Ухвала

від 07.10.2024 по справі 360/1178/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 жовтня 2024 року м. ДніпроСправа № 360/1178/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 03 вересня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком;

2) стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8179,00 грн.

За приписами пунктів 3, 5 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якої зазначено, що з лютого 2022 року по теперішній російською федерацією велись масовані атаки по всій території України, у тому числі і по інфраструктурі, внаслідок чого тривалий час буває відсутня електрична енергія та інтернет, а підчас атак державні установи не здійснюють свою діяльність, що також є загальновідомим фактом.

У другому півріччі 2023 року та до теперішнього часу в Дніпропетровській області почастішали повітряні тривоги та збоку рф проводяться масовані атаки на критичну інфраструктуру та хакерські атаки. Зазначені обставини мають значний вплив на роботу державних органів та вчасного до них звернення з метою збирання доказів необхідних при зверненні з цім позовом.

Позивач зазначив, що на даний час він мобілізований та проходить службу в Збройних Силах України.

На думку позивача, зазначені причини є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними, незалежними від нього, непереборними, істотними труднощами, які стали перешкодою для своєчасного вчинення дій зі зверненням до суду з цим позовом.

З посиланням на правовову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду з цим позовом поважними та поновити строк.

Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, дослідивши матеріали додані до позову, суд дійшов до такого.

Згідно із частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).

Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вже вище вказано, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою статті 17-1 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII, тут і надалі норми закону наведено в редакцї чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України та Закону № 3551-XII свідчить про те, що 30 вересня року, в якому мала бути здійснена виплата допомоги до 5 травня, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата грошової допомоги до 5 травня. Отже, перебіг строку звернення до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня року, в якому мала бути здійснена виплата допомоги до 5 травня.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17.

Суд наголошує, що законодавець пов`язує початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з позовом щодо допомоги до 5 травня з конкретною календарною датою 30 вересня відповідного року, в якому виплачено спірну допомогу.

Отже з 30 вересня відповідного року особа, якій виплачена грошова допомога до 5 травня в розмірі з яким вона не погоджується або взагалі не виплачена, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому з огляду на норми Кодексу адміністративного судочинства України та Закону № 3551-XII в разі не згоди позивача з невиплатою або з розміром виплати грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік строк на оскарження розпочався з 01 жовтня 2022 року та сплив 31 березня 2023 року.

Однак, позивач позовну заяву подав до суду лише 03 жовтня 2024 року.

Отже, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з пропуском шестимічного строку звернення, визначеного в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України.

Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Посилання позивача на масовані атаки по території України, відсутність електроенергії та інтернету, не здійснення діяльності державними установами тощо протягом періоду з лютого 2022 року по теперішній час; посилення повітряних тривог та масовані атаки збоку рф на критичну інфраструктуру та хакерські атаки в другому півріччі 2023 року та до теперішнього часу в Дніпропетровській області суд, зазначає таке.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року в адміністративній справі № 990/115/22 зроблено висновок, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Водночас, такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Суд зазначає, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку, якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Відсутність електроенергії, інтернету, ракетні обстріли, оголошення повітряної тривоги тощо безумовно є обставинами, які об`єктивно не залежали від позивача і дійсно перешкоджали зверненню у цей час до суду. Однак позивачем не надано суду жодних доказів тривалої дії таких подій (протягом декількох днів або ж тижнів) у період з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року, щоб це завадило подати позов у встановлений законом строк. Також не надано таких доказів й щодо вказаних позивачем подій і після закінчення строку звернення до суду, щоб спричинили такий тривалий пропуск строку звернення до суду.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що Дніпропетровська область не відносяться до територій, що є тимчасово окупованими, територій, що знаходяться в оточенні (блокуванні) та/або територій, на яких ведуться активні бойові дії. Періодичність та сукупна тривалість повітряних тривог не були такими, що могли перешкодити позивачеві звернутись за отримання правової допомоги та з позовом до суду.

При цьому суд зауважує, що подібні речі дійсно мали місце у зазначений період, проте носили епізодичний, а не безперервний характер, тому самі по собі не унеможливлювали виконання позивачем процесуальних обов`язків у визначений законом строк.

Щодо посилання позивача, що він на даний час мобілізований та проходить службу в ЗСУ.

Верховним Судом у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сил характеризується двома ознаками. По перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Сама по собі обставина зарахування відповідача до складу Збройних Сил України не свідчить про пропуск строку звернення до суду внаслідок виникнення обставини непереборної сили.

Разом з тим, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об`єктивно унеможливила виконанням ним зазначено процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку на звернення до суду, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили.

Позивачем до позовної заяви додано поіменний список, військовозобов`язаних, які призвані та відправлені ІНФОРМАЦІЯ_1 у команду НОМЕР_1 , в якому зазначений позивач. Поіменний список датований ІНФОРМАЦІЯ_1 23 серпня 2024 року.

Отже позивачем не доведено, яким чином призов до на службу в Збройні Сили України в 2024 році перешкодило позивачу звернутися до суду в межах шестимісячного строку в період з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року.

Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, оскільки не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

У численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в заяві про поновлення пропущеного строку позивачем не вказано на обставини непереборного і об`єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому вказані позивачем обставини визнаються судом неповажними, а заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже для усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Позивачу (представнику позивача) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяК.О. Пляшкова