Рішення

від 30.09.2024 по справі 380/16273/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року справа №380/16273/24

Зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Волявська В.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Качмара Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (місцезнаходження: вул. Валова, 20, м. Львів, 79006; код ЄДРПОУ: 26256659), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Начальника Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради ОСОБА_2 про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 08.07.2024 №0004/П0904.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірний припис прийнятий відповідачем з метою демонтажу до 29.07.2024 нібито самочинно влаштованого засклення відкритого балкону у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 . Зазначає, що його не було письмово повідомлено про занесення будинку АДРЕСА_3 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний договір не укладався. У свою чергу, без належного повідомлення власників житла, що їхній будинок занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, із визначенням нових правил, меж та режиму утримання такого об`єкта, власники законно діють в межах ЖК України, Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про захист прав споживачів».

Повідомляє, що спірний будинок побудований ще у 1927 році та потребував капітального ремонту, чого місцевою владою не забезпечено, а власники будинків №2, №7, №15, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 як могли закривали відкриті балкони заскленням, щоб не затікала вода і для утеплення квартир, що є обов`язком для власника житла - забезпечити схоронність будинку, як це вимагають норми ст.ст. 151, 152 ЖК України.

Враховуючи вищенаведене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 06.08.2024 виправлено допущену описку в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі №380/16273/24, за позовом ОСОБА_1 до Начальника Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування припису, де замість помилково зазначеної адреси та реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача - «(місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 )», зазначити - «(місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )».

29.08.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, за змістом якого позивач вказує про те, що має право на розгляд справи за правилами загального позовного провадження та знати дату, час і місце проведення судового засідання навіть за правилами спрощеного розгляду.

Ухвалою від 03.09.2024 призначено справу №380/16273/24 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні, що відбулося 16.09.2024 суд протокольною ухвалою замінив відповідача у справі з Начальника Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради ОСОБА_2 на Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

25.09.2024 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких вказує, що згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ще до внесення в Державний реєстр нерухомих пам`яток України, об`єктів, які набувають відповідного статусу, про це відповідний орган влади в письмовій формі повідомляє власника будинку про можливе внесення до Держаного Реєстру та одержання нового статусу. Частина 3 статті 14 Закону визначає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки. Частина 1 статті 14-1 Закону свідчить, що має визначатися також територія та спеціальний охоронний режим використання для Пам`ятки. Згідно зі статтею 17 Закону повинен бути документ, який посвідчує право власності на пам`ятку та в якому обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію. Стаття 23 Закону визначає обов`язковість укладання охоронного договору на відповідні об`єкти. Статтею 41 Закону передбачає виділення спеціальних коштів на фінансування охорони відповідного об`єкта культурної спадщини.

Водночас, будинок АДРЕСА_3 , в якому проживає ОСОБА_1 ніколи не був внесений в реєстр пам`яткок та з часу існування з 1927 року жодного капітального чи середнього ремонту самого будинку не існувало, але за допомогою рішень суду з 2000 року вдалося відремонтувати тільки дах будинку АДРЕСА_3 та за кошти власників кв. АДРЕСА_6 проводили інші ремонти, в тому числі балконів, щоб вода не затікала в квартири АДРЕСА_6 . Вважає, що якщо б будинок АДРЕСА_3 був внесений в реєстр, як пам`ятка, то про це мали свідчити документи, видані власникам кв. АДРЕСА_6 , укладені охоронні договори та спеціальні кошти на ремонт всього будинку і території цієї пам`ятки, однак цього не існує.

Від відповідача 30.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 14 від 18.01.2021 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» віллу родини Лучкевичів (охоронний № 5078/19-Лв), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення.

Згідно довідки № 5 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації (копія додається), власником квартири кв. АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . Оскаржуваним приписом Управління охорони історичного середовища ЛМР від 08.07.2024 № 0004/П0904 встановлено, що власником вищезгаданої квартири самочинно влаштовано засклення відкритого балкону та антену супутникового телебачення з кріпленнями та допоміжними елементами, що розташовані на фасаді будинку пам`ятки культурної спадщини.

Відповідно до п. 4.1.37 Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 29.03.2024 №483, до компетенції управління належать такі повноваження, зокрема: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та у зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проєктів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дозволів або з відхиленням від них на підставі відповідних нормативно-правових актів органів охорони культурної спадщини вищого рівня; складання протоколів про адміністративні правопорушення та формування адміністративних справ у сфері охорони культурної спадщини.

Враховуючи вищенаведене, вважає, що приймаючи оскаржуване рішення (припис), Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради виконувалися повноваження щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини та вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам`ятки, здійснювався огляд пам`ятки архітектури та перевірка належного утримання та використання пам`ятки архітектури, шляхом проведення візуального огляду та перевірку електронної бази даних, а не проводилася перевірка господарської діяльності позивача. Відтак, просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 18.01.2021 №14 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» у Львівській області згідно з переліком, відповідно до додатку.

Додатком до вказаного вище наказу визначено перелік пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, серед яких за №1108 вказана вілла родини Лучкевичів 20-років ХХ століття, місцезнаходження АДРЕСА_3 , пам`ятка архітектури, взята під охорону Розпорядженням представника президента України №374 від 15.04.1994, охоронний №5078/19-Лв.

08.07.2024 Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради за результатами проведеного обстеження, з метою захисту об`єкта культурної спадщини (пам`ятки культурної спадщини), а саме вілли родини Лучкевичів, охоронний №5078/19-Лв, наказ Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 18.01.2021 №14, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 видано припис, у якому від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 вимагається в термін до 29.07.2024 демонтувати самочинно влаштоване засклення відкритого балкону та антену супутникового телебачення з кріпленнями та допоміжними елементами, розташовані на фасаді будинку пам`ятки культурної спадщини. Про виконання вимог цього припису негайно письмово повідомити Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Вважаючи такий припис протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду з вимогами про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами четвертою, п`ятою статті 54 Конституції України закріплено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66 Конституції України).

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-III).

Згідно з абзацами другим, третім преамбули до вищезгаданого Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У абзацах третьому, двадцять другому статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» надано визначення таким термінам:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 цього ж Закону до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (пункт 11 частини другої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

За приписами частин 2, 3 статті 14 вищенаведеного Закону об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

За змістом статті 17 Закону № 1805-III пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

У документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

Статтею 22 Закону № 1805-III встановлено, що пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Згідно з ст. 23 Закону № 1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Режими використання пам`ятки визначаються науково-проектною (науково-дослідною) документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режимів використання пам`ятки приймається:

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо пам`яток національного значення;

органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо пам`яток місцевого значення.

Порядок визначення режимів використання пам`яток та затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До визначення у встановленому порядку режиму використання пам`ятки відповідно до частини другої цієї статті режим використання пам`ятки встановлюється відповідно до режимів використання, рекомендованих в обліковій документації або в охоронному договорі.

У разі невизначення режиму використання пам`ятки в обліковій документації, охоронному договорі на пам`ятці допускаються лише консервація, реставрація, музеєфікація, ремонт, пристосування.

Відомості про режими використання пам`ятки (у тому числі режими, встановлені відповідно до абзаців першого і другого цієї частини) вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як обмеження у використанні земель.

Забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1805-III передбачено, що у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Згідно з ст. 30 Закону № 1805-III органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Так, як вже йшлося вище, Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 18.01.2021 №14 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» у Львівській області згідно з переліком, відповідно до додатку.

Додатком до вказаного вище наказу визначено перелік пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, серед яких за №1108 вказана вілла родини Лучкевичів 20-років ХХ століття, місцезнаходження вул. П. Мирного, 19, м. Львів, пам`ятка архітектури, взята під охорону Розпорядженням представника президента України №374 від 15.04.1994, охоронний №5078/19-Лв.

Також зазначеним наказом зобов`язано Львівську обласну державну адміністрацію поінформувати власників об`єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; протягом 2021 року забезпечити приведення облікової документації на пам`ятки, занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, у відповідність до цього наказу; забезпечити формування облікових справ на пам`ятки культурної спадщини у паперовій та електронній формах; у місячний строк визначити межі та режими використання території пам`яток; до прийняття в установленому порядку рішення про визначення меж території і режимів використання пам`яток культурної спадщини згідно з переліком, що додається до цього наказу: межі території визначити відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу IV Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 р. № 158; режим використання пам`яток культурної спадщини встановлювати відповідно до рекомендованих в обліковій документації режимів використання.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 року за № 528/23060, затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини.

Розділом ІХ вказаного порядку визначено особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Згідно з пунктами 1, 5 розділу ІХ Порядку Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом:

пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення;

інших пам`яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Про занесення до Реєстру пам`ятки Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів, повідомляє уповноважений орган, який в свою чергу у п`ятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення інформує власника цієї пам`ятки або уповноваженого(ої) ним органу (особи) про прийняті рішення та особливості здійснення права власності на пам`ятку рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що таке повідомлення переслідує мету - довести до відома власника нерухомого майна той факт, що це майно набуло спеціального охоронного статусу, який передбачений законодавством про охорону культурної спадщини, і що з дня набуття такого статусу цим майном у суб`єкта власності виникають певні права та обов`язки, закріплені у законі.

Беручи до уваги вищевикладене, можна стверджувати, що отримання власником пам`ятки повідомлення відповідного органу охорони культурної спадщини про включення такої до Реєстру об`єктів культурної спадщини та особливості здійснення права власності на таку пам`ятку тотожне обізнаності суб`єкта власності на пам`ятку про ці обставини.

Лише той власник об`єкта культурної спадщини, який обізнаний про наявність такого статусу, може усвідомлювати виникнення у нього відповідних обов`язків, у тому числі й щодо укладення на цей об`єкт охоронного договору та особливості здійснення права власності на нього.

Схожа правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 320/5145/23.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про те, що будинку АДРЕСА_3 , в якому знаходиться його квартира був занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Також в матеріалах справи відсутні відомості про те, що на виконання вимог ч. 3 ст. 14 Закону №1805-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видав власнику пам`ятки свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

В ході розгляду даної справи відповідачем жодним чином не обґрунтовано, чи приводилася на виконання Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 №14 облікова документація на будинок АДРЕСА_3 у відповідність до цього наказу, чи забезпечено формування облікової справи на таку пам`ятку у паперовій та електронній формах, чи визначено межі та режими використання території відповідної пам`ятки та чи доведена відповідна інформація до позивача.

Наведені вище обставини очевидно вплинули на обізнаність позивача про необхідність дотримання норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» при здійсненні ремонту такого будинку.

При цьому, відповідачем не встановлено, коли саме було здійснено засклення відкритого балкону та змонтовано антену супутникового телебачення будинку АДРЕСА_3 , зокрема до, чи після занесення такого будинку до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та за яких обставин.

Крім того, як слідує з оскаржуваного припису від 08.07.2024 №0004/П0904, такий винесений за результатами проведеного обстеження, поряд з цим в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем відповідного обстеження, відсутні будь-які фото-, відео- матеріали (окрім фотографій, наданих самим же позивачем), акти здійснюваного охоронюваного заходу, ким та коли такий здійснювався, чи залучався до такого заходу ОСОБА_1 як співвласник об`єкта культурної спадщини.

Отже, вихід осіб, які проводили обстеження за місцем знаходження об`єкта культурної спадщини за адресою: будинку АДРЕСА_3 не документований жодним розпорядчим актом, позивача про проведення заходу не повідомлено, жодних пояснень від нього не отримано, за наслідками контрольного заходу акту обстеження не складалося, протилежного матеріали справи не містять.

Встановлені судом обставини безальтернативно свідчить про порушення відповідачем принципу обґрунтованості при прийнятті спірного припису.

Обґрунтування, як визначальна властивість акту індивідуальної дії, спрямована на формування юридичної визначеності рішень суб`єктів владних повноважень. Відсутність пояснень, що підкріплюються відповідними доказами нівелює правомірність акту індивідуальної дії.

Узагальнюючи вищевикладене, суд не заперечує обов`язку позивача дотримуватися всіх вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини, проте, здійснення відповідачем вказаних контрольних заходів має відповідати вимогам, передбаченим Законом №1805-III та прийнятим на його основі нормативно-правовим актам, зокрема в частині належного повідомлення останнього про занесення його будинку до Реєстру об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуваний припис від 08.07.2024 №0004/П0904, суд дійшов висновку, що такий прийнято відповідачем без дотримання передбачених статтею 2 КАС України принципів, зокрема не обґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому повинен бути скасований.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 08.07.2024 №0004/П0904.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (місцезнаходження: вул. Валова, 20, м. Львів, 79006; код ЄДРПОУ: 26256659) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2024.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна