Рішення

від 07.10.2024 по справі 300/5011/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. справа № 300/5011/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про

визнання протиправним, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 092850024195 від 28.03.2024 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію на пільгових умовах з 19.03.2024, зарахувавши до стажу роботи всі періоди роботи в РФ (з 01.12.1994 по 14.12.2021), період отримання допомоги по безробіттю (з 10.02.1998 по 04.02.1999) та до пільгового стажу періодів роботи в РФ (з 01.12.1994 по 14.12.2021) і у Філії "Укрнафта буріння" (з 16.02.1991 по 01.12.1994) та здійснити нарахування пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення № 092850024195 від 28.03.2024 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки безпідставно не зарахував до стажу роботи періоди роботи в РФ (з 01.12.1994 по 14.12.2021), період отримання допомоги по безробіттю (з 10.02.1998 по 04.02.1999) та до пільгового стажу періодів роботи в РФ (з 01.12.1994 по 14.12.2021) і у Філії "Укрнафта буріння" (з 16.02.1991 по 01.12.1994).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.

16.07.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Зазначено, що з 01.01.2023 РФ в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення. Тому, на осіб, які працювали в РФ після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку. Стаж (служба), набутий на території РФ, враховується по 31.12.1991 при підтвердженні документами. Страховий стаж, набутий на території України, враховується відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Особі, яка претендує на пільгову пенсію за віком, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці за умовами праці, що підтверджені висновками Державної експертизи умов праці. До страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 10.02.1998 до 04.02.1999, оскільки відсутня печатка на припинення виплати (а.с.51-56).

16.07.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 60-63). Згідно відзиву відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив, вказавши, що відповідач діяв в межах повноважень та в спосіб, визначений чинним законодавством, на момент розгляду заяви та прийняття рішення від 28.03.2024 в позивача недостатньо страхового та пільговою стажу для призначення пільгової пенсії, передбаченої п.2. ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV, а також недостатньо віку виходу на пенсію (55 років). Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.03.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За результатом розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло рішення № 092850024195 від 28.03.2024, яким відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного віку, страхового стажу та пільгового стажу роботи. Встановлено, що вік заявника на дату звернення 54 роки 11 місяців 4 дні, враховано страховий стаж 10 років 10 місяців 24 дні та пільговий стаж - 0 років.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви:

до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 10.02.1998 до 04.02.1999, оскільки відсутня печатка на припинення виплати.

до страхового та пільгового стажу не зараховано:

- періоди роботи в РФ згідно трудової книжки від 21.05.1987 НОМЕР_1 : з 01.12.1994 до 31.08.1997, з 01.09.1997 до 30.01.1998, з 17.02.2000 до 31.12.2001, з 01.01.2002 27.05.2002, з 19.06.2002 до 12.05.2003, з 13.05.2003 до 01.08.2004, з 02.08.2004 до 31.07.2005, 01.08.2005 до 30.04.2006, 01.05.2006 до 30.04.2007, з 01.05.2007 до 18.04.2008, оскільки з 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- періоди роботи в РФ згідно вкладки до трудової книжки НОМЕР_2 : з 28.05.2008 до 16.04.2009, 17.04.2009 до 24.01.2010, 07.06.2010 до 18.08.2010, з 29.03.2001 до 15.03.2011, з 05.04.2013 до 13.03.2013, з 25.04.2013 до 06.04.2014, з 27.05.2014 до 04.09.2014, з 30.09.2014 до 01.05.2015, оскільки з 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

до пільгового стажу не зараховано:

- періоди роботи з 16.02.1991 до 14.07.1994 та 03.10.1994 до 01.12.1994 згідно довідки від 26.09.2022 № 01/01/10/05/02/02-515 виданої ПАТ "Укрнафта" - Структурна одиниця (філія) "Укрнафта буріння", оскільки довідку підписано операційним менеджером з буріння свердловин Структурної одиниці (філії) "Укрнафта буріння". Зазначено, що пільгова довідка від 26.09.2022 № 01/01/10/05/02/02-515 потребує перевірки достовірності відомостей, зазначених у них (а.с.10, 11).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

Обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 10.02.1998 по 04.02.1999, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Оскаржуваним рішенням до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 10.02.1998 до 04.02.1999, оскільки відсутня печатка на припинення виплати.

Згідно записів №№ 15, 16 трудової книжки НОМЕР_3 : 10.02.1998 призначено позивачу допомогу по безробіттю згідно п.1а ст.29 Закону України "Про зайнятість населення" (наказ № 22к від 10.02.1998); 04.02.1999 закінчено виплату допомоги по безробіттю згідно п.1з ст.30 Закону України "Про зайнятість населення" (наказ № 42к від 04.02.1999). Над записами міститься відтиск штампу Рожнятівського районного центру зайнятості (а.с.13).

Суд зазначає, що дотримано усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів №№ 15, 16 трудової книжки НОМЕР_3 , що містять відомості про призначення виплати допомоги по безробіттю згідно п.1а ст.29 Закону України "Про зайнятість населення", номери наказів та їхні дати, скріплені штампом Рожнятівського районного центру зайнятості над записом про призначення виплати, і записані одним почерком.

Як зазначено вище, недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

З огляду на вищенаведене, вищевказані мотиви щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 10.02.1998 по 04.02.1999 суд оцінює критично, оскільки недоліки заповнення трудової книжки при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів №№ 15, 16 трудової книжки НОМЕР_3 , що містять відомості про призначення виплати допомоги по безробіттю згідно п.1а ст.29 Закону України "Про зайнятість населення", номери наказів та їхні дати, скріплені штампом Рожнятівського районного центру зайнятості над записом про призначення виплати, і записані одним почерком, не є достатньою підставою для не зарахування спірного періоду з 10.02.1998 до 04.02.1999 до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту отримання допомоги по безробіттю а не правильність заповнення трудової книжки.

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів робіт у Філії "Укрнафта буріння" з 16.02.1991 по 01.12.1994, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до положень пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно записів №№ 6, 7, 8, 9 трудової книжки НОМЕР_3 (а.с.12, 13) у періоди з 16.02.1991 до 14.07.1994 та 03.10.1994 до 01.12.1994 позивач працював на посаді помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ (а.с.12, 13).

Згідно розрахунку стажу у пенсійній справі № 092850024195 періоди роботи з 16.02.1991 до 14.07.1994 та 03.10.1994 до 01.12.1994 зараховано позивачу до стажу на право (а.с.11).

Оскаржуваним рішенням не зараховано позивачу до пільгового стажу вказані періоди роботи з 16.02.1991 до 14.07.1994 та 03.10.1994 до 01.12.1994 згідно довідки від 26.09.2022 № 01/01/10/05/02/02-515 виданої Структурною одиницею (філія) "Укрнафта буріння" ПАТ "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00142875), оскільки довідку підписано операційним менеджером з буріння свердловин Структурної одиниці (філії) "Укрнафта буріння". Зазначено, що пільгова довідка від 26.09.2022 № 01/01/10/05/02/02-515 потребує перевірки достовірності відомостей, зазначених у них (а.с.10).

Відповідно матеріалів справи уточнююча довідка Структурної одиниці (філія) "Укрнафта буріння" ПАТ "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00142875) від 26.09.2022 № 01/01/10/05/02/02-515 підписана: операційним менеджером з буріння свердловин Структурної одиниці (філії) "Укрнафта буріння" Ю.Кравценюком, головним бухгалтером ОСОБА_2 , керівником групи кадрових сервісів Долинського регіону, засвідчено печаткою Структурної одиниці (філія) "Укрнафта буріння" ПАТ "Укрнафта" (а.с.34).

Суд зазначає, що недоліки оформлення довідки не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання порядку заповнення довідки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність відповідного стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні довідки.

Щодо віднесення посади помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ у спірний період до посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.1992 № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому, стаж пільгової роботи підтверджується результатами атестації робочих місць за умовами праці після 22.08.1992.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Списки, що чинні на період роботи позивача на посаді помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ з 16.02.1991 по 14.07.1994 та з 03.10.1994 по 01.12.1994:

Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою КМ СРСР від 26.01.1991 № 10 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення" діяв з 26 січня 1991 року по 10 березня 1994 р.

Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 діяв з 11 березня 1994 року по 15 січня 2003 р.

У вказаних Списках № 2 від 26.01.1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162 міститься позиція 2130100а-11297 - бурильники експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ.

Однак, посада "помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ" не передбачена Списком № 2, який затверджений Постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162, що чинні у спірні періоди роботи позивача на посаді помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ з 16.02.1991 по 14.07.1994 та з 03.10.1994 по 01.12.1994.

Оскільки посада "помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ" не передбачена Списком № 2, який затверджений Постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162, то відсутні підстави для зарахування позивачу до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2 періодів роботи позивача на посаді помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ з 16.02.1991 по 14.07.1994 та з 03.10.1994 по 01.12.1994.

Щодо зарахування до страхового та до пільгового стажу періодів роботи на території РФ з 01.12.1994 по 14.12.2021, суд зазначає наступне.

Оскаржуваним рішенням не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача:

- періоди роботи на території РФ згідно трудової книжки від 21.05.1987 НОМЕР_1 : з 01.12.1994 до 31.08.1997, з 01.09.1997 до 30.01.1998, з 17.02.2000 до 31.12.2001, з 01.01.2002 27.05.2002, з 19.06.2002 до 12.05.2003, з 13.05.2003 до 01.08.2004, з 02.08.2004 до 31.07.2005, 01.08.2005 до 30.04.2006, 01.05.2006 до 30.04.2007, з 01.05.2007 до 18.04.2008, оскільки з 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- періоди роботи на території РФ згідно вкладки до трудової книжки НОМЕР_2 : з 28.05.2008 до 16.04.2009, 17.04.2009 до 24.01.2010, 07.06.2010 до 18.08.2010, з 29.03.2001 до 15.03.2011, з 05.04.2013 до 13.03.2013, з 25.04.2013 до 06.04.2014, з 27.05.2014 до 04.09.2014, з 30.09.2014 до 01.05.2015, оскільки з 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Отже, єдиною підставою незарахування до страхового та до пільгового стажу періодів роботи позивача на території РФ з 01.12.1994 по 14.12.2021 є припинення з 01 січня 2023 року РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно частини 4 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

13 березня 1992 року Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 березня 2023 року у справі № 360/4129/20. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищенаведені висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 360/4129/20.

Враховуючи наведене, оскільки єдиною підставою незарахування до страхового та до пільгового стажу періодів роботи позивача на території РФ з 01.12.1994 по 14.12.2021 є припинення з 01 січня 2023 року РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, то відповідач необґрунтовано не зарахував до страхового та до пільгового стажу періоди роботи позивача на території РФ з підстав припинення з 01 січня 2023 року РФ участі в Угоді від 13.03.1992.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Водночас, оскільки єдиною підставою незарахування до страхового та до пільгового стажу періодів роботи позивача на території РФ з 01.12.1994 по 14.12.2021 є припинення з 01 січня 2023 року РФ участі в Угоді від 13.03.1992, при цьому, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то в даному випадку зарахування до страхового та до пільгового стажу періодів роботи позивача на території РФ з 01.12.1994 по 14.12.2021 є передчасним.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, оскільки, згідно ч. 5. ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід: визнати протиправним, скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 092850024195 від 28.03.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 період отримання допомоги по безробіттю з 10.02.1998 до 04.02.1999; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1000 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним, скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 092850024195 від 28.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 період отримання допомоги по безробіттю з 10.02.1998 до 04.02.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.