Рішення

від 24.09.2024 по справі 160/21750/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуСправа №160/21750/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

12 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу період роботи в Державному підприємстві «Державне спеціальне конструкторське бюро «Неркон» незаконними та протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи, який вказаний в трудовій книжці під записом №15, 16 з 03.05.1995 року по 28.11.2003 р. (8 років 6 місяців 25 днів), та здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перерахунок пенсі.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивачеві було призначено пенсію довічно та нараховано пенсію у розмірі 2520,00 грн. Позивач вказує, що їй стало відомо про те, що до страхового стажу враховано лише 28 років 3 місяці 20 днів та надано роздруківку з особової справи, де олівцем вказано, що період з 03.05.1995 року по 31.12.1998 р. не враховано, тобто це період роботи в Державному спеціальному конструкторському бюро «Неркон» на посаді техніка під записом №15,16, де вона працювала до 28.11.2003 р., але враховуючи, що я була ФОП з 01.01.1998 р., то цей період перекривається трудовим стажем її підприємницької діяльності, у зв`язку із чим вона звернулась до відповідача із заявою щодо роз`яснення таких дій.

08.08.24 р. позивачем отримано лист-відповідь №44533-31148/Є-01/8-0400/24 від 08.08.2024 р., де їй було повідомлено про те, що період з 03.05.1995 року по 28.11.2003 р. (8 років 6 місяців 25 днів) не враховано через те, що в трудовій книжці НОМЕР_2 в записі №15 в Наказі про прийняття на роботу запис здійснено іншим кольором пасти (світлішою, ніж сам запис), отже, запис про працевлаштування внесено з порушенням вимог Інструкції №162 (інший колір пасти прирівнюється до виправлення, тому необхідно надати уточнюючі довідки (виписки із наказів про прийом на роботу та звільнення та інше). В листі ПФУ вказано, що не врахований період саме: з 03.05.1995 року по 31.12.1997 р., адже з 01.01.1998 по 28.11.2003 р. відповідно до наявних відомостей про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрах осіб Державного реєстру загальнообов`язкового держ.соц.страхування, згідно до персоніфікації бази даних даний період врахували, бо позивач в той час з 01.01.1998 р. відкрила ФОП.

Позивач вказує про те, що уточнюючих документів з Державного підприємства «Державне спеціальне конструкторське бюро «Неркон» (ЄДРПОУ13452330) надати не має можливості, бо вказане підприємство припинило свою діяльність 23.08.2013 р., а на державне зберігання до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів ДМР документів з кадрових питань (особового складу) не надходило.

Враховуючи наведене позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу період її роботи в Державному підприємстві «Державне спеціальне конструкторське бюро «Неркон», у звязку із чим звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх порушених права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 14 серпня 2024 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року на адресу суду від відповідача 19 вересня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідачем позов не визнано та зазначено, що згідно особистої заяви від 21.07.2023 року позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058 з 06.08.2023 року.

Загальний страховий стаж, зараховано по 31.01.2017 року, складає 28 років 03 місяці 20 днів (в тому числі періоди роботи, зокрема з 01.01.1998 по 28.11.2003 відповідно до наявних відомостей про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

До загального страхового стажу не було зараховано період роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08.07.1981, оскільки запис про працевлаштування внесено з порушеннями вимог Інструкції №162.

Розглянути питання щодо зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 можливо буде при наданні позивачем відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та ін.).

Загальний розмір пенсійної виплати, станом на 01.08.2024 року становить 2725,00 грн.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління 10.07.2024 (вх. № 31148/Є-0400-24 від 10.07.2024) з питання пенсійного забезпечення, згідно особистої заяви від 21.07.2023 позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 06.08.2023 року.

Судом встановлено, що згідно особистої заяви від 21.07.2023 року позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058 - ІV з 06.08.2023 року.

Загальний страховий стаж, зараховано по 31.01.2017, складає 28 років 03 місяці 20 днів (в тому числі періоди роботи, зокрема з 01.01.1998 по 28.11.2003 відповідно до наявних відомостей про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

Відповідно до листа про розгляд звернення № 44533-31148/Є-01/8-0400/24 від 08.08.2024 року до загального страхового стажу незараховано період роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р., згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08.07.1981, оскільки запис про працевлаштування внесено з порушеннями вимог Інструкції № 162.

Також у вказаному листі Пенсійний орган повідомив позивачу про те, що розглянути питання щодо зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р. можливо буде при наданні позивачем відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та ін.)

Загальний розмір пенсійної виплати, станом на 01.08.2024 року становить 2725,00 грн.

Таким чином, враховуючи наведене, згідно матеріалів справи та відповідно до листа про розгляд звернення №44533-31148/Є-01/8-0400/24 від 08.08.2024 р. встановлено, що до загального страхового стажу позивачеві не було зараховано період її роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р., згідно трудової книжки

НОМЕР_2 від 08.07.1981, через те, що запис про працевлаштування внесено з порушеннями вимог Інструкції № 162.

Доказів щодо незарахування іншого періоду роботи позивача, матеріали справи не місять.

Враховуючи наведене, позивач, вважає такі дії відповідача, зокрема щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу період її роботи в Державному підприємстві «Державне спеціальне конструкторське бюро «Неркон» протиправними, та такими, що порушують її законні права та інтереси на належне пенсійне забезпечення у зв`язку із чим звернулась до суду із цією позовною заяво.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Пунктом першим частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.

Згідно із частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

З вищевикладеного випливає, що особа, яка у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року досягла віку 60 років та мала страховий стаж не менше 30 років, має право на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що позивачеві було призначено пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058 з 06.08.2023 року.

Загальний страховий стаж зараховано по 31.01.2017 та складає 28 років 03 місяці 20 днів (в тому числі періоди роботи, зокрема з 01.01.1998 по 28.11.2003 відповідно до наявних відомостей про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р., згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08.07.1981, оскільки запис про працевлаштування внесено з порушеннями вимог Інструкції № 162.

Отже, пенсію позивачу було призначено, проте не зараховано до стажу періоди її роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р., в зв`язку із тим, що запис про працевлаштування внесено з порушеннями вимог Інструкції № 162.

Доказів незарахування іншого періоду роботи позивача - матеріали справи не містять.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абз.1 п.1 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У трудовій книжці позивача містяться відомості щодо спірних періодів роботи.

В період внесення зазначених вище записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року №412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 4.1 Інструкції 162 було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічна норма міститься також в пункті 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

З огляду на зазначене, можна виснувати, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

В постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів роботи, зокрема з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р. містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, як-то занесення в трудову книжку наказу про зарахування на роботу та року зарахування пастою іншого кольору, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Записи у трудовій книжці позивача завірені підписами посадових осіб ,а також відтисками печаток підприємств.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Згідно із ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем перевірки достовірності відомостей про позивача.

Вищенаведене доводить, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди її роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р.

Інших порушень прав позивача, матеріали справи не містять.

Зурахуванням встановлених обставин, суд зробив висновок, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивачеві із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р. є протиправними.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 969 грн., що підтверджується квитанцією від 12.08.2024 року.

Оскільки задоволено основну позовну вимогу позивача, то сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 969 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 969 грн.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 06.08.2023 р., зарахувавши до страхового стажу періоди її роботи з 03.05.1995 по 31.12.1997 р.р. з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49123, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 969 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 07.10.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук