Рішення

від 08.10.2024 по справі 509/5130/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/5130/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт. Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Студія 55» в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», -

ВСТАНОВИВ :

3 вересня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідачів на свою користь збитки в сумі 4507,09 грн., з яких : 3168 грн. борг за сплачені послуги, 237,56 грн. штрафні санкції та 1101,53 грн. індекс інфляції, позиваючись на укладення договору на надання спортивно-оздоровчих послуг від 24.11.2020 р. з ТОВ «Кадорр-Фітнес», які згодом змінили назву на ТОВ «Спорт Студія 55», що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПтаГФ, отримавши клубну карту VIP та сплативши за послуги згідно умов договору та прайс-листа та 18.02.2022 р. чергову оплату відповідно до п.п. 3.1,3.2 договору у сумі 3168 грн., тобто 100% оплати за період з 01.03.2024 р. по 31.06.2022 р. Однак, у зв?язку військовою агресією рф проти України, з 24.02.2022 р. спорт-клуб «Кадоорр-Фітнес» був зачинений з інформацією про це на офіційній сторінці клубу та його неодноразові звернення за телефонами клубу з метою повернення його коштів залишилась без відповіді, як і його письмове звернення на електронну адресу відповідачів з вимогою повернення сплачених ним коштів за послуги, які не були йому надані, яке не принесло бажаних результатів, що порушує його законні права та інтереси, закріплені ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

В своєму позові позивач просив суд, розглянути свій позов, який він підтримав, в порядку спрощеного позовного без повідомлення сторін (а.с. 4).

У визначенийухвалою судувід 05.09.2024р.,згідно зякою,розгляд справипроводиться впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення(виклику)сторін,15-тиденний строкз днявручення даноїухвали таматеріалів позовуз додаткамив порядкуст.178ЦПК України,представник відповідачіввідзиву напозов,письмових пояснень,заперечень чизустрічного позовуне надав,хоча вказаніматеріали позовута ухвалусуду увідповідності довимог ст.ст.130,131ЦПК України,направлялись заостанньою відомоюсудові юридичноюадресою відповідачів,зареєстрованого увстановленому закономпорядку зазначеного витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 5-11,44,45).

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

На підставі ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач не подав відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2 ст. 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Суд встановив факт укладення позивачем договору на надання спортивно-оздоровчих послуг від 24.11.2020 р. з ТОВ «Кадорр-Фітнес», які згодом змінили назву на ТОВ «Спорт Студія 55», що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПтаГФ, отримавши клубну карту VIP та сплативши за послуги згідно умов договору та прайс-листа та 18.02.2022 р. чергову оплату відповідно до п.п. 3.1,3.2 договору у сумі 3168 грн., тобто 100% оплати за період з 01.03.2024 р. по 31.06.2022 р. (а.с. 5-17,24-27).

Позивач зазначає, що у зв?язку військовою агресією рф проти України, з 24.02.2022 р. спорт-клуб «Кадоорр-Фітнес» був зачинений з інформацією про це на офіційній сторінці клубу та його неодноразові звернення за телефонами клубу з метою повернення його коштів залишилась без відповіді, як і його письмове звернення на електронну адресу відповідачів з вимогою повернення сплачених ним коштів за послуги, які не були йому надані, яке не принесло бажаних результатів, а також, в квітні 2024 року на юридичну адресу ТОВ ТОВ «Спорт Студія 55» позивач повторно направив лист-вимогу в якому просив повернути йому, як споживачу, кошти за послугу, що не була йому надана, проте знову відповіді на свій лист не отримав, що порушує його законні права та інтереси, закріплені ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 28-31).

У відповідності до ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст. 902 ЦК виконавець повинен надати послугу особисто; у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Згідно ст. 907 ЦК договір про надання послуг може бути розірваний у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених ЦК, іншим законом або домовленістю сторін.

Крім зазначених норм, правовідносини сторін регулюються Законом України від 12травня 1991року N1023-XII «Прозахист правспоживачів».

У відповідності до ст.9Закону України«Про захистправ споживачів» прирозірванні договорукупівлі-продажурозрахунки ізспоживачем провадятьсявиходячи звартості товаруна часйого купівлі.Гроші,сплачені затовар,повертаються споживачевіу деньрозірвання договору,а вразі неможливостіповернути грошіу деньрозірвання договору-в іншийстрок задомовленістю сторін,але непізніше ніжпротягом семиднів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У відповідності до положень статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов?язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов?язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/715/17, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Таким чином, з огляду на викладене, вбачається, що позивачем, як замовником, були в повній мірі виконані зобов?язання щодо своєчасної оплати за надання спортивно- оздоровчих послуг, що підтвероджується вищенаведеними доказами оплати послуг на рахунок відповідачів, однак виконавець послуг (відповідачі) своєчасно не приступив до виконання своїх зобов?язань, що спричинило позивачу збитки у розмірі сплачених ним коштів в сумі 3168 грн. - витрат за оплату послуги, які не отримав позивач.

Відповідно до ч. 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги).

На думку суду, виконавець послуг повинен був приступити до виконання послуги з дати активації клубної картки, як це передбачено умовами п. 4 договору на надання спортивно-оздоровчих послуг від 24.11.2020 р. проте до сьогоднішнього дня так і не виконав її, у зв?язку з цим розрахунок пені становить 237,56 грн., як вказана у розрахунку доданого до позову, з чим погоджується суд.

Також згідно до ч. 21 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім цього, у зв?язку з неналежним виконанням виконавцем своїх зобов`язань (послуг) за договором про надання спортивно-оздоровчих послуг, останній, згідно п. 6 договору зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1101,53 грн., що додається до позовної заяви (а.с. 35-37).

Таким чином,загальна заборгованістьпо відшкодуваннюзбитків становить 4507,09 грн., з яких : 3168 грн. борг за сплачені послуги, 237,56 грн. штрафні санкції та 1101,53 грн. індекс інфляції, які належить стягнути з відповідачів на користь позивача у зв?язку з обґрунтованістю позову.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових Інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки позивач звільненений від сплати судового збору при подані позову на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист пав споживачів» та згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід ІІ-ої групи, судовий збір в розмірі 1121,20 грн. підлягає стягненню з відповідачів ТОВ «Спорт Студія 55» в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,89,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст. 901 ЦК України, Законом України«Про захистправ споживачів», суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Студія 55» в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» задовольнити ;

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Студія 55» (ЄДРПОУ : 40363915) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) збитки в сумі 4507,09 грн. ;

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Студія 55» (ЄДРПОУ : 40363915) - в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.10.2024 р.

Суддя Д.М. Гандзій