Ухвала

від 27.09.2024 по справі 761/33817/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33817/24

Провадження № 1-кс/761/22361/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю фірми «С.М.К.», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42020100000000603 від 24.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ фірми «С.М.К» звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, в якому просив скасувати арешт майна, накладений в рамках кримінального провадження № 42020100000000603 від 24.12.2020 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/6325/21 від 17.02.2023, на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:91:032:0008) та нежитлове приміщення, що розташовані по вул. Щусєва, 32 у м. Києві , що на праві власності належать ТОВ фірма «С.М.К.» (код ЄДРПОУ 21585559).

Клопотання обґрунтовано тим, що з моменту накладення арешту на зазначене майно пройшло вже більше двох років, за цей час жодних процесуальних дій із залученням власника майна не проводилося, підозра у даному кримінальному проваджені нікому не вручена. Вважає, що часу для з`ясування причетності майна заявника до кримінальних правопорушень, які розслідуються в межах вказаного кримінального провадження, було достатньо. На даний час вказаний захід забезпечення кримінального провадження обтяжує проведення господарської діяльності ТОВ фірми «С.М.К», що призводить до збитків.

У судове засідання представник власника майна не з`явився, направи заяву, в якій просив здійснювати розгляд клопотання без його участі.

Прокурор у судове засідання не з`явився, направив на електронну адресу суду лист, в якому вказав, що не може прибути у судове засідання та просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту, посилаючись на те, що досудове розслідування кримінального провадження № 42020100000000603 від 24.12.2020 триває.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/6325/21 від 17.02.2023 накладено арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:91:032:0008) та нежитлове приміщення магазину, що розташовані по вул. Щусєва, 32 у м. Києві , що на праві власності належать ТОВ фірма «С.М.К.» (код ЄДРПОУ 21585559 ), заборонивши розпоряджатися ними.

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки при накладенні арешту встановлено, що майно, на яке просив накласти арешт прокурор, має значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Також, у відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Так, суд приймає до уваги, що арешт на належне ТОВ фірми «С.М.К» майно було накладено 17.02.2022, тобто понад два роки тому.

Разом з тим, доводів щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, прокурором не надано.

Суду не надано відомостей про повідомлення про підозру у кримінальному провадженні власнику даної земельної ділянки за тривалий час здійснення досудового розслідування, встановлення розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які заподіяні державним інтересам, підтвердження того, що потреби досудового розслідування і надалі виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи власника ТОВ фірма «С.М.К.» у вигляді арешту земельної ділянки, проведення з майном жодних процесуальних дій.

Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, у зв`язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні, є обґрунтованими.

Таким чином, зважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, прокурорм не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави вважати, що ТОВ фірми «С.М.К» є учасником даного кримінального провадження, а належне їм майно є доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, отже відсутні підстави для збереження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Аналізуючи наведене, враховуючи те, що накладений арешт є надмірно обтяжливим та неспівмірним із завданнями кримінального провадження і порушує право заявника на мирне володіння своїм майном, встановлене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає доцільним скасувати арешт майна скільки не вбачає потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання адвоката, подане в інтересах власника майна ТОВ фірми «С.М.К», про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 169, 170-174, 309, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/6325/21 від 17.02.2023 на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:91:032:0008) та нежитлове приміщення, що розташовані по вул. Щусєва, 32 у м. Києві , що на праві власності належать ТОВ фірма «С.М.К.» (код ЄДРПОУ 21585559 ), у вигляді заборони розпоряджатися ними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1