Рішення

від 03.10.2024 по справі 640/16529/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року № 640/16529/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» (далі також ТОВ «Трайгон-Експорт», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі також ГУ ДПС у місті Києві, відповідач), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №06442615050101, №06422615050101, №06432615050101 та від 08 липня 2020 року №06952615050101.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101 прийняте ГУ ДПС у місті Києві; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року заяву ТОВ «Трайгон-Експорт» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив частково: стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у місті Києві витрати на професійну правничу допомогу в сумі 179 646, 33 грн.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 квітня 2021 року додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року змінив, стягнув на користь ТОВ «Трайгон-Експорт» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у місті Києві витрати на професійну правничу допомогу в сумі 72 000, 00 грн.

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року касаційні скарги ТОВ «Трайгон-Експорт» та ГУ ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року скасовано; справу № 640/16529/20 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду; додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року скасовано; справу №640/16529/20 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 прийнято до провадження адміністративну справу №640/16529/20 Київським окружним адміністративним судом, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність обставин вчинення ним порушення вимог податкового законодавства, встановлення обставин чого стало підставою притягнення його до відповідальності шляхом прийняття оскаржуваних рішень.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому відзиві.

Заслухавши у судовому засіданні 14 серпня 2024 року позиції присутніх представників учасників справи (позивача та відповідача), дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у місті Києві на підставі наказу ГУ ДПС у місті Києві від 13 січня 2020 року № 251 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Трайгон-Експорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2019 року, за результатом якої складено акт від 16 березня 2020 року № 188/26-15-05-01-01/36469551.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Трайгон-Експорт»:

- підпунктів 14.1.13, 14.1.55, 14.1.225 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), пунктів 5, 7, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року за №860/4153, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 167 153 832, 00 грн;

- пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 1 683 933, 00 грн, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за перевіряємий період на загальну суму 634 716, 00 грн, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за перевіряємий період на загальну суму 331 244, 00 грн.

Указані висновки перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем віднесено до складу витрат в 2017-2019 роках витрати по видаткових накладних, без зазначення, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; в Додатках 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в рядку 40 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість зазначено постачальників, якими такі податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; дохід за судовим рішенням, що набрало законної сили, про стягнення на користь позивача грошових коштів, визнано позивачем в момент отримання коштів, а не в момент набрання судовим рішенням законної сили.

Як наслідок, на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року:

- №06412615050101, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на загальну суму 167 153 832, 00 грн;

- № 06442615050101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 104 916, 00 грн (за основним платежем 1 683 933, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 841 968, 00 грн);

- №06422615050101, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 331 244, 00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 165 622, 00 грн;

- №06432615050101, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 634 716, 00 грн.

За результатом розгляду скарги позивача на вказані вище податкові повідомлення-рішення, рішенням ДПС України від 02 липня 2020 року №20707/6/99-00-06-02-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №06412615050101 в частині зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток внаслідок збільшення доходів на визначену вартість безоплатного користування торговельними марками, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акту перевірки та рішення ДПС України від 02 липня 2020 року №20707/6/99-00-06-02-01-06 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 94 506 852, 00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101 в частині відповідач виходив із неналежного оприбуткування (не оприбуткування) доходів, установлених рішеннями судів, що призвело до заниження доходів у 3-му кварталі 2019 року на суму 2 429 999, 16 грн.

Так, за результатами документальної перевірки відповідачем установлені порушення ТОВ «Трайгон-Експорт» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7 та 20 П(с)БО 15 «Дохід» та положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 року №291 при відображенні достовірно визначеної суми доходів у вигляді пені, штрафів та відшкодування судового збору, на дату набрання законної сили рішеннями Господарського суду Черкаської області: від 17 березня 2018 року по справі № 925/1054/17 та від 16 липня 2019 року по справі № 925/1056/17.

Вищезазначеними рішеннями Господарський суд Черкаської області присудив на користь ТОВ «Трайгон Експорт»:

1) Стягнути з приватного акціонерного товариства «УКРАГРО НПК» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31961067, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт», (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36469551, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, корпус Г) 19 906 320, 00 грн вартості оплаченого, але не поставленого товару, 484 018, 19 грн пені за порушення строку поставки товару, 2 427 212, 93 грн пені порушення строку повернення попередньої оплати по договору поставки № ТЕ9/13.12.16 від 13.12.2016, та 240 000, 00 грн на відшкодування сплаченого судового збору (рішення від 17 березня 2018 року по справі № 925/1054/17; дата набрання законної сили рішення 27 грудня 2018 року);

2) Стягнути з відповідача приватного акціонерного товариства «УКРАГРО НПК» (Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31961067, номер рахунку в банку невідомий) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» (м. Київ, вул. Старокиївська, 10, корпус Г, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36469551, номер рахунку в банку невідомий) 14 999 440, 00 грн заборгованості, 379 134, 37 грн пені, 1 810 864, 79 грн штрафних санкцій та 240 000, 00 грн судового збору (рішення від 16 липня 2019 року по справі № 925/1056/17; дата набрання законної сили рішення 29 липня 2019 року).

