Рішення

від 07.10.2024 по справі 400/7439/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 р. № 400/7439/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачаУправління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, вул. Пушкінська,м. Вознесенськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,56501,

провизнання протиправним та скасування рішення № 1517048992-2024-1; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області №1517048992-2014- 1 від 08.03.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;

-зобов`язати Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області призначити ОСОБА_1 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з березня 2024 року.

В обґрунтування позову позивачка послалася на те, що вона і її малолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеними особами з міста Миколаєва до м. Вознесенська Миколаївської області. Чоловік позивачки перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . Через повномасштабне вторгнення російської федерації до України вона вимушена була виїхати з місця реєстрації через небезпеку. Позивачка отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та доньку. В березні 2024 року позивачка також звернулась до відповідача з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, але отримала відмову. Позивачка вважає, що причини відмови пов`язані з тим, що її чоловік є військовослужбовцем та отримує заробітну плату.

Ухвалою суду від 08.08.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилався на те, що позивачка дійсно зверталась з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Проте, ОСОБА_1 до заяви не було додано документи, передбачені п. 13-2 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332, які б підтверджувати її працевлаштування, непрацездатність, догляд за дитиною протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, тощо. При цьому, відповідач наголошує, що до позовної заяви додано довідку № 21 від 21.11.2023 про потребу дитини - ОСОБА_3 у домашньому догляді, яка відповідачу під час розгляду заяви про надання допомоги не подавалась. Відтак, у відповідача не було підстав для задоволення заяви позивачки. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивачка скористалась своїм правом на відповідь на відзив, в якій зазначила, що вона двічі зверталась до Центру надання адміністративних послуг з заявами про надання допомоги на проживання, проте їй не було надано інформації про необхідність надання додаткових документів. Також, 26.04.2024, при отриманні відмови у задоволенні своєї заяви позивачка мала розмову безпосередньою з представником відповідача, якому повідомила, що її донька потребує домашнього догляду. Але, від працівника відповідача позивачка отримала рекомендацію звернутись в ЦНАП для отримання іншого виду допомоги. Отже, позивачка вважає, що у відзиві відповідач не спростував незаконність своїх дій.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 06.04.2022 № 4806-7000327614. Її донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 06.04.2022 № 4806-7000330194.06.04.2022.

Позивачка отримувала як внутрішньо переміщена особа допомогу на проживання щомісячно у розмірі 5000 грн. (2000 грн на себе та 3000 грн на доньку) у період з 01.03.2022 по 31.07.2023. З 01.08.2023 виплата була автоматично продовжена на 6 місяців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб». Факти про отримання позивачкою допомоги на проживання ВПО підтверджуються довідкою, що міститься в матеріалах справи.

08.03.2024 позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - ВПО) відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 (далі - Порядок № 332), оскільки вона не підпадає під категорію осіб, визначену п. 13-1 Порядку № 332, яким виплата допомоги продовжується автоматично.

Пізніше, позивачка додала до своєї заяви, що не заперечується сторонами, акт про фактичне місце проживання та довідку від 29.03.2024 № 710 про те, що її чоловік, ОСОБА_4 , перебуває на військовій службі.

Згідно з Повідомленням відповідача № 691 від 26.04.2024 позивачка не має права на допомогу на проживання ВПО, в зв`язку з тим, що не відповідає умовам, визначеним Порядком № 322.

28.05.2024 у відповідь на запит адвоката позивачки, відповідач надав Рішення № 1517048992-2024-1 від 08.03.2024 (далі - Рішення), яким позивачці відмовлено в задоволенні заяви від 08.03.2024 про призначення допомоги на проживання ВПО в зв`язку з тим, що вона не відповідає умовам, визначеним Порядком № 322.

Позивач вважає Рішення протиправним, що стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд враховує такі приписи законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII (далі Закон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону № 1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно з частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

22 березня 2022 року Постановою Кабінету Міністрів №332 був затверджений Порядок №332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Миколаївська міська територіальна громада, де зареєстроване місце проживання позивачки, була віднесена в період з 26.02.2022 по 11.11.2022 до переліку територій активних бойових дій, а починаючи з 11.11.2022 - до території можливих бойових дій.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Діти/особи віком до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти після досягнення ними 18 років і не мають власних сімей, мають право звертатися за призначенням допомоги особисто, якщо вони мають фактичне місце проживання (перебування) інше, ніж в уповноваженої особи.

Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

Пунктом 13-1 Порядку №332 передбачено, що виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично: непрацездатним особам, зокрема які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують пенсію, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги; особам з інвалідністю I чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині, хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч,

тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально; дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, зокрема таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, а також батькам-вихователям, прийомним батькам та опікунам (піклувальникам).

У разі коли особі не було продовжено виплату допомоги автоматично, але вона належить до категорій осіб, визначених абзацами другим - четвертим цього пункту, їй може бути призначено допомогу за заявою.

Іншим членам сім`ї виплата допомоги може бути продовжена на підставі подання заяви на призначення допомоги.

Відповідно до пункту 13-2 Порядку №332, для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 року з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли:

1) у складі сім`ї або серед отримувачів допомоги є непрацююча працездатна особа, яка виховує дитину віком до 18 років, або в сім`ї виховується троє і більше дітей віком до 18 років, всі діти проживають в сім`ї і не виховуються в інтернатних закладах та: фактичним місцем проживання (перебування) такої сім`ї є території, на яких ведуться бойові дії або території можливих бойових дій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій), території активних бойових дій, що включені до переліку територій; або сім`я проживає на території, для якої визначена дата завершення бойових дій, включеній до переліку територій, та території, що не включена до переліку територій, але у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти, що розташовані на території територіальної громади, на якій проживає така сім`я, відсутні місця або навчання проводиться он-лайн, дистанційно (повністю або частково). Для такої сім`ї допомога призначається, якщо відомості про відсутність місць у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти або про те, що навчання в таких закладах проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково), отримані шляхом інформаційної взаємодії між органами соціального захисту населення та органів управління у сфері освіти.

У разі відсутності інформаційної взаємодії уповноважена особа, яка звернулася за призначенням допомоги на сім`ю, надає підтвердний документ щодо відсутності місця у закладі дошкільної освіти та/або закладі загальної середньої освіти для влаштування дитини або щодо проведення навчання в таких закладах в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

До 1 вересня 2024 року допомога може бути продовжена незалежно від місцезнаходження закладу освіти, у якому навчання проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку;

2) у складі сім`ї є непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася, та діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійно-

технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

3) у складі сім`ї є особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку або за дитиною, яка потребує догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, або особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особою, яка досягла 80-річного віку; за дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність; або у складі сім`ї є фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду, що підтверджується документально.

4) у складі сім`ї є працездатні особи, які працюють, провадять підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, зокрема, які протягом попередніх шести місяців отримання допомоги працевлаштувалися, зареєструвалися як фізична особа - підприємець та розпочали відповідну діяльність або отримали допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання, у складі сім`ї є діти віком до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку;

5) у складі сім`ї є особи, які втратили працездатність, та діти до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку;

6) особа віком від 55 років, на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, або працює, провадить підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, або отримала допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання;

7) до складу сім`ї включені тільки непрацездатні особи. Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї.

Пунктом 13-3 Порядку №332 передбачено, що у разі коли внутрішньо переміщеним особам з числа членів сім`ї або отримувачам допомоги, зазначеним у пункті 13-2 цього Порядку, виплачувалася допомога і в такій сім`ї є кілька непрацюючих працездатних осіб, протягом двох місяців з дня призначення допомоги на наступний шестимісячний період інші непрацюючі працездатні особи із складу сім`ї (крім одного отримувача допомоги) зобов`язані зареєструватися в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, або розпочати діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

У разі невиконання такої умови виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, які впливають на припинення права отримання допомоги.

Застосовуючи ці приписи до справи, що розглядається, суд зазначає, що оскільки обставини позивачки не відповідали вимогам пункту 13-1 Порядку № 322, виплата їй допомоги на проживання ВПО не була продовжена автоматично після лютого 2024 року. Отже, на виконання вимог п. 13.-2. Порядку № 332 вона звернулась до відповідача з заявою про надання цієї допомоги.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що позивачці було відмовлено у зв`язку з тим,

що вона, як працездатна особа, не була працевлаштована. За приписами пункту 13-2 Порядку № 332 непрацюючій працездатній особі може бути призначена допомога на проживання ВПО, проте за наявності певних обставин, перелічених в зазначеному пункті. Серед них, зокрема, є догляд за дитиною протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії.

Суд встановив, що 07.12.2023 позивачка отримала таку довідку, з наявністю якої підпункт 3 пункту 13-2 Порядку № 332 пов`язує можливість позитивного вирішення питання про надання допомоги на проживання ВПО.

Матеріали справи не підтверджують, що позивачка додала до заяви про надання допомоги на проживання ВПО довідку № 21 лікарсько-консультативної комісії від 07.12.2023, за якою дочка позивачки - ОСОБА_3 , потребує домашнього догляду.

Факт отримання цієї довідки відповідач заперечує. Позивачка , у відповіді на відзив зазначила, що про наявність у неї цієї довідки вона повідомила працівника відповідача 26.04.2024.

В той же час оскаржуване Рішення було прийнято відповідачем 08.03.2024.

Проте, суд враховує, що заява про надання допомоги на проживання ВПО, затверджена Порядком № 332 (додаток № 5) передбачає зазначення відомостей про наявність чи відсутність у неповнолітньої особи, що є членом сім`ї заявника, статусу особи з інвалідністю, але не інформації про наявність довідки ЛКК про потребу дитини у домашньому догляді. Отже, при розгляді заяви відповідач мав з`ясувати наявність у позивачки документів, які передбачені пунктом 13-2 Порядку № 332 і роз`яснити, які документи потрібно додатково подати.

Відповідач не довів, що вживав заходи для такого з`ясування.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В справі № 420/14943/21 (постанова від 11.09.2023) Верховний Суд, звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення..

Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає, оскільки розгляд заяви позивачки відбувався без врахування довідки № 21 лікарсько-консультативної комісії від 07.12.2023, за якою дочка позивачки - ОСОБА_3 , потребує домашнього догляду.

Отже, Рішення прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач в Рішенні обмежився загальним посиланням на невідповідність позивачки умовам, визначеним Порядком № 332 і не роз`яснив, що причиною відмови стала відсутність документів, які є необхідними для позитивного вирішення питання, з огляду на той факт, що позивачка не працевлаштована. Відтак, позивачка вважала, як вбачається з позову, що причина відмови пов`язана з тим, що її

чоловік є військовослужбовцем та отримує заробітну плату. Відсутність належного мотивування Рішення позбавило позивачку можливості подати додаткові документи, зокрема, висновок ЛКК №21 від 07.12.2023.

Таким чином, враховуючи наведені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд зазначає, що Рішення про відмову в призначенні/продовжені виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, суд зазначає наступне

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту права позивачки, що відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.03.2024 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області (вул. Пушкінська,м. Вознесенськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,56501 ЄДРПОУ 03190811) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області №1517048992-2014- 1 від 08.03.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.03.2024 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області (вул. Пушкінська,м. Вознесенськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,56501 ЄДРПОУ 03190811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко