Постанова

від 07.10.2024 по справі 640/19797/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19797/22 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРГЕТ ВАРЕ ФЕРКАУФ" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАРГЕТ ВАРЕ ФЕРКАУФ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 15 грудня 2021 року № 00928540704 та № 00928560704.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, 24 листопада 2021 року на поштову адресу ТОВ «ТАРГЕТ ВАРЕ ФЕРКАУФ» надійшов акт Головного управління ДПС у м. Києві від 15 листопада 2021 року № 84887/26-15-07-04-03/44081445 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРГЕТ ВАРЕ ФЕРКАУФ» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2021 року».

Як вбачається з акту перевірки, документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТАРГЕТ ВАРЕ ФЕРКАУФ» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за серпень 2021 року, проведена посадовою особою ГУ ДПС у м. Києві па підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 18.10.2021 № 8222-п у період з 26 жовтня 2021 року по 08 листопада 2021 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00928540704 від 15 грудня 2021 року (Форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2021 року в сумі 2 642 633 грн, з якої податкове зобов`язання - 2 114 106, 00 грн та штраф - 528 527, 00 гривень;

- №00928560704 від 15 грудня 2021 року (Форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2021 року на суму 4 709 814, 00 гривень.

Не погоджуючись з законністю та обґрунтованістю висновків податкового органу викладених в вищевказаному акті та прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Пунктом 78.5 ст.78 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст.79 цього Кодексу.

За приписами п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У разі надіслання (вручення) відповідно до ст.42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У свою чергу п.42.2 ПК України визначає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 та пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу (10 робочих днів) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що платник податків має право додатково надати документи, які пов`язані з предметом перевірки, до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами такої перевірки (тобто до прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення). Крім того, надання документів платником податків після закінчення перевірки та до прийняття контролюючим органом відповідного рішення, не зобов`язує платника надавати документи тільки до письмових заперечень (абзац 1 пункту 44.6 статті 44 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки був отриманий позивачем 24 листопада 2021 року.

При цьому, позивач листом від 19 листопада 2021 року направив на поштову адресу відповідача документи на підтвердження обставин декларування ним від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2021 року. Вказані документи були отримані відповідачем 02 грудня 2021 року.

Тобто, такі документи були надані позивачем до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та у строк, визначений пунктом 86.7 статті 86 ПК України, а тому вони обов`язково мали бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішень за наслідком проведення перевірки позивача.

Разом з тим, ГУ ДПС у м. Києві листом від 21 січня 2022 року № 1201/1/26-15-07-04-03-13 повідомило, що первинні документи, надані листом про надання копій документів від 19 листопада 2021 року вих. 19112021 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 02 грудня 2021 року №121699/6) не враховані в матеріали перевірки.

Отже, контролюючим органом не були враховані копії первинних бухгалтерських документів, що надані товариством до прийняття рішення за наслідками перевірки та не пізніше 10-ти робочих днів після отримання акта перевірки, що суперечить наведеним вище вимогам законодавства щодо проведення документальної перевірки та свідчить про протиправність висновків такої перевірки.

В свою чергу, необхідно звернути увагу, що наведені обставини позбавили позивача можливості в рамках проведеної перевірки направити до відповідача документи на підтвердження дотримання ним вимог податкового законодавства та законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2021 року.

Беручи до уваги, що судом було встановлено порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки позивача, які мали наслідком позбавлення його можливості подати докази та призвели до безпідставних висновків самої перевірки, суд дійшов висновку про визнання такої перевірки незаконною, що в свою чергу свідчить про відсутність правових наслідків такої перевірки, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Відповідно до висновку, сформульованого Верховним Судом в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.09.2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №П/811/3206/15 та від 26.03.2020 у справі №813/823/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем було надано суду копії документів, які не були враховані відповідачем.

У свою чергу, податковий орган, не дослідивши вказані документи, дійшов помилкових висновків про порушення позивачем вимог ПК України.

Суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні правові підстави для визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк