Постанова

від 30.09.2024 по справі 440/1439/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 р.Справа № 440/1439/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2024, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, повний текст складено 23.05.24 року по справі № 440/1439/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.11.2023 року №№ 00100250701, 00100260701, 00100270701.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки № 10239/16-31-07-01-02/44361534 від 23.10.2023 року, з огляду на обставини реальності господарських операцій з отримання позивачем послуг від ТОВ "АДФ Компаунд", ФОП ОСОБА_1 . Зазначав, що виконання укладених позивачем угод з його контрагентами підтверджена належним чином оформленою первинною документацією, а висновки податкового органу про безтоварність операцій носять характер припущень, які ґрунтуються лише на непідтвердженій належними доказами інформації. Також, вважає, що позивач не підлягає притягненню до фінансової відповідальності згідно пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, оскільки підпункт "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не може бути застосований, та він регулює інші правовідносини, а саме, використання платником податків товарів (робіт, послуг) під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ", не погодившись з рішенням суду першої інстанйції , подало апеляційну скаргу , вважає, що рішення прийняте на підставі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення, містить невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається , що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій TOB «ТК «ГОЛЬФСТРІМ» надав під час перевірки ( та до суду) первинні документи, які були передбачені договорами: № 06/05/2022-1 від 06.05.2022 року, № 14/02/2023 від 14.02.2023року, ці первинні документи були належно оформленими та містили всі необхідні реквізити, були підписані уповноваженими особами, підтверджували відомості про господарські операції; тому свідчать про факт реального вчинення господарських операцій і є підставою для формування платником бухгалтерського обліку та податкової, фінансової звітності. Вказує , що контролюючий орган не наділений повноваженнями визначати доцільність чи недоцільність отримання агентських послуг, в тому числі при оптовому придбанні у нерезидентів хімічних речовин, що використовуються в газонафтовій промисловості України. Крім того, працівники, що проводили перевірку не є фахівцями в цій галузі, не володіють спеціальними знаннями та достатньою кваліфікацією, вочевидь не володіють інформацією про те які необхідні знання, ділові зв`язки та навички щоби організувати придбання та доставку Метанолу з Польщі на установку комплексної переробки газу на об`єктах України. Під час перевірки контролюючий орган мав повний доступ до первинних документів та не зафіксував витрат на відрядження працівників ТОВ «Гольфстрім» до Польщі чи місць перетину кордону з Україною при ввозі вказаних товарів. Хоча ці логістично-посередницькі послуги є доволі актуальними та фактично виконані. Таким чином, хибне твердження податківців про безпідставне оформлення господарських операцій призвело до висновку про неправомірність формування витрат з податку на прибуток, податку на додану вартість і призвело до виникнення зобов`язань по реєстрації податкових накладних. Також, вказує, що з урахуванням необґрунтованості висновку податкового органу щодо заниження позивачем в період, що перевірявся, податку на додану вартість враховуючи дотримання позивачем вимог, передбачених ПК України щодо отримання податкового кредиту, в даному випадку підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України до спірних правовідносин не може бути застосований, оскільки регулює інші правовідносини, а саме використання платником податків товарів (робіт, послуг), під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. При цьому надаючи оцінку спірному випадку, через призму граматичного, логічного та системного тлумачення норми права, вважає, що TOB «ТК «ГОЛЬФСТРІМ» не підлягає притягненню до фінансової відповідальності за абз. 4 пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України. Враховуючи вищевикладене TOB «ТК «ГОЛЬФСТРІМ» вважає , що податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення, які не відповідають вимогам законодавства України. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2024р. по справі №440/1439/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № 00100260701, №00100270701, №00100250701 від 08.11.2023 року ГУ ДПС у Полтавській області, судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Головне управління ДПС у Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними , судом першої інстанції з урахуванням всіх обставин справи прийнято законне та обґрунтоване рішення. Посилаючись на обставини , викладенні у відзиві , просить апеляційну скаргу ТОВ «Торгова компанія «ГОЛЬФСТРІМ» залишити без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість .

Основним видом економічної діяльності є: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

З 26.09.2023 року по 09.10.2023 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт від 23.10.2023 року №10239/16-31-07-01-02/44361534 /том 1, а.с. 39-66/.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.108, підпункту 14.1.191, підпункту 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, статті 46, підпункту 134.1.1 пункту 134.1, статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 7, 19 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", заниження податку на прибуток в сумі 340580 грн., в тому числі по періодах: 2022 рік - 201203 грн., півріччя 2023 - 139377 грн.;

- пункт 187.1 статті 187, пункт 189.1 статті 189, пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податок на додану вартість в розмірі 298047 грн., в тому числі, за липень 2022 року - 99143 грн., серпень 2022 року - 24786 грн., вересень 2022 року -11278 грн., жовтень 2022 року - 29169 грн., листопад 2022 року - 20152 грн., грудень 2022 року - 39031 грн., лютий 2023 року - 51618 грн., березень 2023 року - 1546 грн., травень 2023 року - 10499 грн., червень 2023 року - 10825 грн.;

- пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 298047 грн.;

- пункт 201.10 статті 201, пункт 89 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

08.11.2023 року на підставі акту перевірки від 23.10.2023 року №10239/16-31-07-01-02/44361534 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00100270701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 372559 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 298047 грн., за штрафними санкціями в сумі 74512 грн.;

- № 00100260701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 425725 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 340580 грн., за штрафними санкціями в сумі 85145 грн.;

- № 00100250701, яким застосовано штрафні санкції в сумі 34553,39 грн.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що податковий орган дійшов правомірних висновків про порушення ТОВ "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" порядку формування витрат по господарським операціям з ТОВ "АДФ Компаунд" та ФОП ОСОБА_1 та відповідно заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 340580 грн., з податку на додану вартість в сумі 298047 грн. Враховуючи, що позивачем на порушення абз. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України не нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вартість послуг з пошуку постачальника, яка не є господарською діяльністю платника податку, до нього правомірно застосовано відповідальність у вигляді штрафу за нездійснення реєстрації податкових накладних на суму 298047 грн. на підставі абз. 4 пункту 120-1.2 ст. 120-1 ПК України. Таким чином, Головне управління ДПС у Полтавській області, діючи відповідно до приписів чинного законодавства України, правомірно сформувало податкові повідомлення - рішення від 08.11.2023 року №№ 00100250701, 00100260701, 00100270701, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу)

Відповідно до пп. 198.6 ст.198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та витрат підприємства у податковому обліку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для висновку податкового органу про заниження ТОВ "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" податку на прибуток в сумі 340580 грн., податку на додану вартість в сумі 298047 грн., та нездійснення реєстрації податкових накладних на суму 298047 грн. слугували висновки про оформлення операцій з придбання ТОВ "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" інформаційно - консультативних послуг з пошуку постачальника хімічної продукції у ТОВ "АДФ Компаунд" та ФОП ОСОБА_1 з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов`язань, та які не входять до меж господарської діяльності позивача.

Так, між ТОВ "АДФ Компаунд" (Агент) та ТОВ "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" (Принципал) укладений договір надання послуг з пошуку постачальників № 06/05/2022-1 від 06.05.2022 року, за умовами якого принципал доручає, а агент бере на себе зобов`язання здійснювати обумовлені договором дії, а принципал зобов`язується сплатити агенту винагороду за надані послуги .

Згідно пункту 2.1 вказаного договору агент зобов`язується: - за дорученням принципала здійснювати пошук організацій, що займаються виробництвом та/або продажем продуктів промислової хімії (метанол, сірчана кислота, аміак рідкий технічний, кисень у балонах, вуглекислий газ у балонах тощо) та хімічне обладнання за найбільш вигідними цінами; здійснювати моніторинг цін на продукцію; - сприяти встановленню ділових відносин між принципалом та постачальниками продукції; - здійснювати перевірку документів потенційних постачальників та сертифікацію продукції; - не розголошувати третім особам конфіденційну інформацію; - надавати інші послуги за запитом принципала.

20.05.2022 року між ТОВ "АДФ Компаунд" (Агент) та ТОВ "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" (Принципал) укладена додаткова угода № 1 до договору № 06/05/2022-1 від 06.05.2022 року, якою до пункту 2.1 договору включені додаткові обов`язки щодо вжиття активних заходів для забезпечення своєчасного і точного виконання зобов`язань контрагентами нерезидентами принципала, в тому числі PHOENIXX CHEMICALS TRADING Польща та іншими, а також дотримання контрагентами принципала термінів поставки товарів, та оформлення супровідної документації .

В підтвердження виконання умов договору № 06/05/2022-1 від 06.05.2022 року позивач надав суду копії: - актів про надання послуг з пошуку постачальника; - розрахунків вартості винагороди; - рахунків на оплату; - платіжних інструкцій; - податкових накладних .

