Ухвала

від 01.10.2024 по справі 757/32554/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/32554/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5317/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новосибірськ російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні - прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 42018000000002320 від 19.09.2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 20.09.2024 року включно.

Одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 350 000 000 (триста п`ятдесят мільйонів гривень) грн., та покладено у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва.

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 20 вересня 2024 року включно.

Роз`яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Просив дослідити в судовому засіданні докази щодо обґрунтування доведеності ризиків, наведених в клопотанні слідчого та перелічених в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 23.07.2024 року № 757/32554/24 - к, та доказів щодо обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник посилається на те, що в порушення ст. 20 КПК України суд відмовив в клопотанні захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи (клопотанням слідчого та доданими матеріалами) для підготовки заперечень на клопотання слідчого. Матеріали справи були вручені ОСОБА_13 22 липня 2024 року без участі захисника ОСОБА_6 , який в цей час перебував в Київському апеляційному суді при розгляді апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу Печерського районного суду міста Києва, якою було продовжено запобіжний захід ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою. З матеріалів справи, а саме з клопотання та семи томів додатків, ОСОБА_13 було вручено лише один том, - сьомий. Інший захисник ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_14 22 липня 2024 року отримав вказані матеріали, готував заперечення на клопотання, але в призначений Печерським судом міста Києва час розгляду вказаного клопотання прибути не зміг в зв`язку з участю в судовій справі у Вищому антикорупційному суді.

Таким чином, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_11 слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва не створив мінімально достатніх умов для можливості реалізації своїх функцій кожним з захисників ОСОБА_11 та позбавив останнього свого права на ефективний правовий захист, що не відповідає настановам Верховного Суду за аналогічних обставин (Постанова Верховного Суду від 03.06.2024 у справі № 317/2508/20, Постанова Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 683/1808/20).

Крім того, в порушення прав підозрюваного на захист слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва не вручив ОСОБА_13 пам`ятку про процесуальні права підозрюваного - витяг з ст. 42 КПК України та не роз`яснив останньому його права, передбачені іншими нормами КПК України, зокрема ст.193 КПК України.

Захисник зазначає, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва проігнорував положення ст. 3 КПК України щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів ОСОБА_11 , не розв`язав належним чином питання про дослідження доказів щодо обгрунтованості підозри ОСОБА_13 в частині ст.255 КК України та наявності доказів на підтвердження обставин існування ризиків, про які зазначається в клопотанні слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 , судом проігноровано клопотання захисника щодо дослідження інших обставин, що мають значення для справи, та не надано ніякої оцінки доводам сторони захисту і письмовим доказам, які представила сторона захисту.

На думку апелянта, суд взагалі не досліджував матеріали, додані до вказаного клопотання слідчого, і таким чином не застосував положення ст. 94 КПК України, а разом з іншими порушив право ОСОБА_11 на справедливий суд.

Зазначає, що в ухвалі суду лише вибірково перелічені документи, додані слідчим до клопотання, без їх дослідження, а мотиви судового рішення є копією частин клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу.

На думку захисника, за вказаних обставин, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2024 року про продовження ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є незаконною та необґрунтованою.

Посилається на те, що запобіжний захід у вигляді застави, обраний ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №12015100010000279 від 12.01.2015 року, останнім не порушувався, а тому він не скасовувався, не змінювався в ході досудового розслідування, а застава не оберталась на користь держави. Тобто запобіжний захід у вигляді застави залишається діючим, і відповідно таким, який вже на протязі трьох років забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_11 у кримінальному провадженні, у якому досліджується факт розтрати коштів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на суму в 1 млрд. грн., що значно більше ніж у даному кримінальному провадженні.

Захисник вказує, що чинний КПК України не передбачає можливості застосування до однієї підозрюваної особи двох чи більше запобіжних заходів одночасно. Також КПК України не передбачає процедури обрання підозрюваному запобіжного заходу за умови, коли відносно нього вже діє обраний запобіжний захід. Натомість, ст. 200 КПК України передбачено можливість зміни запобіжного заходу, обраного підозрюваному за наявності відповідних підстав, передбачених КПК України.

Таким чином, звернення прокурора з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_13 запобіжного заходу до слідчого судді у кримінальному провадженні №42018000000002320 від 19.09.2018 року не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, оскільки вже обраний відносно ОСОБА_11 запобіжний захід не скасований і не змінений у встановленому Законом порядку.

Під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_13 сторона захисту звертала увагу слідчого судді на ці обставини. Однак, слідчий суддя не надав цьому ніякої оцінки в ухвалі про обрання ОСОБА_13 запобіжного заходу.

Обґрунтовуючи своє клопотання, прокурор фактично посилався лише на тяжкість можливого у майбутньому покарання. Між тим, указану обставину суд не може оцінювати в якості ризику, бо ця обставина повинна бути оцінена судом лише відповідно до ст. 178 КПК України, тобто як додаткові відомості, які посилюють існування певних ризиків.

Про реальну наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у конкретному кримінальному провадженні можуть свідчити підтверджуючі документи, що підозрюваний раніше вчиняв подібні дії, протоколи допитів, що вказували б на протиправні дії підозрюваного, що виражались у впливі на відповідних осіб, або у спробах підозрюваного будь-яким чином впливати на даних осіб, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку або інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності за здійснення відповідного тиску на учасників кримінального провадження в минулому.

Однак, стороною обвинувачення до клопотання не долучено жодних матеріалів, які б підтверджували реальність загрози незаконного тиску з боку підозрюваного на інших учасників кримінального провадження.

Крім того, прокурором не наведено доказів або хоча б припущень того, чому він дійшов до думки, що ОСОБА_15 може перешкоджати провадженню іншим чином і яким саме.

Скаржник зауважує, що прокурор пропонує застосувати альтернативну міру запобіжного заходу ОСОБА_13 у вигляді застави і без покладення на нього додаткових обов`язків.

Отже можна зробити висновок, що прокурор вважає, що у разі застосування такого запобіжного заходу, як застава, ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України не буде існувати.

Таким чином, очевидно, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПІК України, прокурором також не доведений у судовому засіданні, однак слідчим суддею він був безпідставно прийнятий як наявний.

Апелянт посилається на те, що жоден з документів, які надані у додатках до клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_13 , не містить будь-яких підтверджень наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор у судовому засіданні не навів будь-яких доказів наявності цього ризику.

Отже і наявність цього ризику не була доведена прокурором під час обрання ОСОБА_13 запобіжного заходу.

Захисник зазначає про те, що слідчий суддя при визначенні розміру застави врахував тільки обставини та тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_15 , і визначив завідомо непомірний розмір застави, що доводиться самою ухвалою від 06.12.2023 року. При цьому, цей розмір застави взагалі нічим не обґрунтований в ухвалі суду.

Слідчим суддею не було враховано і майновий стан ОСОБА_11 , який працює на посаді начальника відділу КП «Київська міська клінічна лікарня №6», за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні маму, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_11 , його заробітна плата за період 2021 - 2023 років склала 944811,69 гривень, що вказує на його реальні доходи. Слідчим суддею не досліджувалось питання наявності у власності у ОСОБА_11 чи його дружини рухомого та нерухомого майна, щоб з`ясувати фінансовий стан підозрюваного та його сім`ї.

Захисник вказує, що якщо з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_13 у вчиненні розтрати коштів AT «Банк «Фінанси та Кредит» є обґрунтованою і доводиться зібраними доказами, які були надані в додатках до клопотання, можливо погодитись на цій стадії досудового розслідування, то з тим, що підозра ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України є обґрунтованою, погодитись не можливо. Перш за все через те, що надані слідчому судді в додатках до клопотання докази, не містять достатніх відомостей, які б дали змогу сторонньому спостерігачу переконатись у тому, що ОСОБА_15 міг вчинити злочин, передбачений ч. 1 ст. 255 КК України.

