Рішення

від 04.10.2024 по справі 380/14378/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 рокусправа № 380/14378/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Козак-Буд» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Козак-Буд» (79052, м. Львів, вул. Широка, 82, кв. 52; код ЄДРПОУ 37613367) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA209000/2024/000001/2 від 02.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» Львівської митниці Державної митної служби України №UA209150/2024/000002;

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA209000/2024/000002/24 від 02.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» Львівської митниці Державної митної служби України №UA209150/2024/000001 (UA209150/2024/000003).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000001/2 від 02.01.2024 та №UA209000/2024/000002/24 від 02.01.2024, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2024/000002 та №UA209150/2023/000003. Вважає такі рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст.57 Митного кодексу України щодо порядку визначення митної вартості товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Однак, відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 12.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 22.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

05.08.2024 за вх.№59586 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання митної декларації №23UA209150015053U1 від 29.12.2023 було встановлено наступне:

- відповідно до розділу 6 «Умови платежів» контракту № 2017/06/27 від 29.01.2018 (далі Контракт) не зазначено чітких умов оплати за товар та не визначено яким документом будуть встановлені умови оплати за товар;

- у п. 1.1. Контракту, вказано, що товар постачається на умовах СРТ Буськ. Проте, далі в тексті вказано, що всі затрати і оплати транспорту по "український" бік кордону сплачує Покупець, що не відповідає заявленим умовам поставки; - висновок Львівської ТПП № 19-09/314 від 04.04.2023 не стосується оцінюваної партії товару (зауваження до даного висновку були вказані у рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2023/000078/2 від 17.04.2023);

- платіжні доручення від 01.02.2023, № 1 від 01.08.2023, № 2 від 04.08.2023, № 54629815 від 27.10.2023 не містять реквізитів, що дозволили б їх ідентифікувати із імпортованою партією товарів;

- подане рішення Львівського окружного адміністративного суду № 380/18791/22 не стосується імпортованої партії товару та стосуються рішень про коригування митної вартості винесених іншим митним органом.

На вимогу митного органу декларантом надіслано документи, що були надані одразу із поданою до митного оформлення декларацією та не роз`яснюють і не усувають виявлені розбіжності.

За результатами опрацювання митної декларації №23UA209150000009U5 від 01.01.2024 було встановлено наступне:

- відповідно до розділу 6 «Умови платежів» контракту № 2017/06/27 від 29.01.2018 (далі Контракт) не зазначено чітких умов оплати за товар та не визначено яким документом будуть встановлені умови оплати за товар;

- у п. 1.1. Контракту, вказано, що товар постачається на умовах СРТ Буськ. Проте, далі в тексті вказано, що всі затрати і оплати транспорту по "український" бік кордону сплачує Покупець, що не відповідає заявленим умовам поставки;

- висновок Львівської ТПП № 19-09/314 від 04.04.2023 не стосується оцінюваної партії товару (зауваження до даного висновку були вказані у рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2023/000078/2 від 17.04.2023);

- платіжні доручення від 01.02.2023, №1 від 01.08.2023 та №2 від 04.08.2023, № 54629815 від 27.10.2023 не містять реквізитів, що дозволили б їх ідентифікувати із імпортованою партією товарів;

- подане рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/18791/22 не стосується імпортованої партії товару та стосуються рішень про коригування митної вартості винесених іншим митним органом.

На вимогу митного органу декларантом надіслано документи, що були надані одразу із поданою до митного оформлення декларацією та не роз`яснюють і не усувають виявлені розбіжності.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

29.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Козак-Буд» (покупець) та компанією «PCM spolka z ograniczona odpowidzialnoscia» (продавець) укладений договір про спільну співпрацю міжнародної купівлі-продажу №2017/06/27, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим договором продавець зобов`язується продати покупцю, а покупець зобов`язується придбати у продавця на умовах СРТ м.Львів-Буськ Львівської обл. (відповідно до ІНКОТЕРМС) товари відповідно до інвойсів, доданими до товаросупровідних документів.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №2017/06/27 від 29.01.2018 позивачем здійснено поставку товару. Згідно з Рахунком-проформою 4/SE/12/2023 від 22/12/2023 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 8191,92 Євро.

ТзОВ «Козак-Буд», з метою митного оформлення вказаного товару подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209150015053U1 від 29.12.2023, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю разом з митною декларацією № 23UA209150015053U1 в якості підстави для застосування основного методу надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- рахунок-проформа №FPF/30/2023 від 31.07.2023;

- рахунок-проформа №FPF/39/2023 від 27.10.2023;

- рахунок-проформа №FPF/5/2023 від 01.02.2023;

- рахунок-фактура (iнвойс) № 4/SE/12/2023 від 22.12.2023;

- автотранспортна накладна № б/н від 22.12.2023;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT0167998 від 22.12.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 04.08.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару ПД від 01.02.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару ПД №2 від 04.08.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару ПД №54629815 від 27.10.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару ПД1 від 01.08.2023;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19-09/3014 від 04.04.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.09.2019;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №2017/06/27 від 29.01.2018;

- договір про надання послуг митного брокера №114 від 21.10.2022;

- MДUA403030027041U4 від 02.12.2022;

- акт звірки №13 10 2023- 08- 11-2 від 08.11.2023;

- акт звірки від 22.08.2023;

- ВН №29 від 24.08.2023; ВН №37 від 30.08.2023; ВН №39 від 06.09.2023; ВН №41 від 18.09.2023;

- інші некласифіковані документи М22UA403030023521U7 від 02.11.2023;

- інші некласифіковані документи МДUA403030/2022/023613 від 31.10.2022;

- інші некласифіковані документи ПН №4 від 30.08.2023;

- інші некласифіковані документи ПН №7 від 25.07.2023;

- інші некласифіковані документи Податкова накладна №1 від 06.09.2023;

- інші некласифіковані документи Податкова накладна №3 від 18.09.2023;

- інші некласифіковані документи Прибуткова накладна № 45 від 20.10.2023;

- інші некласифіковані документи Прибуткова накладна №26 від 25.07.2023;

- рішення у справі №380/18791/22 від 23.06.2023;

- копія митної декларації країни відправлення №23PL402010E1912487 від 22.12.2023.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч. 3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано документи, які були подані із митною декларацією.

За результатами розгляду електронної митної декларації № 23UA209150015053U1 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000001/2 від 02.01.2024.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000001/2 від 02.01.2024, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За результатами встановлено наступне:

- відповідно до розділу 6 «Умови платежів» контракту №2017/06/27 від 29.01.2018 (далі Контракт) не зазначено чітких умов оплати за товар та не визначено яким документом будуть встановлені умови оплати за товар;

- у п. 1.1. Контракту, вказано, що товар постачається на умовах СРТ Буськ. Проте, далі в тексті вказано, що всі затрати і оплати транспорту по "український" бік кордону сплачує Покупець, що не відповідає заявленим умовам поставки;

- висновок Львівської ТПП № 19-09/314 від 04.04.2023 не стосується оцінюваної партії товару (зауваження до даного висновку були вказані у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2023/000078/2 від 17.04.2023);

- платіжні доручення від 01.02.2023, №1 від 01.08.2023 та №2 від 04.08.2023, № 54629815 від 27.10.2023 не містять реквізитів, що дозволили б їх ідентифікувати із імпортованою партією товарів;

- подане рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/18791/22 не стосується імпортованої партії товару та стосуються рішень про коригування митної вартості винесених іншим митним органом.

Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: "Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини".

Додатково декларантом надіслано документи, що були надані одразу із поданою до митного оформлення декларацією та не роз`яснюють і не усувають виявлені розбіжності.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA206070/2023/010057 від 13.10.2023 - де митна вартість такого товару становить 1,66 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2024/000002.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000001/2 від 02.01.2024.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №2017/06/27 від 29.01.2018 позивачем здійснено поставку товару. Згідно з Рахунком-проформою 3/SE/12/2023 від 21/12/2023 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 8278,80 Євро.

ТзОВ «Козак-Буд», з метою митного оформлення вказаного товару подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209150000009U5 від 01.01.2024, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю разом з митною декларацією № 23UA209150000009U5 в якості підстави для застосування основного методу надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- рахунок-проформа № FPF/30/2023 від 31.07.2023;

- рахунок-проформа № FPF/39/2023 від 27.10.2023;

- рахунок-проформа № FPF/5/2023 від 01.02.2023;

- рахунок-фактура (iнвойс) №3/SE/12/2023 від 21.12.2023;

- автотранспортна накладна № б/н від 21.12.2023;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT0167997 від 21.12.2023;

- банківський платіжний документ SWIFT від 04.08.2023;

- банківський платіжний документ від 01.02.2023;

- банківський платіжний документ №2 від 04.08.2023

- банківський платіжний документ, № 54629815 від 27.10.2023;

- банківський платіжний документ від 01.08.2023;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19-09/3014 від 04.04.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.09.2019;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №2017/06/27 від 29.01.2018;

- договір про надання послуг митного брокера №114 від 21.10.2022;

- інші некласифіковані документи ДUA403030027041U4 від 02.12.2022;

- інші некласифіковані документи Акт звірки №13 10 2023- 08- 11-2 від 08.11.2023;

- інші некласифіковані документи Акт звірки від 22.08.2023;

- ВН №29 від 24.08.2023; ВН №37 від 30.08.2023; ВН №39 від 06.09.2023;ВН №41 від 18.09.2023;

- інші некласифіковані документи МД22UA403030023521U7 від 02.11.2023; МДUA403030/2022/023613 від 31.10.2022;

- інші некласифіковані документи ПН №4 від 30.08.2023; ПН №7 від 25.07.2023; ПН №1 від 06.09.2023; НП №3 18.09.2023;

- інші некласифіковані документи прибуткова накладна № 45 від 20.10.2023; прибуткова накладна №26 від 25.07.2023;

- судове рішення у справі №380/18791/22 від 23.06.2023;

- копія митної декларації країни відправлення №23PL402010E1906967 від 21.12.2023.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч. 3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано документи, які були подані із митною декларацією.

За результатами розгляду електронної митної декларації № 23UA209150000009U5 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000002/2 від 02.01.2024.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000002/2 від 02.01.2024, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За результатами встановлено наступне:

- відповідно до розділу 6 «Умови платежів» контракту №2017/06/27 від 29.01.2018 (далі Контракт) не зазначено чітких умов оплати за товар та не визначено яким документом будуть встановлені умови оплати за товар;

- у п. 1.1. Контракту, вказано, що товар постачається на умовах СРТ Буськ. Проте, далі в тексті вказано, що всі затрати і оплати транспорту по "український" бік кордону сплачує Покупець, що не відповідає заявленим умовам поставки;

- висновок Львівської ТПП № 19-09/314 від 04.04.2023 не стосується оцінюваної партії товару (зауваження до даного висновку були вказані у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2023/000078/2 від 17.04.2023);

- платіжні доручення від 01.02.2023, №1 від 01.08.2023 та №2 від 04.08.2023, № 54629815 від 27.10.2023 не містять реквізитів, що дозволили б їх ідентифікувати із імпортованою партією товарів;

- подане рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/18791/22 не стосується імпортованої партії товару та стосуються рішень про коригування митної вартості винесених іншим митним органом.

Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: "Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини".

Додатково декларантом надіслано документи, що були надані одразу із поданою до митного оформлення декларацією та не роз`яснюють і не усувають виявлені розбіжності.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA206070/2023/010057 від 13.10.2023 - де митна вартість такого товару становить 1,66 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209150/2024/000001.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000002/2 від 02.01.2024.

Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією №23UA209150015053U1 документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-проформа №FPF/30/2023 від 31.07.2023; рахунок-проформа №FPF/39/2023 від 27.10.2023; рахунок-проформа №FPF/5/2023 від 01.02.2023; рахунок-фактура (iнвойс) № 4/SE/12/2023 від 22.12.2023; автотранспортна накладна № б/н від 22.12.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT0167998 від 22.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 04.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару ПД від 01.02.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару ПД №2 від 04.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару ПД №54629815 від 27.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару ПД1 від 01.08.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19-09/3014 від 04.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.09.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) №2017/06/27 від 29.01.2018; договір про надання послуг митного брокера №114 від 21.10.2022; MДUA403030027041U4 від 02.12.2022; акт звірки №13 10 2023- 08- 11-2 від 08.11.2023; акт звірки від 22.08.2023; ВН №29 від 24.08.2023; ВН №37 від 30.08.2023; ВН №39 від 06.09.2023; ВН №41 від 18.09.2023; інші некласифіковані документи М22UA403030023521U7 від 02.11.2023; інші некласифіковані документи МДUA403030/2022/023613 від 31.10.2022; інші некласифіковані документи ПН №4 від 30.08.2023; інші некласифіковані документи ПН №7 від 25.07.2023; інші некласифіковані документи податкова накладна №1 від 06.09.2023; інші некласифіковані документи податкова накладна №3 від 18.09.2023; інші некласифіковані документи прибуткова накладна № 45 від 20.10.2023; інші некласифіковані документи прибуткова накладна №26 від 25.07.2023; рішення у справі №380/18791/22 від 23.06.2023; копія митної декларації країни відправлення №23PL402010E1912487 від 22.12.2023.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією № 23UA209150000009U5 документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-проформа № FPF/30/2023 від 31.07.2023; рахунок-проформа № FPF/39/2023 від 27.10.2023; рахунок-проформа № FPF/5/2023 від 01.02.2023; рахунок-фактура (iнвойс) №3/SE/12/2023 від 21.12.2023; автотранспортна накладна № б/н від 21.12.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT0167997 від 21.12.2023; банківський платіжний документ SWIFT від 04.08.2023; банківський платіжний документ від 01.02.2023; банківський платіжний документ №2 від 04.08.2023 банківський платіжний документ, № 54629815 від 27.10.2023; банківський платіжний документ від 01.08.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19-09/3014 від 04.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.09.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №2017/06/27 від 29.01.2018; договір про надання послуг митного брокера №114 від 21.10.2022; інші некласифіковані документи ДUA403030027041U4 від 02.12.2022; інші некласифіковані документи Акт звірки №13 10 2023-08-11-2 від 08.11.2023; інші некласифіковані документи Акт звірки від 22.08.2023; ВН №29 від 24.08.2023; ВН №37 від 30.08.2023; ВН №39 від 06.09.2023;ВН №41 від 18.09.2023; інші некласифіковані документи МД22UA403030023521U7 від 02.11.2023; МДUA403030/2022/023613 від 31.10.2022; інші некласифіковані документи ПН №4 від 30.08.2023; ПН №7 від 25.07.2023; ПН №1 від 06.09.2023; НП №3 18.09.2023; інші некласифіковані документи прибуткова накладна № 45 від 20.10.2023; прибуткова накладна №26 від 25.07.2023; судове рішення у справі №380/18791/22 від 23.06.2023; копія митної декларації країни відправлення №23PL402010E1906967 від 21.12.2023.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт №2017/06/27 від 29.01.2018 та доповнення до контракту №2 від 20.09.2019 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунки-фактури визначають вартість товару.

