанції не врахував указані обставини та задовольнив позов до Держгеокадастру.

б) щодо підстав набуття Радою права власності на земельну ділянку

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістомстатті 83ЗК України(вредакції начас виникненняспірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки,на якихрозташовані будівлі,споруди,інші об`єктинерухомого майнакомунальної власностінезалежно відмісця їхрозташування. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

В силу частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі статтею 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із норм частини першої статті 4, частини першої статті 5 Закону №1952-ІV слідує, що державній реєстрації прав підлягає право власності на земельну ділянку.

Як передбачено пунктом 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (1 січня 2019 року) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що територіальні громади сіл, селищ, міст набувають у власність земельні ділянки, які розташовані в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Нерозпайовані землі колективних сільськогосподарських підприємств передаються у власність територіальних громад, на території яких вони розташовані. При цьому відповідна сільська, селищна, міська рада в межах своєї компетенції приймає рішення про належність такої ділянки до комунальної власності, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку.

Зібрані докази вказують на те, що земельна ділянка належала до нерозпайованих земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Мічуріна» смт. Ярмолинці. Відтак після 1 січня 2019 року ця ділянка вважається власністю Ярмолинецької селищної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області. У зв`язку з цим, Рада правомірно затвердила технічну документацію із землеустрою та зареєструвала земельну ділянку за територіальної громадою, а Солобковецька сільська рада Хмельницького району, Хмельницької області, правомірно зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Доводи ОСОБА_4 про незаконність набуття Радою права комунальної власності на земельну ділянку не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи. На це не звернув увагу суд першої інстанції.

в) щодо вимог до Ради

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно з якими власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Як передбачено частиною десятою статті 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, серед іншого, й у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 120ЗК України(вредакції начас виникненняспірних правовідносин)визначено,що доособи,яка придбалажитловий будинок,будівлю абоспоруду,переходить правовласності наземельну ділянку,на якійвони розміщені,без зміниїї цільовогопризначення,у розмірах,встановлених договором. Якщодоговором провідчуження житловогобудинку,будівлі абоспоруди розмірземельної ділянкине визначено,до набувачапереходить правовласності нату частинуземельної ділянки,яка зайнятажитловим будинком,будівлею абоспорудою,та начастину земельноїділянки,яка необхіднадля їхобслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналогічним чином перехід права на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, унормовано у статі 377 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

В силу статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, припинення дії, яка порушує право (пункти 3, 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Із положень частини першої статті 21 ЦК України слідує, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбаченостаттею 89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом указаних правових норм право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Земельні ділянки як об`єкти цивільних прав мають бути сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі в установленому законом порядку. Державна реєстрація земельної ділянки може бути скасована на підставі судового рішення внаслідок визнання судом такої реєстрації незаконною.

Норми статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України в імперативній формі передбачають автоматичний перехід права власності або права користування на земельну ділянку в разі переходу права власності на будівлю і споруду.

За загальним правилом, закріпленим у цих нормах, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником або користувачем відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землекористувачу. При цьому у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості право власності або право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у підпункті ґ пункту 18 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007року №997-V і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести порушення своїх прав, свобод та інтересів у спірних правовідносинах. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Зібрані докази вказують на те, що при набутті ОСОБА_4 і ОСОБА_2 права спільної часткової власності на нежитлову будівлю зерноскладу з площадкою та огорожею по АДРЕСА_1 , до них автоматично перейшло право користування відповідними частинами земельної ділянки, яка зайнята будівлею (спорудами) та необхідна для її обслуговування.

Із вищевказаних висновків земельно-технічної експертизи слідує, що у межах земельної ділянки не розташовані будівлі та споруди, однак у межах цієї ділянки (кадастровий номер 6825855000:03:019:0224) розташована частина асфальтованого майданчика площею 829 кв.м (0,0829 га).

Водночас досліджені у справі письмові докази, зокрема: технічна документація із землеустрою, поземельні книги, план-схема фактичного землекористування, технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна, матеріали технічної інвентаризації (інвентаризаційні справи), матеріали розпаювання майна колективного сільськогосподарського підприємства, - достатньо та об`єктивно не вказують на те, що розташований на земельній ділянці асфальтований майданчик належить ОСОБА_4 на праві власності.

Висновок експерта №1135/024 від 11 квітня 2024 року про належність асфальтованого майданчика ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності не ґрунтується на достовірних координатах і промірах земельної ділянки (дані щодо земельної ділянки, які містяться у технічному паспорті з реєстраційним номером ТІ01:1933-2482-6676-5401 не визначають конкретних поворотних точок і меж земельної ділянки). Цей технічний паспорт був складений Комунальним підприємством «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» 11 березня 2024 року, тобто під час розгляду справи в суді, при цьому внесені до нього відомості не відповідають матеріалам технічної інвентаризації (інвентаризаційним справам) і не визнаються іншими учасниками процесу. Відтак указаний висновок експерта в частині належності асфальтованого майданчика ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності не є належним доказом і не може бути взятий до уваги.

Отже, ОСОБА_4 не довела порушення свого права у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим її позов до Ради не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, місцевим судом не враховано, що задоволення позову ОСОБА_4 не призводить до відновлення права ОСОБА_4 на площадку біля зерноскладу (яка зазначена у рішенні Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16березня 2009 року), оскільки ОСОБА_4 вимушена буде повторно звертатися до суду з позовом про визнання права на цю площадку. Отже, позивачкою обрано неналежний спосіб захисту цивільного права.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні позову суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

В позові ОСОБА_4 слід відмовити.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові ОСОБА_4 відмовлено, то понесені нею витрати зі сплати судового збору та на проведення експертизи не підлягають відшкодуванню.

З 8 лютого 2024 року ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ групи (т. 4 а.с. 41), у зв`язку з чим вона користується пільгами щодо сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 9 статті 5 Закону України від 8липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір»). Відтак обґрунтовано сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3268 грн 80коп. має бути відшкодований йому за рахунок держави.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ярмолинецькогорайонного судуХмельницької областівід 8липня 2024року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 відмовити.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3268 гривень 80 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 4 жовтня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.М. Костенко

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Мазурчак В.М.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47