Постанова

від 25.09.2024 по справі 140/33326/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/33326/23 пров. № А/857/8958/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №140/33326/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Палетс" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя в 1-й інстанції Плахтій Н. Б.,

дата ухвалення рішення 12 січня 2024 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 22 січня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь Палетс звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0119750709 від 28 вересня 2023 року на суму завищення бюджетного відшкодування усього 17302 грн, штрафні (фінансові) санкції (штраф) 1730,2 грн; №0119760709 від 28 вересня 2023 року на суму, на яку відмовлено, у тому числі при наданні бюджетного відшкодування, 5064379 грн; №0119770709 від 28 вересня 2023 року на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, 104460 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 28 вересня 2023 року №0119750709, №0119760709 та №0119770709.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що в порушення п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ «Волинь Палетс» встановлено факт списання цвяхів не в господарській діяльності, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за травень 2023 в сумі 17302 грн, а також встановлено понаднормове списання паливно-мастильних матеріалів у кількості 37235,7 л на суму 1161381,48 грн, крім того ПДВ 81297 грн. Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) за червень 2023 року встановлено його завищення на суму 203059 грн, внаслідок заниження показника у рядку 9 (колонка Б) Декларації (детально описано п.3.1,п.3.2 розділу ІІІ цього акту). Крім того, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації), встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку у декларації за червень 2023 року (рядок 20.2.1) у розмірі 17302 грн; виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період червень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, на суму 5064379 грн. Таким чином, у порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями та Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289 із змінами і доповненнями, ТОВ «Волинь Палетс» не має права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) задекларованого у декларації з ПДВ за червень 2023 року в розмірі 5064379 грн, а тому підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що відповідач може проводити перевірку виключно показників, які відображені у декларації, що перевіряється; предметом перевірки є, як вказано у Наказі на проведення перевірки, «дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 липня 2023 року №9178918270 від`ємного значення, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету»; показники вчинення господарських операцій із ФОПами не відображаються в Декларації з ПДВ (з огляду на те, що ФОПи не є його платниками), а тому будь-яке дослідження відповідачем показників вчинення господарських операцій із ФОПами виходить за межі предмету перевірки, яка проводиться з підстав, визначених п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України. Вказує, що відповідач не заперечує факт виготовлення піддонів згідно з актами наданих послуг. Крім того, ФОП ОСОБА_1 , як і ФОП ОСОБА_2 , передавали позивачу піддони, виготовлені на території, орендованій позивачем, своїм інвентарем та інструментами, але з використанням сировини, наданої позивачем. При цьому, договорами підряду на виготовлення виробів з матеріалів замовника від 01 березня 2023 р., укладеними між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 (Виконавці) відповідно, передбачено, що виконавець зобов`язується виготовляти піддони ручного збиття з матеріалів Замовника. Таким чином, договором передбачено, що позивач передає ФОП ОСОБА_1 заготовки і цвяхи. Крім того, звертає увагу на те, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/ послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів, а тому доводи податкового органу про відсутність технологічної та трудової можливості виготовлення піддонів є безпідставними. З врахуванням наведеного вказує, що податкові зобов`язання виникли з моменту поставки відповідного товару (сировини), і той факт, що виготовлена із вказаної сировини продукція не була продана у заявленому періоді, не є ознакою неучасті в оподатковуваних операціях. Більше того, дана обставина не впливає на право позивача на відшкодування ПДВ, оскільки таке право виникає внаслідок придбання товару, а не участі чи неучасті в оподаткованих операціях тим більше, якщо це стосується сировини. Тобто не/участь товару в оподаткованих операціях не має у випадку позивача жодного значення. Значення має лише сам факт поставки відповідного товару позивачу. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта) Роскошнова Д. А. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Косендюк Я. А. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 16 серпня 2023 року №1661-п (т.3, а.с.145) та направлення на перевірку від 16 серпня 2023 року №2549 (т.3, а.с.147) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Волинь Палетс щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 липня 2023 року №9178918270 від`ємного значення, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 01 вересня 2023 року №13295/07-09/44113911 (т.1, а.с.11-24, т.3, а.с.152-165).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків:

- п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого встановлено відсутність у платника права на отримання бюджетного відшкодування на загальну суму 5064379 грн, в тому числі за червень 2023 року в сумі 5064379 грн;

- п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що включається до складу наступного податкового звітного періоду по декларації за червень 2023 року (рядок 21) на загальну суму 104460 грн, в т. ч. за червень 2023 року - 104460 грн;

- п.200.1, п.200.4, п.200.14 ст.200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з подяку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2023 року на загальну суму 17302 грн, в т.ч. за червень 2023 року - 17302 грн.

28 вересня 2023 року на підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- №0119750709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника в банку у розмірі 17302 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 1730,2 грн (т.1, а.с.32);

- №0119760709, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 5064379 грн (т.1, а.с.33);

- №0119770709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 104460 грн (т.1, а.с.34).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит сформовано позивачем за червень 2023 року за операціями, на підставі первинних документів, які підтверджують фактичний рух активів, при цьому відповідачем не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами порушення ТОВ Волинь Палетс податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 28 вересня 2023 року №0119750709, №0119760709 та №0119770709 є протиправним та підлягають скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб. Цей підпункт застосовується для цілей статті 39 цього Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених пунктом 140.5 статті 140 цього Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень статті 39 цього Кодексу.

