Ухвала

від 07.10.2024 по справі 500/5567/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 500/5567/24

07 жовтня 2024 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб`юк П.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністрества закордонних справ України, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства закордонних справ України від 29.04.2024 №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ";

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства закордонних справ України від14.08.2024 №2269-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ";

поновити ОСОБА_1 на посаді консула Консульства України в Порту;

стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 15.08.2024 по дату фактичного поновлення на посаді;

стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 500000,00 грн завданої моральної шкоди.

Ухвалою судді від 18.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з моменту її отримання для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

сплати судового збору у встановленому законом розмірі на належний рахунок та подання до суду належних доказів такої сплати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп;

подання до суду заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства закордонних справ України від 29.04.2024 №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ".

На виконання вимог вказаної ухвали 30.09.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшли: клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції №2754-4637-6561-3559 від 25.09.2024 про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн (додано до клопотання), та заява про поновлення строку на звернення до адміністративного суду від 27.09.2024.

Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду стосовно протиправності наказу №1580-ос від 29.04.2024 у передбачений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк вказує на такі поважні причини як тривалий розлад здоров`я та перебування на лікарняному у відповідний період часу, вплив тяжких змін у життєвих та професійних стосунках позивача, спричинених необхідністю у терміновому порядку організовувати переїзд із Португальської Республіки до України в ситуації, коли позивач не могла спланувати та організувати це завчасно (оскільки була відкликана в Україну достроково, за один рік до завершення граничного строку, встановленого частиною першою статті 18 Закону України "Про дипломатичну службу", без наявності при цьому підстав для дострокового відкликання, передбачених статтею 19 цього Закону) та необхідністю піклуватися про сина із порушенням розвитку, який потребує постійної підтримки та опіки.

Крім того вказує, що наказ №1580-ос та наказ від 14.08.2024 №2269-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " є складовими одного й того ж триваючого правопорушення з боку відповідача, яке полягає у незаконному та протиправному звільненні позивача з посади консула Консульства України в Порту в Португальській Республіці.

Надаючи оцінку аргументам поданої заяви від 30.09.2024 на предмет виконання вимог ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2024, суд виходить з наступного.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного вчинення ними передбачених КАС України процесуальних дій. Тобто інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними і після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Так, позивачкою надано суду медичні декларації від 24.04.2024 та від 03.06.2024 з яких слідує, що з 24.04.2024 по 07.05.2024 та з 03.06.2024 по 27.06.2024 була непрацездатною та перебувала на лікарняному, тому суд погоджується із позивачкою, що у вказаний період остання не мала можливості звернутися до суду.

Поряд із цим, суд критично оцінює посилання відповідача на клінічну довідку від 27.06.2024 у якій зазначено, що попри деякі покращення стану хворої, станом на зараз симптоматика зберігається, наявні фази стресу, тривоги і безсоння, спостерігається розлад адаптації, оскільки наведені обставини не можна вважати поважними та такими, що перешкоджали б позивачу своєчасному зверненню до суду за захистом свого порушеного права.

Крім цього, суд також критично оцінює покликання позивачки на те, що при поверненні до України, вона та її син 28 лютого 2003 року народження, захворіли у Німеччині на гостре інфекційне захворювання, через що не мали можливості повернутися в Україну у липні-серпні 2024 року, що підтверджується медичною довідкою від 22.07.2024, оскільки у вказаній довідці зазначено лиш те, що через гостре інфекційне захворювання родина ОСОБА_2 (сина позивачки) наразі не має можливості повернутися додому. Також вказана довідка не містить відомостей про тривалість лікування.

Разом з тим, у наданих суду довідках відсутні посилання на перебування позивача на стаціонарному лікування в медичних закладах, що могло б свідчити про неможливість звернення до суду, крім цього, перерви між лікуваннями становлять більше місячного строку, встановленого для звернення до суду.

Позивачем не доведено існування реальних перешкод самостійно чи через представника звернутись до суду у встановлений строк.

Зазначене вище спростовує доводи позивача про поважність причин пропущення строку звернення до суду щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства закордонних справ України від 29.04.2024 №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ".

Також, суд критично оцінює твердження позивачки про те, що наказ №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 " та наказ відповідача від 14.08.2024 №2269-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " є складовими одного й того ж триваючого правопорушення з боку відповідача, яке розпочалося із незаконного відкликання позивача з довготермінового закордонного відрядження (шляхом видачі наказу №1580-ос від 29.04.2024) та завершилося формальним звільненням з посади консула (шляхом видачі наказу №2269-ос від 14.08.2024), з огляду на наступне.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Також визначення терміну триваюче правопорушення надано у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №242/924/17, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі №140/1770/19. Відповідно до позиції Верховного Суду у справі №242/924/17, триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Як слідує із наданих до позовної заяви документів, наказом Міністерства закордонних справ України від 11.07.2024 №2036/ос, ОСОБА_1 , консула Консульства України в Порту, зараховано у розпорядження МЗС з 12.07.2024 по 12.09.2024, після чого їй тричі надавалися пропозиції про переведення в системі органів дипломатичної служби.

Причиною винесення оскаржуваного наказу від 14.08.2024 №2269-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " слугувала відмова позивача, як посадової особи дипломатичної служби, яка зарахована в розпорядження МЗС, від третьої поспіль пропозиції про переведення в системі органів дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження.

Отже, суд не вбачає наявності триваючого правопорушення, оскільки оскаржені накази є окремими індивідуальними актами, мають окремі підстави їх винесення, створюють різні наслідки для позивача, та можуть бути оскаржені незалежно один від одного.

При цьому, зрештою наказ від 29.04.2024 №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 " було реалізовано, наказом Міністерства закордонних справ України від 11.07.2024 №2036/ос, ОСОБА_1 , консула Консульства України в Порту, зараховано у розпорядження МЗС з 12.07.2024 по 12.09.2024, і до звільнення її з посади 15.08.2024 жодних дій по оскарженню наказу від 29.04.2024 позивач не вчиняла.

Натомість, як вбачається із долучених до позову документів, з липня 2024 року позивач вела активну переписку з Міністерством закордонних справ України щодо наданих пропозицій посад для переведення. Однак, з даним позовом про скасування наказу від 29.04.2024 №1580-ос звернулась до суду лише 13.09.2024.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду у встановлений строк та не наведено поважних обставин, які не залежали від її волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку зі зверненням до суду із позовними вимогами, у частині, що стосується визнання протиправним та скасування наказу Міністерства закордонних справ України від 29.04.2024 №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ".

Відтак, причини на які посилається позивач, мотивуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та не можуть бути підставою для поновлення такого строку

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, зазначені позивачем у заяві від 30.09.2024 обставини на підтвердження причин пропуску ним строку звернення до суду є неповажними, то суд дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства закордонних справ України від 29.04.2024 №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ".

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у зв`язку із поверненням позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства закордонних справ України від 29.04.2024 №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ", за яку сплачено судовий збір згідно квитанції від 25.09.2024, позивач не позбавлена права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення судового збору у відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства закордонних справ України від 29.04.2024 №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ", вказані у заяві позивача від 27.09.2024.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства закордонних справ України від 29.04.2024 №1580-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ", повернути позивачу, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Продовжити розгляд питання відкриття провадження у справі щодо решти позовних вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала складена і підписана суддею 07.10.2024.

СуддяБаб`юк П.М.