Рішення

від 16.09.2024 по справі 160/18534/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 рокуСправа №160/18534/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шиноптторг" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110110/2024/300014/1 від 03.05.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000076, видану Дніпровською митницею.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за основним методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, 03.05.2024 року відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300014/1 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000076. При цьому позивач зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що документи подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування додаткових документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості. А отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300014/1 від 03.05.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000076 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання ухвали суду, 31.07.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами перевірки документів та відомостей, поданих для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Враховуючи вищезазначені результати митного контролю відповідачем було застосовано коригування митної вартості товару.

В інформаційних ресурсах наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 4011209000 (товар №1 за ЕМД) "Шини пневматичні гумові нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121:7500094 7500094 LANVIGATOR D801 295/80R22.5 154/151 M 18PR - 20 шт., 7516161 7516161 LANVIGATOR T708 385/65R22.5 164 K 24PR - 30 шт., 7500508 7500508 LANVIGATOR T706 385/65R22.5 160 L 20PR - 90 шт. Торговельна марка: LANVIGATOR., Виробник: SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD., Країна виробництва: CN.", вага нетто - 9367,20 кг, імпортованого за угодою з виробником, країна походження та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - FOB QINGDAO, митне оформлення якого здійснено за самостійно заявленим резервним методом та випущеного у наближений час у вільний обіг за ЕМД від 10.04.2024 р. №24UA500500012501U0 за ціною - 3,01 дол.США/кг, що розраховується як 185,05 дол.США/шт. З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 6 - резервний метод, згідно із положеннями ст.64 МК України, та ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення, відомості щодо виробника та торгівельної марки: товару №1 до рівня ЕМД від 10.04.2024 р. №24UA500500012501U0 за ціною - 3,01 дол.США/кг, що розраховується як 185,05 дол.США/шт. За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300014/1 від 03.05.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000076 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

До суду 06.08.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що 11.01.2024 р. сторони погодили нові умови контракту та підписали специфікацію № 5 на суму 29 921 дол.США, зменшивши об`єм поставки товару. 15.01.2024 р. продавець виставив позивачу оновлений рахунок-фактуру №EU2-LO-LV-20231219-2 на суму 29 921 дол.США. Так, відповідно до порядку проведення оплати встановленого відповідно до рахунку-проформи №EU2-LO-LV-20231219 від 19.12.2023 р. на суму 59 952 дол.США, позивач сплатив 50% передплати у сумі 29 976 дол.США, яку треба обраховувати, як загальну суму передплати відповідно до даного рахунку-проформи за два контейнера разом, де під кожний контейнер йде окрема специфікація. А саме: специфікація № 5 від 11.01.2024 р. на суму 29 921 дол.США та специфікація № 4 від 29.12.2023 р. на суму 28 840 дол.США. Відтак, 50% передплати у сумі 29 976 дол.США, становить оплата у сумі 14 988 дол.США, що становить 50% передплати №EU2-LO-LV-20231219 від 19.12.2023 р. від суми 29 976 дол.США, яка зараховується в рахунок оплати під специфікацію № 5; оплата у сумі 14 988 дол.США, що становить 50% передплати №EU2-LO-LV-20231219 від 19.12.2023 р. від суми 29 976 дол.США, яка зараховується в рахунок оплати під попередню специфікацію № 4 від 29.12.2023 р. на суму 28 840 дол.США. Позивач доплатив решту суми у розмірі 14 933 дол.США під специфікацію № 5 від 11.01.2024 р. на суму 29 921 дол.США. Таким чином, загальна сума оплати під специфікацію № 5 розраховується як: 14 988 дол.США (50% передплата) + 14 933 дол.США (залишкова частина) = 29 921 дол.США.

07.08.2024 року до суду від позивача також надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що незважаючи на подані документи при зверненні з метою митного оформлення ввезених на територію України товарів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів по ЕМД №24UA110110002767U2 від 03.05.2024 р., посилаючись на обставини неможливості застосування митної вартості заявленої декларантом та обрав другорядний метод визначення митної вартості - 6 - резервний метод, шляхом застосування з інформаційних (електронних) ресурсів митного органу даних ЕМД №UA500500/2024/012501 від 10.04.2024 р. для обчислення митної вартості товару заявленого позивачем. Де: ціна товару - 3,01 дол.США/кг, що розраховується як 185,05 дол.США/шт. та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300014/1 від 03.05.2024 р., на підставі якого позивачу довелось доплатити донараховане державне мито у загальному розмірі 85 207,43 грн. з метою розмитнення ввезеного на територію України товару за ЕМД №24UA110110002786U2 від 03.05.2024 р. Позивач повторно звертає увагу суду, що ним було надано всі необхідні документи, які надавали можливість встановити дійсну митну вартість оцінюваних товарів, відтак, законодавчо обґрунтовані підстави для невизнання заявленої митної вартості товару, як такі, відсутні. Таким чином, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у ньому.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.03.2023 року між ТОВ "Торгівельний будинок "Шиноптторг" та SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD (Китай), укладено контракт №03152023.