Приписами пункту 21.1 ст.21 ПК України передбачено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

За змістом пп.20.1.4, 20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 ПК України.

Пункт 78.4, 78.5 ст.78 ПК України передбачає, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За змістом пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Матеріалами справи стверджується, що ТОВ Волинь Палетс 20 липня 2023 року подало податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період червень 2023 року, в якій, серед іншого, задекларувало суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Таким чином, подання ТОВ Волинь Палетс податкової декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість понад 100 тис. гривень стало підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Відповідно до пп.а та б п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пункт 189.1 ст.189 ПК України передбачає, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

За змістом п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом п.200.4. ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами п.201.1, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Стаття 44 ПК України закріплює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 44.1. цієї статті передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п.44.3. ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

За змістом п.44.6. ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пункт 83.1 ст.83 ПК України передбачає, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (підпункт 85.2 статті 85 ПК України).

За змістом п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З системного аналізу наведених вище правових можна дійти висновку про те, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 16 серпня 2023 року №1661-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Волинь Палетс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №13295/07-09/44113911 від 01 вересня 2023 року, згідно з висновками якого встановлено порушення платником податків:

- п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого встановлено відсутність у платника права на отримання бюджетного відшкодування на загальну суму 5064379 грн, в тому числі за червень 2023 року в сумі 5064379 грн;

- п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення що включається до складу наступного податкового звітного періоду по декларації за червень 2023 року (рядок 21) на загальну суму 104460 грн, в т. ч. за червень 2023 року - 104460 грн;

- п.200.1, п.200.4, п.200.14 ст.200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з подяку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2023 року на загальну суму 17302 грн, в т.ч. за червень 2023 року - 17302 грн

28 вересня 2023 року на підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- №0119750709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника в банку у розмірі 17302 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 1730,2 грн (т.1, а.с.32);

- №0119760709, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 5064379 грн (т.1, а.с.33);

- №0119770709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 104460 грн (т.1, а.с.34).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2023 року №0119750709, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2023 року на 17302 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1730,20 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки №13295/07-09/44113911 від 01 вересня 2023 року перевірки (розділи 3.1, 3.2) вбачається, що контролюючий орган в ході проведення перевірки дослідив господарські операції ТОВ Волинь Палетс із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та дійшов висновку, що такі не підтверджуються первинними документами, а тому списання цвяхів як сировини, переданої даним суб`єктам господарювання для виконання послуг переробки, відбулось поза межами господарської діяльності товариства. Таким чином, позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2023 року в сумі 15788 грн та, покликаючись на акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Волинь Палетс щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 04 серпня 2023 року №12109/07-01/44113911, яким встановлено факт списання цвяхів не в господарській діяльності, в результаті чого занижено податкові зобов`язання за травень 2023 року на 17302 грн, дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2023 року на 17302 грн.

При цьому, матеріалами справи стверджується, що господарські операції ТОВ Волинь Палетс із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 підтверджуються договорами підряду на виготовлення виробів з матеріалів замовника від 01 березня 2023 року (т.1, а.с.67,80), за умовами яких підприємці як виконавці зобов`язувались на власний ризик з використанням інструменту та обладнання, які належать їм на праві власності або знаходяться у користуванні (оренді) виготовляти піддони ручного збиття з матеріалів замовника, а товариство як замовник зобов`язувалося приймати готові вироби та оплачувати роботи по їх виготовленню.

Факт передачі ТОВ Волинь Палетс сировини у переробку ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та передача готової продукції з переробки підтверджується відповідними документами, які оформлені протягом червня 2023 року та підписані сторонами договорів підряду. Актами надання послуг засвідчено виконання у червні 2023 року підприємцями послуг з виготовлення піддонів (т.1, а.с.63, 68-79, 81-93).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу про відсутність у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 технологічної та трудової можливості для виготовлення піддонів власними силами є безідставними, так як такі не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Крім того, факт відсутності журналів в`їзду/виїзду даних підприємців на територію ТОВ Волинь Палетс жодним чином не спростовує надання ними послуг з виготовлення піддонів.

Матеріалами справи стверджується, що ТОВ Волинь Палетс самостійно не виготовляє піддони, а замовляє такі послуги у ВКПП Агропромтехцентр на підставі договору про переробку давальницької сировини, у якого також орендує виробничі потужності.

Як вбачається з акту перевірки, піддони були виготовлені та експортовані за межі території України. Разом з тим, суд першої інстанції правильно зауважив, що при їх виготовленні використовувалися не тільки цвяхи, але й заготовки, які також передавались підприємцям як сировина для переробки, проте відповідач не встановив, що такі заготовки використані товариством не в господарській діяльності, що вказує на непослідовність висновків контролюючого органу і, як наслідок, необґрунтованість встановленого порушення.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків і інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій.

Покликання контролюючого органу на те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/ послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2023 року №0119750709 та наявність правових підстав для його скасування.

Даючи правову оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2023 року №0119760709, яким товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 5064379 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, а саме: розділу 3.3, контролюючий орган зазначив, що у додатку №3 (Д3) до декларації з ПДВ за червень 2023 року платник декларує до відшкодування ПДВ у розмірі 6836211 грн, яке сформоване за звітний період березень-червень 2023 року. Станом на 30 червня 2023 року за даними бухгалтерського обліку ТОВ Волинь Палетс обліковуються залишки придбаної у червні 2023 року сировини (заготовки, лісоматеріали, дошка, інші ТМЦ), яка не взяла участь у виробництві готової продукції, тобто в оподатковуваних операціях. Таким чином, Товариство не набуло права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до абз. б п.200.4 ст.200 ПК України на суму ПДВ 6620930 грн, а тому не має право на таке відшкодування, заявлене у декларації за червень 2023 року, на суму 5064379 грн.

Так, приписи пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлюють, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ПК України визначає, що сумою бюджетного відшкодування є від`ємна різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, без прив`язки до того, чи придбані товари використані в оподатковуваних операціях у межах такого періоду, тому висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування суперечать нормам податкового законодавства, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2023 року №0119760709 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2023 року №0119770709, яким ТОВ Волинь Палетс зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2023 року на 104460 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи стверджується, що в акті перевірки (розділ 3.2), контролюючий орган встановив заниження платником податку податкового зобов`язання за червень 2023 року на суму 104460 грн, що в свою чергу стало підставою для висновку про завищення від`ємного значення на вказану суму. Вказане порушення податковий орган мотивує фактом списання цвяхів не в господарській діяльності, що мало місце при здійсненні господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , та заниження податкового зобов`язання за червень 2023 року на суму 15778 грн. Одна, як зазначено судом вище, зазначене порушення спростовано судом при наданні правової оцінки податковому повідомленню-рішенню від 28 вересня 2023 року №0119750709 .

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що контролюючий орган у ході перевірки встановив понаднормове списання паливо-мастильних матеріалів (далі ПММ) в кількості 41399 л на суму 1266885,12 грн, в тому числі ПДВ 88681,99 грн.

Відповідач покликається на те, що ТОВ Волинь Палетс порушило норми наказу Міністерства транспорту України Про затвердження витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті від 10.02.1998 №43 (далі Наказ №43), оскільки затверджені на товаристві норми є завищеними та не відповідають максимальним лінійним нормам, передбаченим даним наказом для моделей транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ТОВ Волинь Палетс від 22 липня 2022 року №1 Про норми витрат палива на транспортний засіб (т.3, а.с.287) встановлено норму витрат дизельного палива на транспортні засоби марки VOLVO, ДАФ, МАЗ, КАМАЗ у нормі 45 літрів на 100 км та на навантажувач Toyota 52-FDF25 6 л/мото-годину згідно з фактичним використанням за вимірами по першій поїздці (пункт 1 наказу).

Відповідно до п.2 цього наказу №43 ведення обчислення витрат палива у відповідності до Наказу №43 з метою ефективного використання ПММ в залежності від коефіцієнтів коригування норм витрат палива.

Пунктом 3 Наказу №43 передбачено підвищення норм витрат палива під час роботи в надважких шляхових умовах у період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, сильного снігопаду та ожеледиці, паводків та інших стихійних лих - до 35% згідно з п.3.1.8 Наказу №43.

Так, у матеріалах справи містяться подорожні листи вантажного автомобіля за період червень 2023 року (т.1, а.с.41-62, 94-250, т.2, т.3, а.с.1-131) на підставі яких позивач списував використання ПММ відповідно до наказу по підприємству.

При цьому, доказів невідповідності такого списання саме встановленим на підприємстві нормам відповідач суду не подав.

Крім того, відповідачем не було висловлено жодних зауважень щодо невідповідності форми подорожнього листа, наданого позивачем, вищезазначеним вимогам і вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також на підтвердження доводів щодо того, що затверджені норми підприємством є завищеними та не відповідають максимальним лінійним нормам, передбаченим наказом №43 для моделей транспортних засобів, не надано жодних розрахунків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем завищення товариством кількості списаного пального, а відтак безпідставність висновків акта перевірки про завищення податкових зобов`язань у зв`язку з таким порушенням, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2023 року №0119770709.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав жодного доказу безпідставності формування позивачем показників податкового кредиту з ПДВ за червень 2023 року, натомість всі податкові накладні, які відображені у складі податкового кредиту, належним чином зареєстровані в ЄРПН та не були зупинені контролюючим органом.

Доказів на спростування цих обставин відповідачем не подано, а судом таких не здобуто.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий кредит сформовано позивачем за червень 2023 року за операціями, на підставі первинних документів, які підтверджують фактичний рух активів, при цьому відповідачем не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами порушення ТОВ Волинь Палетс податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 28 вересня 2023 року №0119750709, №0119760709 та №0119770709 є протиправним та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 195, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №140/33326/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 07 жовтня 2024 року.