Окрема думка

від 24.09.2024 по справі 534/2100/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/2100/21 Номер провадження 22-ц/814/1651/24Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

ОКРЕМА ДУМКА

24 вересня 2024 року м. Полтава

Судді Полтавського апеляційного суду Обідіної О.І. стосовно постанови Полтавського апеляційного суду в складі головуючого - судді Панченка О.О., суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П. за результатами розгляду апеляційної скарги представника спеціального закладу дошкільної освіти «Казка» компенсуючого типу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області - адвоката Олешко Сергія Сергійовича на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 06 вересня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до спеціального закладу дошкільної освіти «Казка» компенсуючого типу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати Наказ № 126-к/тр від 08 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи, зобов`язати відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вказувала, що 02.11.2021 її, ОСОБА_1 , повідомленням №3 попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Після чого, упродовж тижня, відповідач неодноразово вимагав від неї медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чим порушував її конституційне право на повноцінну роботу.

У подальшому, наказом №126-к/тр від 08.11.2021 її, ОСОБА_1 , вихователя ЗДО «Казка» компенсуючого типу, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 або до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

Вважає своє відсторонення від роботи протиправним та таким, що порушує її права як громадянина України та працівника, а дії роботодавця незаконними та такими, що поставили її у скрутне матеріальне становище, оскільки вона не може влаштуватися на іншу роботу для забезпечення свого фінансового становища.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ №126-к/тр від 08.11.2021 Спеціального закладу дошкільної освіти «Казка» компенсуючого типу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ».

Стягнуто з Спеціального закладу дошкільної освіти «Казка» компенсуючого типу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по день поновлення на роботі.

Стягнуто з Спеціального закладу дошкільної освіти «Казка» компенсуючого типу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати 1816 грн та витрати на правову допомогу 5000 грн.

Відповідачем СЗДО «Казка» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Погоджуючись з доводами апеляційної скарги, постановою колегії суддів Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено, рішення місцевого суду скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

При цьому колегією суддів було встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з СЗДО «Казка», працюючи на посаді вихователя.

Наказом ЗДО «Казка» від 11.10.2021 №126-од її було попереджено про можливе відсторонення від роботи без збереження заробітної плати як особи, яка не мала щеплення проти COVID-19 та не надали документальне підтвердження щодо абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

З вказаним наказом остання була ознайомлена та внесла 12.10.2021 р. запис про свою з ним незгоду.

02.11.2021 ЗДО «Казка» доведено до відома вихователя ОСОБА_1 про необхідність обов`язкового профілактичне щеплення проти COVID-19 та вказано, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладу.

Роз`яснено можливість надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595. Одночасно попереджена , що якщо до 05.11.2021 не буде надано одного із зазначених документів, 08.11.2021 ОСОБА_1 відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ.

Наказом ЗДО «Казка» від 08.11.2021 №126-к/тр ОСОБА_1 , вихователя ЗДО «Казка» відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 або до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати; підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 Р.Климчук від 02.11.2021 №3; ОСОБА_1 з наказом ознайомлена та не згодна, про що наявна відповідна відмітка.

Наказом ЗДО «Казка» компенсуючого типу від 03.03.2022 №29-к/тр тимчасово зупинено дію наказу від 08.11.2021 №126-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 » з 03.03.2022 і до окремого наказу директора ЗДО; ОСОБА_1 , вихователя, з 03.03.2022 тимчасово допущено до роботи на період дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153.

Вважаю, що колегією суддів було вірно встановлено фактичні обставини по справі, про те не можу погодитись з висновками щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Так, судова колегія дійшла висновку, що оскільки за позивачкою на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновлюється одразу після усунення позивачем причин, що зумовили її відсторонення від роботи та після її допуску до роботи (виконання робіт), порушень роботодавцем права позивачки на працю, передбачене у статті 43 Конституції України, не відбулось.

З вказаними висновками не можу погодитись в повному обсязі, та керуючись наданим мені ст. 35 ЦПК України правом висловлюю окрему думку з огляду на наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Національне законодавство регулює спірні правовідносини цілою низкою законодавчих актів, серед ярких Закон України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Крім того, питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України від 24 лютого 1994 року №4004-XII «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (далі Закон № 4004-XII) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року №66.

Між тим, проблеми щеплення населення вакциною для запобігання хвороби коронавіруса SARS-CoV-2 неодноразово були предметом обговорення на засіданнях ПАСЄ. Так, згідно до положень п.3 резолюції 2361 (2021) Парламентської Асамблеї Ради Європи, остання закликає та рекомендує при вирішенні етичних, правових та практичних питань застосування вакцини СОVІD інформувати громадян про те, що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації, а також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

У своїх правових висновках, Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Вважаю, що в даному випадку, застосовані відповідачем обмеження позивача ОСОБА_1 права на працю на період дії карантину у спосіб відсторонення від роботи до здійснення щеплення від COVID-19, є непропорційними відносно легітимної мети, а відтак її трудові права підлягали судовому захисту.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.І. Обідіна