Рішення

від 07.10.2024 по справі 160/18853/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокуСправа №160/18853/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.04.2024 року № 045750021931 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по відмові у призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.04.2024 року № 045750021931, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 34127-22917/Л-01/8-0400/24 від 10.06.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15.05.2023 року № 045750021931 та довідки від 01.05.2024 року про заробітну плату для обчислення пенсії, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГРУПТРАНС» (код ЄДРПОУ 40390776), з 13.05.2024 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 08 травня 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15.05.2023 року № 045750021931 позивачу було відмовлено через відсутність страхового стажу. Вказаним рішенням позивачу був визначений страховий стаж 24 роки 8 місяців та 6 днів, отже через відсутність 25 років стажу позивачу було в призначенні пенсії. У зв`язку з чим позивач працевлаштувався на підприємство для отримання необхідного страхового стажу. 13.05.2024 року позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення від 19.04.2024 № 045750021931 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій, у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу 25 років. Позивач зазначив, що останнім рішенням його страховий стаж відповідач визначив - 21 рік 6 місяців 15 днів. Позивач уважає таке рішення протиправним, що порушує його право на призначення пенсії.

17 липня 2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29 липня 2024 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що заява позивача про призначення дострокової пенсії за віком від 12.04.2024 була розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. За результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не враховано період роботи за трудовою книжкою ( НОМЕР_1 ): з 20.07.1989 по 07.09.1989, оскільки наявне виправлення дати прийому на роботу. Також при обчисленні страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 11.02.2005, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж позивача становить 21 рік 06 місяців 15 днів. З огляду на зазначене наголошуємо, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок не підлягають задоволенню.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпроетровській області відзив до суду не надав.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 08 травня 2023 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою призначити пенсію за віком у відповідності до п.4 ч. 1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку № 22-1 розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в України в Чернігівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15.05.2023 року № 045750021931позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю страхового стажу у 25 років, яким визначено, страховий стаж позивача - 24 роки 8 місяців та 6 днів.

12 квітня 2024 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до п. 4 ч. 1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка була розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За результатами розгляду заяви головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії від 19.04.2024 № 045750021931.

На обґрунтування рішення зазначено, що страховий стаж особи становить 21 рік 06 місяців 15 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не враховано період роботи: за трудовою книжкою ( НОМЕР_1 ): з 20.07.1989 по 07.09.1989, оскільки наявне виправлення дати прийому на роботу; не враховано періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 11.02.2005, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач не погодившись із вказаним рішенням відповідача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, Головне управління відмовляючи позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», посилався на відсутність страхового стажу не менше 25 років, через не зарахування до страхового стажу періоди роботи позивача, які підтверджуються записами трудової книжки.

На думку відповідача, не можуть бути зараховані, періоди роботи позивача за трудовою книжкою ( НОМЕР_1 ) з 20.07.1989 по 07.09.1989, оскільки наявне виправлення дати прийому на роботу, а також з 01.07.2000 по 11.02.2005, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак, суд із вказаними висновками Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не може погодить, виходячи з такого.

Статтею 62 Закону № Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Суд звертає увагу, що недоліки записів в трудовій книжці не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки та відповідних періодів до страхового стажу особи, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.

Крім того, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Зважаючи на те, пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 20.07.1989 по 07.09.1989, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , а виправлення в даті прийму на роботі, здійснено працівником підприємства із застереження такого виправлення печаткою.

Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.

Проте, всупереч зазначеному, відповідач не звертався до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача та вищенаведені висновки суду, відповідач до суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 20.07.1989 по 07.09.1989 до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а вказаний період підлягає зарахування до стажу позивача.

Крім того, відповідачем в оскаржуваному рішення, зазначено, що період роботи з 01.07.2000 по 11.02.2005, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Як вбачається із копії трудової книжки НОМЕР_1 , зокрема запису 17 та 18 позивач у період з 01.03.1997 року по 11.02.2005 року працював на підприємстві ТПЦ «Металл», яке було реорганізовано в АОЗТ «Інтер-Декор».

Суд зауважує, що відповідач не заперечує вказаний період роботи, проте не зарахував до страхового стажу позивача частину періоду, а саме з 01.07.2000 по 11.02.2005, оскільки відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд, зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області передчасно прийняло рішення про відмову в призначенні пенсі позивачці через відсутність необхідного стужу, оскільки відповідачем не було дотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Також, за положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно п. 1.8 Порядку № 22-1, У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

За п. 3.3 Порядку, орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно до п. 4.3. Порядку, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Тобто, відповідач, до прийняття рішення про відмову, мав можливість витребувати витребувати необхідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб для оформлення пенсії, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області доказів на підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення суду доказів не надав, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 045750021931 від 19 квітня 2024 року про відмову у призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу підлягає скасуванню судом, як необґрунтоване.

Суд, зауважує, що вимога позивача про врахуванням Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15.05.2023 року № 045750021931 є безпідставною, оскільки страховий стаж зараховується на підставі даних трудової книжки, уточнюючих довідок, інформації, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, врахування страхового стажу на підставі попереднього рішення пенсійного органу не передбачено законом.

Крім того, вимога позивача про зобов`язання відповідача врахувати довідки від 01.05.2024 року про заробітну плату для обчислення пенсії, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГРУПТРАНС» при призначенні пенсії є передчасною, оскільки доказів того, що вказана заробітна плата для обчислення пенсії, не буде врахована під час призначення пенсії.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги будуть передчасними.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням ч. 1 ст. 2 КАС України та ч. 2 ст. 9 КАС України, уважає, що належним способом захисту прав, свобод, інтересів позивача, буде визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.04.2024 року № 045750021931, як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, який визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2024 про призначення пенсії за віком , з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні суду.

Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії, а відтак вимоги в цій частині до нього не підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 340/9245/21, від 08 березня 2023 у справі № 160/11878/22, від 05 квітня 2023 року у справі 160/11235/22, від 05 квітня 2023 року у справі 340/3832/22.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача № Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.04.2024 року № 045750021931 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача з 20.07.1989 по 07.09.1989 до загального стажу та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Коренева А.О. у відрядженні, рішення суду ухвалено у перший робочий день 07.10.2024 року.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.04.2024 року № 045750021931 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ-20632802) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев