Рішення

від 30.09.2024 по справі 380/11321/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11321/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.02.2024 року №UA209000/2024/100067/1 за поданою ТОВ «КПП ЦЕНТР» електронною митною декларацією;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000338 за поданою ТОВ «КПП ЦЕНТР» електронною митною декларацією.

Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод. Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100067/1 від 05.02.2024 року та похідна від нього картка відмови №UA209230/2024/000338 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100067/1 від 05.02.2024 року та похідна від нього картка відмови №UA209230/2024/000338 є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 29.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (місцезнаходження: вул.Польова, 97, село Черляни, Городоцький район, Львівська область, 81500; код ЄДРПОУ: 38169102) зареєстроване як юридична особа 03.04.2012 року. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31).

31.10.2023 року між ТОВ «КПП ЦЕНТР», як покупцем, та «C.J. Leonard Sons Ltd.» (Велика Британія), як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №34/23.

Згідно п.1.1 договору, продавець продає, а покупець купує транспортний засіб або причіп.

Оплата здійснюється на рахунок продавця на умовах попередньої оплати в валюті GBP фунти стерлінги (п.2.1).

Форма кожної із можливих часткових оплат за транспортний засіб визначається окремим додатком до даного договору (п.2.2).

Транспортний засіб доставляється покупцеві на митну територію України на умовах FCA або СРТ (п.2.3).

Договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2030 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по даному договору (п.6.1).

Згідно вказаного договору, ТОВ «КПП ЦЕНТР» придбало у продавця «C.J. Leonard Sons Ltd.», транспортний засіб: - сідельний тягач, марки DAF модель CF460, бувший у використанні, VIN: НОМЕР_1 , чорний колір, EURO 6, з дизельним двигуном, №двигуна: б/н, робочий об`єм циліндрів двигуна - 12902 см3 колісна формула 6х2; власна маса - 8350 кг повна маса 20500 кг, за ціною 4750,00 GBР.

26.10.2023 року продавцем «C.J. Leonard Sons Ltd.» виставлено покупцю позивачеві інвойс №207570 на транспортний засіб: - сідельний тягач, марки DAF модель CF460, бувший у використанні, VIN: НОМЕР_1 , чорний колір, EURO 6, з дизельним двигуном, №двигуна: б/н, робочий об`єм циліндрів двигуна - 12902 см3 колісна формула 6х2; власна маса - 8350 кг повна маса 20500 кг, за ціною 4750,00 GBR.

26.10.2023 року продавцем «C.J. Leonard Sons Ltd.» надано позивачеві специфікацію до контракту №34/23 від 31.10.2023 року за ціною 4750,00 GBР.

08.11.2023 року платіжною інструкцією в іноземній валюті за №8568 позивач перерахував продавцю «C.J. Leonard AND Sons Ltd.» GBR/CLEVELAND/CLEVESTONE WORKS CLA PEWATH, GUISBOROUGH, CLEVELAND, TS1, кошти в сумі 33000,00 (тридцять три тисячі стерлінгів), вказавши в призначенні платежу: - PREPAYMENT BY THE CONTRACT 34/23 DTD 31.10.2023, а також за інші придбані автомобілі згідно INVOICE №113857, 113858, 113856, 113849 DTD 31.10.2023.

Згідно довідки №229 від 02.02.2024 року, складеної ТОВ «КПП ЦЕНТР», повідомлено, що згідно платіжної інструкції №8568 від 08.11.2023 року було перераховано кошти за кілька транспортних засобі, в т.ч. за авто DAF CF 460 VIN: НОМЕР_1 згідно інвойсу №207570 від 26.10.2023 року, та, крім того, повідомлено, що в платіжній інструкції №8568 від 08.11.2023 року допущено помилку в призначенні платежу невірно вказаний номер інвойсу для оплати за авто DAF CF 460 VIN: НОМЕР_1 , а саме №113857 від 31.10.2023 року, правильний номер інвойсу - №20 від 26.10.2023 року.

15.01.2024 року позивачем сформовано калькуляцію транспортних витрат по перевезенню автомобіля DAF CF 460 VIN: НОМЕР_1 фірми «C.J. Leonard Sons Ltd.» по маршруту: - Zeebrugge, Belgium (Belgium) - державний кордон України (м/п Шегині).

19.01.2024 року органом із сертифікації ТОВ «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ», за результатами розгляду товаросупровідних документів та/або маркування колісного транспортного засобу DAF CF 460 VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2015, робочий об`єм двигуна 12902 см3, ввезений на територію України ТОВ «КПП ЦЕНТР», встановлено: у даного колісного транспортного засобу встановлено відповідність за конструкцією вимогам правил ЄЕК ООН не нижче рівня «ЄВРО-5», про що складено довідку №19.01.2024-10 від 19.01.2024 року.

19.01.2024 року видано сертифікат EVRO.1 №PL/MF/AL 0515855 на автомобіль марки DAF CF 460, бувший у використанні, VIN: НОМЕР_1 .

02.02.2024 року декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230011365U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Умови поставки FCA (BE Zeebrugge) (графа 20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 4750,00 GBР (графа 22 декларації).

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209230011365U4, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №207570 від 26.10.2023 року; сертифікат про походження товару №PL/MF/AL 0515855 від 19.01.2024 року; калькуляція транспортних витрат №111 від 15.01.2024 року; свідоцтво реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23.05.2016 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №34/23 від 31.10.2023 року; платіжну інструкцію за чотири автомобіля від 08.11.2023 року.

02.02.2024 року за наслідками опрацювання вищевказаних документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 МК України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.».

У відповідь декларант позивача надіслав повідомлення, в якому просив завершити митне оформлення товару згідно поданих документів. Крім того, додав: інвойс на оплату, платіжну інструкцію за чотири автомобіля, довідку до платіжної інструкції, калькуляцію транспортних витрат, інтернет-пропозиції.

05.02.2024 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100067/1, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена. У митного органу наявна інформація щодо вищої вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- рахунок-фактура №207571 виставлено 26.10.2023 року, а зовнішньоекономічний договір купівлі продажу №34/23 від 31.10.2023 року, тобто операція купівлі-продажу товару передує даті укладення договору;

- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №34/23 від 31.10.2023 року укладено із ТОВ «КПП Центр», а у рахунку-фактурі №207570 (лівий верхній куток) у переліку адресатів вказано «S trans», однак інформація про будь-які відносини із заявленою фірмою відсутня;

- у п2.3 зовнішньоекономічного договору купівлі продажу №34/23 від 31.10.2023 року вказано, що транспортний засіб доставляється покупцеві на умовах FCA або СРТ, без зазначення конкретного місця.

Платіжна інструкція не може бути взята до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів. В даній платіжній інструкції містяться посилання на інші фактури. Цей документ неможливо прив`язати до даної поставки.

Інтернет-пропозиції не стосується конкретного автомобіля, а дата виставлення повідомлення - 30.01.2024 року, проте фактура датована 26.10.2023 року.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до ст.58 МК України, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ч.3-4 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу декларантом додатково надіслано наступні документи: каталог виробника товару (відсутня будь-яка цінова характеристика товару, який імпортується), а також документи, які дублюють уже надані.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України).

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація №23UA205170039997U2 від 12.12.2023 року, де вартість товару становить 22000,00 євро.».

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000338. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100067/1 від 05.02.2024 року.

Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100067/1 від 05.02.2024 року та похідну від нього картку відмови №UA209230/2024/000338, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст.246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 МК України).

Згідно ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами ст.49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч.ч.5, 7 ст.58 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У ч.5 ст.53 міститься положення, відповідно до якого забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст.55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.ч.4, 5 ст.55 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 МК України).

Згідно ч.ч.1, 2, та 4 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У п.2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема: неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі №207570 від 26.10.2023 року року в сумі 4750,00 GBР.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №24UA209230011365U4такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №207570 від 26.10.2023 року; сертифікат про походження товару №PL/MF/AL 0515855 від 19.01.2024 року; калькуляція транспортних витрат №111 від 15.01.2024 року; свідоцтво реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23.05.2016 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №34/23 від 31.10.2023 року; платіжну інструкцію за чотири автомобіля від 08.11.2023 року.

Втім, на думку відповідача, декларантом не було надано всіх обов`язкових документів у підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому Львівська митниця, при здійсненні митного контролю, запропонувала надати інші документи, що підтверджують оплату всіх складових заявленої митної вартості, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат); - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант таких документів не надав.