Додатково позивачем було надано копії митних декларацій країни відправлення.

Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Щодо твердження митного органу про те, що контракт не містить чітких умов оплати за товар, а у фактурі не обумовлено про умови та терміни платежів, суд зазначає таке.

В постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що у поданих декларантом позивача документах не зазначено відомостей про умови та терміни оплати.

Щодо твердження відповідача про те, що сума, яка зазначена у вказаних банківських документах, не відповідає сумі у відповідних проформах суд зазначає, що рахунки-проформи є попередніми документами і не є обов`язковими, передбаченими законодавством документами для визначення числового значення митної вартості, так як суми перераховані згідно з цими рахунками-проформами є авансовими платежами для оплати товарів за зовнішньо-економічним контрактом №2017/06/27 від 29.01.2018.

Крім цього, при митному оформленні товарів позивачем були надані відповідачу і інші платіжні, розрахункові і бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару.

Щодо посилань відповідача на те, що висновок Львівської ТПП № 19-09/314 від 04.04.2023 не стосується оцінюваної партії товару, суд звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Відповідна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20.

Разом з цим, необхідно враховувати, що умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Продавець також зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

В обов`язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

При цьому, умови поставки CPT Буськ, Україна (Incoterms 2010) не передбачають зобов`язань покупця щодо транспортування.

Отже, за умовами поставки CPT м. Буськ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов`язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м.Буськ, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Буська, Україна. Тому, вартість транспортування, перевантаження, транзитного перевезення товару включено до його договірної ціни, що виключає обов`язок позивача надавати підтвердження розміру таких витрат та свідчить про необґрунтованість висновків відповідача у цій частині.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17. За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії»[ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що "принцип юридичної визначеності" означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товару №UA20900/2024/00001/2 від 02.01.2024 та №UA20900/2024/00002/2 від 02.01.2024, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

З огляду на похідний характер карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2024/000002 та №UA209150/2024/000001, такі теж є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Так, у прохальній частині позовної заяви, позивач просить стягнути 10000,00 грн за надання правової допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/21030/21, а також від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.

Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи викладене, оскільки дана справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судових дебатів, то позивач повинен був подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, або ж заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення - до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №380/3999/21, яку суд в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України враховує при вирішенні поданої заяви.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22 колегія суддів вказала, що «…під час розгляду справи судом першої інстанції останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п`ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

…

Відповідно, в межах ключового питання у цій справі під час перевірки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності): (1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів».

Таким чином, оскільки в позовній заяві позивач просить витрати на правову допомогу покласти на відповідача (п. 5 прохальної частини позову), при цьому не заявив відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, зазначене унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати.

Застосовуючи зазначені висновки Верховного Суду до правовідносин, що виникли у цій справі, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

При цьому, доказів на підтвердження понесених судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн позивачем до позову та під час судового розгляду не долучено, як і не долучено відповідної заяви про необхідність надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Щодо сплачених позивачем 1800,00 грн, за отримані послуги з перекладу документів, суд зазначає, що такий вид послуг не належать до витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які визначені статтею 134 КАС України. Разом з тим суд у порядку статті 71 КАС України перекладача до участі у справі не допускав (не призначав), а відтак витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розумінні статті 137 КАС України, які б підлягали відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у цій справі відсутні.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати зі сплатити судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Козак-Буд» (79052, м. Львів, вул. Широка, 82, кв. 52; код ЄДРПОУ 37613367) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000001/2 від 02.01.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209150/2024/000002.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000002/2 від 02.01.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209150/2024/000001.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Козак-Буд» судовий збір в сумі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна