Рішення

від 07.10.2024 по справі 620/6622/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/6622/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2024 №1508/ж10/25-01-07-00 та від 29.01.2024 №1509/ж10/25-01-07-004.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач не погоджується зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями і вважає, що вони постановлені на підставі висновків перевіряючих, які мають виключно оціночний та суб`єктивний характер. Викладена в акті податкового законодавства перевірки позиція відповідача суперечить нормам та не відповідає існуючим фактам і первинним документам, у зв`язку з чим застосування санкцій, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях, є неправомірними. Позивач вважає, що ряд тверджень та висновків відповідача не відповідають документам, наданим під час проведення перевірки, а інформація щодо ненадання документів не відповідає дійсності.

Суд ухвалою від20.05.2024 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому він не визнає позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Наголошує на тому, що Акт перевірки складений у чіткій відповідності до вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2021 №702) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №є1300/27745 та з урахуванням вимог Наказу Державної податкової служби України від 25.02.2021 №244 «Про затвердження зразка форми акта (довідки) документальної планової/позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок», а висновки викладені в ньому правомірними.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він не погоджується з твердженнями представника відповідача, що зазначені у відзиві на позов і звертає увагу на те, що відповідач тільки переписав інформацію, що була викладена у відповідь на заперечення на акт перевірки від 24.1.2024, копія якого надана разом з позовною заявою і жодного заперечення на аргументи та факти, які зазначені позивачем у позові не були вказані у відзиві на позов. Крім того відповідач у відзиві на позов не звернув увагу на те, що були здійсненні господарськи операції з купівлі-продажу товару і надані документи, що підтверджують цикл переміщення товару по зазначеним господарським операціям починаючи від моменту його придбання позивачем та закінчуючи моментом продажу покупцям, тому і зробив посилання на практику суду з господарських відносин по наданню послуг.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА ФІРМА «ДАЙНА» (далі - ТОВ ВТФ «ДАЙНА») (ідентифікаційний код юридичної особи 14225518) зареєстроване як юридична особа 19.10.1992 (дата запису: 09.11.2004 та номер запису: 10641200000000531), місцезнаходження: м. Чернігів вул. Захисників України (колишня Одинцова), буд. 17-а, кімната 409.

Видами господарської діяльності позивача за кодом КВЕД є:

46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний);

45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів№

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин№

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами№

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля№

47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах№

47.30 Роздрібна торгівля пальним;

77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів;

77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових- автотранспортних засобів;

68.20 Надання нерухомого майна в оренду й експлуатацію власного чи орендованого;

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;

52.10 Складське господарство;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

3 22.11.2023 по 08.12.2023 Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області (далі ГУ ДПС) проведена документальна виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2019 по 30.09.2023 валитного полатового законодавства 03.04.2000 по 30.09.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2019 по 30.09.2023 іншого законодавства за період з 01.04.2019 по 30.09.2023.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт документальної, планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 15.12.2023 №13081/ж5/25-01-07-01-01 (далі - Акт).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 20.10.1999 №246 (зі змінами та доповненнями), ст.1, ст.9 Закону України від 16. 07.1999 №996-ХУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 2.1, п.п.2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, п. 44.1.,п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами доповненнями), у зв?язку з чим було занижено суму податку на прибуток у розмірі 248 967 грн., в тому числі за 2019 рік у сумі 248 967 грн., п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижене ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 276 630 грн.

ТОВ «ВТФ «ДАЙНА» не погодилось з висновками акту перевірки та листом від 08.01.2024 №є08/01/24 (вх. від 10.01.2024 №711/6/25-01) подало заперечення на акт перевірки.

Розглянувши та проаналізувавши доводи платника, Головне управління ДПС у Чернігівській області зроблено висновок, що аргументи, викладені в запереченні ТОВ «ВТФ «ДАЙНА», подані до Головного управління ДПС у Чернігівській області листом від 08.01.2024 №08/01/24 (вх. від 10.01.2024 №711/6/25-01) на акт документальної планової виїзної перевірки від 15.12.2023 №13081/ж5/25-01-07-01-01 не є достатньо обгрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень.