Відповідно до умов якого продавець здійснює реалізацію на території України, шин (далі - товар). Згідно із цим контрактом продавець зобов`язується постачати товар покупцю з метою здійснення останнім реалізації і просування на ринку в Україні цього товару, а покупець зобов`язується приймати поставлений товар, сплачувати за товар відповідну ціну і докладати усіх зусиль для реалізації і просування товару на ринку в Україні. Цей контракт поширюється на кожну партію товару, що поставляється у відповідності до замовлення покупця, в кількості, асортименті і за ціною, що визначена в проформа-інвойсах або інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно із п.2.3 контракту ціна за одиницю товару, що поставляється вказуються сторонами у проформах-інвойсах або інвойсах.

Пунктом 3.4 контракту визначено, що кількість товару, який постачається повинно відповідати вказаній кількості в проформі-інвойсі або інвойсі до цього контракту. Розходження в кількості, вказаному у проформі-інвойсі та кількості, вказаної в інвойсах не повинно перевищувати 5%.

Відповідно до п.4.1. контракту умови постави товару зазначається в проформі-інвойсі і в інвойсі для кожної конкретної партії товару, які є невід`ємною частиною цього контракту. За згодою сторін умови поставки, вказані в проформі-інвойсі можуть змінюватися і остаточні умови поставки зазначаються в інвойсі.

Пунктом 7.1 контракту визначені умови оплати за товар, а саме на банківський рахунок Продавця Покупцем перераховується 30% від загальної вартості товару, вказаної в проформі-інвойсі, протягом 7 робочих днів після отримання електронною поштою проформи-інвойсу та частину, яка залишилась від загальної вартості товару, вказаної в інвойсі, протягом 40 днів після дати коносамента. Порядок оплати може змінюватись за згодою сторін і буде відображено в проформі-інвойсі.

Сторонами до вказаного контракту погоджено специфікацію № 5 від 11.01.2024 року до контракту на суму 29 921 дол.США, на оновлених умовах: товар - "Шини для вантажних автомобілів", "SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD" (країна походження Товару та виробник Товару - Китай), LANVIGATOR, загальна кількість товару 225 штук, умови поставки - FOB QINGDAO, строк поставки не більше 180 днів.

15.01.2024 року продавець виставив позивачу оновлений рахунок-фактуру (інвойс) №EU2-LO-LV-20231219-2 на суму 29 921 дол.США.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці подано митну декларацію №24UA110110002767U2 від 03.05.2024 року з наданням на підтвердження митної вартості товару документів, встановлених ч.2 ст.53 МК України, а саме: сертифікат якості №Т-07255/0 від 18.10.2023 р., пакувальний лист б/н від 15.01.2024 р., рахунок-проформа №ЕU-LO-LV-20231219 від 19.12.2023 р., рахунок-фактура №ЕU-LO-LV-20231219-2 від 15.01.2024 р., коносамент №SZZY24010057 від 18.01.2024 р., автотранспортна накладна №771297 від 29.04.2024 р., сертифікат про походження товару №23С3707А1483/00060 від 15.01.2024 р., некласифікований комерційний документ від 11.01.2024 р., банківський платіжний документ, що стосується товару від 21.12.2023 р., банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.02.2024 р., рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційних послуг №37 від 22.04.2024 р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару №10/01/24 від 10.01.2024 р., прайс-лист від 11.01.2024 р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 11.01.2024 р., контракт №03152023 від 15.03.2023 р., договір про перевезення №12/04/23 від 12.04.2023 р., копію митної декларації країни відправлення №43102024000002767U2 від 03.05.2024 р.

Судом також встановлено, що Дніпровською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронне повідомленням про надання додаткових документів, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні)документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документ, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировину.

На вказане повідомленням про надання додаткових документів уповноважений на митне декларування представник позивача направив митному органу лист від 03.05.2024 р. № 03/05-1, у якому вказав, що на даний час всі необхідні документи для проведення митного оформлення надані та просив завершити митне оформлення.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA110110/2024/300014/1 від 03.05.2024 р. Відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 6 - резервний метод згідно із положеннями ст.64 МК України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала ЕМД №24UА500500012501U0 від 10.04.2024 р., де вартість такого товару становить 3,01 дол.США за кг, що розраховується як 185,05 дол.США/шт.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товару за ЕМД №24UA110110002767U2 від 03.05.2024 р., митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000076.

Через незгоду позивача з оскаржуваним рішенням відповідача, вищезазначений товар був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач додатково сплатив до визначених самостійно митних платежів (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні) ПДВ в сумі 85 207,43 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2 - 8 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення стало наступне: "…Декларантом до митного оформлення заявлено партію товару за ЕМД від 03.05.2024 р. №24UА110110002767U2, за угодою з виробником від 15.03.2023 р. №03152023 з SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD (Китай), специфікацією від 11.01.2024 р. №5, рахунком-фактурою від 15.01.2024 р. №EU2-LO-LV-20231219-2, рахунком-проформою від 19.12.2023 р. №EU2-LO-LV-20231219. Загальна фактурна вартість оцінюваних товарів відповідно до гр.22 ЕМД від 03.05.2024 р. №24UА110110002767U2 - 29 921 дол.США. Відповідно до п.7.1 контракту від 15.03.2023 р. №03152023: "Порядок сплати за товар може змінюватись за угодою Сторін та буде відображений у рахунку-проформі". Декларантом до митного оформлення надано рахунок-проформу від 19.12.2023 р. №EU2-LO-LV-20231219, відповідно до графи Payment Term (терміни сплати) у документі зазначено відомості про 50% передплату, залишок на протязі 40 діб від дати коносамента. Також декларантом під кодом 3001 надано банківський платіжний документ від 05.02.2024 р. на суму 14 933 USD (що не відповідає 50% суми відповідно до порядку проведення оплати за товар згідно рахунку-проформи від 19.12.2023 р. №EU2-LO-LV-20231219). Та банківський платіжний документ від 21.12.2023 р. на суму 29 976 USD, що не відповідає порядку проведення розрахунків за товар згідно рахунку-проформи від 19.12.2023 р. №EU2-LO-LV-20231219. Загальна сума товарів за рахунком-проформою від 19.12.2023 р. №EU2-LO-LV-20231219 складає 59 952 USD. Загальна сума проведеної оплати за товар відповідно до наданих банківських платіжних документів складає 44 909 USD. Відповідно до вищезазначених банківських платіжних документів у графах 70 міститься лише посилання на зовнішньоекономічний контракт від 15.03.2023 р. № 03152023, що унеможливлює проведення ідентифікації проведених розрахунків саме за вищезазначеним рахунком-проформою. Виходячи із вищевикладеного перевірити правильність проведення оплати за товар не видається можливим. Також відповідно до рахунку-фактури від 15.01.2024 р. №EU2-LO-LV-20231219-2, рахунку-проформи від 19.12.2023 р. №EU2-LO-LV-20231219 та декларації країни відправлення від 15.01.2024 р. №431020240000011784 порт призначення встановлений Сonstanta (Румунія). Однак у наданому до митного оформлення коносаменті від 18.01.2024 р. №SZZY24010057 та рахунку про сплату фрахту зазначено порт призначення Рені (Україна). У наданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 15.01.2024 р. №431020240000011784 у графі (транспортний документ) зазначено номер 235345261, а декларантом під кодом 0705 надано коносамент від 18.01.2024 р. №SZZY24010057. Вказане свідчить про розбіжності…".

Щодо посилання відповідача на неможливість проведення ідентифікації проведених розрахунків за рахунком-проформою та перевірки правильності проведення оплати за товар, суд зазначає наступне.

19.12.2023 року "SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD" (продавець), виставив позивачу рахунок-проформу № EU2-LO-LV-20231219 на суму 59,952 дол.США.

Проформа - інвойс (рroforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. По суті, це попередній рахунок на оплату, і він не підтверджує факт відвантаження товару, надання послуг. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойса не є остаточними та можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення.

В подальшому, шляхом укладення специфікації № 5 від 11.01.2024 року до контракту продавець направив позивачу оновлений рахунок-фактуру (commercial invoice) № EU2-LO-LV-20231219-2 від 15.01.2023 року на суму 29 921 дол.США (остаточна погоджена сума контракту).

Факт оплати позивачем рахунку-фактури (commercial invoice) № EU2-LO-LV-20231219-2 від 15.01.2023 року підтверджується swift від 21.12.2023 р. на суму 29 976 дол.США (оплата згідно із контрактом № 03152023 від 15.03.2023 року) у сумі 1136 дол.США, як залишок грошових коштів з проведення оплати відповідно до рахунку-фактури (commercial invoice) №EU2-LO-LV-20231219-1 від 01.01.2024 р. на суму 28 840 дол.США, swift від 25.01.2024 р. на суму 13 852 дол.США (оплата згідно із контрактом № 03152023 від 15.03.2023 року), swift від 05.02.2024 р. на суму 14 933 дол.США (оплата згідно із контрактом № 03152023 від 15.03.2023 року).

Отже, позивач здійснив оплату відповідно до виставленого рахунку-фактури №EU2-LO-LV-20231219-2 від 15.01.2023 року у сумі 29 921 дол.США.

Крім того, відповідачем не доведено, що квитанції про swift-платежі стосуються будь-якої іншої операції з постачання. В свою чергу посилання в них на контракт свідчить про те, що оплата здійснюватиметься виключно позивачу і виключно в Україну, в зв`язку з чим виключається варіант оплати за партію товару, який мав інший пункт призначення, що не підтверджено і митним органом.

Також, виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем, та продавцем.

У свою чергу, відповідач не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі № 815/137/17.

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22.08.2019 року у справі № 810/2784/18.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Позивач в позові також зазначив, що розбіжності, які зазначені в спірному рішенні виникли, через те, що вказаний у документах морський порт - Constanta (Румунія), це перевалочний порт. Кінцевий порт призначення - Рені (Україна). 12.04.2023 року між позивачем та ТОВ "Мультимодал контейнер сервіс" укладено договір транспортного експедирування №12/04-23, за умовами якого експедитор зобов`язався за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Договір є генеральним і укладається для системного надання послуг експедитором. Сторони домовилися, що пункт призначення, найменування вантажу, вага і інші суттєві умови договору, в ньому не обумовлені, вказуються в додатку до договору. Згідно із п.2.1.1 вказаного договору експедитор має право укладати договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором. 10.01.2024 року позивачем та ТОВ "Мультимодал контейнер сервіс" укладено заявку №12/04-23 на перевезення товару шини 1х40HQ в контейнері MRSU5977472/225 штук/13 832,81 кг, дата завантаження 12-15.01.2024 р., порт розвантаження та перегрузки вантажу на авто порт Рені, Україна, пункт розмитнення м.Дніпро, дата доставки травень 2024 року. Вартість доставки вантажу згідно виставлених рахунків. 22.04.2024 року ТОВ "Мультимодал контейнер сервіс" виставило позивачу рахунок на оплату № 37 на загальну суму 163 130,39 грн., яка складається з міжнародного морського фрахту за маршрутом Циндао (Китай) - Рені (Україна), конт. MRSU5977472. Відповідно до акту надання послуг від 06.05.2024 р. № 46 ТОВ "Мультимодал контейнер сервіс" були виконані наступні роботи: міжнародний морський фрахт за маршрутом Циндао (Китай) - Рені (Україна), конт. MRSU5977472. Загальна вартість робіт (послуг) склала без ПДВ 163 130,39 грн.

Так, рахунок на оплату № 37 було сплачено позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями № 7305 від 17.06.2024 р. та № 7359 від 27.06.2024 р.

Крім того, декларантом надано до митного оформлення коносамент від 18.01.2024 р. №SZZY24010057, в якому вказано порт розвантаження Рені (Україна), місце доставки Рені (Україна), контейнер № MRSU5977472/40'HQ/ CN5860648/225PIECES/ 13832.810KGS/62.000 CBM.

Отже, надані до митного оформлення документи дають можливість встановити, що кінцевий порт призначення - Рені (Україна).

Крім того, № 235345261, вказаний у декларації країни відправлення від 15.01.2024 № 431020240000011784, є номером сервісного коносаменту, в якому вказується вся інформація щодо вантажу, який приймається судноплавною компанією до перевезення. Проте, сам коносамент № SZZY24010057 від 18.01.2024 р. є таким, що оформлюється саме експедитором та видається відправнику вантажу під конкретний товар, в даному випадку товар, що був куплений позивачем на підставі контракту №03152023 від 15.03.2023 року.

Надані до митного оформлення за ЕМД документи дають можливість встановити вартість заявлених товарів. Відсутні будь-які розбіжності та невідповідності у визначенні числових значень митної вартості заявлених до митного оформлення товарів.

Суд також зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з чим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості товарів.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку що при винесенні рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2024/300014/1 від 03.05.2024 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000076, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6 056 грн.

Разом з тим, враховуючи, що позовну заяву позивачем до суду подано через підсистему "Електронний суд", то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач мав сплатити 2 422,40 грн. судового збору за кожну заявлену позовну вимогу, що разом складає 4 844,80 грн.

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суму сплаченого судового збору розмірі 4 844,80 грн.

При цьому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., згідно із положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300014/1 від 03.05.2024 р., прийняте Дніпровською митницею.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000076.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шиноптторг" (вул.Панікахи, буд.2, м.Дніпро, 49040, код ЄДРПОУ40472114) судові витрати по справі у розмірі 4 844,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма