Рішення
від 07.10.2024 по справі 420/19531/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19531/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси, Територіального управління Державної судової Адміністрації України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Суворовського районного суду м. Одеси, Територіального управління Державної судової Адміністрації України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправним наказ Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап (з 22 січня 2024 року) та Наказ «Про внесення Змін до наказу № 22-о/с-ап від 21.03.2024р» Суворовського районного суду міста Одеси від 05 квітня 2024 року № 31-о/с-ап та скасувати накази Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року 22-о/с-ап та Наказ «Про внесення змін до наказу № 22-о/с-ап від 21.03.2024р» Суворовського районного суду міста Одеси від 05 квітня 2024 року № 31-о/с-ап;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 33 відсотків відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Суворовського районного суду м. Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 29 листопада 2023 року № 161-о/с-ап;

- відповідно до п.2 частини 1 статті 371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач є працівником Суворовського районного суду міста Одеси, працює на посаді секретаря судового засідання Суворовського районного суду м. Одеси з 10.05.2023 по теперішній час. Стаж державної служби станом на 17.06.2024 становить 21 років 5 місяців. гідно наказу «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» Суворовського районного суду міста Одеси від 21.03.2024 № 22-о/с-ап позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 24 відсотків посадового окладу, стаж якої на державній службі станом на 22.01.2024 складає понад 12 років. 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-ІХ, абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Тобто, при розрахунку надбавки відповідачем застосовані приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ, у якому зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Позивач вважає вказаний наказ відповідача-1 протиправним, і таким, що порушує його права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу», що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що при здійснені перерахунку та виплати надбавки за вислугу років на державній службі, діяв у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України, положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX та Роз`яснень НАДС щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби від 10 січня 2024 року №176, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Наголошує, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу є чинними, не конституційним не визнавались та не скасовувались, а відтак підстави для їх незастосування відсутні. Отже, відповідач діяв в межах закону, оскільки обрання ним саме цього відсотку посадового окладу державного службовця за кожен календарний рік, не є свавільними діями, а виконанням прямої вказівки Закону України №3460-IX.

Від Суворовського районного суду м. Одеси відзиву до суду не надходило.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.

Наказом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси від 29.11.2023 року № 161-о/с-ап встановлено секретарю судового засідання Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 з 11.05.2023 року надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 33 % посадового окладу, як такому стаж державної служби якої станом на 11.05.2023 р. становить 11 років.

Наказом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси від 21.03.2024 року № 22-о/с-ап встановлено з 22 січня 2024 року, замість раніше встановленої, надбавку за вислугу років у розмірі 22 відсотків посадового окладу секретарю судового засідання ОСОБА_1 , стаж якого на 22.01.2024 року складає понад 11 років.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до своєї преамбули Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (надалі Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з ст. 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII), відповідно до його преамбули, визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 3 Закону № 889-VIII визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (ч. 1).

Дія цього Закону поширюється на державних службовців: […] 8) інших державних органів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII, державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 889-VIII, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4-5, 8 ст. 50 Закону № 889-VIII, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону «Про державну службу», надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Поряд із цим, п.п. 10, 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX (далі Закон № 3460-IX) установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22цього розділу.

У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. […]

Норми Закону України"Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Також, листом Національного агентства України з питань державної служби від 19.01.2024 № 926/92-24 надано роз`яснення, що «пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.

Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.

Отже, у 2024 році оплата праці державних службовців державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» з урахуванням пункту 12 Прикінцевих положень Закону.

Державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу».

Поряд із цим, слід відмітити, до Закону № 889-VIII будь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв`язку із проведенням класифікації посад не вносилось.

З викладеного є очевидним, що на теперішній час діють дві норми щодо визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям, це п. 12 Закону № 3460-IX, який поширюється на державних службовців органів, у яких проведено класифікацію посад, та ч. 1ст. 52 Закону № 889-VIII, яка поширюється на усіх без виключення державних службовців, оскільки жодних застережень з цього приводу ця норма не містить.

Водночас, слід урахувати, що п. 12 Закону № 3460-IX зменшує граничний розмір надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, а також зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто запроваджує менший розмір спірної надбавки, ніж це передбачено ч. 1ст. 52 Закону № 889-VIII.

У рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, яке набрало законної сили 21.09.2023 року, суд зазначив, що «надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультроактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а виснувала, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Слід також звернути увагу, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання є колізією норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Під юpидичною кoлізією (від лaтинського «collisio» зіткнення) слід розуміти cyпepeчніcть aбo poзбіжніcть між нормативно-правовими актами, якими врегульовано одній й ті ж aбo спорідненні правовідносини.

У п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Виходячи із засад теорії права, оскільки Закон № 889-VIII та Закон № 3460-IX мають однакову юридичну силу, при цьому Закон № 3460-IX прийнятий пізніше, у спірних правовідносинах має місце змістовна та темпоральна колізії.

У випадку одночасного існування змістовної та темпоральної колізії між більш ранньою cпeціaльнoю нopмoю і пізнішoю зaгaльнoю нopмoю пepeвaгy мaє paнішe пpийнятa cпeціaльнa нopмa, тобто ч. 1ст. 52 Закону № 889-VIII у спірних правовідносинах.

Поряд із цим, у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України в вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).

При цьому також слід урахувати, що роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправним та скасування наказу Суворовського районного суду міста Одеси від 21.03.2024 року № 22-о/с-ап, в частині встановлення з 22.01.2024 року, замість раніше встановленої, надбавки за вислугу років на державній службі секретарю судового засідання ОСОБА_1 в розмірі 22 відсотків посадового окладу, стаж державної служби якої на 22.01.2024 р становить понад 11 років; зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити з 22.01.2024 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, та наказу Суворовського районного суду м. Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 29.11.2023 року №161-о/с-ап.

Суд не приймає посилання відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки позовну заяву подано до суду в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Щодо вимог позивача допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць, суд зазначає наступне.

Рішення суду у цьому спорі не підлягає негайному виконанню з огляду на те, що предметом спору є доплата до зарплати, а не виплата зарплати в цілому. З аналізу норми ст. 371 КАС України, яка передбачає перелік рішень, які виконуються негайно, негайному виконанню підлягають рішення, зокрема у спорах про присудження пенсії або інших періодичних платежів у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми, з якої можна виокремити її місячний розмір.

При цьому, суд звертає увагу, що в даному випадку суд поклав на відповідача обов`язок вчинити певну дію, а не присуджував виплату на користь позивача, у зв`язку із чим рішення не підлягає допущенню до негайного виконання.

Судовий збір стягненню не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Суворовського районного суду міста Одеси (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 68, код ЄДРПОУ 05482067), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, буд. 2, код ЄДРПОУ 26302945) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Суворовського районного суду міста Одеси від 21.03.2024 року № 22-о/с-ап, в частині встановлення з 22.01.2024 року, замість раніше встановленої, надбавки за вислугу років на державній службі секретарю судового засідання ОСОБА_1 в розмірі 22 відсотків посадового окладу, стаж державної служби якого на 22.01.2024 р. становить понад 12 років.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити з 22.01.2024 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, а також наказу Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 29.11.2023 року №161-о/с-ап.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення07.10.2024
Оприлюднено09.10.2024
Номер документу122129949
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них

Судовий реєстр по справі —420/19531/24

Ухвала від 12.11.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 28.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Рішення від 07.10.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Попов В.Ф.

Ухвала від 25.06.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Попов В.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні