Рішення

від 25.09.2024 по справі 512/304/24

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.н.с.512/304/24

Провадження №2/512/167/24

с-ще Саврань

"25" вересня 2024 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

представника позивача Органу опіки та піклування в особі Савранської селищної ради Одеської області - Бевзюк О.І.,

представника Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Савранської селищної ради Одеської області - Казавчинської І.В.,

представника Служби у справах дітей Савранської селищної ради Одеської області - Яроменка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному порядку матеріали справи за цивільним позовом органу опіки та піклування в особі Савранської селищної ради Одеської області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг» Савранської селищної ради Одеської області, Служба у справах дітей Савранської селищної ради Одеської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2024 представник Орган опіки та піклування в особі Савранської селищної ради Одеської області в інтересах дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг» Савранської селищної ради, служба у справах дітей Савранської селищної ради Одеської області звернувся до Савранського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Савранської селищної ради № 22 від 16.03.2023 року малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Рішеннями виконавчого комітету Савранської селищної ради від 13.04.2023 року № 4/15 і № 4/16 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », дітям надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

На підставі розпорядження Подільської РДА Одеської області від 19.04.2023 року № 57/23 малолітніх ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 20.04.2023 року було влаштовано на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу «ОСОБА_9» в АДРЕСА_3, де вони перебувають і по теперішній час.

Згідно листа Савранського районного суду Одеської області від 13.03.2024 року №01-22/18/2024 мати дітей ОСОБА_2 (відповідачка) не зверталася до Савранського районного суду Одеської області з позовною заявою про повернення малолітніх дітей ОСОБА_1 , 2016 року народження, та ОСОБА_3 , 2016 року народження, в свою сім?ю.

З листа КУ «Центр надання соціальних послуг» від 29.03.2024 року № 01-21/384 вбачається, що мати дітей ОСОБА_2 продовжує знаходитись під соціальним супроводом. З нею проводились численні роз?яснювальні роботи щодо недопущення вживання алкогольних напоїв, надавались рекомендації стосовно приведення житлового будинку в належний стан та оброблення земельної ділянки. Проте, на рекомендації фахівців соціальної роботи ОСОБА_2 не звертає уваги, періодично вживає алкогольні напої, будинок знаходиться в занедбаному стані, земельну ділянку (город) не обробляє, не працює. ОСОБА_2 перебуває на обліку в Савранському відділі Подільської філії Одеського обласного центру зайнятості. Також матері дітей рекомендувалось усунути причини, які стали підставою для відібрання дітей та звернутись до Бюро безоплатної правової допомоги для підготовки позовної заяви до суду про повернення дітей в сім?ю, проте дану рекомендацію ОСОБА_2 не взяла до уваги.

Згідно довідки-характеристики, виданої 10.04.2024 року виконкомом Савранської селищної ради, ОСОБА_2 за період проживання в с. Бакша, Подільського району, зарекомендувала себе з негативного боку, має схильність до зловживання алкогольними напоями. Житловий будинок, де проживала сім?я, знаходиться в не придатному стані, потребує капітального ремонту. ОСОБА_2 проживає в будинку свого співмешканця, не працює.

Крім того, згідно виконавчого листа, виданого 20.10.2023 року Савранським районним судом Одеської області по цивільній справі за є.у.н.с. 512/820/22, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 22.11.2022 року по день їх повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, мати дітей аліменти не сплачує, у зв?язку з чим сума заборгованості по несплаті аліментів на утримання малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , станом на 01.03.2024 рік становить 44920,80 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні НОМЕР_4 виданим Савранським відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Виконавчим комітетом Савранської селищної ради прийняте рішення від 11.04.2024 №4/23 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, представник Органу опіки та піклування в особі Савранської селищної ради Одеської області, просив суд позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , батьківських прав стосовно її малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого Савранським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 22.11.2016, актовий запис про народження № 131), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого Савранським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 22.11.2016, актовий запис про народження № 132).

Відзив на позовну заяву від відповідачки до суду не надходив.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.04.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2024 (а.с. 38-39).

Ухвалою суду від 26.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.07.2024 (а.с. 54-55).

Представник позивача Бевзюк С.І. в судовому засіданні 19.07.2024 вказала, що діти були відібрані у відповідачки у листопаді 2022 року та були спочатку влаштовані до Савранської лікарні, а згодом тимчасово у прийомну сім`ю, яка в подальшому стала дитячим будинком сімейного типу. Крім того, представник позивача вказала, що у ОСОБА_2 існує заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей. На даний час діти проживають в дитячому будинку сімейного типу та при спілкуванні з ними вони виявляють бажання і надалі там залишитися.