Також, між ФОП ОСОБА_1 (Агент) та ТОВ "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" (Принципал) укладений договір надання послуг з пошуку постачальників № 14/02/2023 від 14.02.2023 року, за умовами якого принципал доручає, а агент бере на себе зобов`язання здійснювати обумовлені договором дії, а принципал зобов`язується сплатити агенту винагороду за надані послуги.

Згідно пункту 2.1 вказаного договору агент зобов`язується: - за дорученням принципала здійснювати пошук організацій, що займаються виробництвом та/або продажем продуктів промислової хімії (метанол, сірчана кислота, аміак рідкий технічний, кисень у балонах, вуглекислий газ у балонах тощо) та хімічне обладнання за найбільш вигідними цінами; здійснювати моніторинг цін на продукцію; - сприяти встановленню ділових відносин між принципалом та постачальниками продукції; - здійснювати перевірку документів потенційних постачальників та сертифікацію продукції; - не розголошувати третім особам конфіденційну інформацію; - надавати інші послуги за запитом принципала.

В підтвердження виконання умов договору № 14/02/2023 від 14.02.2023 року позивач надав суду копії: - актів про надання послуг з пошуку постачальника; - рахунків на оплату; - платіжних інструкцій; оборотно - сальдові відомості .

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Суд зазначає, що з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт надання послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. В актах мають бути зазначені конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

Згідно пояснень представника позивача ТОВ "АДФ Компаунд" надавав підприємству позивача послуги, пов`язані із супроводженням поставки продукції від PHOENIXX CHEMICALS TRADING Польща та Silekol Sp Польща, вартість послуг розраховувалась від об`єму поставленої продукції.

В наданих суду актах зазначено лише загальний опис наданих послуг - "послуга з пошуку постачальника".

Звіти про надання послуг із зазначенням конкретних результатів наданих послуг позивачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надані.

Дослідивши документи , надані позивачем, встановлено , що контракт з PHOENIXX CHEMICALS TRADING Польща був укладений 20.04.2022 року за № MET/TRUCK703/2022, в той час, як акти виконаних робіт з ТОВ "АДФ Компаунд" щодо пошуку постачальника складені з липня 2022 року.

Згідно інформації, яка відображена в ІКС "Податковий блок" за даними митниці встановлено, що вже в травні 2022 року на підставі вантажних митних декларацій на митну територію України був ввезений метанол, що свідчить про початок виконання умов зовнішньоекономічного контракту з PHOENIXX CHEMICALS TRADING, тобто до складання документів про виконання послуг по пошуку постачальників.

Також, за умовами контрактів позивача з PHOENIXX CHEMICALS TRADING Польща, Silekol Sp Польща не передбачено залучення сторонніх організацій та посередників для їх виконання.

Будь-яких пояснень стосовно результату ( який саме результат) отриманого позивачем від послуг, наданих ФОП ОСОБА_1 , суду не надано.

Надані суду акти про надання послуг не містять інформації відносно того - пошук яких саме потенційних постачальників було здійснено контрагентом позивача на виконання умов договору та за який період були надані такі послуги.

Слід зазначити, що господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому, варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

В аспекті ствердження реальності надання послуг з пошуку постачальника для врахування таких витрат при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку змісту цих послуг з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Позивачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надано будь - яких документів, які б підтверджували необхідність придбання таких послуг та економічний ефект від таких послуг.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що послуги, щодо яких виник спір, були спрямовані на використання в господарській діяльності позивача.

Отже, факт отримання позивачем послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 13 липня 2022 року по справі № 826/7838/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган дійшов правомірних висновків про порушення ТОВ "Торгова Компанія "ГОЛЬФСТРІМ" порядку формування витрат по господарським операціям з ТОВ "АДФ Компаунд" та ФОП ОСОБА_1 та відповідно заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 340580 грн., з податку на додану вартість в сумі 298047 грн.

Згідно абз. 4 пункту 120-1.2 ст. 120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Враховуючи вище встановлене та те , що позивачем в порушення абз. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України не нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вартість послуг з пошуку постачальника, яка не є господарською діяльністю платника податку, до нього правомірно застосовано відповідальність у вигляді штрафу за нездійснення реєстрації податкових накладних на суму 298047 грн. на підставі абз. 4 пункту 120-1.2 ст. 120-1 ПК України.

Таким чином висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 08.11.2023 року №№ 00100250701, 00100260701, 00100270701 обґрунтований та підтверджений матеріалами справи, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 440/1439/24 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 07.10.2024 року