У зв`язку із цим, відповідач дійшов висновку про відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена, та, як наслідок, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/100067/1 від 05.02.2024 року із застосуванням другорядною методу №2ґ (резервний) у відповідності з вимогами ст.59 МК України. Підставами для його прийняття слугували наступні:

- рахунок-фактура №207570 виставлено 26.10.2023 року, а зовнішньоекономічний договір купівлі продажу №34/23 від 31.10.2023 року, тобто операція купівлі-продажу товару передує даті укладення договору;

- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №34/23 від 31.10.2023 року укладено із ТОВ «КПП Центр», а у рахунку-фактурі №207570 (лівий верхній куток) у переліку адресатів вказано «S trans», однак інформація про будь-які відносини із заявленою фірмою відсутня;

- у п2.3 зовнішньоекономічного договору купівлі продажу №34/23 від 31.10.2023 року вказано, що транспортний засіб доставляється покупцеві на умовах FCA або СРТ, без зазначення конкретного місця.

Надаючи оцінку спірному рішенню Митниці про коригування митної вартості товару в аспекті наведених у ньому обґрунтувань, суд виходить з того, що у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Суд не враховує як належний та достовірний доказ довідку від 02.02.2024 року, в якій повідомлялось про помилку в призначенні платежу у платіжній інструкції №8568 від 08.11.2023 року, адже цей документ виданий самим позивачем, тобто особою, яка зацікавлена у викладенні в ньому вигідних для себе відомостей, які не підтверджуються більше ніякими засобами доказування. Більше того, позивач не надав доказів надіслання такої довідки на адресу продавця (у будь-який спосіб).

Також, як видно з матеріалів справи, рахунок-фактура №207570 виставлено 26.10.2023 року, специфікацію до контракту видано 26.10.2023 року, а сам контракт укладено 31.10.2023 року.

Що стосується транспортних витрат, то згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA передбачено, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З «а». Також, за вказаних умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Згідно з п.А.4 розділу FCA продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поряд із цим, суд зауважує, що належного документального підтвердження того, що у даному випадку місце завантаження товарів є складом продавця, а отже і завантаження товарів на транспортний засіб здійснювалось за рахунок останнього, ні під час митного оформлення товарів, ні в подальшому в порядку ч.8 ст.55 МК України, позивачем надано не було.

На підтвердження транспортних витрат позивач надав виключно калькуляцію транспортних витрат від 15.01.2024 року, яка також видана ним особисто ТОВ «КПП ЦЕНТР».

Усе перелічене вище у своїй сукупності зумовлює висновок про те, що в даному випадку у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, а тому митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, чого позивачем зроблено не було.

В свою чергу, неподання позивачем витребуваних документів зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядного методу й на відмову у прийнятті поданої митної декларації.

Неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у п.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Стосовно доводів позивача про те, що рішення, про яке йдеться, не містить обґрунтувань щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості почергово, суд враховує таке.

Так, у п.33 цього рішення зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація №23UA205170039997U2 від 12.12.2023 року, де вартість товару становить 22000,00 євро.».

На думку суду, за встановлених у справі обставин недостовірності заявлених до митного оформлення відомостей щодо повноти декларування складових митної вартості товару, у даному випадку відсутність в оскаржуваному рішенні деталізованого та розгорнутого опису обставин, які унеможливлювали застосування методів визначення митної вартості товару почергово, не може слугувати єдиною підставою для скасування такого індивідуального акту. Митний орган, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, навів у своєму рішенні про коригування митної вартості товару причини, які унеможливлювали застосування жодного із попередніх методів визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.06.2023 року у справі №460/22765/22.

В аспекті доводів позивача суд також зауважує, що Митниця на етапі проведення консультацій з декларантом письмово повідомляла декларанта про відсутність інформації щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості спірного товару, і декларант у процедурі консультацій мав можливість відшукати та надати митному органу відповідну інформацію щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування попередніх методів визначення митної вартості ввезеного ним товару, проте, таких дій не вчинив.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку щодо наявності у митного органу правових підстав до коригування митної вартості заявленого позивачем до митного оформлення товару та, як наслідок, прийняття оскаржуваних у цій справі рішень: про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100067/1 від 05.02.2024 року та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000338.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення буде складено до 07.10.2024 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 07.10.2024 року.