Таким чином, ухвала слідчого судді від 23.07.2024 року про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є невмотивованою, необґрунтованою і постановлена з порушенням вимог КПК України, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що в кримінальному провадженні № 12015100010000279 від 12.01.2015 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах ч. 5 ст. 191 КК України інкримінується привласнення (розтрата) 53 763 344,55 дол. США. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19.07.2019 року відносно ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в розмірі 232 132 379 грн. Вказана ухвала скасована 12.09.2019 року ухвалою Київського апеляційного суду і постановлена нова ухвалу, якою застосовано до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави у 5 000 000 грн. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.09.2019 року розмір застави зменшено до 4 000 000 грн. 17.09.2019 року адвокатом ОСОБА_6 внесено заставу в розмірі 4 000 000 грн., ОСОБА_11 звільнено з під варти.

Таким чином, відносно ОСОБА_11 до цього часу діє запобіжний захід - застава в розмірі 4 000 000 грн. Але суд не врахував процесуальну поведінку ОСОБА_11 при вирішенні питання про продовження відносно останнього запобіжного заходу у іншому кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, захисник зазначає, що фактична процесуальна поведінка ОСОБА_11 спростовує припущення старшого слідчого ОСОБА_9 , викладені в клопотанні, що останній може ухилитись від слідства і суду. Це стосується і доводу слідчого про те, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що ОСОБА_15 може ухилитись від суду - і в кримінальному провадженні №12015100010000279 і в провадженні №42018000000002320 за інкримінованими ОСОБА_13 кримінальними порушеннями, за ч.5 ст.191 КК.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_16 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002320 від 19.09.2018 року за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ст. 219, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

05.12.2023 року у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що він підозрюється в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону станом на 01.01.2010), а також в розтраті чужого майна, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

Надалі, 05.12.2023 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_11 затримано в порядку ст. 208 КПК України, у зв`язку з наявними обґрунтованими підставами вважати, що можлива його втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності, як особи, підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто на підставі п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України та абз. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.12.2023 року до підозрюваного ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03.02.2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 467 740 261,17 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2024 року строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_11 продовжено до 13.02.2024 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 467 740 261,17 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2024 року строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_11 продовжено до 07.04.2024 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 467 000 000 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2024 року строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_11 продовжено до 01.06.2024 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 429 997 196 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.05.2024 року строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_11 продовжено до 26.07.2024 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 399 696 000 гривень.

Встановлено, що строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні обчислюється з 13.11.2023 року.

Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_19 від 09.01.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 13.02.2024 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 13.05.2024 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 13.11.2024 року включно.

У кримінальному провадженні проведено значну кількість слідчих (розшукових) та процесуальних дій, однак через виняткову складність провадження, завершити досудове розслідування до вказаного строку не виявляється за можливе, оскільки для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій.

23.07.2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 42018000000002320 від 19.09.2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування.

Слідчий просив у випадку визначення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, встановити його у розмірі 399 696 000 (триста дев`яносто дев`ять мільйонів шістсот дев`яносто шість тисяч) гривень та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з країни і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити в межах строку досудового розслідування.

Клопотання обґрунтовується тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002320 від 19.09.2018 року за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ст. 219, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. З ст. 365-2, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК України.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону станом на 01.01.2010) та ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_15 , згідно з ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких відповідно до санкцій, передбачене покарання у вигляді:

-за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону станом на 01.01.2010) позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років;

- за ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Таким чином, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам на даний час виникла необхідність у продовженні застосованого до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як найбільш дієвого, з урахуванням усіх наявних ризиків, заходу забезпечення кримінального провадження.

Ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце під час обрання ОСОБА_13 запобіжного заходу, не зменшились.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_15 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, спеціаліста (експерта) у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи характер та тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_15 , зважаючи на негативний суспільний резонанс, викликаний вчиненими злочинами та дискредитацію своїми діями банківської системи, суму неповернених Банку за виданими кредитами коштів (в перерахуванні на національну валюту на момент закінчення злочину) - понад 519 мільйонів гривень та загальну суму збитків Банку внаслідок кредитування позичальника ТОВ «Торговий дім «Р енд Р коммодітіз» (1 474 760 494,87 гривень),а також інші викладені в клопотанні обставини, вважається за доцільне залишити визначену ОСОБА_13 суму застави у тому ж розмірі - 399 696 000 гривень.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що досудове розслідування неможливо закінчити до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.05.2024 року.

Так, у кримінальному провадженні проведено значну кількість слідчих (розшукових) та процесуальних дій, однак через виняткову складність провадження, завершити досудове розслідування до вказаного строку не виявляється за можливе, оскільки для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступне.

Вжити вичерпних заходів для розшуку майна підозрюваних, як в Україні, так і за її межами, з метою подальшого накладення арешту.

Кваліфікувати дії директорів ТОВ «Торговий дім «Р енд Р коммодітіз» ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , після чого підготувати та вручити вказаним особам повідомлення про підозру.

Отримати висновки експертів за результатами призначених у кримінальному провадженні шести судово-почеркознавчих експертиз оригіналів протоколів засідання Кредитного Комітету AT «Банк «Фінанси та Кредит» за період 2010-2015 років.

Отримати матеріали виконання вже скерованих до Північної Македонії, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Німеччини, Сполучених Штатів Америки та Республіки Кіпр запитів про міжнародну правову допомогу.

Шляхом проведення судової економічної експертизи, підтвердити або спростувати отриманий від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб висновок за результатами дослідження фінансово-господарської діяльності АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині видачі кредитних коштів позичальнику ТОВ «Торговий дім «Р енд Р коммодітіз» (код ЄДРПОУ 37317869) у період 2010-2015 років.

Висновок ФГВФО за результатами проведеного дослідження буде врахований в ході розслідування під час остаточної кваліфікації дій співучасників розслідуваних кримінальних правопорушень.

З урахуванням усіх отриманих відомостей, повідомити учасникам злочинної організації кінцеву підозру.

Сформувати матеріали кримінального провадження для виділення та відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.

Здобуті таким чином докази забезпечать встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, забезпечать його повне, всебічне та неупереджене розслідування, а також виконання завдань кримінального провадження. Отримані в ході проведення вказаних слідчих(розшукових) дій документальні матеріали також можуть стати підставою для повідомлення про підозру іншим особам.

У клопотанні зазначено, що обставинами, які перешкоджали виконати слідчі (розшукові) та процесуальні дії раніше, є: виняткова складність та багатоепізодність кримінального провадження, з урахуванням обсягу та специфіки слідчих і процесуальних дій, в тому числі в межах міжнародного співробітництва, проведення яких необхідне для отримання доказів; тривалий процес підготовки запитів про міжнародну правову допомогу; перебування підозрюваних, з якими необхідно провести процесуальні дії, за кордоном; тривалий процес збирання документальних матеріалів, необхідних для проведення експертиз; значна кількість матеріалів досудового розслідування (понад 800 томів).

Ухвалою слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні - прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 42018000000002320 від 19.09.2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 20.09.2024 року включно.

Одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 350 000 000 (триста п`ятдесят мільйонів гривень) грн., та покладено у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва.

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 20 вересня 2024 року включно.

Роз`яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , зокрема, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.

Всупереч тверджень апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.

Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі 350 000 000 (триста п`ятдесят мільйонів) грн. 00 коп.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про часткову необґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи про відсутність у діях ОСОБА_7 складів інкримінованих йому злочинів є передчасними.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Твердження апелянта про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 , є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_7 разом з іншими особами, та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у виді 350 000 000 грн., здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що підозрюваний за місцем роботи характеризується позитивно та має на утриманні маму, ІНФОРМАЦІЯ_2, не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, та не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Із оскаржуваної ухвали також вбачається, що, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував стан здоров`я ОСОБА_7 , зазначивши, що будь-яких даних щодо неможливості перебування підозрюваного під вартою, під час розгляду клопотання слідчого слідчому судді не надано, як не надано таких беззаперечних доказів і в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, правильним є висновок слідчого судді, що перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою немає.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення, та зводяться до незгоди захисника з висновками суду в частині наявності у справі підстав, передбачених ст. 199 КПК України для продовження запобіжного заходу.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_7 .

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.

Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року вичерпала свою дію 20 вересня 2024 року.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4