Ухвала

від 01.10.2024 по справі 320/45287/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

01 жовтня 2024 року 320/45287/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІСРАСПЕЙТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ДРІСРАСПЕЙТ» (далі - заявник, ТОВ «ДРІСРАСПЕЙТ») з заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії Розпорядження № 1525683 про анулювання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, крім спирту та перрі (без додання спирту) № 331-рл від 14.08.2024 у частині анулювання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, крім спирту та перрі (без додання спирту) № 990208202400038 з терміном дії з 03.05.2024 по 03.05.2029 до набрання законної сили судовим рішенням справі;

- заборони Головному управлінню ДПС у м. Києві вчиняти дії по внесенню до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформації щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «ДРІСРАСПЕЙТ» ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, крім спирту та перрі (без додання спирту) № 990208202400038 з терміном дії з 03.05.2024 по 03.05.2029 та/або поновити товариству з обмеженою відповідальністю «ДРІСРАСПЕЙТ» у Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах запис про дію ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, крім спирту та перрі (без додання спирту) № 990208202400038 з терміном дії з 03.05.2024 по 03.05.2029 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник зазначив про неможливість здійснення господарської діяльності в сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв внаслідок анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, що, в свою чергу, впливає на втрату прибутку та неможливість виплати заробітної плати працівникам. Стверджує, що у зв`язку з невиконанням заявок на поставку алкогольних напоїв на виконання умов Договору поставки від 05.08.2024 №05/08/03, ТОВ «ДРІСРАСПЕЙТ» вже завдані майнові збитки у вигляді нарахованих штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань щодо поставки алкогольних напоїв.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача, оскільки чинне законодавство не передбачає процедури поновлення ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями. Окрім того, вважає, що вказана обставина у вигляді анулювання ліцензії може призвести до розірвання договірних зобов`язань, звільнення працівниців, несплати податків до бюджету, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів ТОВ «ДРІСРАСПЕЙТ» необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви ТОВ «ДРІСРАСПЕЙТ» про забезпечення позову до подання позовної заяви здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.

Суд звертає увагу, що сама лише незгода із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Щодо доводів заявника відносно того, що анулювання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім спирту та перрі (без додання спирту) призвело до зупинення роботи Товариства слід зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. За порушення договірних зобов`язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України. Таким чином, суб`єкт господарювання покладає на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності, тому сам суб`єкт господарювання повинен усвідомлювати можливість настання негативних наслідків від її провадження у випадках, коли така діяльність відбувається поза вимогами закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2024 у справі №620/14305/23.

Суд звертає увагу на те, що заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача.

Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Крім того, варто врахувати, що ГУ ДПС у м. Києві, як суб`єкт владних повноважень, наділений законодавством правом на прийняття такого рішення, а його законність та обґрунтованість може бути встановлена судом лише за результатами розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Указана позиція щодо застосування положень статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України прослідковується в судовій практиці Верховного Суду, зокрема, у справах № 140/8745/21, № 440/9568/22, № 420/21952/21, № 160/20102/23.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. від 01.08.2024 №39944) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.

Суддя Перепелиця А.М.