Згідно пункту 5 П(с)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу підприємства, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, доходами вважається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Також відповідно до пункту 18 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 18 (МСБО 18) дохід визнається тільки коли є ймовірність надходження до суб`єкта господарювання економічних вигід, пов`язаних з операцією. У деяких випадках цієї ймовірності може не бути до отримання компенсації або до усунення невизначеності.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку збільшення активу відбудеться у зв`язку з виникненням дебіторської заборгованості, тому дохід позивачу необхідно відобразити в момент його нарахування (незалежно від отримання грошей від порушника).

Згідно положень ПК України в редакції до 01 січня 2015 року суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду відносяться до інших доходів. Зокрема пунктом 137.13 статті 137 Кодексу визначено, що суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України в редакції, що діяла після 01 січня 2015 року, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Розділом III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по штрафах, пені, неустойці.

Актом податкової перевірки досліджено правильність дотримання Позивачем податкового та іншого законодавства протягом періоду з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, а порушення по зазначеному епізоду контролюючим органом встановлено в 4-му кварталі 2018 року, в 2-му кварталі 2019 року, та в 3-му кварталі 2019 року.

Таким чином, нараховані згідно рішень суду, але не отримані фактично, суми 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафів боржникам за прострочення виконання грошових зобов`язань до 2015 року включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження, починаючи з 2015 року суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку згідно з Положеннями (стандарту) бухгалтерського обліку.

Іншого порядку щодо застосування розділу III Кодексу в частині визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток за вказаним фактом, податковим законодавством не передбачено.

Згідно пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. В контексті спірних взаємовідносин це можливо тільки після того, як рішення господарських судів на користь позивача наберуть законної сили.

Конкретизує момент відображення доходу Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30 листопада 1999 року № 291, згідно положень якої закріплено, що на субрахунку 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки» узагальнюється інформація про штрафи, пеню, неустойки та інші санкції за порушення госпдоговорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування зазнаних збитків.

Таким чином, ТОВ «Трайгон Експорт» повинно було збільшити дохід не по даті фактичного отримання коштів за рішенням суду, а по даті набрання законної сили судового рішення, що позивачем зроблено не було.

Відповідно, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування від 08 липня 2020 року №06952615050101 у вказаній частині, яким позивача притягнуто до відповідальності за таке порушення вимог податкового законодавства.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 квітня 2020 року №06442615050101, №06422615050101, №06432615050101, які стосуються права позивача на податковий кредит з податку на додану вартість (ПДВ) у загальній сумі 2 649 893, 00 грн, суд зазначає таке.

У акті перевірки вказано, що до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, які не підтверджені складеними та зареєстрованими податковими накладними, на загальну суму 2 649 893, 00 грн.

Згідно з наданими до перевірки документами та згідно з Єдиним реєстром податкових накладних, податкових накладних виписаних та зареєстрованих в жовтні 2017 року, березні - травні 2018 року, березні 2019 року на загальну суму 2 649 893, 00 грн не встановлено постачальника з індивідуальними податковими номерами, що визначені в додатку 5.

Відповідно до наданих до перевірки документів:

У Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (реєстраційний номер № 9240828207 від 15 листопада 2017 року до податкової декларації за жовтень 2017 року) в рядку 40 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %», відображено суму ПДВ 221 168, 00 грн (колонка 6) по індивідуальному податковому номеру 395375004256 (колонка 2).

Згідно з наданими до перевірки документами та згідно Єдиного реєстру податкових накладних, податкових накладних виписаних в жовтні 2017 року та зареєстрованих відповідно норм Податкового кодексу України від постачальника з індивідуальним податковим номером « 395375004256» не встановлено.

У Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (реєстраційний номер № 9070327306 від 17.04.2018 до податкової декларації за березень 2018 року) в рядку 1 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %», відображено суму ПДВ 283 753, 54 грн (колонка 6) по індивідуальному податковому номеру «-» (колонка 2).

Згідно з наданими до перевірки документами та згідно з Єдиним реєстром податкових накладних, податкових накладних виписаних в березні 2018 року та зареєстрованих відповідно норм Податкового кодексу України від постачальника з індивідуальним податковим номером «-» не встановлено.

У Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (реєстраційний номер від 18 травня 2018 року № 9096426229 до податкової декларації за квітень 2018 року) в рядку 1 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %», відображено суму ПДВ 1 366 114, 44 грн (колонка 6) по індивідуальному податковому номеру «-» (колонка 2).

Згідно з наданими до перевірки документами та згідно з Єдиним реєстром податкових накладних, податкових накладних виписаних в квітні 2018 року та зареєстрованих відповідно норм Податкового кодексу України від постачальника з індивідуальним податковим номером «-» не встановлено.

У Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (реєстраційний номер від 18 червня 2018 року № 9121860825 до податкової декларації за травень 2018 року) в рядку 1 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %», відображено суму ПДВ 328 856, 64 грн (колонка 6) по індивідуальному податковому номеру - (колонка 2).

Згідно з наданими до перевірки документами та згідно з Єдиним реєстром податкових накладних, податкових накладних виписаних в травні 2018 року та зареєстрованих відповідно норм Податкового кодексу України від постачальника з індивідуальним податковим номером «-» не встановлено.

У Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (реєстраційний номер від 17 квітня 2019 року № 9076418258 до податкової декларації за березень 2019 року) в рядку 1 «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» Розділу II. «Податковий кредит» Таблиці 2. «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%» відображено суму ПДВ 450000 грн. (колонка 6) по індивідуальному податковому номеру «-» (колонка 2).

Згідно з наданими до перевірки документами та згідно з Єдиним реєстром податкових накладних, податкових накладних виписаних в березні 2019 року та зареєстрованих відповідно норм Податкового кодексу України від постачальника з індивідуальним податковим номером «-» не встановлено.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Верховний Суд, повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції наголосив на тому, що суди першої та апеляційної інстанції зробили узагальнений висновок щодо правомірно формування ПДВ, без аналізу первинної документації окремо та у сукупності з іншими доказами (щодо впливу окремих документів на правильність формування ПДВ) щодо господарських операції відносно кожного контрагента.

Аналогічна позиція Верховним Судом висловлена і щодо питання правомірності прийняття повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101 в частині формування ПДВ протягом 2017-2019 років на загальну суму 92 076 852, 84 грн.

Зокрема, Верховний Суд наголосив, що надаючи оцінку обставинам справи, суди першої та апеляційної інстанції зробили поверхневий аналіз стосовно формування ПДВ, без належної оцінки первинної документації окремо та у сукупності з іншими доказами щодо господарських операції відносно кожного контрагента.

Верховний Суд зазначив, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суди повинні встановити фактичні обставини у справі щодо взаємовідносин позивача з наведеними контрагентами, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

Виконуючи такі вимоги Верховного Суду судом зазначається таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Відповідно до статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис чи інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 зі змінами та доповненнями та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов`язкові реквізити.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для підтвердження включення витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товарів (послуг) від іншої особи та документи, що не підтверджують зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся контролюючим органом, позивач мав, у тому числі, господарські відносини з такими контрагентами: ТОВ «АГРО КАПІТАЛ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 35720615), ТОВ «ФОСАГРО-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33542675), ТОВ «АГРОРЕСУРС-А» (код ЄДРПОУ 39374096), ДП «АГРОЦЕНТР УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33102216), ПП «СПЕЦ БІО УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 13339958), СТОВ «ЗГОДА» (код ЄДРПОУ 03765358), СТОВ «ДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 03765140), ТОВ «ЛІБЕРА-АГРО» (код ЄДРПОУ 40891412), ДП «ТЕТІЇВСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 38953469), ТОВ «ФРЕЯ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38469747), ТОВ «АГРОРОЗКВІТ» (код ЄДРПОУ 40628970), ТОВ «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» (код ЄДРПОУ 41896055), ТОВ «АГРОПАРТНЕР» (код ЄДРПОУ 31818929), ТОВ «ВЕЛСТА-ПРО» (код ЄДРПОУ 33901332), ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «АДАМАС» (код ЄДРПОУ 24746112), ТОВ «РІКОЛЬД» (код ЄДРПОУ 41372386), ПП «АГРО ФЄРТА» (код ЄДРПОУ 38305325).

Позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних договорів та первинних бухгалтерських документів, які підтверджують закупівлю позивачем товарів та послуг у його контрагентів, які були перелічені вище. Зокрема, позивачем надано довіреності, на осіб, які брали участь в поставках та підписували видаткові накладні; договори постачання; товарно-транспортні та залізничні накладні; платіжні доручення про оплату товарів; податкові та видаткові накладні; специфікації; рахунки на оплату; акти приймання-передання послуг; сертифікати якості

Зазначені документи, крім самих договорів та додатків до них, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Крім того, позивачем надано суду документи на підтвердження достатньої для здійснення операцій кількості трудових ресурсів контрагента (розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), звіти з праці контрагентів, довідки від контрагентів); документи на підтвердження походження товару (договори поставки/купівлі-продажу між контрагентами позивача та їх постачальниками, сертифікати якості).

Більше того, позивачем долучено до матеріалів справи письмові відповіді окремих його контрагентів (ТОВ «ФОСАГРО-УКРАЇНА», ТОВ «АГРОРЕСУРС-А», ТОВ «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «АДАМАС», ТОВ «ЛІБЕРА-АГРО», ДП «ТЕТІЇВСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», ТОВ «АГРОПАРТНЕР», ПП «АГРО ФЄРТА») на адвокатські запити представників позивача, в яких вказані суб`єкти господарювання підтвердили реальний характер господарський відносин з ТОВ «Трайгон-Експорт», які були предметом перевірки контролюючого органу.

Наведене вище в сукупності, на думку суду свідчить про реальний характер господарських операцій при виконанні договорів, укладених позивачем з його вказаними вище контрагентами, що підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Повертаючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд, у контексті наведеного, також зауважив, що суди попередніх інстанцій встановили наявність підпису на всіх видаткових накладних, отже з урахуванням наявності копій інших первинних бухгалтерських документів (довіреності, товарно-транспортні або залізничні накладні), в яких зазначено осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції суд, дійшов висновку, що такі недоліки видаткових накладних не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, Верховним Судом визначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено і не встановлено особу, яка підписувала видаткові накладні, її повноваження на підписання.

Разом з тим, під час розгляду даної справи у судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_1 , який у період з 2011 року по 2019 рік працював у позивача на посаді Заступника Генерального директора з комерційних питань. Свідком було зазначено про те, що він дійсно був підписантом наявних у матеріалах справи видаткових накладних від імені ТОВ «Трайгон-Експорт» у межах його операцій з вказаними вище контрагентами позивача.

Що стосується епізоду включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені зареєстрованими податковими накладними, суд звертає увагу на те, що контрагенти-постачальники позивача зареєстрували всі оспорювані податкові накладні, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних, а неточності у заповненні Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ не можуть бути підставою для зняття сум податкового кредиту з ПДВ, у тому числі навіть якщо описка була у інформації щодо ІПН контрагента (інші реквізити вказані вірно).

Така позиція підтверджується і позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 09 червня 2023 року у справі № 826/14931/13-а, а саме:

«Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що податкові накладні, виписані Приватним акціонерним товариством «Прикарпаттяобленерго» на ім`я платника, містять правильний індивідуальний податковий номер підприємства. Разом з тим, з наявних в матеріалах справи декларацій позивача з податку на додану вартість встановлено, що описка щодо індивідуальний податковий номер Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» була допущена саме в додатках до декларацій.

Отже, податкові накладні, виписані на ім`я позивача, оформлені належним чином, тому висновки податкового органу щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», є безпідставними».

Навіть з урахуванням того, що реальність операцій не оспорювалась відповідачем, позивач надав всі документи, які стосуються таких операцій та підтверджують їх реальність, про що вже зазначалось вище. За такими операціями позивачем й було відображено податковий кредит з ПДВ.

На думку суду, допущення платником податків технічної помилки (описки) при заповненні декларації та додатків до неї не може бути підставою для висновку про завищення бюджетного відшкодування у разі, якщо фактична сплата ПДВ підтверджується відповідними первинними документами.

Враховуючи, що відповідачем не встановлено порушень при формуванні спірних сум податкового кредиту, а допущена позивачем логічна помилка при складанні податкової звітності не є такою, що позбавляє його права на податковий кредит, безпідставними є доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у вказаній частині.

Підсумовуючи все зазначене вище, суд доходить висновку про протиправність та, відповідно, наявність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16 квітня 2020 року №06442615050101, №06422615050101, №06432615050101 та від 08 липня 2020 року №06952615050101 в частині визначення позивачу сум грошового зобов`язання у розмірі 92 076 852, 84 грн (в частині визначення грошового зобов`язання у розмірі 2 429 999, 16 грн таке рішення визнається правомірним).

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки оскаржувані рішення частково відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем було заявлено про вирішення питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10, корпус Г; код ЄДРПОУ 36469551) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 16 квітня 2020 року № 06442615050101, № 06422615050101, № 06432615050101.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08 липня 2020 року № 06952615050101 в частині визначення позивачу сум грошового зобов`язання у розмірі 92 076 852, 84 грн (дев`яносто чотири мільйони сімдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривні вісімдесят чотири копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.