Рішення

від 03.10.2024 по справі 320/21031/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року № 320/21031/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРГОПАК» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРГОПАК» (далі також ТОВ «ЕРГОПАК», позивач) до Київської митниці (далі також відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100380/2023/000007/2 від 24 січня 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000058 від 24 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 22 серпня 2023 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих оскаржуваних рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Контракту купівлі-продажу №221027 від 27.10.2022 та інвойсу №20230023 від 19.01.2023 з фірмою BIORETEX ROMANIA, Румунія, ТОВ «ЕРГОПАК» здійснювало імпорт в Україну нетканого матеріалу на основі віскозного волокна для використання у власному виробництві, а саме для виготовлення ганчірок для прибирання (далі - Товар).

23.01.2023 ТОВ «ЕРГОПАК» було надіслано до Київської митниці митну декларацію №23UA100380600767U1 та декларацію митної вартості. ТОВ «ЕРГОПАК» було визначено митну вартість за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору із врахування загальної вартості товару за інвойсом у розмірі 26 311, 28 Євро, загальні витрати на транспортування та навантаженню - 40 000 грн, що в загальній сумі складало 27 322, 45 Євро, або у перерахунку по курсу НБУ на момент митного оформлення 1 080 824, 25 грн.

ТОВ «ЕРГОПАК» було подано документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме:

-рахунок-фактура (Commercial invoice) № 20230023 від 19.01.2023;

-пакувальний лист № 11Q від 19.01.2023;

-автотранспортна накладна №711089 від 19.01.2023;

-декларація (сертифікат) про походження товару від 19.01.2023;

-платіжне доручення №178 від 08.12.2022 (передоплату);

-рахунок - фактура про підтвердження транспортно - експедиційних витрат №0957-SP від 16.01.2023;

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортно- експедиційні витрати від 18.01.2022;

-зовнішньоекономічний договір №221027 від 27.10.2022;

-договір про надання послуг митного брокера №LPU-ER 2 від 04.04.2022;

-договір (контракт) про перевезення №1-17/10/19-СП від 17.10.2019;

-договір (контракт) про перевезення №l-09/01/23-SP від 01.01.2013;

-договір (контракт) про перевезення №1 від 05.04.2022;

-копію митної декларації країни-відправлення №23ROOCT1900E0007922 від 19.01.2023;

-заявка на перевезення вантажу №1-09/01 від 09.01.2023;

-пояснювальний лист №161 від 22.12.2022 щодо цілі ввезення товару;

-лист від 21.12.2022;

ТОВ «ЕРГОПАК» на виконання відповідного запиту відповідача, надіслав до митного органу додаткові документи у електронному вигляді на підтвердження заявленої митної вартості, що підтверджується викопіюванням із електронного листа, доданим до матеріалів справи.

24.01.2023 відповідачем складено картку відмови №100380/2023/000058 в прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA1003 80/2023/000007/2, відповідно до якого було завищено вартість за одиницю товару в розмірі 4, 5850 Євро за 1 кг, що в загальній сумі становить 44 293, 94 Євро, тобто різниця збільшення митним органом митної вартості товару становить на 16 971, 00 Євро, у порівнянні з заявленим в митній декларації.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає таке.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, однією з підстав для коригування заявленої митної вартості товарів є висновок митного органу про наявність розбіжностей в поданих документах щодо ціни, яка сплачена за товар.

Так, митний орган в рішенні посилається на те, що «в платіжному дорученні від 08.12.2022 №178 - гр.70 «Деталі платежу» є посилання лише на зовнішньоекономічний Контракт від 27.10.2022 №221027 без зазначення реквізитів інвойсу чи проформи-інвойсу, що не дає змоги ідентифікувати зазначені оплату з даною поставкою товару».

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за № 910/15601 (далі - Порядок № 216).

