Номер провадження 2/243/175/2024
Номер справи 234/13581/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Агеєвої О.В.,
за участю:
-секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
-позивача - ОСОБА_1 ,
-представника позивача адвоката Кушнеренко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області та в режимі відеоконференції з Маньківським районним судом Черкаської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 голови Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області, ОСОБА_4 заступника голови Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
На адресу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 голови Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області, ОСОБА_4 заступника голови Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який обґрунтовано тим, що він з 1989 року займався господарюванням, для чого побудував сарай, де тримав свиней, курей та корову. Так в селі всі вели господарство: будували сараї та тримали тварин. Його сусідці ОСОБА_2 заважає сарай, в якому він тримав свиней, оскільки від нього йшов нестерпний запах. Так, у 2013 році вона написала на нього скаргу, внаслідок чого до нього завітала комісія та надала вимогу прибрати свиней. Потім він став тримати корову, однак ОСОБА_2 вимагала прибрати корову та сарай. Інші сусіди не були проти того, щоб він тримав корову. Зазначає, що ОСОБА_2 займалася наклепом, розповідала, що він знущається над тваринами, писала листи у психіатричну лікарню, звинувачувала його у психічних відхиленнях. Після цього вона знову скаржилася у відповідні інстанції з вимогою демонтувати сарай. Внаслідок чого він сплатив штраф згідно припису. Також комісія прийняла рішення знести сарай, дане рішення було винесене тільки відносно нього, питання щодо сараїв сусідів не розглядалися.
У 2013 році він був вимушений знести сарай відповідно до рішення, яке винесла ОСОБА_3 зазначає, що він довго не міг піти на цей шаг,оскільки це було справою його життя та способом існування. Після цього він хотів скоїти самогубство, але його спинив його друг. За фактом доведення його замаху на самогубство було відкрито кримінальне провадження за ч.1ст. 120 КК України, а його визнано потерпілим. Це все свідчить, що він дійсно піддавався приниженню, цькуванню та знущанням з боку відповідачів, а саме приниження його людської гідності.
Потім ОСОБА_2 продовжила знущання з нього та його сім`ї та почала вимагати на місці сараю, який він демонтував, зробити доріжку. Вона вимагала, щоб цю доріжку зробив саме його син, ОСОБА_5 , який є учасником АТО, має нагороди президента України, син погодився аби уникнути нового конфлікту.
Також, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішили забрати у нього погріб, яким вони користувалися, але потім надали цей погріб йому в оренду.
Зазначає, що органи місцевої влади знущаються з нього, відповідачі роблять все можливе, щоб позбавити його всього, що він має, тепер він не має заробітку.
Через дії відповідачів він зазнав душевних страждань, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та членів його сім`ї, які полягали у погрозах, застосування нецензурної лексики, наклепі, залякуванні з боку його сусідки ОСОБА_6 , а також прийняття незаконних рішень стосовно його майна та його з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки відповідачі своїми діями принижували його та його сім`ю перед усім селом безпідставно.
Просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду 1000000,00 грн. та моральну шкоду 1000000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кушнеренко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні пояснення, що викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 голова Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади, в судове засідання не з`явилася, однак до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутності. У наданому відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 просила суд застосувати строк позовної давності або відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що провадження по справі відкрито 14.01.2021, а позивач вказує, що порушення його прав відбулося у 2013 році, тому відповідно до вимог ст.ст. 253, 256, 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлено три роки. Зазначає, що станом на 2013 рік вона обіймала посаду секретаря Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області.
Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської ради не наділений повноваженнями законотворчості, а саме: секретар сільської ради не приймає рішення, не видає накази не видає розпорядження. Таким чином, вона не могла давати жодної вказівки, яка була б обов`язковою до виконання щодо майна ОСОБА_1 . Позивач не вказує на конкретне рішення та не надає його як доказ на підтвердження своїх вимог. Також позивач не надає в якості доказів рішення адміністративного суду, яким було б визнане будь-яке рішення органу місцевого самоврядування або його посадових осіб незаконним. Також позивач не надав жодного доказу на підтвердження права власності на зазначений у позовній заяві сарай.
Зазначає, що порушення нею як посадовою особою органу місцевого самоврядування прав чи інтересів позивача не було, жодного доказу на підтвердження цього факту позивач до суду не надав.
