Рішення

від 26.09.2024 по справі 380/17251/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 рокусправа № 380/17251/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Карп`як О.О.,

секретар судового засіданняМарисенко С.П.,

за участю:

представника позивача Хиляк І.М.,

представника відповідача Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ядзакі Україна до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ядзакі Україна (код ЄДРПОУ 32269989, місцезнаходження: 89424, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Минай, вул. Туряниці, буд. 7, далі позивач; ТзОВ Ядзакі Україна) до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44045187, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ 224/33-00-07-01, №225/33-00-07-01 від 05.04.2023 року,

№ 326/33000701, № 328/33000701 від 04.05.2023 року,

№ 369/33000701, № 370/33000701 від 10.05.2023 року,

№ 475/33000701, № 476/33000701 від 23.06.2023 року,

№ 486/33000701, № 487/33000701 від 26.06.2023 року.

Ухвалою від 31.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 10.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 29.08.2023 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 18.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено документальні позапланові перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень 2023 року. За результатами перевірок відповідач вказує на не нарахування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з наданням послуг з безоплатного користування майном за операціями з контрагентом ТОВ «Унгвайер». Вказує, що за фактичними обставинами спірних правовідносин та відповідно до умов договору, ТОВ «Унгвайєр» не отримувало права користування приміщеннями та обладнання позивача. Ані умовами договору, ані іншими документами не передбачено надання ТОВ «Унгвайер» права використання обладнання позивача, його виробничих приміщень чи будь якого іншого майна. Предметом договору є саме послуга з надання персоналу для виготовлення продукції, а не виготовлення кінцевого продукту чи його складових. Одиницею виміру наданих послуг є кількість годин, відпрацьованих наданим персоналом, а не кількість виготовленої продукції. Використання виробничих площ та обладнання, на якому працівники контрагента здійснюють виготовлення продукції для позивача, охоплюється умовами договору, є невід`ємною частиною процесу надання послуг, і не передбачає надання ТОВ «Унгвайер» майнових прав на таке спорядження, обладнання чи приміщення позивача. У позивача відсутній обов`язок для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних, оскільки відсутній факт здійснення господарських операцій з надання в безоплатне користування майна. Позивач не вчиняв жодних дій та не мав умислу на завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, а відповідно відсутні підстави для притягнення його до відповідальності та винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

ТзОВ Ядзакі Україна та ТзОВ УНГВАЙЕР, використавши модель аутстафінгу, правомірно уклали договір, предметом якого є саме послуга з надання персоналу - направлення у розпорядження отримувача послуг фізичних осіб для виконання визначених договором функцій. Цей договір прямо передбачає ділову мету для обох підприємств. Надання ТзОВ Ядзакі Україна залученому від ТзОВ УНГВАЙЕР персоналу доступу до приміщення та виробничого обладнання для використання під час виготовлення продукції пов`язано винятково з даною послугою, а тому є невід`ємною та необхідною частиною процесу надання послуги, і не передбачає надання ТОВ УНГВАЙЕР (як окремій юридичній особі) або направленим працівникам (як окремим фізичним особам) майнових прав на таке обладнання та приміщення ТзОВ Ядзакі Україна чи можливості використовувати їх на правах орендаря (або позичальника).

Фактичними обставинами підтверджується здійснення ТзОВ Ядзакі Україна з ТзОВ УНГВАЙЕР виключно господарських операцій щодо отримання послуг з надання персоналу. Натомість відсутні будь-які фактичні обставини, договірні умови, первинні документи, які б вказували на нібито надання ТзОВ Ядзакі Україна у безоплатне користування майна. ТзОВ Ядзакі Україна за операціями з надання персоналу за Договором нараховано податкові зобов`язання з ПДВ у розмірах та у порядку, передбаченому законодавством. Тому нарахування ПДВ за нібито надання в безоплатне користування майно, як того вимагає відповідач, фактично є повторним нарахуванням ПДВ в рамках однієї операції з надання персоналу, а отже, є протиправним.

Отже, висновки відповідача про надання ТзОВ Ядзакі Україна в безоплатне користування обладнання та приміщень не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам справи та є результатом неналежного дослідження усіх обставин правовідносин.

12.09.2023 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила ті ж аргументи, що й у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити повністю.

Заперечення відповідача:

30.08.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА отримує послуги з виготовлення продукції, за допомогою персоналу ТзОВ УНГВАЙЕР (тобто осіб, задіяних у наданні послуг по договору, які перебувають у трудових та/або цивільно-правових відносинах із ТзОВ УНГВАЙЕР) на виробничих потужностях, які належать ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА. Враховуючи це, ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА надає в безоплатне користування майно, а саме виробничі площі та обладнання на якому здійснюється виготовлення продукції, працівниками ТзОВ УНГВАЙЕР. Перевіркою встановлено, що на безоплатно надане майно ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість та не включено до складу податкових зобов`язань за листопад 2022, грудень 2022, січень 2023, лютий 2023, березень 2023. Таким чином, на порушення вимог п.185.1, 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2022 на суму 245557,08 грн., за грудень 2022 в сум 258396,46 грн., за січень 2023 в сумі 296759,12 грн., за лютий 2023 в сумі 262973,22 грн., за березень в сумі 254700,92 грн. Проведеною перевіркою за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 встановлення порушення позивачем реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/ розрахунку коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем не зареєстровано в єдиному реєстрі податкові накладні протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, а саме податкові накладні на вартість безоплатно наданих послуг по оренді майна. Відтак вважає, що спірні податкові повідомлення рішення винесено правомірно та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 07.02.2023 №20/33-00-07-01, №21/33-00-07-01, виданих Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та наказу від 18.01.2023 №15, працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ядзакі Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022, від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 01.03.2023 №101/33-00-07-01/32269989 (далі акт перевірки №1). Перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 245557,08 грн.;

-п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу за листопад 2022 на суму ПДВ 245557,08 грн.

На підставі акту перевірки від 01.03.2023 №101/33-00-07-01/32269989 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.04.2023:

-№224/33-00-07-01, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2022 року в розмірі 245557,08 грн.;

-№225/33-00-07-01, яким застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 122778,54 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 05.04.2023, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України. За наслідками розгляду вказаної скарги, винесено рішення від 29.06.2023 №17310/6/99-00-06-01-01-06, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а скаргу без задоволення.

На підставі направлень від 01.03.2023 №39/33-00-07-01, від 13.03.2023 №51/33-00-07-01, виданих Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та наказу від 01.03.2023 №50, працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ядзакі Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022, від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 27.03.2023 №179/33-00-07-01/32269989 (далі акт перевірки №2). Перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 258396,46 грн.;

-п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку:

податкові накладні на загальну суму 1550378,76 грн., в т.ч. ПДВ 258396,46 грн.;

податкові накладні на загальну суму 4549878,30 грн., в т.ч. ПДВ на суму 758313,05 грн.

На підставі акту перевірки від 27.03.2023 №179/33-00-07-01/32269989 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.05.2023:

-№326/33000701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2022 року в розмірі 258396,46 грн.;

-№328/33000701, яким застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 129198,23 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 04.05.2023, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України. За наслідками розгляду вказаної скарги, винесено рішення від 07.07.2023 №8292/6/99-00-06-01-01-06, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а скаргу без задоволення.

На підставі направлень від 28.03.2023 №65/33-00-07-01, №66/33-00-07-01, виданих Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та наказу від 17.03.2023 №70, працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ядзакі Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023, від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 19.04.2023 №243/33-00-07-01/32269989 (далі акт перевірки №3). Перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 296759,12 грн.;

-п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку податкові накладні на загальну суму 1780554,72 грн., в т.ч. ПДВ 296759,12 грн.

На підставі акту перевірки від 19.04.2023 №243/33-00-07-01/32269989 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.05.2023:

-№370/33000701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2023 року в розмірі 296759,12 грн.;

-№369/33000701, яким застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 148379,56 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 10.05.2023, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України. За наслідками розгляду вказаної скарги, винесено рішення від 07.07.2023 №8292/6/99-00-06-01-01-06, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а скаргу без задоволення.

На підставі направлень від 27.04.2023 №86/33-00-07-01, №87/33-00-07-01, виданих Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та наказу від 18.04.2023 №91, працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ядзакі Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023, від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 17.05.2023 №343/33-00-07-02/32269989 (далі акт перевірки №4). Перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 305654,55 грн.;

-пп. «б» п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) (рядок 3Д3) за лютий 2023 на загальну суму 998594,88 грн.;

-п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» занижено обсяги постачання (без податку на додану вартість), колонка А декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року на суму 86 180 грн.;

-п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку податкові накладні: на загальну суму 1 577 839,32 грн., в т.ч. ПДВ 262973,22 грн.; на загальну суму 256 088,00 грн., в т.ч. ПДВ 42681,33 грн.; на суму 1812674 грн. (обсяг постачання без ПДВ).

На підставі акту перевірки від 17.05.2023 №343/33-00-07-02/32269989 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.06.2023:

-№475/33-00-07-02, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2023 року в розмірі 262973,22 грн.;

-№476/33-00-07-02, яким застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 131486,61 грн.

На підставі направлень від 17.05.2023 №115/33-00-07-01, №116/33-00-07-01, виданих Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та наказу від 16.05.2023 №115, працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ядзакі Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023, від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 07.06.2023 №373/33-00-07-02/32269989 (далі акт перевірки №5). Перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п.180.2 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.2.1, 186.2.2. п.186.2 ст.186, п.187.1, 187.8 ст.187, п.188.1 ст.188, п.190.2 ст.190, п.198.5 ст.198, п.208.2 ст.208 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 357036,94 грн.;

-п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» занижено обсяги постачання (без податку на додану вартість), колонка А декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року на суму 161939 грн.;

-п.201.1, 201.4, 201.7,201.10 ст.201 ПК України підприємством не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку податкові накладні: на загальну суму 1528205,54 грн., в т.ч. ПДВ 254700,92 грн.; на суму обсягу постачання без ПДВ 975599 грн.;

-п.201.10 ст.201 ПК України підприємством порушено граничні терміни реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за податковий період: березень 2023 на суму податку на додану вартість 102336,02 грн.;

-п.201.1, п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України, абз.2 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФ України 31.12.2015 №1307.

На підставі акту перевірки від 07.06.2023 №373/33-00-07-02/32269989відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.06.2023:

-№486/33-00-07-02, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року в розмірі 357036,94 грн.;

-№487/33-00-07-02, яким застосовано штраф у сумі 127350,46 грн.

Позивач вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.180.2 ст.180 ПК України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208-1 цього Кодексу.

У пункті 185. 1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.186.2.1, 186.2.2 п.186.2 ст.186 ПК України, місцем постачання послуг є:

- місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном;

- фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов`язані з нерухомим майном:

а) послуг агентств нерухомості;

б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;

в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується.

За змістом пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно п.187.8 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п.190.2 ст.190 ПК України, для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов`язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Відповідно п.198.5. ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.208.2 ст.208 ПК України, отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 180.2 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.2.1, 186.2.2. п.186.2 ст.186, п.187.1, 187.8 ст.187, п.188.1 ст.188, п.190.2 ст.190, п.198.5 ст.198, п.208.2 ст.208 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за період з листопада 2022 по березень 2023, сформовано на підставі того, що ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА надає в безоплатне користування майно, а саме виробничі площі та обладнання, на якому здійснюється виготовлення продукції, працівниками ТзОВ УНГВАЙЕР.

Перевіряючи такий висновок податкового органу на відповідність фактичним обставинами справи та релевантному правовому застосуванню, суд враховує таке.

ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА (Замовник) та ТзОВ УНГВАЙЕР (Виконавець) уклали договір про надання послуг від 04.02.2022 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги, передбачені пунктом 1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

Згідно з пунктом 1.2. Договору під послугами у цьому Договорі Сторони розуміють послуги з надання персоналу Виконавця для виготовлення продукції на території, з матеріалу та на обладнанні Замовника, яка використовується у галузі автомобілебудування.

Відповідно до пункту 1.3. Договору надання Послуг здійснюватиметься за допомогою персоналу Виконавця (тобто осіб, задіяних у наданні Послуг по Договору, які перебувають у трудових та/або цивільно-правових відносинах із Виконавцем) відповідно до вимог Замовника до кваліфікаційних якостей персоналу, викладених у додатку № 1 Договору.

Аналізуючи описані умови Договору, відповідач сформував висновок про те, що ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА отримує послуги з виготовлення продукції, за допомогою персоналу ТзОВ УНГВАЙЕР (тобто осіб, задіяних у наданні Послуг по Договору, які перебувають у трудових та/або цивільно-правових відносинах із ТзОВ УНГВАЙЕР) на виробничих потужностях, які належать ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА.

Оцінюючи такий висновок відповідача, суд виходить з такого.

За змістом підпункту 14.1.184 пункту 14.1 статті 14 ПК України послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу.

Суд наголошує на тому, що у пункті 1.2 Договору чітко прописано, що під послугами слід розуміти послуги з надання персоналу для виготовлення продукції. Тобто визначальним є саме послуга з надання персоналу, а не послуга з виготовлення продукції, як виснував відповідач.

Слушними є пояснення позивача про те, що за своєю суттю правовідносини щодо надання персоналу, які склалися між Сторонами, є правовідносинами аутстафінгу: ТзОВ УНГВАЙЕР (Виконавець за Договором) надає свій персонал ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА (Замовнику за Договором) для виконання визначених Договором функцій.

Таким чином, ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА отримувало від ТзОВ УНГВАЙЕР послуги з надання персоналу, що не є тотожним послугам з виготовлення продукції, тому висновок відповідача про отримання ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА від ТзОВ УНГВАЙЕР послуг з виготовлення продукції є безпідставним та зумовлений помилковим трактуванням договірних умов.

Суд також критично оцінює похідний висновок податкового органу щодо надання позивачем в безоплатне користування майна, а саме виробничих площ та обладнання на якому здійснюється виготовлення продукції працівниками ТзОВ УНГВАЙЕР, оскільки Договором не передбачено надання ТзОВ УНГВАЙЕР права використання обладнання ТзОВ УНГВАЙЕР, його виробничих приміщень чи будь-якого іншого майна.

Так, пунктом 1.2 Договору передбачено, що Товариство отримує послуги з надання персоналу Виконавця для виготовлення продукції на території, з матеріалу та на обладнанні Замовника. Продукція, виготовлена за результатами надання Послуг, є власністю Замовника, який може розпоряджатися нею на власний розсуд.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що персонал Виконавця буде використовувати виключно спорядження Виконавця, крім випадків, передбачених договором, а спорядження, обладнання чи інше майно, що належить Замовнику, не може бути використано персоналом Виконавця поза межами місця надання Послуг, не може бути винесено за межі місця надання Послуг.

Тобто умови Договору визначають, що спорядження Замовника має право використовувати персонал Виконавця виключно для виготовлення продукції для Замовника у місці надання Послуг.

Таким чином, суд погоджується із аргументами позивача про те, що надання позивачем залученому від ТзОВ УНГВАЙЕР персоналу доступу до приміщення та виробничого обладнання для використання під час виготовлення продукції пов`язано винятково з даною послугою, а тому є невід`ємною та необхідною частиною процесу надання послуги, і не передбачає надання ТзОВ УНГВАЙЕР (як окремій юридичній особі) або направленим працівникам (як окремим фізичним особам) майнових прав на таке обладнання та приміщення ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА чи можливості використовувати їх на правах орендаря (або позичальника).

Окрім цього, суд зазначає, що згідно з підпунктом б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 186.3 статті 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг належать, зокрема, надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця (підпункт г пункту 186.3 статті 186 ПК України).

Тобто ПК України (як і ЦК України) прямо передбачає можливість наданого персоналу працювати за місцем здійснення діяльності покупця послуг (у спірному випадку ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА).

Таким чином, факт надання персоналу ТзОВ УНГВАЙЕР доступу до обладнання Товариства обмежений змістом укладеного Товариством Договору, безпосередньо пов`язаний з ним, адже є умовою виконання його положень, а необхідне забезпечення Товариством персоналу ТзОВ УНГВАЙЕР відповідним майном, яке використовуються виключно при наданні ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА послуг, не є окремою операцією з надання послуг, а є забезпеченням персоналу Виконавця засобами для цілей виконання функцій, передбачених у Договорі.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що фактичними обставинами підтверджується здійснення ТзОВ ЯДЗАКІ УКРАЇНА з ТзОВ УНГВАЙЕР виключно господарських операцій щодо отримання послуг з надання персоналу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон України №996-XIV) визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За змістом пункту 14.1.185 статті 14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до пункту 14.1.13 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Відповідно до підпункту б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається, зокрема, для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, для виникнення у платника об`єкту оподаткування ПДВ повинен мати місце факт надання послуг, який має виражатись в певних діях виконавця таких послуг та засвідчуватися належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на відсутність доказів надання позивачем у безоплатне користування ТзОВ УНГВАЙЕР майна, суд вважає протиправним висновок відповідача про порушення позивачем:

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 245557,08 грн. (за листопад 2022);

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 258396,46 грн. (за грудень 2022);

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 296759,12 грн. (за січень 2023);

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 305654,55 грн. (за лютий 2023);

-п.180.2 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.2.1, 186.2.2. п.186.2 ст.186, п.187.1, 187.8 ст.187, п.188.1 ст.188, п.190.2 ст.190, п.198.5 ст.198, п.208.2 ст.208 ПК України, оскільки ТОВ «Ядзакі Україна» завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у сумі 357036,94 грн. (за березень 2023).

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність податкових повідомлень-рішень від 05.04.2023 №224/33-00-07-01, від 04.05.2023 №326/33000701, від 10.05.2023 №370/33000701, від 23.06.2023№475/33-00-07-02, від 26.06.2023 №486/33-00-07-02 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

- покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

- покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

- здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника);

- виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

- надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Враховуючи безпідставність висновків відповідача про безоплатне надання позивачем послуг по передачі в користування майна за період з листопада 2022 по березень 2023 (у сумі 245557,08 грн. (за листопад 2022), у сумі 258396,46 грн. (за грудень 2022), у сумі 296759,12 грн. (за січень 2023), у сумі 262973,22 грн. (за лютий 2023), у сумі 254700,92 грн. грн. (за березень 2023)), суд вважає протиправними і висновки відповідача щодо невиконання позивачем обов`язку скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку податкові накладні (у сумі 245557,08 грн. (за листопад 2022), у сумі 258396,46 грн. (за грудень 2022), у сумі 296759,12 грн. (за січень 2023), у сумі 262973,22 грн. (за лютий 2023), у сумі 254700,92 грн. (за березень 2023)), тобто порушення вимог пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність податкових повідомлень-рішень від 05.04.2023 №225/33-00-07-01,від 04.05.2023 №328/33000701, від 10.05.2023 №369/33000701, від 23.06.2023 №476/33-00-07-02, від 26.06.2023 №487/33-00-07-02 про застосування штрафу критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.4. сст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №380/21635/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ядзакі Україна до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 602/33-00-07-01, № 601/33-00-07-02 від 09.08.2023 - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків від 09.08.2023 № 602/33-00-07-01, № 601/33-00-07-02.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/21635/23 - без змін.

У вказаній справі суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції вказав наступне: «Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ при отриманні послуг з виготовлення продукції по Договору про надання послуг від 04.02.2022 № 1 за допомогою персоналу ТОВ УНГВАЙЕР надає в безоплатне користування майно для ТОВ УНГВАЙЕР, а саме: виробничі площі та обладнання, на якому здійснюється виготовлення продукції працівниками ТОВ УНГВАЙЕР, а тому ТОВ не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ та не включено до складу податкових зобов`язань за квітень 2023 року на безоплатне користування майном.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія судді відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що ТОВ отримувало від ТОВ УНГВАЙЕР послуги з надання персоналу, що не є тотожним послугам з виготовлення продукції. Тому висновок відповідача про отримання ТОВ від ТОВ УНГВАЙЕР послуг з виготовлення продукції є безпідставним та зумовлений помилковим трактуванням договірних умов.

Висновок податкового органу щодо надання позивачем в безоплатне користування майна, а саме виробничих площ та обладнання, на якому здійснюється виготовлення продукції працівниками ТОВ УНГВАЙЕР, також є необґрунтованим, оскільки Договором про надання послуг від 04.02.2022 № 1 не передбачено надання ТОВ УНГВАЙЕР права використання обладнання ТОВ, його виробничих приміщень чи будь-якого іншого майна, натомість визначено, що спорядження Замовника має право використовувати персонал Виконавця виключно для виготовлення продукції для Замовника у місці надання Послуг.

Надання позивачем залученому від ТОВ УНГВАЙЕР персоналу доступу до приміщення та виробничого обладнання для використання під час виготовлення продукції пов`язано винятково з даною послугою, а тому є невід`ємною та необхідною частиною процесу надання послуги, і не передбачає надання ТОВ УНГВАЙЕР (як окремій юридичній особі) або направленим працівникам (як окремим фізичним особам) майнових прав на таке обладнання та приміщення ТОВ ЯДЗАКІ Україна чи можливості використовувати їх на правах орендаря (або позичальника).

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичними обставинами підтверджується здійснення ТОВ ЯДЗАКІ Україна з ТОВ УНГВАЙЕР виключно господарських операцій щодо отримання послуг з надання персоналу.

З огляду на безпідставність висновків відповідача про безоплатне надання позивачем послуг по передачі в користування майна на загальну суму 1450407,34 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість висновків відповідача щодо невиконання позивачем обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН протягом граничного строку податкові накладні на загальну суму 1450407,34 грн, тобто порушення вимог пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України.».

Щодо доводів відповідача про врахування правових висновків у справі №640/19418/20.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №640/19418/20 вказав наступне:

« 17. Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям між ТОВ «Смарт Солюшнс»…..

55. Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» (з чим погодився суд апеляційної інстанції) ґрунтувався на тому, що позивачем не надано жодних первинних документів, які б фіксували конкретні факти надання ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» послуг по забезпеченню трудовими ресурсами, обумовлених договором про надання послуг, а також необхідність у забезпеченні трудовими ресурсами. Не надано доказів наявності на той чи той період часу вакантних посад, їх перелік, кількість, вимоги до наявності фаху тощо. Не надано доказів і працевлаштування саме запропонованих ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» робітників, тобто використання отриманих послуг у подальшій господарській діяльності.

56. Суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 810/2202/16.

57. Крім того, контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, на момент здійснення позивачем господарських операцій, було платником податку на додану вартість; установчі документи вищезазначеного товариства невизнані недійсними, відсутні вироки суду, які набрали законної сили стосовно посадових осіб зазначеного підприємства, правовідносини відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджуються актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними банківськими виписками з банківського рахунку.

58. Так, висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

59. Крім того, можлива відсутність ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

60. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

61. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

62. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а.

63. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

64. Поряд з цим, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків відтворив у фінансовому звіті суми витрат та/або задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене відповідає нормі частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

65. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що у цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

66. Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції суду належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

67. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.»

« 69. Щодо висновків відповідача та суду апеляційної інстанції про надання позивачем, контрагенту ТОВ «Профур», послуг з безоплатної оренди приміщень та обладнання, суд зазначає наступне.

70. Суд апеляційної інстанції висновував, що позивач отримує послуги з виготовлення продукції, за допомогою персоналу ТОВ «Профур» (тобто осіб, задіяних у наданні Послуг по Договору, які перебувають у трудових та/або цивільно-правових відносинах із ТОВ «Профур») на виробничих потужностях, які належать саме позивачу. А тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком контролюючого органу, що скаржник фактично надавав в безоплатне користування майно, а саме виробничі площі та обладнання, на якому здійснювалося виготовлення продукції, працівникам ТОВ «Профур»….

….81. За таких обставин, постачання послуг з оренди (оплатної чи безоплатної) - об`єкт оподаткування ПДВ буде мати місце, якщо: орендарю надається право користування певним визначеним майном; отримувач послуги (орендар) отримує право самостійно та на власний розсуд використовувати предмет оренди для власних цілей;

82. Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції поза увагою залишилось (не досліджено) чи відбувався перехід до ТОВ «Профур» права користування приміщенням та обладнанням позивача.

83. Тобто Суду апеляційної інстанції необхідно було надати оцінку умовам Договору, іншим документам щодо надання ТОВ «Профур» права використання обладнання Товариства, його виробничих приміщень чи будь-якого іншого майна.

84. Ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування такого рішення у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

85. Отже, тільки після встановлення фактів про надання позивачем послуг з безоплатної оренди обладнання та приміщень можна зробити висновок щодо правомірності нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних.»

Водночас, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено передачі позивачем в користування індивідуально визначеного майна чи його частини, а ТОВ «Унгвайер» чи його працівники не здійснювали виробництва товарів у власних господарських інтересах.

Так, пунктом 1.2 Договору передбачено, що Товариство отримує послуги з надання персоналу Виконавця для виготовлення продукції на території, з матеріалу та на обладнанні Замовника. Продукція, виготовлена за результатами надання Послуг, є власністю Замовника, який може розпоряджатися нею на власний розсуд.

До матеріалів справи позивачем долучено витяги з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та документи щодо проведення атестації працівників.

Щодо ділової мети в укладенні договору з ТОВ «Унгвайер», позивач вказує, що володіє значними виробничими потужностями на території України та має істотні обсяги трудомісткого виробництва, для цілей виробництва вони на постійній основі потребують значної кількості працівників різної кваліфікації. Позивач на постійній основі здійснює пошук працівників за різними вакансіями, тобто має постійну потребу у залученні персоналу. На початку 2022 року у позивача зросла кількість замовлень на продукцію. Відтак, позивач збільшив кількість штатних працівників, але власними силами набрати необхідну кількість людей в короткий термін часу було неможливо. Відповідно, у лютому 2022 року позивач розпочав співпрацю з ТОВ «Унгвайер» та залучив працівників на умовах аутстафінгу. ТОВ «Унгвайер» - це компанія, яка теж займається виробництвом електричного й електронного устаткування для автотранспортних засобів та володіє власним обладнанням, виробничими приміщеннями площею близько 10000 кв.м. для здійснення господарської діяльності у сфері виробництва запчастин для автомобілів.

Відповідачем не надано жодних доказів нереальності вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Унгвайер», дефектності правового статусу контрагента, недобросовісності позивача. Більше того, у актах перевірки відповідачем не наведено обставин нереальності таких операцій, чи фактів виявлення дефектності контрагента, відсутності ділової мети таких операцій.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 34730,82 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд встановив, що між позивачем (Компанія) та адвокатським об`єднанням КПМГ Право Україна (КПМГ) укладено рамковий договір про надання послуг від 27.04.2020 №15-АА/2020, згідно з умовами якого КПМГ зобов`язується надати Компанії послуги з податкових та юридичних питань.

За умовами пункту 1.1 Завдання №6 до Рамкового договору про надання послуг від 27.04.2020 №15-АА/2020 Адвокатське об`єднання надає позивачу юридичні послуги щодо повного супроводу податкового спору.

Відповідно до пункту 3.1 Завдання №5 до Рамкового договору про надання послуг від 27.04.2020 №15-АА/2020 вартість Послуг КПМГ відповідно до пункту 1.1 такого Завдання буде розраховуватися відповідно до усередненої (пільгової) погодинної ставки у розмірі 4900,00 грн, без урахування накладних витрат, та без урахування податку на додану вартість, який буде сплачуватися додатково відповідно до вимог чинного законодавства України, та будь-яких інших податків, потреба у сплаті яких може виникнути у подальшому.

Згідно зі звітом про надані юридичні послуги щодо повного супроводу справи №380/17251/23 у суді першої інстанції, Адвокатське об`єднання фактично витратило 29 годин часу спеціалістів Адвокатського об`єднання (адвокатів Лісунової А.А., Хиляк І.М.) на надання професійної правової допомоги позивачу.

Відповідно до Звіту адвокати Адвокатського об`єднання надали позивачу наступні юридичні послуги щодо супроводу судового спору у суді першої інстанції:

- ознайомлення із документами у справі, аналіз законодавства, судової практики зі спірного питання; підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 224/33-00-07-01, №225/33-00-07-01 від 05.04.2023 року, № 326/33000701, № 328/33000701 від 04.05.2023 року, № 369/33000701, № 370/33000701 від 10.05.2023 року, № 475/33000701, № 476/33000701 від 23.06.2023 року, № 486/33000701, № 487/33000701 від 26.06.2023 року. Узгодження тексту позовної заяви із представниками Клієнта. Подання позовної заяви до суду 12,5 год.;

- підготовка заяви про усунення недоліків позовної заяви, подання до суду 0,5 год.;

- підготовка клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, подання до суду 2,5 год;

- підготовка відповіді на відзив, подання до суду 2 год.;

- підготовка клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, подання до суду 0,5 год;

- підготовка додаткових пояснень , подання до суду 7 год.;

- підготовка до засідань та участь у судових засіданнях 08.11.2023, 18.01.2024, 14.02.2024 3 год.;

- підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 1 год.

Вартість послуг Адвокатського об`єднання склала: 29 годин * 120 Євро/год = 3480 Євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку склало 170713,63 грн. з ПДВ.

Акт передачі-приймання послуг від 05.02.2024 підтверджує, що Адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв юридичні послуги щодо повного супроводу судової справи №380/17251/23 у суді першої інстанції на виконання Завдання №5 до Рамкового договору про надання послуг від 27.04.2020 №15-АА/2020 та сплатив суму у розмірі 170713,63 грн за надання таких послуг.

Відповідно до погоджених договірних умов співпраці, Адвокатське об`єднання виставило рахунок №7420000162 від 05.02.2024 на суму 170713,63 грн, включаючи ПДВ 28452,27 грн на оплату наданих послуг щодо супроводу справи №380/17251/23 в суді першої інстанції.

Згідно з платіжною інструкцією №24020784 від 07.02.2024 позивач відповідно до рахунку №7420000162 сплатив на банківський рахунок Адвокатського об`єднання суму у розмірі 170713,63 грн за юридичні послуги, надані згідно із Завданням №5 до Рамкового договору про надання послуг від 27.04.2020 №15-АА/2020.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати пов`язані з ознайомленням з документами у справі, аналізом законодавства, судової практики включаються до витрат пов`язаних зі складанням позовної заяви.

Враховуючи складність справи, обсяг доказового матеріалу, суд вважає, що витрати на підготовку позову у часовому еквіваленті 12,5 год. та у грошовому еквіваленті 1500 Євро, з огляду на розмір позовної заяви та її зміст, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). З цих же мотивів, суд вважає такими, що не відповідають критерію реальності адвокатських витрат витрати на: підготовки заяви про усунення недоліків позовної заяви 0,5 год. (60 Євро), підготовка клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін 2,5 год. (300 Євро), підготовку та подання відповіді на відзив 2 год. (240,00 Євро), підготовку та подання додаткових пояснень 7 год. (840,00 Євро), підготовку та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 1 год. (120,00 Євро).

Суд також вважає, що витрати адвоката на участь у 3 судових засіданнях у загальному розмірі 360 Євро, враховуючи незмінність позиції сторони позивача та сторони відповідача щодо спірних правовідносин, не відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 170713,63 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 10000 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-76, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків :

№ 224/33-00-07-01, №225/33-00-07-01 від 05.04.2023 року,

№ 326/33000701, № 328/33000701 від 04.05.2023 року,

№ 369/33000701, № 370/33000701 від 10.05.2023 року,

№ 475/33000701, № 476/33000701 від 23.06.2023 року,

№ 486/33000701, № 487/33000701 від 26.06.2023 року.

Стягнути із Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44045187, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ядзакі Україна (код ЄДРПОУ 32269989) судовий збір у розмірі 34 730,82 грн.

Стягнути із Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44045187, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ядзакі Україна (код ЄДРПОУ 32269989) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 07.10.2024.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна