Ухвала

від 07.10.2024 по справі 280/9154/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

07 жовтня 2024 рокуСправа № 280/9154/24 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Кофанова Андрія Валентиновича ( АДРЕСА_2 ), до Національного університету «Запорізька політехніка» (вул. Жуковського, буд. 64, м. Запоріжжя, 69063), треті особи, які не заявляють самостійних вимог ДП «Інфоресурс» (вул. О. Довженка, буд. 3, м. Київ, 03057) та Міністерство освіти і науки України (пр. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника адвоката Кофанова Андрія Валентиновича, до Національного університету «Запорізька політехніка» (далі відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог ДП «Інфоресурс» та Міністерство освіти і науки України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації, що поточне здобуття позивачем освіти в КУ «Запорізька політехніка», рівень освіти бакалавр, форма здобуття освіти денна, код та назва спеціальності/професії 172 «Електронні комунікації та радіотехніка», дата початку здобуття освіти 02.10.2023, номер наказу про зарахування 552-С, - порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;

визнати протиправними дії відповідача щодо формування та видачі позивачу довідки №7960 від 04.06.2024 року про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, з інформацією про те, що поточне здобуття позивачем освіти в НУ «Запорізька політехніка», рівень освіти бакалавр, форма здобуття освіти денна, код та назва спеціальності/професії 172 «Електронні комунікації та радіотехніка», дата початку здобуття освіти 02.10.2023, номер наказу про зарахування 552-С, - порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;

зобов`язати відповідача внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформацію, що поточне здобуття позивачем освіти в НУ «Запорізька політехніка», рівень освіти бакалавр, форма здобуття освіти денна, код та назва спеціальності/професії 172 «Електронні комунікації та радіотехніка», дата початку здобуття освіти 02.10.2023, номер наказу про зарахування 552-С, - не порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;

зобов`язати відповідача сформувати та видати позивачу довідку про здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за формою, визначеною у Додатку 9 до «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженою постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, - в якій зазначити, що поточне здобуття позивачем освіти в НУ «Запорізька політехніка», рівень освіти бакалавр, форма здобуття освіти денна, код та назва спеціальності/професії 172 «Електронні комунікації та радіотехніка», дата початку здобуття освіти 02.10.2023, номер наказу про зарахування 552-С, - не порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Крім того, просить звільнити його від сплати судового збору.

Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін судом, встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначені ст.19 КАС України. Зокрема, до таких справ пунктами 1-2 належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, також спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Разом з тим, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на наведені вище нормативні положення не є публічно-правовим спір між юридичною особою (закладом освіти, який виконує функцію наповнення державної бази даних про освіту) та фізичною особою (здобувачем відповідної освіти), у якому дії юридичної особи спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права (спростування недостовірної (на думку позивача) інформації).

Відповідно до ч. 6 ст. 74 Закону України «Про освіту» суб`єктами ведення Електронної бази є: держатель та адміністратор Електронної бази; органи управління у сфері освіти; суб`єкти освітньої діяльності; підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління держателя Електронної бази.

Згідно п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» суб`єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація, громадське об`єднання), що провадить освітню діяльність.

В даному випадку відповідач є суб`єктом освітньої діяльності.

Відповідно до п. 8 розділу ІV Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584, суб`єкти освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, засновники яких не мають органів управління освітою (суб`єкти освітньої діяльності приватної форми власності), а також професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти:

1) вносять до ЄДЕБО та підтримують в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у пунктах 6-9 розділу III цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми навчання особа подавала заяви в електронній формі) та інформації, зазначеної впідпункті 6пункту 6) для таких суб`єктів освітньої діяльності;

2) підтверджують зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО;

3) здійснюють в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Суддя зазначає, що ані позивач, ані відповідач у спірних правовідносинах на виконують владні управлінські функції.

Відповідно, в даному випадку відповідач не є суб`єктом владних повноважень по відношенню до позивача, а виступає як суб`єкт освітньої діяльності, який уповноважений на ведення Єдина державна електронна база з питань освіти.

Позивач фактично просить суд спростувати недостовірну, за його позицією, інформацію.

Справи, що виникають з цивільних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, відповідно до ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене та враховуючи зміст спірних правовідносин, суддя дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та підвідомчий місцевому загальному суду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

За вказаних обставин суддя дійшов висновку, що провадження у справі не підлягає відкриттю.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 241, 248, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/9154/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Кофанова Андрія Валентиновича ( АДРЕСА_2 ), до Національного університету «Запорізька політехніка» (вул. Жуковського, буд. 64, м. Запоріжжя, 69063), треті особи, які не заявляють самостійних вимог ДП «Інфоресурс» (вул. О. Довженка, буд. 3, м. Київ, 03057) та Міністерство освіти і науки України (пр. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з цим позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Третього апеляційного адміністративного суду.

СуддяР.В. Кисіль