Відповідно до Протоколу виїзного засідання комісії з питань розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.02.2018 встановлено, що ОСОБА_1 піддавшись емоційному стану самостійно прийняв рішення про знесення побудованих ним незаконних господарських будівель замість їх узаконення. Цей протокол був підписаний ОСОБА_1 також у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не має претензій до ОСОБА_3 та до ОСОБА_4 .
Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивач не вказує яким чином і в чому саме полягає моральна шкода, що завдана йому, не вказує на причинний зв`язок між порушенням норм закону та завданою відповідачами шкоди. Також відсутній висновок соціально-психологічного дослідження, а також будь-який припис психолога. Та взагалі не надає доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди. Просить суд відмовити у задоволення вимог позивача у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, та не зверталася до суду з заявою про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 заступник голови Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області , в судове засідання не з`явився, однак до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутності. У наданому відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 також просив суд застосувати строк позовної давності або відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що провадження по справі відкрито 14.01.2021, а позивач вказує, що порушення його прав відбулося у 2013 році, тому відповідно до вимог ст.ст. 253, 256, 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлено три роки.
Зазначає, що станом на 2013 рік він обіймав посаду голови Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області.
На той час Андріївська сільська рада та Сергіївська сільська рада були різними суб`єктами місцевого самоврядування та лише у 2017 році ці дві громади були об`єднані відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» і утворили Андріївську сільську об`єднану територіальну громаду з центром у селі Андріївка.
Таким чином, він не міг давати жодної вказівки, яка б була обов`язковою для позивача до виконання, оскільки його розпорядження не поширювалися на територію Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області.
Крім того, позивач не вказує на конкретне рішення та не надає його як доказ на підтвердження своїх вимог. Також позивач не надає в якості доказів рішення адміністративного суду, яким було б визнане будь-яке рішення органу місцевого самоврядування або його посадових осіб незаконним. Також позивач не надав жодного доказу на підтвердження права власності на зазначений у позовній заяві сарай.
Зазначає, що порушення ним як посадовою особою органу місцевого самоврядування прав чи інтересів позивача не було, жодного доказу на підтвердження цього факту позивач до суду не надав.
Відповідно до Протоколу виїзного засідання комісії з питань розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.02.2018 встановлено, що ОСОБА_1 піддавшись емоційному стану самостійно прийняв рішення про знесення побудованих ним незаконних господарських будівель замість їх узаконення. Цей протокол був підписаний ОСОБА_1 також у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не має претензій до ОСОБА_3 та до ОСОБА_4 .
Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивач не вказує яким чином і в чому саме полягає моральна шкода, що завдана йому, не вказує на причинний зв`язок між порушенням норм закону та завданою відповідачами шкоди. Також відсутній висновок соціально-психологічного дослідження, а також будь-який припис психолога. Та взагалі не надає доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди. Просить суд відмовити у задоволення вимог позивача у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно дост.9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Згідност. 55 Конституції Україникожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Нормист. 4 ЦПК Українивказують, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди.
Так,позивач вказує,що узв`язкуіз знесеннямсараю,в якомувін тримавсвиней,корову такурей, що булосправою всьогойого життя,йому завданоматеріальну шкодуу розмірі1000000,00грн.,які він бажаєстягнути звідповідачів ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 голови Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області, ОСОБА_4 заступника голови Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області у якості понесеної матеріальної шкоди.
У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, право власності розглядають як в об`єктивному, так і суб`єктивному аспектах. В об`єктивному аспекті право власності це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном. У суб`єктивному аспекті право власності являє собою сукупність повноважень власника по володінню, користуванню і розпорядженню майном. Володіння фактична наявність речі в господарстві власника і його можливість впливати на неї безпосередньо. Користування це право вилучати з речей їх корисні властивості. Розпорядження це право визначати юридичну або фактичну долю майна. Сукупність зазначених повноважень в особи дають підстави вважати її власником відповідного майна.
Згідно Акту від 04.09.2014, складеного в с. Сергіївка комісією у складі: Сергіївського сільського голови Н.П. Збродько, спеціалістом 2 категорії землевпорядник Сергіївської сільської ради О.В. Забірченко, касиром Сергіївської сільської ради Л.А. Куцевол, Участковим інспектором Слов`янського ГУ УМВС України в Донецькій області А.Н. Лещенко, лікарем державним ветеринарним інспектором К.В. Ткачовою, лікарем державним ветеринарним інспектором Л.Г. Чайченко, начальником відділу санітарного надзору Слов`янського районного управління Головного управління держсанепідемслужби в Донецькій області Г.П. Лещенко, вбачається, що даний акт складено у зв`язку з заявою жителя с. Сергіївка ОСОБА_2 щодо самозахвату земельної ділянки та утримання тварин на при домовій території будинку АДРЕСА_1 громадянином ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Комісія розглянула заяву з виїздом на місцевість в присутності заявника ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
На момент огляду на прибудинковій території шістнадцятиквартирного будинку АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 збудував три тимчасових споруди, які використовувалися під утримання курей та свиней. У ОСОБА_1 не були надані документи на споруди та земельну ділянку, оскільки він не оформляв свої права на цю земельну ділянку.
Комісією проведено заміри відстані споруд для утримання тварин, які склали він житлового будинку АДРЕСА_1 до найближчої споруди ОСОБА_1 23м 60см. на момент перевірки в даних спорудах утримувалися 24 свині.
Також ОСОБА_1 експлуатувалося споруда по АДРЕСА_3 , на відстані 5м 20 см від будинку АДРЕСА_1 . В прибудові даної споруди ОСОБА_1 раніше утримувалися домашні тварини, про що свідчить остатки навозу та специфічний запах у приміщенні, на момент перевірки тварин не було.
Утримання такої кількості тварин, а саме 24 свині, згідно визначенню СанПіН №5.02.12/н «Санітарні правила і норми розміщення, облаштування та експлуатація малих ферм для утримання тварин (худоби, птахів, звірів) в населених пунктах Української РСР» вважається як «мала тваринницька ферма», яка відповідно до п.2.2 повинна бути розташована за селітебною територією у виробничій зоні населеного пункту.
Споруди ОСОБА_1 для утримання тварин знаходяться в межах населеного пункту і не відповідають розмірам санітарно захисних зон до меж житлової забудови згідно таблиці 2.1 вищевказаних Правил.
ОСОБА_1 не дотримуються вимоги утримання тварин «у закритому режимі», територія не огороджена, санітарний стан приміщень для утримання тварин незадовільне, договір на ветеринарне обслуговування з Державною службою ветеринарної медицини не укладено, тварини не щеплені проти класичної чуми свиней, гній буртується невпорядковано на землях Сергіївської сільської ради.
Комісія рекомендувала ОСОБА_1 оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку та споруди згідно чинному законодавству та в термін до 15.09.2013, до оформлення правовстановлюючих документів на землю та споруди, вивезти з прибудинкової території житлового будинку поголів`я свиней. (т.1 а.с. 149).
На виконання вимог рішення комісії від 04.09.2013, ОСОБА_1 вивезено поголів`я свиней, що підтверджено комісією у складі: Сергіївського сільського голови Н.П. Збродько, секретаря Сергіївської сільської ради О.А. Нікітіною, спеціалістом 2 категорії землевпорядник Сергіївської сільської ради О.В. Забірченко, касиром Сергіївської сільської ради Л.А. Куцевол, про що 18.09.2013 складено Акт обстеження утримання тварин на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 , на момент обстеження прибудинкової території шістнадцятиквартирного будинку АДРЕСА_1 , при повторному обстеженні встановлено, що з прилаштованих споруд, що належать ОСОБА_1 , все поголів`я свиней вивезене. (т. 1 а.с. 117).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, підтверджено самим позивачем ОСОБА_1 , та матеріалами справи, що даний Акт від 04.09.2013 ним не оскаржувався, а станом на 18.09.2013 приписи, зазначені в Актів виконані, а поголів`я свиней вивезене з території домоволодіння.
20.02.2018 за заявою ОСОБА_1 щодо неправомірних дій стосовно дій секретаря Андріївської сільської ради Нікітіної О.А. по відношенню до нього та його родини під час виконання обов`язків секретаря, а в подальшому і голови Сергіївської сільської ради, а також колишнього директора Сергіївської ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_8 та ОСОБА_2 сторожа ЗОШ І-ІІІ ст., комісією у складі сільського голови ОСОБА_4 , начальника сектора превенції Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області Курського Р.Ю., дільничного інспектора Корчак О.О., секретаря Андріївської сільської ради Нікітіної О.А. складено Протокол виїзного засідання комісії з питань розгляду заяви ОСОБА_1 , який був складений у присутності заявника ОСОБА_1 , який повідомив всіх присутніх про вимоги та претензії:
1. питання щодо звинувачення стосовно прапора України, який було знято з будівлі школи, погрози щодо розправи над ОСОБА_1 , питання по суті вирішено, надано роз`яснення.
2. питання щодо надання земельної ділянки під ОСГ йому і його сину учаснику АТО, стосовно зазначеного питання надано роз`яснення щодо порядку виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, та звернення з даним питанням з заявою до головного управління Держгеокадастру в Донецькій області.
3. питання щодо неприязних стосунків між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 також надано роз`яснення щодо адміністративної відповідальності .
4. питання щодо незаконного зносу сараю ОСОБА_1 , то це питання лише до заявника, оскільки ОСОБА_1 , піддавшись емоційному стану самостійно прийняв рішення про знесення побудованих ним господарчих будівель замість їх узаконення.
Комісія вирішила запросити ОСОБА_2 на співбесіду до голови Андріївської сільської ради .
Після розгляду всіх звернень ОСОБА_1 не має претензій до працівників Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, до сільського голови ОСОБА_4 та секретаря сільської ради Нікітіної О.А. (т.1 а.с. 165).
Відповідно до частини другоїстатті 11 ЦК Україниоднією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.
Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормахстатті 1166 ЦК України.
Згідно з ч. 1ст. 1166ЦК Українимайнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаних норм зобов`язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов`язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.
Для настання відповідальності відповідно дост. 1166 ЦК України, необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в)причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди.
В судовому засіданні встановлено, та підтверджено належними доказами, а саме Протоколом видної комісії з питань розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.02.2018, що позивач ОСОБА_1 , самостійно, піддавшись емоційному стану, прийняв рішення про знесення побудованих ним господарчих будівель замість їх узаконення. В судовому засідання даний факт не заперечує і сам позивач ОСОБА_1 .
Крім того, позивачем ОСОБА_1 на підтвердження завданої матеріальної шкоди у розмірі 1000000,00 грн. не надано жодного належного доказу та розрахунку, з якого він виходив визначаючи саме такий розмір завданої йому шкоди.
Так, в пункті 2Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, суд вважає недоведеним причинний зв`язок між знесенням незаконно збудованих господарчих споруд самім позивачем ОСОБА_1 та діями відповідачів, голови ОСОБА_4 та секретаря сільської ради Нікітіної О.А., так як жодної з перелічених підстав у статті 1166 ЦК України, у даному випадку немає, а відтак в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з голови ОСОБА_4 та секретаря сільської ради Нікітіної О.А. слід відмовити.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 , то суд приходить до наступного висновку.
Так, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли неприязні стосунки, внаслідок який між ними постійно відбуваються сварки.
Даний факт підтверджено листом Слов`янським відділом поліції Національної поліції України ГУНП в Донецькій області №А-4вдз/303/01-2018 від 12.02.2018, в якому зазначено, що з ОСОБА_8 ОСОБА_3 та ОСОБА_9 була проведена профілактична бесіда, щодо недопущення протиправних дій у відношенні ОСОБА_1 . Останніх було попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних дій (т.2 а.с.46).
Також, даний факт підтверджено листом Слов`янським відділом поліції Національної поліції України ГУНП в Донецькій області №А-46лп/303/01-2018 від 03.03.2018, в якому зазначено, що з ОСОБА_8 ОСОБА_3 та ОСОБА_9 була проведена профілактична бесіда, щодо недопущення протиправних дій у відношенні ОСОБА_1 . Останніх було попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних дій (т.1 а.с.65).
Також, даний факт підтверджено в судовому засіданні належними доказами, а саме: Протокол виїзного засідання комісії з питань розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.02.2018, в якому зафіксовано, що з приводу неприязних стосунків, що виникли між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , вирішено запросити ОСОБА_2 на співбесіду до голови Андріївської сільської ради. ( т.1 а.с.64)
Крім того, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що внаслідок дій ОСОБА_2 , яка постійно ображає його, його сина та його сім`ю, порочить честь його сім`ї, постійно чіпляється до нього, він хотів скоїти самогубство.
Даний факт підтверджено в судовому засіданні заявою ОСОБА_10 , наданої Головному лікарю психлікарні, в якій вона просила його оказати допомогу та відсторонити ОСОБА_11 від переслідувань на знущань зі сторони ОСОБА_6 , яка постійно вчиняла сварки зі всіма сусідами, а тепер свариться з ОСОБА_1 , постійно ображає його та його сина. Просила головного лікаря ізолювати її у психлікарню.
Дане звернення підписало 40 жителів с. Сергіївка.
Також, в судовому засіданні встановлено, що за заявою ОСОБА_1 , про доведення його до самогубства, Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР у м. Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62020050000001159 від 17.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 120, ч.1 ст. 367, ст. 340, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 358 КК України, що підтверджується Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 07.08.2020 №234/11245/20, якою ОСОБА_1 визнано потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Згідно Витягу з ЄРДР №62020050000001197 від 17.06.2020, за заявою ОСОБА_1 від 16.06.2020 щодо внесення відомостей до ЄРДР відповідно до ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Демидовой В.К. від 10.06.2020, якою зобов`язано відповідальну особу Територіального управління ДБР у м. Краматорську внести відомості, що містяться в заяві ОСОБА_1 від 01.06.2020 про неправомірні дії окремих працівників Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, які, на думку заявника, виразились у прихованні та укритті злочину, скоєного посадовими особами, а саме за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.120 КК України. (т.1 а.с.159)
Відповідно дост. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода полягає у тому числі: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 3ст. 23ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У п. 3Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п. 5 зазначеної Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, тому суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач,характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 зазначеної постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
З огляду на викладені положення, суд зазначає, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення).
Складовими елементами шкоди є: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди; вина завдавача шкоди.
Відсутність хоча б одного з наведених складових елементів шкоди виключає склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, настання юридичної відповідальності.
Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності, період завдання шкоди.
Згідно ч. 3 ст.12, ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідност. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;висновками експертів; показаннями свідків. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачем доведено вчинення моральної шкоди саме відповідачем ОСОБА_2 , оскільки протягом тривалого часу ОСОБА_2 завдавала моральних страждань ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 постійно вчиняє сварки з позивачем, ображає його сина та його дружину, він з цього приводу скаржився до поліції та сільської ради, та з нею проводилися профілактичні бесіди щодо усунення конфлікту, 40 жителів с. Сергіївка підписали заяву до лікаря психлікарні про застосування до неї заходів примусового лікування.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання не з`явилася та не надала суду доказів на спростування завдання моральних страждань позивача.
Також в матеріалах справи такі доводи позивача знайшли своє підтвердження, з огляду на що суд вважає такі докази належними та допустимими.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 зазнав певних переживань та тривоги з приводу приниження його честі та гідності, він був вимушений вживати заходів припинення її дій, звертатись до сільської ради, поліції та суду, приймати участь у судових засіданнях та у зв`язку із цим зазнав моральної шкоди.
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі,гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватноюдійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз,тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
В свою чергу, слід зазначити також, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі « Абдулазіз , Кабалес і Балкандалі », зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.
Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Враховуючи вимоги розумності та справедливості, зважаючи на ступінь доведеності розміру моральної шкоди та обставин, які її спричинили, суд вважає оцінену позивачем суму завданої йому моральної шкоди 1000000,00 грн. необґрунтованою, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 50000,00 грн., що відповідатиме завданим моральним стражданням позивача.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1% відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідностатті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2021 року складає 2270,00 грн.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
При зверненнідо судуз данимпозовом ОСОБА_1 повинен бувсплатити судовий збір у розмірі 11350,00 грн. (5 прожиткових мінімуму на 2021 рік ), однак позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, оскільки він є інвалідом 2 групи.
Суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача у розмірі 50000,00 грн.
Отже процентне співвідношення задоволених вимог становить 2,5% ((50000,00 грн. задоволені вимоги) / ( 2000000,00 грн. заявлені позовні вимоги)*100%).
Тому судовийзбір,що підлягаєстягненню звідповідача накористь держави становить 283,75грн.грн.(11350,00грн.*2,5%/100%).
Враховуючи вищевикладенета керуючись ст.ст.16,22,23,1167,1168,1187,1193 ЦК України,Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 голови Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області, ОСОБА_4 заступника голови Андріївської сільської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування спричиненої моральної шкоди 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , до державного бюджету коштів на UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, Код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 283,75 грн. (двісті вісімдесят три грн. 75 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Повне рішення складено 04 жовтня 2024 року.
Головуючий:
Суддя Слов`янського
міськрайонного суду Донецької області О.В. Агеєва
Суд | Слов'янський міськрайонний суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2024 |
Оприлюднено | 09.10.2024 |
Номер документу | 122135352 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
Агеєва О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні