Рішення

від 07.10.2024 по справі 240/33277/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/33277/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому простить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Держмитслужби № UA101000/2023/000129/2 від 25 травня 2023 року про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною договору митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що відповідачем були виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах, які в подальшому були відображені в оскаржуваному рішенні.

Дослідивши подані сторонами письмові докази суд встановив наступні обставини.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" до митного оформлення було подано митну декларацію від 24.05.2023 № UA101000/2023/000129/2, з метою імпорту товару "Легковий автомобіль після ДТП, що був у використанні марка FORD, модель С-МАХ, колір - чорний, номер кузова - НОМЕР_1 , кількість місць - 5, робочий об`єм двигуна - 1499, тип двигуна - дизельний, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015. Загальна сума за розрахунком (фактурна вартість товару): 3 000 евро, сума у грн. 118 191, 60 грн.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2023/000707 до зазначеної митної декларації позивач долучив, зокрема, такі документи:

Рахунок-фактура (інвойс) № 35206 від 12.05.2023;

Декларація про походження товару №32506 від 12.05.2023;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 35206 від 12.05.2023 ;

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 03.05.2021;

Договір про надання послуг митного брокера № 27/03/2023-1 від 27.03.2023;

Інші некласифіковані документи (фото авто) від 24.05.2023 .

Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

24.05.2023декларанту у електронному вигляді була направлено повідомлення від митного органу у якому зазначено, що необхідно надати оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених у встановленому законом порядку їх копій, а також документів, які підтверджують правильність класифікації. У зв`язку з спрацюванням критерію АСАУР, декларанту необхідно пред`явити товар до митного огляду 24.05.2023 р. о 09-10 митному інспектору ОСОБА_1 .

На виконання вимог митного інспектора Бех В. М., декларантом було пред`явлено товар до митного огляду в ході якого інспектором було оглянуто автомобіль, здійснено його фотофіксацію та описано характер пошкоджень автомобіля у відповідно акті митного огляду товару від 24.05.2023.

Отже, у запиті митного органу було вказано про підставу для витребування додаткової інформації та документів від декларанта, те, що митний орган, шляхом проведення порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснене, встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

На підставі цього, для перевірки відомостей про технічний стан транспортного засобу на момент його продажу та ціни, що підлягає сплаті за товар, митний орган витребував від декларанта переклад на українську мову рахунку фактури № 35206 від 12.05.2023, а також зазначено про необхідність надання відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою,

контрактом) про поставку товар, митна вартість якого визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі

платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою

експертною організацією;

копію митної декларації країни відправлення.

Також, декларанту було запропоновано відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України, надати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом у відповідь на запит митного органу було надано наступні додаткові документи:

переклад інвойсу фактури № 35206 від 12.05.2023 р.;

контракт № 35206 від 12.05.2023 р.;

експортну декларацію № 23DK005604294DF952;

висновок суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості оцінюваного товару № 24/05/2023-18V;

SWIFT переказ коштів (квитанція).

25.05.2023 митний орган оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2023/000707 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA101000/2023/000129/2.

Відповідно до відомостей, які наявні у графі 30 Рішення про коригування митної вартості товарів, вартість було скориговано на рівні 5500 євро за одиницю товару та визначено на підставі шостого резервного методу.

У 33 графі Рішення про коригування митної вартості товарів, вказано крім тих відомостей, що були зазначені митним органом у запиті до декларанта від 24.05.2023 , також наступне обґрунтування:

товаросупровідні документи не містять відомостей про наявність пошкоджень

автомобіля;

номер кузову автомобіля у квитанції щодо переказу коштів відрізняється;

не надано CMR, або інші транспортні документи;

на перекладі документів відсутнє позначення «перекладено вірно»;

до звіту про вартість транспортного засобу не додано фотографії автомобіля.

У зв`язку з наведеним, митний орган визначив митну вартість товару на підставі резервного методу за ч. З ст. 64 МК України, яка грунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД:№23UA205080002006U2 від 01.05.2023 - Автомобіль легковий:- марка: "FORD";- модель: "С- МАХ";- номер кузова НОМЕР_3 - загальна кількість місць - 7шт;- призначення: для перевезення людей;- тип двигуна - дизельний;- робочий об`єм двигуна - 1499 см.куб;- потужність 88 кВт;- колісна формула - 4x2;- календарний рік виготовлення - 2015 (перша реєстрація 20.08.2015);- модельний рік виготовлення - 2015;- такий, що був у використанні;- тип кузову - універсал;- торгівельна марка - "FORD";- країна виробник - DE - 5500,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Умови поставки DAP Україна.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст.53 МК України).

Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 58 МК України визначено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з ч.21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19.

Відповідно до ч.1 ст.335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:

1) при перевезенні автомобільним транспортом:

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).

Міжнародне перевезення вантажів здійснюється відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956), ратифікованої Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - Конвенція).

Суть прийняття Конвенції - стандартизація умов, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема стосовно документів, які застосовуються під час такого перевезення та відповідальності перевізника.

Статтею 11 Конвенції передбачено, що відправник разом із вантажною накладною має надати Перевізнику документи та забезпечити інформацією, необхідними для здійснення митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до поставки вантажу. При цьому на Перевізнику не лежить обов`язок перевірки вірності та адекватності цих документів та інформації.

При прийнятті вантажу відповідно до ч.1 ст.8 Конвенції перевізник зобов`язаний перевірити:

1) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;

2) зовнішній стан вантажу та його упаковки;

Разом з цим, ч.1 ст.5 вказаної Конвенції передбачено, що вантажна накладна (CMR) складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

Крім цього, статтею 6 Конвенції встановлено обов`язкові реквізити вантажної накладної (CMR), а саме:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

b) ім`я та адреса відправника;

c) ім`я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

e) ім`я та адреса одержував;

f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальне позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладення договору до доставки вантажу);

j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

k) заява про те, що перевезення здійснюється незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Отже, відповідно до наведених вище положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов`язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи. Відповідно до ст.5 згаданої Конвенції достатньо внести надруковані підписи або штампи сторін договору перевезення.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що підписи сторін не є обов`язковими реквізитами вантажної накладної, вони можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника та перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена така накладна, відтак доводи митного органу щодо цього також не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність у поданих декларантом документах, які є обов`язковими в силу приписів статті 53 МК, певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а також ознак підробки.

Суд зауважує, що за наявності у відповідача належним чином оформленого перекладу інвойсу #35206 від 12.05.2023, митний орган мав інформацію про умови поставки, технічний стан транспортного засобу, що імпортувався, та його вартість.

За таких обставин, суд уважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Водночас, посилання відповідача на неподання позивачем додатково витребуваних від нього документів суд не приймає, оскільки ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів.

Така сама правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 809/872/17.

Ураховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №101000/2023/0000129/2 від 25.05.2023.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд уважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2684 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2684 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" (просп.Миру,21, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10004, ЄДРПОУ: 44791091) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги,25, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 44005610), про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101000/2023/000129/2 від 25 травня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" 2684,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

07.10.24