На адресу платника направлена відповідь на заперечення листом від 24.01.2024 №133/ж-12/25-01-07-01-06.

За результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення, в тому числі: від 29.01.2024 №1508/ж 10/25-01-07-00 щодо заниження податкових зобов?язань з податку на прибуток на суму 248 967грн., штрафних санкцій на суму 62242 грн та від 29.01.2024 №1509/10/25-01-07-00 щодо заниження податкових зобов?язань з податку на додану вартість на суму 276630 грн, штрафних санкцій на суму 69158 грн.

Як вбачається з Акту, в періоді, що перевірявся, ТОВ «ВТФ «ДАЙНА» документально оформлювало взаємовідносини з ТОВ «ВДАЛА» (податковий номер 39898184) згідно договору поставки нафтопродуктів від 22.04.2016 №є04-23В.

Зазначеним договором, укладеним ТОВ «ВДАЛА» в особі директора ОСОБА_1 , надалі іменується «Постачальник» та ТОВ «ВТФ «ДАЙНА» в особі директора ОСОБА_2 , надалі іменується «Покупець» передбачено наступне:

Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити нафтопродукти, іменовані надалі Товар відповідно до умов цього Договору й Додатків до нього. Додатки до Договору є його невід 'ємною частиною.

Номенклатура, кількість й ціна Товару визначаються Сторонами в рахунку-фактурі до цього Договору.

Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Товар поставляється Покупцеві партіями на підставі погодженої заявки на умовах: СРТ - (автомобільним або залізничним транспортом), EXW - (естакада наливу), DDP - (пункт призначення, вказаний Покупцем в заявці на відвантаження Товару)».

При опрацюванні первинних документів та умов договору, відповідачем було встановлено, що у наданих на перевірку рахунках-фактурах відсутнє прізвище, ім?я, по-батькові особи, яка виписувала дані документи. ТОВ «ВТФ «ДАЙНА» на порушення умов договору здійснювало перерахування коштів за недійсними рахунками-фактурами та, крім цього, виписаними невідомою особою, оскільки надані рахунки-фактури дійсні до сплати лише 1 день, а перерахування коштів відбувається, починаючи з наступного дня і пізніше. При дослідженні рахунків-фактур було встановлено, зокрема, що у наданих на перевірку рахунках-фактурах відсутнє прізвище, ім?я, по-батькові особи, яка виписувала дані документи. До перевірки до жодної з поставок товару не надано Декларації про відповідність, що передбачено умовами Договору. До перевірки до жодної з поставок товару не надано заявок.

Також, у видатковій накладній від 05.04.2019 №PH-0000062 зазначено місце складання: м. Світловодськ. У графі «Отримав» наявний підпис (без зазначення прізвища, ім?я по батькові особи та посади). Трохи нижче, здійснено запис «за дов.163 від 05.05.2019 ОСОБА_3 » Виходячи з вищенаведеного, відповідачем встановлено, що особа на прізвище ОСОБА_3 у м. Світловодськ (згідно зазначеного у видатковій накладній місця складання) отримала бензин автомобільний в кількості 15 545л. за довіреністю, яка на момент правочину ще не діяла. Оскільки документальне оформлення господарської операції відбулося від 05.04.2019, а довіреність виписана 05.05.2019.

Крім наведеного, у товарно-транспортних накладних: не зазначена повна адреса пункту розвантаження; відсутній час виїзду з підприємства-вантажовідправника; час прибуття до вантажоодержувача; час виїзду від вантажоодержувача. На порушення п.п.7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв?язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496) у наданих на перевірку товарно-транспортних накладних номер резервуару зазначено не було. В ході проведення перевірки акти про прийняття нафтопродуктів, як того вимагає п. 5.4.3 Інструкції «Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363 (20128-98), зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363 (20128-98), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 не надавались.

Відповідачем також встановлено, що по ТОВ «ВДАЛА» Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 прийнято Рішення від 18.07.2022 №23173 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Анульовано свідоцтво платника ПДВ 28.02.2023 року (причина: 39 - відсутність поставок та ненадання декларацій).