Відповідачка в судовому засіданні 19.07.2024 вказала, що в неї були проблеми з вживанням алкоголю, однак вона на даний час закодувалася та вже не вживає алкогольні напої. Крім того, ОСОБА_2 вказала, що здійснила прибирання в домі та почала вести домашнє господарство: кури, гуси та свині. Відповідачка бажає повернути дітей. Однак, вказала, що бачила їх давно тому що хворіє. На запитання представника Органу опіки та піклування Бевзюк С.І. відповідачка відповіла, що з дітьми бачиться 1-2 рази на місяць. Щодо заборгованості по сплаті аліментів на дитину відповідачка вказала, що сплатить як тільки отримає плату за оренду землі. Крім того, ОСОБА_2 вказала, що в неї є власний будинок в с. Бакша, однак він не придатний до життя в ньому. Також відповідачка вказала, що вона проживає зі співмешканцем у його будинку.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Яроменко І.В. у судовому засіданні 19.07.2024 пояснив, що не заперечує проти задоволення позову оскільки, відповідачка не має доходів, її житловий будинок не придатний до життя в ньому. ОСОБА_2 проживає зі співмешканцем в його будинку, але при обстеженні умов проживання в цьому будинку було виявлено неохайність і безлад. Крім того, ОСОБА_2 та її співмешканець курять сигарети прямо в будинку, що спричинює його задимлення. Яроменко І.В. наголосив, що відповідачка вже 4 рази кодувалася від алкогольної залежності і на теперішній час немає гарантій, що вона знову не почне вживати алкогольні напої.

Представник третьої особи Центру надання соціальних послуг Савранської селищної ради Казавчинська І.В. в судовому засіданні вказала, що на протязі півтора року, як діти перебувають у прийомній сім`ї, ОСОБА_2 бачилася з ними 3 рази очно та 1 раз по відеозв`язку. Мати при зустрічі з дітьми три рази передавала кондитерські вироби, 1 раз мандарини, два теплі костюми та на Новий рік два новорічні подарунки. Крім того, Казавчинська І.В. вказала, що відповідачка не має паспорта і не приймає ніяких дій щодо його отримання. Представник третьої особи зазначила, що при спілкуванні з дітьми, останні не бажають повертатися до рідної матері.

19.07.2024 в судовому засіданні представник Органу опіки та піклування заявила усне клопотання про допит свідка старости Бакшанського старостинського округу Савранської селищної ради ОСОБА_7 .

У зв`язку з викладеним слухання справи відкладено на 25.09.2024.

25.09.2024 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Пояснила суду, що відповідачка на шлях виправлення не стає, і не бажає виховувати своїх дітей.

У судовому засіданні 25.09.2024 представник третьої особи Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Савранської селищної ради Одеської області Казавчинська І.В. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову, враховуючи інтереси дітей, вважала за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав.

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Служба у справах дітей Савранської селищної ради Одеської області - Яроменко І.В. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову, враховуючи інтереси дітей, вважав за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав.

25.09.2024 в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , що є старостою Бакшанського старостинського округу Савранської селищної ради, вказав, що певний час з ОСОБА_2 була проведена робота спрямована на те щоб вона перестала вживати алкогольні напої, навела лад в будинку, годувала дітей та дивилась за ними. Однак, в листопаді місяці 2022 року ситуація стала критичною коли діти пішли з дому. ОСОБА_7 вказав, що довелося вилучити цих дітей у зв`язку з загрозою їхньому життю. Так, пройшло вже майже два роки, а ОСОБА_2 нічого не зробила щоб можна було повернути їй дітей. Власного житла у відповідачки немає. Засобів існування у ОСОБА_2 також немає, окрім того, що один раз на рік остання отримує плату за оренду землі. Крім того, ОСОБА_7 вказав, що діти на даний час проживають в дитячому будинку сімейного типу і повертатися до рідної матері не бажають.

25.09.2024 відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про вручення судової повістки про виклик до суду (а.с.61).

Крім того, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідачка, яка повідомлена про дату, час та місце розгляду справи до суду не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надала, свою позицію не виклала, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористалась.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, всебічно, об`єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

Суд встановив, що відповідачка 22.02.1977 року народження, є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого Савранським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 22.11.2016, актовий запис про народження № 131), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого Савранським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 22.11.2016, актовий запис про народження № 132) (а.с. 8,9).

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 07.02.2023 у відповідачки відібрано малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-13).

Крім того, як вбачається з вищевказаного рішення з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей ( а.с.10-13).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що відомості про батька зазначено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного Кодексу (а.с.14).

Відповідно до інформації витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що відомості про батька зазначено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного Кодексу (а.с.15).

Рішеннями виконавчого комітету Савранської селищної ради від 13.04.2023 року № 4/15 і № 4/16 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », дітям надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с.16,17).

Виконавчим комітетом Савранської селищної ради прийняте рішення від 11.04.2024 №4/23 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18-21).

Згідно розпорядження №57/23 від 19.04.2023 Подільської районної військової адміністрації створено дитячий будинок сімейного типу та влаштування дітей на виховання та спільне проживання, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (а.с.22-23).

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Савранської селищної ради Одеської області №22 від 16.03.2023 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с.24).

З листа Савранського районного суду Одеської області 01-22/18/2024 від 13.03.2024 вбачається, що ОСОБА_2 з позовною заявою про повернення малолітніх дітей не зверталася (а.с.25).

Згідно листа КУ «ЦНСП» Савранської селищної ради №01-21/384 від 29.03.2024 вбачається, що проводилися профілактичні бесіди з ОСОБА_2 , однак вона для себе висновків не зробила та продовжила вживати алкогольні напої, не привела будинок в належний санітарний стан та не створила належних умов для комфортного проживання дітей (а.с.26).

З довідки-характеристики Савранської селищної ради №181 від 10.04.2024 вбачається, що ОСОБА_2 зарекомендувала себе з негативного боку, має схильність до зловживання алкогольних напоїв. Двоє її малолітніх дітей вилучені через загрозу їхньому життю та здоров`ю (а.с.27).

З розрахунку зі сплати аліментів по виконавчому провадженню НОМЕР_4 у ОСОБА_2 виникла заборгованість у сумі 44920,80 грн (а.с.29).

З протоколу бесіди з батьками дитини вбачається, що ОСОБА_2 періодично спілкується з дітьми. Зі слів ОСОБА_2 остання не сплачує аліменти оскільки єдиним доходом у неї є орендна плата за земельну ділянку ( а.с.30).

Згідно акту обстеження умов проживання вбачається, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_2 , житловий будинок потребує поточного ремонту, в кімнатах наявний сильний запах тютюнового диму (а.с.31).

Згідно акту обстеження умов проживання вбачається, що будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 не придатний до проживання, а також правовстановлюючі документи на нього відсутні ( а.с.32).

З довідки Савранської селищної ради Одеської області №182 ві 10.04.2024 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а проживає АДРЕСА_2 (а.с.33).

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , у порушення вимог статті 150 СК України, належним чином не виконує покладені на неї Конституцією України обов`язки щодо виховання та розвитку малолітніх дітей.

Разом з тим суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Савранської селищної ради Одеської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей виходячи з наступного.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктом 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. №866, якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Крім того, в пункті 16 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Тому зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що мати (батько) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона (він) він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 686/24929/16-ц).

При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, у зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 759/9995/16-ц).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, тому позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини (пункт 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відтак, за загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що мати дитини - відповідачка у справі виконує свої обов`язки щодо дітей, або тих фактів, які б свідчили про поважність причин невиконання нею своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей.

ОСОБА_2 в порушення вимог статей 150, 180 СК України, частини 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо утримання, виховання та розвитку дітей, не піклується про них, не цікавиться їх життям, не проявляє щодо дітей батьківської турботи, не намагається налагодити стосунки з дітьми і взагалі самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків.

З матеріалів справи, зокрема, письмових доказів, вбачається, що участь відповідачки, як матері, у вихованні малолітніх дітей дійсно була недостатньою, її поведінка свідчить про нерозуміння нею обов`язку брати участь у вихованні та утриманні своїх дітей та підтверджує її не бажання приймати участь у їх житті, здійснювати забезпечення дітей всім необхідним.

Досліджуючи питання про відповідність втручання у право відповідача «цілям», зазначеним в п.2 ст.8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд вважає, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» малолітніх дітей по справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а тому має законну мету у розмінні п.2 статті 8 Конвенції.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», судом були досліджені надані позивачем докази на предмет їх достатності та обґрунтованості, виходячи із того, що поняття «ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини» є оціночним поняттям і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка ОСОБА_2 , починаючи щонайменше з серпня 2021 року не приймала достатньої участі у вихованні своїх малолітніх дітей, не здійснювала їх матеріальне забезпечення, не цікавилась станом їх здоров`я, інтересами та потребами.

Самі по собі поодинокі зустрічі матері зі своїми малолітніми дітьми та передача їм продуктів харчування, деякого одягу, не свідчить про дотримання обов`язків по вихованню й утриманню дітей.

В даній конкретній ситуації судом також враховується, що держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (п.52 рішення Європейського суду у справі «Савіни проти України»). Разом з тим, реалізація державою зазначених обов`язків вимагає від відповідачки ОСОБА_2 активних дій, які б свідчили про її бажання скористатись такою допомогою держави.

Натомість судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 жодного разу не звернулась до уповноважених державних органів з метою надання їй сприяння у реалізації своїх батьківських обов`язків та не вчиняла дій, спрямованих на поліпшення відносин між нею та її малолітніми дітьми.

Наведене в своїй сукупності, на думку суду, свідчить про свідоме ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, свідоме нехтування ними та не бажання їх виконувати, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Також під час розгляду справи по суті судом було з`ясовано, що малолітні діти по справі ОСОБА_1 та, ОСОБА_3 протягом останніх півтора роки проживають в прийомній сім`ї ОСОБА_8 , а тому в даному випадку позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у відповідачки, як матері, оскільки вона не проживає разом із дітьми протягом тривалого часу. Крім того, даний захід не виключає можливості побачення відповідачки зі своїми дітьми та спілкування з ними за наявності у неї такого наміру.

Тобто в даному випадку, позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію у відносинах між матір`ю та дітьми.

Крім того неприбуття належним чином обізнаної з датою, часом та місцем розгляду справи відповідачки в судове засідання 25.09.2024, суд розцінює як відсутність інтересу до дітей та легковажне ставлення до можливих негативних для неї наслідків розгляду справи.

За вказаних обставин, позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав відповідатиме інтересам малолітніх дітей, оскільки відповідачка, як їх мати, тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, що в сукупності свідчить про байдуже ставлення відповідачки як до юридичного обов`язку, так і природної потреби піклуватися про своїх дітей.

Даний висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №203/3505/19.

Одночасно з цим судом враховується, що подібна поведінка відповідачки, яка фактично самоусунулась (ухилилась) від виховання своїх дітей, позбавляє її можливості підставно заперечувати проти задоволення позову (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20).

З огляду на викладене, детально проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідачки ОСОБА_2 , як матері малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , крайнього заходу впливу, передбаченого статтею 164 СК України, у виді позбавлення її батьківських прав відносно її дітей, що, виходячи із дійсних правовідносин сторін, не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини та статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дітей, і, з урахуванням встановленого факту ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню і утриманню своїх дітей, вважає доцільним позбавити її батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки відповідачка тривалий час не виконує своїх обов`язків по вихованню й утриманню дітей, свідомо ними нехтуючи, що, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, дає суду законні підстави для задоволення позову.

Вказаний висновок повністю узгоджується і з позицією органу опіки та піклування, викладеною у письмовому висновку.

Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідачка має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав у порядку, передбаченому статтею 169 СК України. Окрім того, даний захід не виключає і можливість побачення останньої з власними малолітніми дітьми.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Так, за змістом статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Стаття 180 СК України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Разом з тим, суд зазначає що рішенням Савранського районного суду Одеської області від 07.02.2023, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь закладів, установ, опікунів або інших фізичних чи юридичних осіб де перебуватимуть діти, аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.11.2022 та до досягнення дітьми повноліття, шляхом перерахування коштів на особистий рахунок дітей, відкритий в Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України".

Враховуючи це, питання щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей не вирішується.

З огляду на те, що позивач Орган опіки та піклування Савранської селищної ради Одеської області звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір підлягає до стягнення з відповідачки на користь держави, у порядку пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України у розмірі 3028,00 грн, виходячи з вимог немайнового характеру.

Керуючись статтею 150, пунктами 2, 3 частини 1 статті 164, статтею 170 СК України, частинами і, 4 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", статтями 4, 5, 19, частинами 1, 2 статті 133, пункту 1 частини 2 статті 141, частиною 3 статті 258, статтями 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільний позов органу опіки та піклування в особі Савранської селищної ради Одеської області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг» Савранської селищної ради Одеської області, Служба у справах дітей Савранської селищної ради Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , батьківських прав стосовно її малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого Савранським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 22.11.2016, актовий запис про народження № 131), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого Савранським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 22.11.2016, актовий запис про народження № 132) на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 СК України за ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Суд роз`яснює, що згідно частини 1 статті 166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов?язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Суд також роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (частина 1 статті 169 СК України).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 164 СК України копію цього рішення після набрання ним

законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації цивільного стану за місцем народження дітей.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)

учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повний текст рішення складений і підписаний головуючим суддею 04.10.2024.

Суддя О.Ю. Брюховецький