Ухвала

від 03.10.2024 по справі 757/29102/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29102/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В.,

при секретарі Гаманюк О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Преіум» про визнання розірваним Договору купівлі - продажу майнових прав від 26.10.2021 р №194/9 та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Преіум» про визнання розірваним Договору купівлі - продажу майнових прав від 26.10.2021 р №194/9 та стягнення грошових коштів. 02 липня 2024 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва було відкрито провадження в порядку позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання.

Однак судом було встановлено, що справу необхідно направити за територіальною підсутністю до Дарницького районного суду міста Києва з наступних підстав.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Що відповідає положенням частини 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою визначено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Частиною другою ст.19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

- наказного провадження;

- позовного провадження загального або спрощеного;

- окремого провадження.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі -ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті364,367цьогоКодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті370,372цьогоКодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/19 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Так, Верховний Суд у Постанові від 10.10.2019 року по справі № 61-14226св19 вказав на те, що «у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності».

Крім цього, згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року, якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини, - перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Судом встановлено, що предметом позовної заяви у зазначеній справі опосередковано є будинок, який розташований на території АДРЕСА_1 , а тому суд приходить висновку що на спірні правовідносин поширюється виключна підсудність відповідно до вимог ч. 1ст. 30 ЦПК України, отже вказана справа повинна розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Підстав для застосування іншого виду підсудності судом не вбачається.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17.

Як зазначено у пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті -стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, беручи до уваги, що зазначений позов виникає з приводу нерухомого майна, яке розташоване в АДРЕСА_1, що не відноситься до територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва, вказану цивільну справу слід передати на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва, оскільки справа належить до його територіальної юрисдикції (підсудності).

Рішення є виконанням вимог закону, адже як передбачено ч. 1 ст. 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу зазначених норм ЦПК України, оскільки провадження було відкрито з порушенням норм процесуального права, а також беручи до уваги, що у випадку ухвалення рішення по справі, в подальшому таке рішення може бути скасоване, як таке, що прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) у відповідності до статті 378 ЦПК України, та з метою недопущення порушення правил підсудності, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне направити цивільну справу, до Дарницького районного суду міста Києва, до територіальної юрисдикції якого належить дана справа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,30,31,258-260, п. 9 ч. 1 ст. 353, ст. 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Преіум» про визнання розірваним Договору купівлі - продажу майнових прав від 26.10.2021 р №194/9 та стягнення грошових коштів передати за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва).

Копію ухвали направити позивачу до відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається - протягом п`ятнадцяти днів з дня (її) проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В.Остапчук