Пунктом 2.2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Митний орган також посилається на те, що сума оплати згідно платіжного доручення №178 від 08.12.2022 не відповідає сумі інвойсу від 19.01.2023 №20230023, а саме: «сума оплати 41 183,3 7 євро значно перевищує суму передплати, наведену в інвойсі від 19.01.2023 р. №20230023 (17668,75 євро) та загальну суму інвойсу - 26311,29 євро.».

Так, відповідно до п. 6.1.1 та п. 6.1.2 Контракту визначено порядок оплати за товар, а саме: 70% протягом 5 банківських днів, з дати отримання та на підставі проформи- інвойсу; 30% вартості товару сплачується після надання електронною поштою копії, транспортних документів та комерційного інвойсу. Декларантом до митного оформлення надане платіжне доручення від 08.12.2022 № 178 на суму перерахування 41 183,37 євро. У відповідності до вказаного платіжного доручення була здійснена оплата не лише по проформі-інвойсу та інвойсу, а саме попередня оплата 70% на суму сума 17668, 75 Євро, яке стосуються даного митного оформлення, але і за іншими поставками (інвойсами), які не стосуються даного розмитнення товарів. Решта оплати 30% була здійснена за платіжним дорученням № 20 від 02.02.2023 на суму - 8642 Євро, що в загальній сумі 70% попередньої оплати (17 668, 75 Євро) + 30% решта оплати (8642 Євро) складає вартість товару згідно інвойсу № 20230023 від 19.01.2023, а саме 26 311,29 Євро.

Отже вищезазначені платіжні доручення та пояснення повністю підтверджують оплату товару згідно інвойсу № 20230023 від 19.01.2023.

Митний орган також посилається на те, що: «згідно з п. 4.5. Контракту разом з товаром продавець направляє покупцю документи відповідно до переліку, однак до митного оформлення не подано сертифікат якості заводу виготовлювача».

На думку суду, посилання відповідача на відсутність заявки сертифікату якості, не можуть бути прийняті як аргумент та підстава для коригування митної вартості, оскільки даний документ не є суттєвими як у підтвердженні витрат на перевезення, так і визначенні складової митної вартості товару, до того ж сертифікат якості не містить числових значень товару, що був поданий до митного оформлення, тому у митного органу не було підстав посилатися на відсутність даного документу, як на підставу коригування митної вартості товару.

Більше того, що у ч. 3 ст. 53 МК України перелічений вичерпний перелік документів, які додатково може витребувати митний орган. В даному переліку не зазначено заявки на купівлю товару. Це означає, що витребування такого виду документу, що не зазначений у вказаному переліку є підставою для оскарження рішення про коригування митної вартості

Крім того, митному органу на запит було додатково надіслано документи щодо якості товару заводу виробника.

Митний орган також посилається на те, що: «згідно п.5.1. зовнішньоекономічного контракту від 2727.110.2022 р. №221027 ціна на товар встановлюється на умовах зазначених в проформі-інвойсі, яка не була надана до митного оформлення».

На думку суду, проформа-інвойс не є остаточним документом при визначенні митної вартості товару, оскільки проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед оговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись без проблем. Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

В свою чергу інвойс із остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс. Отже витребування митним органом даного документу є необґрунтованим і не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки основні та остаточні дані щодо митної вартості містяться саме в інвойсі, який поданий до митного оформлення.

Щодо твердження митного органу у рішенні, про те що «Для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортно- експедиційні витрати від 18.01.2023 б/н та рахунок на оплату від 16.01.2023 № 0957-SP ТОВ «Саміко плюс» Згідно CMR від 19.01.2023№ 711089 перевезення товарів здійснює PE Nazarenko Ruslan, транспортно-перевізних документів між: перевізником та експедитором до митного оформлення не надано», суд зазначає таке.

ТОВ «ЕРГОПАК» укладено договір транспортного експедирування №1-17/10/19-СП від 17.10.2019 із ТОВ «Саміко Плюс», який було подано до митного оформлення разом із митною декларацією разом із документами, які підтверджують витрати по перевезення по даному договору, а саме довідкою про транспортно-експедиційні витрати від 18.01.2023 б/н та рахунок на оплату від 16.01.2023 № 0957-SP. Додатково на підтвердження транспортних витрат до митного органу було надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №0957-SP від 27.01.2023.

У відповідності до п. 1.1 цього Договору Експедитор зобов`язується за дорученням Замовника здійснити перевезення вантажу або організувати виконання визначених договором транспортно- експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до вимог Закону України «Про транспортно-експедиторські послуги» транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником (стаття 1).

Приписи статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторські послуги» встановлює, що Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Отже, як і законодавство, так і вищезазначений Договір транспортного експедирування розмежовує діяльність експедитора і перевізника і не ототожнює ці направлення діяльності. Таким чином, у ТОВ «ЕРГОПАК» присутні господарські правовідносини з ТОВ «САМІКО ПЛЮС» саме щодо надання транспортно-експедиторських послуги, яка подальше реалізується Експедитором шляхом залучення третіх осіб-перевізників до виконання договору, з якими позивач не має оформлених правовідносин і які не є виконавцями останнього.

Тому транспортно-перевізні документи між експедитором і перевізником не мають знаходитись в розпорядженні ТОВ «ЕРГОПАК» у зв`язку із чим у митного органу немає законних підстав вимагати від ТОВ «ЕРГОПАК» дані документи.

Щодо доводів митного органу про те, що «у наданих від експедитора TOB «САМІКО ПЛЮС» документах ... зазначені витрати на транспортування за маршрутом від м. Констанца до кордону України у сумі 40 000 грн. Разом із тим, згідно з узгодженими умовами поставки, наведеними у контракті та інвойсі - EXW - Medgidia. Таким чином декларантом не надано числових значень складової митної вартості від м. Medgidia до м. Костанца. Також не надано заявку до договору», суд звертає увагу, що Меджидія (рум. Medgidia) - місто у Румунії, у повіті Констанца, тобто ці поняття є тотожними. Саме так і зазначено місце відвантаження в СМР №711089, яка подана до митного оформлення.

Щодо посилань митного органу на те, що «згідно копії митної декларації країни відправлення від 19.01.2023 №23ROCT1900E0007922, статистична вартість становить 134 618,00 румунський лей. За результатами перерахунку румунських лей у євро за курсом на дату складання копії митної декларації країни відправлення, сума товару становить 24 565,25 євро, що не відповідає сумі інвойсу», суд зазначає, що статистична вартість - це вартість декларованих товарів, приведена за фактурною вартістю до бази цін CIF - український порт або СІР - пункт призначення на кордоні України.

У Відповідності до Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012 № 581, фактурна вартість товару - ціна товару, що переміщується через митний кордон України, та зазначена в рахунку-фактурі (фактурі-проформі, касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів).

Отже, враховуючи, що відповідно до умов договору базисом поставки за Контрактом №221027 від 27.10.2022 є EXW, то статистична вартість не відображає дійсний розмір митної вартості товару.

Окрім того, статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення не може братися до уваги, оскільки це вартість, приписувана товарами відповідно до правил, встановлених в країні статистичного обліку, яка зазначається для статистичних даних. Основну складову митної вартості товару складає ціна, зазначена в рахунку - фактурі (рахунку-проформі), а також фактичні витрати, залежно від умов поставки цих товарів.

Більше того, використання митним органом статистичної вартості товару для встановлення дійсності числових значень в митній декларації не передбачено чинним законодавством України, а відтак, не може братись до уваги при розмитненні товарів відповідно до митної декларації 23.01.2023 № 23UA100380600767U1 зважаючи на приписи статті 19 Конституції України.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРГОПАК» (08150, Київська область, Фастівський район, місто Боярка, вулиця Соборності, будинок 36; код ЄДРПОУ 31364122) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000007/2 від 24 січня 2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці № UA100380/2023/000058 від 24 січня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРГОПАК» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.