Рішення

від 05.08.2024 по справі 521/4798/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/4798/24

Провадження №2/521/3468/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Петренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся із позовом представник ОСОБА_2 адвокат Кобильник Д.О. до ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД», в якому просить визнати протиправними дії відповідача, які виразилися у припиненні постачання теплової та електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язати відповідача відновити постачання теплової та електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 шляхом приєднання електромереж та труб вказаної квартири до стояків та комунікацій всього будинку. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є інвестором будівництва квартири АДРЕСА_1 , що вбачається з Договору від 07 квітня 2012 року про дольову участь у будівництві житла, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Моноліт». Наразі, право власності на вказану квартиру визнається в судовому порядку позивачкою, адже ПП «Моноліт» протиправно, в супереч умовам вищевказаного договору, не бажає надавати право установчі документи на квартиру та передавати квартиру у власність ОСОБА_1

27.10.2023 року на адресу позивачки надійшло повідомлення від ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД» про те, що відповідач припиняє постачання комунальних послуг мешканцям квартири АДРЕСА_1 , де саме проживає ОСОБА_1

30.10.2023 року представники відповідача самовільно, протиправно та безпідставно припинили постачання теплової та електричної енергії до вказаної вище квартири, чим, на думку позивачки, порушили її права як споживача, адже будь яка заборгованість зі сплати комунальних послуг у позивачки відсутня, так як остання справно платила щомісяця.

Відповідач не має жодних законодавчо визначених підстав для припинення постачання комунальних послуг споживачці.

На думку позивачки, належним способом захисту порушених прав останньої є зобов`язання відповідача відновити постачання комунальних послуг теплової та електричної енергії до вказаної вище квартири шляхом приєднання електромереж та труб квартири позивачки до комунікацій всього будинку.

Від директора ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД» Чернової Н. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить у задоволені позовної заяви відмовити.

При цьому зазначає, що дійсно, між ПП «Моноліт» (за договором «Виконавець»), та ОСОБА_1 ( за договором «Замовник») 07.04.2012 року укладався договір про дольову участь в будівництві житла №3/90, згідно якого ПП «Моноліт» здійснив будівництво 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка повинна була передатися ОСОБА_1 в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 4.3. Договору замовник ОСОБА_1 має право вселитися у вищевказану квартиру лише за письмовою згодою Виконавця, тобто ПП «Моноліт», після оплати повної вартості квартири, на умовах передбачених договором.

Крім цього, відповідно до п. 8.3 Договору Замовник зобов`язаний на протязі 30 календарних днів з моменту отримання квартири за актом прийому передачі укласти Експлуаційний договір обслуговування будинку та прибудинкової території, а саме з ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД».

ОСОБА_1 з відповідачем Експлуатаційний договір не уклала, в квартиру вселилась без письмової згоди забудовника ПП «Моноліт», без укладання між сторонами акту прийому передачі квартири. Зазначене підтверджується наданим до позову листом повідомленням ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД» від 27.10.2023 року, а також листом ПП «Моноліт» від 19.10.2023 року за №19/10/2023-01.

У зв`язку із відмовою від виконання ОСОБА_1 своїх майнових зобов`язань з оплати вартості квартири у розмірі та у строки, що передбачені додатковою угодою №1 від 07 квітня 2017 року до Договору №3/90 від 07.04.2012, ПП «Моноліт», відповідно п. 5.3, п. 5.4. Договору, вказаний Договір розірвано в односторонньому порядку з 07.04.2020 року.

ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_3 ніколи не була зареєстрована та не проживає із вересня 2021 року. Витрати на спожиті комунальні послуги, відповідно до платіжних інструкцій, що надано до позовної заяви, сплачено колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_3 , який разом із колишньою дружиною ОСОБА_1 , не являються ані власниками, ані користувачами кв. АДРЕСА_3 .

Твердження представника позивача про порушення прав ОСОБА_1 як споживача комунальних послуг, не відповідає дійсності, оскільки остання не має будь яких прав на новозбудовану квартиру та не являється споживачем комунальних послуг.

Факт безпідставного проживання в спірній квартирі чоловіка позивачки ОСОБА_4 , не вказує на наявність у позивачки ОСОБА_1 суб`єктивного цивільного права, яке б підлягало захисту в судовому порядку. ОСОБА_1 не є власником та користувачем квартири, на яку у минулому укладався договір про пайову участь, та вона взагалі в квартирі не проживає, договір про надання комунальних послуг не укладала.

До позовної заяви представником позивача не додано будь якого доказу, яке б вказувало на право ОСОБА_1 отримувати комунальні послуги.

За таких обставин, пред`явлення представником позивача позову про захист прав споживачів щодо постачання теплової та електричної енергії є необґрунтованим та безпідставним.

Представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Кобильник Д.О. надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідачка проживала в квартирі АДРЕСА_3 на законних підставах, протилежного відповідачем не наведено. Факт споживання позивачкою послуг доведено належними доказами, долученими до позову. В квартиру АДРЕСА_3 позивачка була заселена в добровільному порядку забудовником ПП «Моноліт», на той час, разом зі своєю сім`єю. В квартирі було зроблено ремонт за власні кошти сім`ї. Відповідачем не спростовано факт постачання комунальних послуг до квартири АДРЕСА_3 до 30.10.2023 року та не спростовано факт самовільного і безпідставного відключення (припинення) цих послуг, що також свідчить про доведеність позовних вимог.

В запереченнях на відповідь на відзив директор ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД» Чернова Н. посилається на те, що правовідносин між ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД» та ОСОБА_1 , як про то стверджує представник позивача, не існувало та не існує, оскільки вона не являється споживачем комунальних послуг, та комунальні послуги вона не сплачує. Колишній чоловік позивачки, що мешкає в кв. АДРЕСА_3 незаконно без будь яких договорів користувався комунальними послугами та оплачував за їх фактичне отримання. З яких підстав позивачка не виконала умови Договору, у т.ч. не уклала експлуатаційний договір, відповідачу не відомо.

Доводи представника позивача про вселення в квартиру в добровільному порядку забудовником не відповідають дійсності та є надуманими, оскільки такий порядок передбачено п. 4.3 договору на підставі письмової згоди забудовника, після оплати повної вартості квартири.

Відповідач є експлуатаційною компанією та не є виконавцем послуг з опалення та електроенергії. Зазначене не позбавляє права ОСОБА_1 звернутися до теплопостачальної організації та до організації із постачання електричної енергії м. Одеси для укладення індивідуальних договорів.

Всі пояснення щодо доведеності позовних вимог лише зводяться до того,що ОСОБА_1 отримувала комунальні послуги до 30.10.2023 року, за які сплачував її колишній чоловік, проте не містить жодного пояснення щодо наявного у ОСОБА_1 права як власника або користувача квартири на отримання комунальних послуг.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про слухання справи сповіщена належним чином та своєчасно.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ПП «Моноліт» (за договором «Виконавець»), та ОСОБА_1 ( за договором «Замовник») 07.04.2012 року укладався договір про дольову участь в будівництві житла №3/90, згідно якого ПП «Моноліт» здійснив будівництво 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка повинна була передатися ОСОБА_1 в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 4.3. Договору замовник ОСОБА_1 має право вселитися у вищевказану квартиру лише за письмовою згодою Виконавця, тобто ПП «Моноліт», після оплати повної вартості квартири, на умовах передбачених договором.

Згідно до п. 3.8 Договору Замовник зобов`язаний на протязі 30 календарних днів з моменту отримання квартири за актом прийому передачі укласти Експлуатаційний договір обслуговування будинку та прибудинкової території, а саме з ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД».

ОСОБА_1 з відповідачем Експлуатаційний договір не уклала, в квартиру вселилась без письмової згоди забудовника ПП «Моноліт», без укладання між сторонами акту прийому передачі квартири. Зазначене підтверджується наданим до позову листом повідомленням ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД» від 27.10.2023 року, а також листом ПП «Моноліт» від 19.10.2023 року за №19/10/2023-01.

У зв`язку із відмовою від виконання ОСОБА_1 своїх майнових зобов`язань з оплати вартості квартири у розмірі та у строки, що передбачені додатковою угодою №1 від 07 квітня 2017 року до Договору №3/90 від 07.04.2012, ПП «Моноліт», відповідно п. 5.3, п. 5.4. Договору, вказаний Договір розірвано в односторонньому порядку з 07.04.2020 року.

ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 не зареєстрована.

Таким чином, твердження сторони позивача про порушення прав ОСОБА_1 як споживача комунальних послуг, не відповідає дійсності, оскільки остання не має будь яких прав на новозбудовану квартиру та не являється споживачем комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово комунальних послуг є споживачі (у даному спорі індивідуальні), які відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 цього Закону вживаються в такому значенні: фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово комунальної послуги.

Відповідно до ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно із ч. 2ст. 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Вимогами ст.ст.13,81 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд у Постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті12,13 ЦПК України).

На підставі наведеного вимоги про визнання протиправним дії відповідача, які виразилися у припиненні постачання теплової та електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 за відсутності заборгованості за надані послуги та відновлення постачання теплової та енергетичної енергії до задоволення не підлягають через недоведеність.

Інші доводи позивача, які наведені у позові в межах наданих позивачем та відповідачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Так як позивач звільнена від сплати судового збору, у позові відмовлено, такий слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 273,354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД» про захист прав споживачів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ТОВ «Моноліт Трейдер ЛТД» (65012, м. Одеса, Французький бульвар, 17-А, код ЄДРПОУ 32224733).

Суддя: І.В. Плавич