Одним з перевізників ПММ було ПП «Нафтатрейд СВ». Проведеним аналізом даних Єдиного реєстру судових рішень відповідачем встановлено, що ТОВ «ВДАЛА» (податковий номер 39898184) та ПП «Нафтатрейд СВ» (податковий номер 38246254) є фігурантами кримінальних проваджень: Ухвала Київського апеляційного суду від 19.10.2020 по справі №761/29722/20, Ухвала Київського апеляційного суду від 20.12.2021 по справі №757/67746/21-к.

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача ТОВ «ВТФ «ДАЙНА» порушено норми:

при відображенні операції у складі витрат: п.п. 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248;

При перенесенні ТОВ «ВТФ «ДАЙНА» неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, наслідком чого стало завищення показників, відображених у рядку 2050 Звіту про фінансовий результат «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» на загальну суму 1383,1 тис. грн, у тому числі за 2019 рік у сумі 1383,1 тис.грн.

В порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, платником завищено суму податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ВДАЛА» на загальну суму 276630 грн, у тому числі за квітень 2019 у сумі 114 014грн, за травень 2019 року у сумі 47 449грн, за червень 2019 року у сумі 36 225 грн, за листопад 2019 року у сумі 78942грн.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Податковий кодекс України (далі ПК України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпунктів «а», «б» п.185.1 ст.185 ПК України об`ктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об?єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаются на умовах товарного кредиту, а також з передачі об?єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов?язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої латником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10. ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов?язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв?язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV).

У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом встановлено, що між ТОВ «ВДАЛА» (податковий номер 39898184) (постачальник) та ТОВ ВТФ «ДАЙНА» (покупець), укладено договір поставки нафтопродуктів від 22.04.2016 №04-23B. На підтвердження виконання умов вказаного договору були здійснені поставки партій товару, на підставі чого були складені видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. За результатами проведених операцій з поставки товару були складені та зареєстровані у відповідному реєстрі податкові накладні.

Суд звертає увагу, що відповідач у Акті дійшов висновку про те, що позивач в порушення умов договору здійснював перерахування коштів за недійсними рахунками-фактурами та, крім цього, виписаними невідомою особою», про що зазначив на сторінках 10,11 акту перевірки.

Судом встановлено, що відповідно до рахунку-фактури від 05.04.2019 №СФ-0000062 на суму 357 597,18 грн оплата за товар здійснена 08.04.2019 на суму 57 597,18 грн, 09.04.2019 на суму 50 000 грн, 10.04.2019 на суму 50 000 грн, 11.04.2019 на суму 50 000 грн, 12.04.2019 на суму 50 000грн, 15.04.2019 на суму 50 000грн, 16.04.2019 на суму 50 000грн.

Суд звертає увагу, що поставка товару здійснена 05.04.2019 (у п`ятницю), оплати здійснювалися на наступний банківський день 08.04.2019 (у понеділок) і тривали протягом 7 банківських днів.

Відповідно до рахунку-фактури від 26.04.2019 №СФ-0000106 на суму 326 485,34 грн оплата за товар здійснена 02.05.2019 на суму 26 485,34 грн, 03.05.2019 року на суму 50 000,00 грн, 06.05.2019 на суму 50 000 грн, 07.05.2019 на суму 50 000грн, 08.05.2019 на суму 50000 грн, 10.05.2019 на суму 100 000 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що поставка здійснена 26.04.2019 (у п`ятницю) та враховує, що понеділок 29.04.2019 був вихідним, згідно із затвердженим Кабміном графіком перенесення робочих днів у 2019 році через Великдень, вівторок - 30 квітня, також був вихідним, а 01.05.2019 був також офіційним державним вихідним днем. Тому позивач почав здійснювати оплати на наступний банківський день 02.05.2019, які тривали протягом 6 банківських днів.

Відповідно до рахунку-фактури від 16.05.2019 №СФ-0000114 на суму 284 693,81грн оплата здійснена 17 05.2019 на суму 50 000 грн., 20.05.2019 на суму 50 000 грн, 21.05.2019 на суму 50 000 грн, 22.05.2019 на суму 50 000 грн, 23.05.2019 на суму 50 000 грн, 24.05.2019 на суму 34 693,81 грн.

Тобто оплата здійснена в межах вимог, що встановлені в п.4.2., який визначає, що Покупець зобов?язується здійснити оплату поставленої партії Товару протягом 7 (семи) банківських днів з дати поставки Товару не пізніше наступного банківського дня з дати вчинення правочинну.

Відповідно до 4.3. договору: Розрахунки за цим Договором Постачальника здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок на підставі виставленого Постачальником рахунку. Оплата здійснюється не пізніше наступного банківського дня з дати вчинення правочинну.

Разом з рахунками-фактурами, що були описані в акті перевірки, до перевірки також надавалися і видаткові накладні. Так, у видаткових накладних від 05.04.2019 №РН-0000062, від 26.04.2019 №РН-0000106, від 16.05.2019 №РН-0000115, від 07.07.2019 №РН-0000149, від 27.11.2019 №РН-0000253 зазначені прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка виписувала видаткові накладні. У всіх зазначених видаткових накладних від постачальника накладні підписала комерційний директор ОСОБА_4 . Такий же саме підпис комерційного директора ОСОБА_4 стоїть і на рахунках-фактурах, щодо яких у відповідача виникли сумніви. При цьому, всі видаткові накладні містять печатку ТОВ «ВДАЛА».

З огляду на наведене, твердження відповідача, що позивач здійснював перерахування коштів за недійсними рахунками-фактурами та, крім цього, виписаними невідомою особою є безпідставними та необгрунтованими.

Суд зазначає, що рахунок-фактура - це документ більш інформаційного характеру. Рахунок-фактура інформує покупця про товари (роботи) або послуги, за які йому пропонується заплатити. У ньому містяться дані про кількість, вартість (ціну) кожного найменування, загальну суму оплати і валюту платежу. Якщо угода ще не відбулася, тобто товар не поставлено або послуги не надано, покупець не може оплатити рахунок-фактуру. Якщо ж угода вже відбулася, то обов`язок з оплати виникає незалежно від того, виставлено рахунок чи ні (Постанова Верховного суду України у справі №82772763 від 02.07.2019 у справі №918/537/18). Це зобов`язання виникає на підставі договору.

Тобто, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за переданий товар, при цьому, платіжні реквізити сторін наведені у самому договорі. Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, встановленого статтею 9 Закону України бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки рахунком. фактурою не фіксується господарська операція, розпорядження чи дозвіл на її проведення.

Щодо посилання відповідача на п.2.1 Договору, де зазначено, що якість Товару, повинна підтверджуватися 3-ма документами: паспортом якості заводу-виробника, сертифікатом відповідності та декларацією про відповідність, суд наголошує, що Декларація про відповідність не є первинним документом в бухгалтерському обліку, не є документом, що використовується під час оподаткування, а також не належить до документів постійного зберігання. Крім того, паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту.

З урахуванням того, що від продажу партій нафтопродуктів пройшло приблизно 5 років, застереження відповідача щодо відсутності документу, що підтверджує якість проданої партії товару і ніяким чином не пов`язана з податковим обліком, необґрунтована.

Щодо напису «за дов. 163 від 05.05.2019 ОСОБА_3 » у видатковій накладній від 05.04.2019 №PH-0000062 суд зазначає, що під час внесення даних сталась технічна помилка і неправильно була вказана дата видачі довіреності 05.05.2019 замість 05.04.2019, що підтверджується реєстром довіреностей, в якому відображені правильний номер довіреності і дата 05.04.2019.

Стосовно вказаних недоліків, які зазначає відповідач в товарно-транспортних накладних, слід звернути увагу на те, що відсутність в ТТН номеру резервуару, з якого відпущений товар, не зазначення повної адресу пункту розвантаження, відсутність часу виїзду і прибуття, зазначення пункту навантаження адреси нафтобази, а не юридичної адреси офісу ТОВ «ВДАЛА» не спростовує поставки товару за місцем призначення.

Крім того, товарно-транспортні накладні оформлювали перевізники товару, а позивач не вступав у відносини із перевізниками придбаного ним товару.

Можливе використання такими перевізниками незареєстрованих транспортних засобів та/або транспортних засобів, право користування якими не оформлене належними чином, та/або транспортних засобів, про використання яких не подано звіти до податкового органу, нездійснення належного оформлення трудових відносин із водіями та/або неподання звітності до податкового органу про такі відносини, жодним чином не впливає на факти реальності спірних операцій з придбання товару та не покладає на позивача відповідальності у вигляді позбавлення права на податковий кредит за допущені третіми особами, з якими він до того ж не вступав у відносини, порушення.

Відповідальною особою за складання товарно-транспортних накладних є не позивач, а його контрагент, оскільки вантажоодержувач, яким виступає позивач у справі, за умовами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568) не приймає участь в складанні цих документів і не в змозі проконтролювати правильність і повноту заповнення її реквізитів.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості.

Всі негативні наслідки, пов?язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Окрім того, окремі недоліки у документах, які до того ж не є первинними для цілей ведення податкового обліку, не можуть самі по собі безумовно свідчити про нереальність господарської операції з поставки товару, якщо з інших документів вбачається, що така операція реально відбулася.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на те, що по ТОВ «ВДАЛА» Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 прийнято рішення від 18.07.2022 №23173 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Анульовано свідоцтво платника ПДВ 28.02.2023 (причина: 39 - відсутність поставок та ненадання декларацій), оскільки господарська операція відбувалась у 2019 році, в той час як рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості прийнято 18.07.2022.

Щодо аналізу даних Єдиного реєстру судових рішень, на підставі якого відповідачем встановлено, що ТОВ «ВДАЛА» (податковий номер 39898184) та ПП «Нафтатрейд СВ» (податковий номер 38246254) є фігурантами кримінальних проваджень, суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Крім наведеного, варто також звернути увагу, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару чи перевізників, з якими позивач не мав господарських взаємовідносин, вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У постановах від 27.02.2018 у справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а та ін. Верховний Суд наголошував на тому, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 у справі №K/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі №816/809/17).

Доцільність вибору платником податку контрагентів відноситься до його виключної компетенції, яка походить із принципу свободи підприємницької діяльності. На вибір контрагента своїх постачальників платник податків взагалі не має впливу. Критерії та причини, за яких особа обирає тих чи інших постачальників, не мають ніякого відношення до правил ведення податкового обліку.

Окрім цього, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2021 у справі №640/19745/18, від 10.09.2020 у справі №640/2722/19 та від 29.10.2019 у справі №823/1436/13-а.

Суд наголошує, що факт реалізації нафтопродуктів постачальником оформлювався відповідно до вимог чинного законодавства в сфері бухгалтерського обліку шляхом складання та підписання видаткових накладних, рахунків-фактури, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо, тобто тих документів, які вказують на зміну в структурі власності активу. На момент здійснення господарських операції позивач та його контрагент ТОВ «ВДАЛА» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Відповідачем в ході перевірки було лише частково розглянуто рух товару, придбаного в ході виконання господарських операцій, та не досліджено всього циклу переміщення товару по кожній господарській операції починаючи від моменту його придбання позивачем і закінчуючи моментом продажу товару. Не дивлячись на те, що позивач надавав документи, що підтверджують і придбання товару і подальший продаж цього товару.

При цьому, господарські операції здійснені позивачем були спрямовані на закупівлю товару - нафтопродуктів з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, які спричинили реальну зміну його майнового стану. Реалізація придбаного товару здійснювалася шляхом продажу товару покупцям на підставі договорів.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті2та частини 2 статті77 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про визначення грошового зобов`язання та застосування штрафних санкцій суперечить законодавству і підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями139,227,241-243,246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Дайна" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 29.01.2024 №1508/ж10/25-01-07-00.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 29.01.2024 №1509/ж10/25-01-07-004.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Дайна" судові витрати у розмірі 9854,95 грн (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні 95 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Дайна" (вул. Захисників України, 17А, кімн.409, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14030, код ЄДРПОУ - 14225518).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Повне рішення суду складено 07.10.2024.

Суддя Л.О. Житняк